ТРАНСПОРТНІ АВАРІЇ І КАТАСТРОФИ

Значне збільшення кількості різноманітних транспорт­них засобів останнім часом зумовило збільшення випадків транс­портного травматизму.

Під травматизмом розуміють сукупність ушкоджень, які виникають в певній групі населення при однотипних обставинах за певний проміжок часу. Травматизм поділяється на дві основні групи — виробничий та невиробничий. Виробничий травматизм, у свою чергу, поділяється на промисловий та сільськогосподар­ський. Невиробничий травматизм поділяється на 4 основні групи: транспортний, вуличний, побутовий, спортивний.

Під транспортною травмою розуміють механічні ушко­дження, заподіяні зовнішніми або внутрішніми частинами транс­порту під час його руху, а також при випадінні з транспорту, що рухається.

Найбільшою різноманітністю травм відрізняється травматизм на наземному транспорті, який поділяється на дві великі групи: колісний та неколісний. До колісного транспорту відноситься рейковий (поїзди, трамваї) і нерейковий (автомобілі, мотоцикли тощо). Неколісний, у свою чергу поділяється на гусеничний (тан­ковий, тракторний тощо) та не гусеничний (санний, транспортер­ний тощо). Травми на повітряному транспорті розподіляються відповідно до видів повітряного транспорту, а саме: гвинтомото-

рний, реактивний та безмоторний. Травматизм на водному транс­порті має назву воднотранспортної травми.

Автомобільна травма — це сукупність ушкоджень, які ви­никають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху автотран­спортних засобів.

В основу класифікації автомобільної травми закладені спосо­би її виникнення. За різних обставин дорожньо-транспортних пригод розрізняють такі види автомобільної травми:

I. Травма, спричинена частинами автомобіля, що рухається:

— від зіткнення автомобіля з пішоходом (наїзд);

— від стиснення тіла між автомобілем й іншими предметами.

II.Травма всередині автомобіля:

— в салоні (кабіні) внаслідок зіткнення автомобілів між собою
або з якого-небудь перешкодою;

— в салоні (кабіні) внаслідок перекидання автомобіля.

III.Травма при випадінні з автомобіля (з кузова, салону, кабіни).
Ушкодження від зіткнення людини з автомобілем, що ру­
хається.

Ушкодження при цьому виді травми відбуваються в декілька етапів, які відрізняються механізмом травматичного впливу:

— первинний контакт з авто;

— закидання людини на авто;

— падіння людини на ґрунт;

— ковзання по ґрунту.

Від первинного удару автомобілем утворюються різномані­тні ушкодження: садна, забійні, забійно-рвані рани, переломи, розриви та відрив внутрішніх органів. Обсяг ушкоджень в ос­новному залежить від маси та швидкості автомобіля, а їхня ло­калізація — від висоти розташування частин, які завдають удару.

В залежності від конструктивних особливостей і швидкості автомобіля, характеру зіткнення друга фаза може випадати. Ушкодження виникають переважно від тупого впливу, вони ло­калізуються на різних частинах тіла.

При зіткненні з легковим автомобілем людина після первин­ного удару закидається на капот, що зазвичай призводить до утворення ушкоджень голови та грудної клітки. Ці ушкодження можуть бути менш виразними, ніж ушкодження від первинного удару.

Ушкодження від стиснення тіла між автомобілем й інши­ми предметами.Ушкодження при цьому виді травми виникають зазвичай від притиснення людини кузовом автомобіля до неру­хомих предметів, тобто за механізмом стиснення. Обсяг ушко­дження визначається ступенем стиснення, площиною контакту та положенням постраждалого. При даному виді автотравми дуже рідко утворюються специфічні ушкодження. Найбільш часто ушкоджуються грудна клітка та органи черевної порожнини. Стисненню інколи передує удар, але його наслідки зазвичай мас­куються ушкодженнями від стиснення.

Травма в салоні (кабіні) автомобіля.Обставини отримання пошкоджень при даному виді травми відрізняються різноманітні­стю: перевертанням автомобіля під час руху, падінням з висоти, ударом об нерухомі предмети, зіткненням з іншими транспорт­ними засобами

При зіткненні автомобілів або автомобіля з перешкодою де­формуються та руйнуються його деталі. Одночасно в салоні во­дій та пасажир переміщуються і у них виникають травми внаслі­док струсу тіла й удару об внутрішні деталі салону. При різкому уповільненні руху автомобіля рух тіла водія, якщо він не присте­бнутий паском безпеки, проходить три фази:

— переміщення тіла вперед — удар нижніми кінцівками об
панель приладів, грудною кліткою об кермо;

— згинання шиї вперед — удар головою об лобове скло або
верхню частину керма;

— відкидання тіла з різким розгинанням шиї.

Рис. 6.2. Механізм утворення ушкоджень при зіткненні:

а — при фронтальному зіткненні; б — при тильному зіткненні

При цьому специфічними можна вважати лише дугоподібні крововиливи на грудній клітці й обличчі як слід-відбиток кер­ма. Виникає багато характерних ушкоджень. У водія та у паса­жира, який сидить праворуч, ушкодження достатньо однотипні, але у водія вони розташовані переважно на передній і лівій бо­ковій поверхні, а у пасажира — на передній і правій боковій поверхні тіла. У водія при ударі головою об кермо, лобове скло, бокові стійки виникають різноманітні садна, крововиливи. При ударі обличчям утворюються переломи кісток носа, верхньої та нижньої щелепи. Від уламків скла як у водія, так й у пасажира можуть утворюватися численні різані рани голови та кистей рук, які містять у собі дрібні уламки. До характерних ушко­джень також можна відвести переломи шийного відділу хребта, який виникає внаслідок різкого перерозгинання шийного відді­лу хребта (по типу хлиста) (рис), переломи ребер по передній і боковій поверхні грудної клітки, переломи верхніх кінцівок, перелом вертлюжної западини, надколінніка та кісток нижніх кінцівок.

У пасажирів, які сидять на задньому сидінні, при зустрічному зіткненні виникають травми голови, живота та кінцівок. Вони менш виразні, ніж травми у того, хто знаходився на передньому сидінні. Інколи при зіткненні автомобілів відбувається вибух бе­нзину, що обумовлює додаткові травми.

Випадіння з автомобіля який рухається.Найчастіше відбу­вається випадіння з кузова вантажного автомобіля. У даному ви­падку може бути два варіанти випадіння тіла: а) при різкому га-

льмуванні; б) при різкому початку руху. В типових випадках ви­никає три фази падіння:

— первинний контакт тіла з частинами автомобіля — удар;

— падіння на ґрунт — удар;

— ковзання по ґрунту-—тертя.

При контакті тіла з частинами автомобіля характер ушко­джень буде залежати від форми та розмірів цих частин, а також від напрямку удару.

В деяких випадках, коли при випадінні тіло не зачіплює час­тин автомобіля, першою фазою буде падіння на ґрунт.

Удар об ґрунт головою призводить до тяжких черепно-мозкових травм з багатоуламковими переломами черепа. Нерідко травма голови поєднується з травмою шийного відділу хребта внаслідок надмірного згинання або перерозгинання голови. Удар об ґрунт сідницями викликає переломи кісток тазу, компресійні переломи поперекових або грудних хребців. Удар об ґрунт пове­рхнею тулуба супроводжується утворенням ушкоджень від зага­льного струсу тіла. Обсяг пошкоджень при випадінні залежить від швидкості автомобіля. Особливістю зовнішніх ушкоджень буде наявність широких саден у місці прикладання сили внаслі­док ковзання тіла на останньому етапі падіння.

Перша допомога:

Звільнення постраждалих із автомобіля. При відсутності помі­чників і коли немає загрози займання, не обов'язково це робити негайно. Перш за все необхідно спробувати налагодити мовний контакт з тими, хто не втратив свідомість. Треба з'ясувати, чи не порушене дихання, чи не стиснута грудна клітка й кінцівки, чи немає кровотечі. Якщо такі ознаки є, то треба негайно приступи­ти до звільнення постраждалого з автомобіля і надання йому першої допомоги.

Якщо постраждалий находиться без свідомості, слід звернути увагу на його позу, колір шкіри, наявність кровотечі, чи не при­тиснуті кінцівки частинами автомобіля. Неприродна поза пост­раждалого свідчить про наявність переломів або тяжкого стану.

При наявності кровотечі спочатку слід зупинити її пальцевим притисненням, а потім накласти джгут поверх одягу.

Перед тим як звільняти постраждалого, треба передбачити мі­сце, куди планується його перенести.

Під час звільнення постраждалого не можна використовувати силові прийоми: тягнути, смикати або згинати.

Для звільнення постраждалого, який притиснутий деформова­ними частинами автомобіля, необхідно через задні двері або че-

рез вікна спробувати за допомогою приладу, який регулює поло­ження сидіння, опустити, посунути або розкласти сидіння.

Після звільнення постраждалого необхідно надати йому пер­шу допомогу, при переломах накласти транспортну шину, якщо у постраждалого відсутня свідомість, покласти його у відповідне положення.

Враховуючи підвищену чутливість постраждалого до холоду, що обумовлено крововтратою, шоком і нерухомістю, виникає не­обхідність у його зігріванні. При наявності знеболюючих засобів їх необхідно ввести.

Мотоциклетна травма— це сукупність ушкоджень, які ви­никають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху мотоцик­ла. Виділяють такі різновиди мотоциклетної травми:

1) при зіткненні мотоцикла з транспортом (вантажним чи па­
сажирським), що рухається;

2) при зіткненні мотоцикла з нерухомими предметами;

3) при зіткненні мотоцикла з пішоходом;

4) при падінні з мотоциклом;

5) при перекиданні мотоцикла.

Рис. 6.3. Механізм зіткнення з перешкодою

Особливістю цього виду травми є те, що ушкодження вини­кають не тільки у пішоходів, а й у водіїв і пасажирів мото­цикла.

Для потерпілих як водіїв, так і пасажирів мотоцикла характер­не травмування нижніх кінцівок і голови.

Стискання мотоцикліста або пасажира мотоциклом, що пере­кинувся, може призвести до асфіксії внаслідок стискання грудної клітки і живота.

Перша допомога:ПМД надається з урахуванням характерних ушкоджень. При переломах накладається транспортна іммобілі­зація, при травмах голови — надається горизонтальне положення з фіксацією голови і шиї.

Рис. 6.4. Методика зняття шолома

Поиск по сайту: