Значне збільшення кількості різноманітних транспортних засобів останнім часом зумовило збільшення випадків транспортного травматизму.
Під травматизмом розуміють сукупність ушкоджень, які виникають в певній групі населення при однотипних обставинах за певний проміжок часу. Травматизм поділяється на дві основні групи — виробничий та невиробничий. Виробничий травматизм, у свою чергу, поділяється на промисловий та сільськогосподарський. Невиробничий травматизм поділяється на 4 основні групи: транспортний, вуличний, побутовий, спортивний.
Під транспортною травмою розуміють механічні ушкодження, заподіяні зовнішніми або внутрішніми частинами транспорту під час його руху, а також при випадінні з транспорту, що рухається.
Найбільшою різноманітністю травм відрізняється травматизм на наземному транспорті, який поділяється на дві великі групи: колісний та неколісний. До колісного транспорту відноситься рейковий (поїзди, трамваї) і нерейковий (автомобілі, мотоцикли тощо). Неколісний, у свою чергу поділяється на гусеничний (танковий, тракторний тощо) та не гусеничний (санний, транспортерний тощо). Травми на повітряному транспорті розподіляються відповідно до видів повітряного транспорту, а саме: гвинтомото-
рний, реактивний та безмоторний. Травматизм на водному транспорті має назву воднотранспортної травми.
Автомобільна травма — це сукупність ушкоджень, які виникають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху автотранспортних засобів.
В основу класифікації автомобільної травми закладені способи її виникнення. За різних обставин дорожньо-транспортних пригод розрізняють такі види автомобільної травми:
I. Травма, спричинена частинами автомобіля, що рухається:
— від зіткнення автомобіля з пішоходом (наїзд);
— від стиснення тіла між автомобілем й іншими предметами.
II.Травма всередині автомобіля:
— в салоні (кабіні) внаслідок зіткнення автомобілів між собою або з якого-небудь перешкодою;
— в салоні (кабіні) внаслідок перекидання автомобіля.
III.Травма при випадінні з автомобіля (з кузова, салону, кабіни). Ушкодження від зіткнення людини з автомобілем, що ру хається.
Ушкодження при цьому виді травми відбуваються в декілька етапів, які відрізняються механізмом травматичного впливу:
— первинний контакт з авто;
— закидання людини на авто;
— падіння людини на ґрунт;
— ковзання по ґрунту.
Рис. 6.1. Механізм утворення ушкоджень при зіткненні автомобіля з людиною
Від первинного удару автомобілем утворюються різноманітні ушкодження: садна, забійні, забійно-рвані рани, переломи, розриви та відрив внутрішніх органів. Обсяг ушкоджень в основному залежить від маси та швидкості автомобіля, а їхня локалізація — від висоти розташування частин, які завдають удару.
В залежності від конструктивних особливостей і швидкості автомобіля, характеру зіткнення друга фаза може випадати. Ушкодження виникають переважно від тупого впливу, вони локалізуються на різних частинах тіла.
При зіткненні з легковим автомобілем людина після первинного удару закидається на капот, що зазвичай призводить до утворення ушкоджень голови та грудної клітки. Ці ушкодження можуть бути менш виразними, ніж ушкодження від первинного удару.
Ушкодження від стиснення тіла між автомобілем й іншими предметами.Ушкодження при цьому виді травми виникають зазвичай від притиснення людини кузовом автомобіля до нерухомих предметів, тобто за механізмом стиснення. Обсяг ушкодження визначається ступенем стиснення, площиною контакту та положенням постраждалого. При даному виді автотравми дуже рідко утворюються специфічні ушкодження. Найбільш часто ушкоджуються грудна клітка та органи черевної порожнини. Стисненню інколи передує удар, але його наслідки зазвичай маскуються ушкодженнями від стиснення.
Травма в салоні (кабіні) автомобіля.Обставини отримання пошкоджень при даному виді травми відрізняються різноманітністю: перевертанням автомобіля під час руху, падінням з висоти, ударом об нерухомі предмети, зіткненням з іншими транспортними засобами
При зіткненні автомобілів або автомобіля з перешкодою деформуються та руйнуються його деталі. Одночасно в салоні водій та пасажир переміщуються і у них виникають травми внаслідок струсу тіла й удару об внутрішні деталі салону. При різкому уповільненні руху автомобіля рух тіла водія, якщо він не пристебнутий паском безпеки, проходить три фази:
— переміщення тіла вперед — удар нижніми кінцівками об панель приладів, грудною кліткою об кермо;
— згинання шиї вперед — удар головою об лобове скло або верхню частину керма;
— відкидання тіла з різким розгинанням шиї.
Рис. 6.2. Механізм утворення ушкоджень при зіткненні:
а — при фронтальному зіткненні; б — при тильному зіткненні
При цьому специфічними можна вважати лише дугоподібні крововиливи на грудній клітці й обличчі як слід-відбиток керма. Виникає багато характерних ушкоджень. У водія та у пасажира, який сидить праворуч, ушкодження достатньо однотипні, але у водія вони розташовані переважно на передній і лівій боковій поверхні, а у пасажира — на передній і правій боковій поверхні тіла. У водія при ударі головою об кермо, лобове скло, бокові стійки виникають різноманітні садна, крововиливи. При ударі обличчям утворюються переломи кісток носа, верхньої та нижньої щелепи. Від уламків скла як у водія, так й у пасажира можуть утворюватися численні різані рани голови та кистей рук, які містять у собі дрібні уламки. До характерних ушкоджень також можна відвести переломи шийного відділу хребта, який виникає внаслідок різкого перерозгинання шийного відділу хребта (по типу хлиста) (рис), переломи ребер по передній і боковій поверхні грудної клітки, переломи верхніх кінцівок, перелом вертлюжної западини, надколінніка та кісток нижніх кінцівок.
У пасажирів, які сидять на задньому сидінні, при зустрічному зіткненні виникають травми голови, живота та кінцівок. Вони менш виразні, ніж травми у того, хто знаходився на передньому сидінні. Інколи при зіткненні автомобілів відбувається вибух бензину, що обумовлює додаткові травми.
Випадіння з автомобіля який рухається.Найчастіше відбувається випадіння з кузова вантажного автомобіля. У даному випадку може бути два варіанти випадіння тіла: а) при різкому га-
льмуванні; б) при різкому початку руху. В типових випадках виникає три фази падіння:
— первинний контакт тіла з частинами автомобіля — удар;
— падіння на ґрунт — удар;
— ковзання по ґрунту-—тертя.
При контакті тіла з частинами автомобіля характер ушкоджень буде залежати від форми та розмірів цих частин, а також від напрямку удару.
В деяких випадках, коли при випадінні тіло не зачіплює частин автомобіля, першою фазою буде падіння на ґрунт.
Удар об ґрунт головою призводить до тяжких черепно-мозкових травм з багатоуламковими переломами черепа. Нерідко травма голови поєднується з травмою шийного відділу хребта внаслідок надмірного згинання або перерозгинання голови. Удар об ґрунт сідницями викликає переломи кісток тазу, компресійні переломи поперекових або грудних хребців. Удар об ґрунт поверхнею тулуба супроводжується утворенням ушкоджень від загального струсу тіла. Обсяг пошкоджень при випадінні залежить від швидкості автомобіля. Особливістю зовнішніх ушкоджень буде наявність широких саден у місці прикладання сили внаслідок ковзання тіла на останньому етапі падіння.
Перша допомога:
Звільнення постраждалих із автомобіля. При відсутності помічників і коли немає загрози займання, не обов'язково це робити негайно. Перш за все необхідно спробувати налагодити мовний контакт з тими, хто не втратив свідомість. Треба з'ясувати, чи не порушене дихання, чи не стиснута грудна клітка й кінцівки, чи немає кровотечі. Якщо такі ознаки є, то треба негайно приступити до звільнення постраждалого з автомобіля і надання йому першої допомоги.
Якщо постраждалий находиться без свідомості, слід звернути увагу на його позу, колір шкіри, наявність кровотечі, чи не притиснуті кінцівки частинами автомобіля. Неприродна поза постраждалого свідчить про наявність переломів або тяжкого стану.
При наявності кровотечі спочатку слід зупинити її пальцевим притисненням, а потім накласти джгут поверх одягу.
Перед тим як звільняти постраждалого, треба передбачити місце, куди планується його перенести.
Під час звільнення постраждалого не можна використовувати силові прийоми: тягнути, смикати або згинати.
Для звільнення постраждалого, який притиснутий деформованими частинами автомобіля, необхідно через задні двері або че-
рез вікна спробувати за допомогою приладу, який регулює положення сидіння, опустити, посунути або розкласти сидіння.
Після звільнення постраждалого необхідно надати йому першу допомогу, при переломах накласти транспортну шину, якщо у постраждалого відсутня свідомість, покласти його у відповідне положення.
Враховуючи підвищену чутливість постраждалого до холоду, що обумовлено крововтратою, шоком і нерухомістю, виникає необхідність у його зігріванні. При наявності знеболюючих засобів їх необхідно ввести.
Мотоциклетна травма— це сукупність ушкоджень, які виникають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху мотоцикла. Виділяють такі різновиди мотоциклетної травми:
1) при зіткненні мотоцикла з транспортом (вантажним чи па сажирським), що рухається;
2) при зіткненні мотоцикла з нерухомими предметами;
3) при зіткненні мотоцикла з пішоходом;
4) при падінні з мотоциклом;
5) при перекиданні мотоцикла.
Рис. 6.3. Механізм зіткнення з перешкодою
Особливістю цього виду травми є те, що ушкодження виникають не тільки у пішоходів, а й у водіїв і пасажирів мотоцикла.
Для потерпілих як водіїв, так і пасажирів мотоцикла характерне травмування нижніх кінцівок і голови.
Стискання мотоцикліста або пасажира мотоциклом, що перекинувся, може призвести до асфіксії внаслідок стискання грудної клітки і живота.
Перша допомога:ПМД надається з урахуванням характерних ушкоджень. При переломах накладається транспортна іммобілізація, при травмах голови — надається горизонтальне положення з фіксацією голови і шиї.