Індивідуальний перев'язувальний пакет (ІПП).

Перев'язувальний пакет — стерильний матеріал у вигляді двох ватно-марлевих подушечок, одна з яких закріплена на кінці бинта нерухомо, а інша — вільно переміщується. Першу частину кладуть на рану, а другу (при наскрізному пораненні) — на другу рану. ІПП упакований в прогумований герметично закритий чо­хол (зразок воєнного часу) або загорнутий в два шари пергамент­ного паперу. На упаковці пакета надруковані правила користу­вання ним.

Під час надання першої допомоги при різноманітних поранен­нях необхідно суворо дотримуватися правил асептики і антисеп­тики.

Правила накладання ІПП:

— не можна торкатися рани пальцями, нестерильним інстру­
ментом;

— шкіру навколо рани необхідно змастити спиртовим розчи­
ном йоду або іншим антисептиком;

— розгортати пакет необхідно так, щоб не торкатися руками
тих поверхонь ватно-марлевих подушечок, які будуть накладати­
ся на рану;

— при накладанні пов'язки лівою рукою необхідно тримати
марлеві подушечки, накладені на рану, а правою утримувати го­
ловку бинта.

Марлеві подушечки закріплюють 1-2 турами бинта і далі бин­тування виконують з дотримуванням відповідних правил. Бинт закріплюють шпилькою, яка додається до пакета.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Класифікація пов'язок за їх характером та при­
значенням.

2. Види фіксувальних матеріалів для накладання
пов'язок.

3. Загальні вимоги при накладанні бинтової пов'язки.

4. Загальні правила накладання пов'язок.

5. Основні види м 'яких пов 'язок.

6. Основні види пов'язок, які накладають на різні ча­
стини голови, тулуба, кінцівок.

Тема № 2

ТРАНСПОРТНА ІММОБІЛІЗАЦІЯ

При переломах кісток, значних пораненнях кінцівок та інших ушкодженнях необхідно досягти нерухомості травмованої ділянки шляхом накладання пов'язки, яка робить нерухомою всю кінцівку або певні її ділянки (іммобілізація).

Шинні пов'язки.Зазвичай накладаються при нещасних випа­дках для тимчасової іммобілізації кінцівки, особливо при транс­портуванні постраждалого.

Кожна шинна пов'язка складається з твердої основи (шини), м'якої підкладки і бинта. Як м'яку підкладку використовують ва­ту, повсть, одяг хворого тощо. Підкладка заповнює проміжки між шиною і тілом постраждалого. Без неї шина тисне на ділянки тіла і досить швидко викликає пролежні. Тільки як виняток, коли не­має ніякого матеріалу, а шину накласти необхідно, допускається накладання шини без підкладки.

Рис. 2.1. а — стандартні шини; б — імпровізовані шини

Усі шиниподіляються на стандартні (рис. 2.1 а) та імпровізо­вані (рис. 2.1б) (підручні).Стандартні шини виготовляють з міц-

ного гнучкого металу або дерева. Великого поширення в медич­ній практиці набули дротяні шини. Випускають їх різних розмі­рів і внаслідок гнучкості матеріалу вони можуть бути легко зі­гнуті відповідно до форми кінцівки. Дерев'яні шини виготовля­ються з фанери, тонких дощок.

Імпровізовані шини роблять на місці надання першої допомо­ги з підручного матеріалу або предметів домашнього вжитку.

Дошка, жердина, шматок фанери, дріт, жмуток соломи, ручка від лопати тощо можуть бути використані як шини.

Правила накладання транспортної шини.

Для накладання транспортної шини і попередження усклад­нень необхідно дотримуватися таких правил:

• накладати шину безпосередньо на місці пригоди. Переноси­
ти постраждалого без іммобілізації заборонено;

• знімати одяг, взуття з постраждалого забороняється, тому
що це не тільки може викликати біль, а й призвести до додатко­
вої травми;

• не можна накладати шину безпосередньо на оголене тіло;
треба підкласти під шину м'який матеріал (вата, рушник, одяг
постраждалого тощо);

• перед накладанням шини необхідно обережно і ретельно
оглянути місце ушкодження; при кровотечі — зупинити її, на­
класти асептичну пов'язку і зробити ін'єкцію знеболювального
засобу;

• перед накладанням шини кінцівці необхідно надати фізіоло­
гічне положення (по можливості);

• шина повинна надійно іммобілізувати хоча б два- сусідні
суглоби за місцем ушкодження (вище і нижче місця ушкоджен­
ня), а при переломах плеча і стегна — три суглоби (див.
табл. 2.1). Шину треба ретельно прибинтувати до ушкодженої
кінцівки і слідкувати, щоб шина не здавлювала кровоносні су­
дини і нерви;

• перед накладанням шини її необхідно змоделювати; моде­
лювання виконується або на здоровій кінцівці постраждалого,
або на власній кінцівці;

• шина повинна відповідати довжині кінцівки і не повинна
бути надто довгою чи короткою;

• при перекладанні постраждалого з накладеною шиною на
ноші ушкоджену кінцівку або частину тіла необхідно обережно
підтримувати.

Неправильно накладена шина може призвести до тяжких ускладнень (шок, додаткове зміщення уламків тощо).

Весь обсяг допомоги повинен відповідати правилу «тричі обережно»:

1) обережно накласти пов'язку;

2) обережно накласти транспортну шину;

3) обережно покласти на ноші і транспортувати постраждалого.
Можливі помилки при накладанні транспортних шин:

• необгрунтоване застосування коротких шин, внаслідок чого
порушується основне правило транспортної іммобілізації —
створення нерухомості;

• накладання твердих шин без попереднього обгартування їх
ватою;

• неправильне моделювання шини;

• не відповідність її локалізації ділянки ушкодження;

• недостатня фіксація шини бинтом. Економія бинта в таких ви­
падках зводить нанівець усю виконану роботу і, навпаки, надмірне
стягування шини бинтом може призвести до тяжких ускладнень;

• якщо разом з іммобілізацією є необхідність накладання крово­
спинного джгута, то закриття його пов'язкою є грубою помилкою.

Техніка накладання транспортних шин на різні ділянки тіла

Шина на палець.Виготовляється з м'якого дроту (рис. 2.2). Палець зазвичай фіксується в положенні згинання в усіх між-фалангових суглобах. Шина, викладена ватою, моделю­ється відповідно до форми зігнутого пальця і прибинтовується спочатку до долонної поверхні і передпліччя, а потім до пальця.

Шина на передпліччя.При переломі обох кісток передпліччя або при переломі однієї його кістки достатньою є фіксація тільки до ліктьового суглоба. При цьому користуються фанерою, доще­чкою, ширина якої відповідає ширині передпліччя, а довжина — відстані від основи пальців до ліктьового суглоба (рис. 2.3). Ши­ну викладають рівним шаром вати. На передньому краї шини ро­блять валик з вати. Це дає кисті можливість помірного тильного згинання. Шина прибинтовується до передпліччя і в ряді випад­ків може бути використана для тривалої фіксації. Якщо необхід­но фіксувати й ліктьовий суглоб, то зазвичай користуються зі­гнутою під прямим кутом дротяною шиною або скріпленими під прямим кутом двома фанерними шинами.

Рис. 2.3. Іммобілізація передпліччя

При відсутності стандартної шини користуються підручними засобами, як показано на рис. 2.4.

Шина на плече.При переломі плечової кістки шина повинна починатися від внутрішнього краю лопатки здорової сторони і виступати за кінчики пальців. Шину необхідно зігнути під пря­мим кутом відповідно до ліктьового і плечового суглобів. Рука фіксується зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Для того, щоб шина не зміщувалась, руку додатково фіксують косин-ковою пов'язкою (рис. 2.5, 2.6).

Рис. 2.5. Етапи моделювання драбинчастої шини

Рис. 2.6. Етапи накладання шини при переломі плеча

Шина на гомілку.Для фіксації гомілки користуються дротя­ними шинами. Для цього шину вигинають відповідно до форми задньої поверхні ноги і зігнутої під прямим кутом ступні. Викла­дають ватою і прибинтовують до кінцівки. Шина повинна охоп­лювати кінцівку від нижньої третини стегна до кінчиків пальців ступні (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Шина на гомілку

Шина на стегно.При ушкодженні можна іммобілізувати двома довгими шинами. Для цього беруть одну шину, розмір якої відповідає відстані від пахвової ямки до п'ятки, і другу, розмір якої відповідає відстані від пахової ділянки до п'ятки. Обидві шини вистилають ватою і прибинтовують круговими турами на гомілці, стегні, животі, грудній клітці. Правильно накладена ши-

на забезпечує надійну іммобілізацію кінцівки, запобігає виник­ненню болю та інших тяжких ускладнень, які можуть бути при переломі стегнової кістки (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Види імпровізованої іммобілізації при переломі стегна

При переломах хребтапостраждалого укладають на де­рев'яному щиті в положенні на спині або на животі.

Для тимчасової іммобілізації шини дуже зручні. Однак слід пам'ятати, що металеві і дерев'яні шини навіть у тому випадку, коли вони добре вистелені м'якою прокладкою, завжди можуть тиснути на яку-небудь частину тіла. Навіть незначна, але тривала незручність викликає болі і пролежні, які важко лікувати.

Транспортування постраждалих

На сьогоднішній день вже недостатньо покласти пост­раждалого до машини і швидко його транспортувати. Постраж­далого слід підготувати до транспортування. Немає сумніву в то­му, що невідкладна долікарська допомога повинна бути надана на місці події. Обсяг цієї допомоги залежить від досвіду і знань того хто надає допомогу.

Транспортування постраждалих може виконуватися ручним методом або транспортним.

Спосіб транспортування і перенесення постраждалого зале­жить від характеру і місця ушкодження, його загального стану, а також від кількості людей, які надають допомогу, та їх фізичних можливостей.

Ручне транспортування застосовується частіше при нещасних випадках або катастрофах з метою винести постраждалого із зони

ураження. Перенесення постраждалого однією людиною викону­ється тоді, коли немає іншої, або там, де цього вимагають умови місцевості, коли до постраждалого може дістатися лише одна людина (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Транспортування постраждалого

Частіше за всього постраждалого переносять двоє. В залеж­ності від конкретних умов постраждалого можна переносити на імпровізованих ношах, а при їх відсутності — різноманітними імпровізованими методами, такими як:

— на руках;

— за допомогою лямок, виготовлених зі шматка брезенту до­
вжиною 2 м і шириною до 10 см. Розташовувати постраждалого
на ношах слід дуже обережно, а положення повинно відповідати
його стану, щоб під час перенесення не спричинити йому додат­
кових страждань або травм.

Постраждалого, який знаходиться у свідомості, в основному кладуть на спину. Постраждалого у непритомному стані, або при гострому знекровленні треба покласти трохи вище.

При травмах голови постраждалого треба покласти на спину, трохи підняти верхню частину тулуба, а під голову покласти ва­лик або згорнутий одяг. Постраждалого з ушкодженням потили­чної ділянки кладуть на бік.

Постраждалого з ушкодженням черепа у стані непритомності, а також при блюванні треба класти на бік, голову треба відхили­ти назад, а обличчя донизу. Аналогічно розташовують постраж-далих з травмою обличчя та щелеп для попередження затікання крові у верхні дихальні шляхи.

Типове положення постраждалого в стані непритомності — на боку. Техніка укладання постраждалого на бік. Ліву руку відво-

дять від тулуба і згинають в ліктьовому суглобі під кутом 90° до­лонею до гори (рис. 2.10 а), далі одночасно праву руку підводять під ліву щоку і згинають в колінному суглобі праву ногу підтя­гуючи її до себе (рис. 2.10 б), наступний етап— поворот постра-ждалого на бік (рис. 2.10 в). Остаточне положення (рис. 2.10 г) дозволяє зберегти самостійне дихання, не дозволить переверну­тися на спину або живіт.

Рис. 2.10. Етапи перевертання постраждалого на бік (пояснення в тексті)

При ушкодженні передньої частини шиї постраждалого, який знаходиться в свідомості, розташовують напівсидячи, голова зі­гнута вперед так, щоб підборіддя торкалося грудної клітки.

При ушкодженні грудної клітки з проявами ядухи постражда-лий повинен знаходитися в положенні напівсидячи або лежати на ушкодженому боці.

Постраждалого з травмою животатреба покласти на спину. Тулуб трохи піднятий, нижні кінцівки зігнути в колінних і куль­шових суглобах. Під коліна підкладають валик або згорнутий одяг. Постраждалий з травмою живота не може лежати на спині, тому що в такому положенні розтягуються м'язи живота, що спричиняє біль.

При ушкодженні хребта постраждалий повен бути розташова­ний горизонтально на твердій поверхні. З обох боків викладають згорнутий одяг або ковдри для обмеження рухів.

При переломі кісток тазу постраждалого кладуть на ноші з ва­ликом під коліна.

Постраждалого з травмою спини або сідниць розташовують на здоровому боці.

Таблиця 2.1

Поиск по сайту: