Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Структурний аналіз об’єкта



Для складного об’єкта, зокрема промислового підприємства виконуються дві основні процедури:

- цільова декомпозиція за визначеними напрямами;

- формування структури (потрібної) з виділених структурних елементів

Умовно структурна схема об’єкта представляється як результат декомпозиції за трьома напрямами.

Результатом декомпозиції складної системи є:

 

, (2.14)

- сукупність елементів i-тої функціональної сфери підприємства (страта);

- сукупність елементів контура управління, який забезпечує

m-рівень (шар – слой) складності приймаємих рішень;

- сукупність елементів організаційної структури k-того підрозділу j-того рівня управління (ешелон).

Для кожного елементу трьохвимірного простору декомпозиції при визначеній меті управління справедлива умова:

(2.15)

Такий підхід дозволяє виділити всі структурні елементи об’єкта, які беруть участь в реалізації заданої цільової функції, та розглянути доцільність охоплення цих структурних елементів створюваною систе-мою управління (з урахуванням можливості формалізації задач управління, наочності засобів спряження з об’єктом і т.д.).

Стратифікація об’єкта упраління.В складі підприємства можна виділити такі основні функціональні сфери (страти):

1. Техніко-економічне планування ( )

2. Кадри ( )

3. Праця та зарплата ( )

4. Фінанси ( )

5. Матеріально-технічне постачання ( )

6. Реалізація (збут) продукції ( )

7. Реконструкція та реінжинірінг ( )

8. Виробництво ( )

Тоді загальна мета управління записується як об’єднання

, (2.16)

тобто реалізується кожною функціональною сферою .

При такій декомпозиції може виявитися, що ряд страт не бере участі у досягненні поставленої мети, тобто не має значення для майбутньої системи управління. Але для досягнення такої мети як max прибутку (або min собівартості), необхідним є охоплення системою управління всіх структурних елементів об’єкта, які приймають участь в формуванні прибутку (собівартості) – необхідна інтегрована система.

А такі показники як min витрат, max випуску продукції, зниження витрат енергії досягаються (формуються) саме в результаті управління сферою .

 

Декомпозиція за рівнями складності приймаємих рішень. Головна трудність та особливість тут:

- складна система вимагає оперативних рішень в реальному часі;

- складність ситуації потребує значного часу для аналізу та формування стратегії поведінки.

Вихід – багатошарова ієрархія системи прийняття рішень для управління складним об’єктом. Проблема розбивається на підпроблеми так, щоб розв’язання сукупності підпроблем приводило до розв’язання проблеми в цілому.

Можна виділити такі шари (слои) за складністю приймаємих рішень:

- регулювання, контроль для окремих технологічних агрегатів (нижній рівень);

- координація першого рівня в межах технологічної підсистеми на рівні ;

- координація другого рівня: управління вищої підсистеми для узгодження локальних цілей нижніх підсистем в межах (цеху, відділення, дільниці…);

- координація третього рівня – узгодження цілей між цехами, дільницями, відділеннями;

- координація четвертого рівня для узгодження цілей між окремими виробництвами (заводами) в межах підприємства

 

Декомпозиція за організаційною ознакою.Організаційна структура підприємства відображає розподілення процесів у функціональних сферах (стратах) між її елементами. Для кожної страти можна поставити у відповідність своє число рівнів прийняття рішень і своє число елементів, а число підсистем в кожному елементі залежить від обраного критерія декомпозиції.

Число підсистем в першому ешелоні визначається резуль-татом декомпозиції процесу на самостійні елементарні оператори типу “вхід–вихід”. Це приводить до великої кількості підсистем контролю і управління на локальному рівні.

На наступному рівні управління число підсистем залежить від топології виробничого та технологічного комплексів та параметрич-ності зв’язків між операторами процеса.

Аналогічно можна виділити число підсистем в третьому та четвертому ешелонах ; .

Число підсистем k в ешелоні j-го рівня визначається лише рете-льним обстеженням (дослідженням) кожного об’єкта.

Функціональна структура описується графом:

W(F,U) (2-17)

F – функції ,

U – інформаційні зв’язки між ними.

Зв’язок між ТОУ та СУ можна визначити за допомогою певних процедур:

Г (М, А) W(F,U) G(V,B) (2.18)

 

           
     
 


де: Г (М, А) – конденсація орграфа структури ТОУ;

 

М – множина технологічних елементів,

А – множина зв’язків між ними;

G(V,B) – орграф технічної структури СУ;

V – функціональні елементи (множина);

B – множина зв’язків між ними.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.