- сукупність елементів організаційної структури k-того підрозділу j-того рівня управління (ешелон).
Для кожного елементу трьохвимірного простору декомпозиції при визначеній меті управління справедлива умова:
(2.15)
Такий підхід дозволяє виділити всі структурні елементи об’єкта, які беруть участь в реалізації заданої цільової функції, та розглянути доцільність охоплення цих структурних елементів створюваною систе-мою управління (з урахуванням можливості формалізації задач управління, наочності засобів спряження з об’єктом і т.д.).
Стратифікація об’єкта упраління.В складі підприємства можна виділити такі основні функціональні сфери (страти):
1. Техніко-економічне планування ( )
2. Кадри ( )
3. Праця та зарплата ( )
4. Фінанси ( )
5. Матеріально-технічне постачання ( )
6. Реалізація (збут) продукції ( )
7. Реконструкція та реінжинірінг ( )
8. Виробництво ( )
Тоді загальна мета управління записується як об’єднання
, (2.16)
тобто реалізується кожною функціональною сферою .
При такій декомпозиції може виявитися, що ряд страт не бере участі у досягненні поставленої мети, тобто не має значення для майбутньої системи управління. Але для досягнення такої мети як max прибутку (або min собівартості), необхідним є охоплення системою управління всіх структурних елементів об’єкта, які приймають участь в формуванні прибутку (собівартості) – необхідна інтегрована система.
А такі показники як min витрат, max випуску продукції, зниження витрат енергії досягаються (формуються) саме в результаті управління сферою .
Декомпозиція за рівнями складності приймаємих рішень. Головна трудність та особливість тут:
- складна система вимагає оперативних рішень в реальному часі;
- складність ситуації потребує значного часу для аналізу та формування стратегії поведінки.
Вихід – багатошарова ієрархія системи прийняття рішень для управління складним об’єктом. Проблема розбивається на підпроблеми так, щоб розв’язання сукупності підпроблем приводило до розв’язання проблеми в цілому.
Можна виділити такі шари (слои) за складністю приймаємих рішень:
- регулювання, контроль для окремих технологічних агрегатів (нижній рівень);
- координація першого рівня в межах технологічної підсистеми на рівні ;
- координація другого рівня: управління вищої підсистеми для узгодження локальних цілей нижніх підсистем в межах (цеху, відділення, дільниці…);
- координація третього рівня – узгодження цілей між цехами, дільницями, відділеннями;
- координація четвертого рівня для узгодження цілей між окремими виробництвами (заводами) в межах підприємства
Декомпозиція за організаційною ознакою.Організаційна структура підприємства відображає розподілення процесів у функціональних сферах (стратах) між її елементами. Для кожної страти можна поставити у відповідність своє число рівнів прийняття рішень і своє число елементів, а число підсистем в кожному елементі залежить від обраного критерія декомпозиції.
Число підсистем в першому ешелоні визначається резуль-татом декомпозиції процесу на самостійні елементарні оператори типу “вхід–вихід”. Це приводить до великої кількості підсистем контролю і управління на локальному рівні.
На наступному рівні управління число підсистем залежить від топології виробничого та технологічного комплексів та параметрич-ності зв’язків між операторами процеса.
Аналогічно можна виділити число підсистем в третьому та четвертому ешелонах ; .
Число підсистем k в ешелоні j-го рівня визначається лише рете-льним обстеженням (дослідженням) кожного об’єкта.
Функціональна структура описується графом:
W(F,U) (2-17)
F – функції ,
U – інформаційні зв’язки між ними.
Зв’язок між ТОУ та СУ можна визначити за допомогою певних процедур: