Таку модель можна отримати, якщо використовувати орієнтовані графи, тоді граф технічної структури записується як G(V,B), де V – множина функціональних елементів Vi V, B – множина зв’язків між ними, В і В. Тоді для кожної підсистеми можна записати, що Gi(Vi,Bi) – орграфи технічної структури. При перетвореннях використовують такі операції на орієнтованих графах:
якщо задано
G1(V1,B1) і G2(V2,B2), (2.19)
то їх об'єднанням буде
G1(V1,B1) U G2(V2,B2) = G3(V3,B3) (2.20)
при цьому:
V3 = V1 U V2 , B3 = B1 U B2 (2.21)
операція перетину:
G1(V1,B1) I G2(V2,B2) = G3(V3,B3) (2.22)
V3 = V1 I V2 , B3 = B1 I B2 (2.23)
різниця орієнтованих графів:
G1(V1,B1) \ G2(V2,B2) = G3(V3,B3) (2.24)
V3 = V1 \ V2 , B3 = B1 \ B2 (2.25)
Для автоматизованих ТК при описі технічної структури необхідно включити також множину технологічних елементів, тобто технологічного обладнання,.Тоді орієнтований граф технічної структури АТК буде подаватись
O(I,Q)=Г(M,A) U G(V,B), (2.26)
де Г(M,A) орієнтований граф технологічного об’єкта управління. При цьому М –множина технологічних об’єктів, А – зв’язки між ними G(V,B) – оргграф системи управління. При цьому необхідно враховувати, що перетин графів
Г(M,A) ∩ G(V,B) =Æ (2.27)
не пуста множина.
Графові моделі технічної структури складної системи управління.Якщо система реалізує множину функцій F={f1,f2,…,fm}, то кожну з функцій можна представити як відображення в підсистемі за h маршрутами { } (М – множина технологічних елемен-тів в ТК) показників вхідної інформації в показники вихідної (х Î Хj Ì Х – модулі –джерела інформації про об’єкт, yÎYjÌY – модулі прий-мачі інформації,
j=1, …m. Тоді модель функціональної підсистеми:
Gj (Vj , Bj )=Uh Mi (Х,У) (2.28)
Uh Mi (Х,У) , i=1,…h; j=1,…m, хÎХj, yÎYj (2.29)
Структура вузла управління системи – сукупність функціональних елементів Vj та зв’язків між ними Вj, а спосіб їх організації диктується реалізуємими підсистемою функціями і цілями. Вузол управління реалізує q (qÎm, q³1) функцій із заданими показниками якості.
Будь-яка система чи підсистеми формалізована моделями “вхід-вихід” – розв’язувальна система. Тоді завжди є розв’язувальні елементи. В першому наближенні число вузлів управління r визначає степінь розподіленості ТС системи.
Модель вузла управління (його ТС):
Gj ; j=1,…q; i=1,…h (2.30)
qÎm; xÎXj; yÎYj; Vr= j; Вr=
Тоді модель ТС системи управління:
G(V,B)=
(2.31)
і=1,…h; j=1,…q; r=1,…r, qÎm
r- число вузлів управління;
кількість реалізуємих підсистемою функцій із заданими
показниками якості;
h – маршрути перетворення вхідної інформації у вихідну;
m – кількість функцій системи.
Наведені моделі:
- наочні, добре відображають конфігурацію системи та зв’язки між елементами і їх групами;
- при відомій важливоті окремих елементів можна визначити значення показників якості системи з урахуванням способів з’єднання елементів;
- дозволяють перетворити графові представлення в матричні еквіваленти (матриці суміжності, дистанційні матриці…);
- в той же час ці моделі громіздкі і не завжди зручні.