Кнцепція наукового проекту

На сучасному етапі міжнародні організації як форма міжнародного співробітництва та багатосторонньої дипломатії відіграють надзвичайно важливу роль. Для сучасних міжнародних організацій визначальною рисою є подальше розширення їх компетпнцій та ускладнення структури. Нині загальна кількість таких організацій наближається до 5 тисяч, з яких понад 400 – міжурядові. Тому можна із впевненістю говорити про світову систему міжнародних організацій, в центрі якої, безперечно, перебуває ООН.

На сьогодні Україна – повноцінний член світової спільноти, чого не можна сказати про не таке вже й далеке минуле. Здобуття Україною державної незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у сфері міжнародних відносин. Це і вироблення власної позиції, стилю та навичок у відносинах із зовнішнім світом, це і новий, самостійний тип взаємин з державами колишнього СРСР, так званим «близьким зарубіжжям», це, з рештою включення України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи.

Суверенність держави, окрім іншого, означає самостійність її зовнішньої політики. Набуття Україною ознак повноцінно розвиненої держави, суб’єкта міжнародних відносин відбувається за досить складних, суперечливих і певною мірою унікальних умов.

Нині Україна є членом більш ніж 40 як міжурядових, так і неурядових міжнародних організацій.

Відтоді, як досягнута незалежність, зростає авторитет України як члена багатьох універсальних мівжнарордних організацій, у фундації яких вона брала участь (ООН та ін.), нашу державу прийнято до складу престижних міжнародних організацій, зокрема до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співаробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ). Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацієй Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації. Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючі в рамках ООН. Делегація України могла захищати власні інтереси під пильним наглядом «старшого брата», бо завдяки англійській абетці делегація СРСР завжди розміщалася відразу праворуч української. Проголошення незалежності Ураїни співпало з ренессансом ООН, що дало їй змогу в новій якості самостійно виступати на міжнародній арені, влитися в міжнародне співтовариство. Для України, яка прагне твердо закріпитися у світових міжнародних організаціях та проводити власний зовнішньополітичний курс, членство в ООН є однією з умов міжнародних гарантів її національної безпеки. Якщо до розпаду СРСР безпека України гарантувалася військовою могутністю Радянського Союзу, ОВД, то з проголошенням незалежності саме ООН залишається чи не єдиною структурою, спроможною у разі необхідності надати Україні конкретну допомогу в справі забезпечення її територіальної цілісності.

Перетворення України на самостійну демократичну державу відкриває для неї простір для доказу того, що вона є вагомим чинником міжнародного життя. Роки, що минули від дня здобуття незалежності показали: позицію України в ООН поважають, і її інтереси враховуються під час прийняття важливих рішень.

Переконливим підтвердженням цього є, приміром, одночасне обрання України до таких важливих органів ООН, як Надзвичайний фонд допомоги дітям при ООН, Комісія з прав людини. На користь української дипломатії промовляють такі факти, як членство України в Економічній та Соціальній Раді ООН, Комітеті ООН по внесках, Раді керівників ООН, Виконавчій Раді Дитячого фонду ООН, включення України до Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй. Вагому позицію України в ООН можна визначити тим, що вона (третя за ядерним потенціалом держава) першою в історії людства добровільно відмовилися від ядерної зброї, приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), ратифікувала угоду про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). Це дало змогу Президентові України Л.Кучмі, виступаючі на спеціальному урочистому засіданні Генеральної Асамблеї ООН з нагоди 50-ї річниці ООН 22 жовтня 1995 р., запропонувати встановлення особливого статусу з міжнародними гарантіями безпеки, консолідованою фінансовою і технічною допомогою, моральними стимулами для країн, які відмовилися від ядерної зброї, через реалізацію нової програми ООН «Світ ХХІ сторіччя без ядерної зброї».

З 12 травня 1954 р. Україна член ЮНЕСКО. За повоєнні роки вона обиралася до ряду керівних органів ЮНЕСКО та до Виконавчої Ради (1980-1985). Україна –член Міжнародного урядового Комітету, Міжурядової програми з інформатики, Міжнародної Координаційної Ради програми «Людина і біосфера» (МАБ), Європейської економічної комісії ООН. В цілому Україна бере участь у діяльності більш як 60 організацій ООН (МАГАТЕ, ЮНІДО, МОП, ВПС тощо). Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, проводить справді незалежну від окремих держав чи груп держав зовнішню політику.

Україна і надалі намагається забезпечити політичний, ідеологічний та організаціїний вплив на діяльність ООН шляхом розробки й висунення ініціатив та пропозицій, які б, з одного боку, відповідали національним інтересам нашої держави, а з другого боку, відбивали тенденції діяльності ООН на сучасному етапі. Прикладом таких пропозицій стала підготовка і прийняття за ініціативою України Конвенції із захисту Миротворчого персоналу ООН. Україна підтримує колективні зусилля по збережнню міжнародного миру та безпеки, бере активну участь в операціях сил ООН з початку кризи у колишній Югославії, де перебуває понад 1200 українських військовослужбовців.

Україна була учасницею, членом «нового Радянського Союзу», тобто Співдружності незалежних держав, яка була спворена в грудні 1991 року. Уряд нашої держави розглядає СНД як міжнародний механізм, що доповнює і координує процкс створення якісно нових двосторонніх відносин з незалежними державами, які утворилися на території колишнього СРСР, і має на меті сприяння більш успышному вирішенню проблем, що виникли внаслідок розпаду Союзу СРС. україна стоїть напозиції насамперед економічної доцільності існування СНД, розвитку торговельно-економічних відносин між державами-учасницями Співдружності. Співробітництво в рамках СНД в усіх сферах співробітництва Україна розглядає крізь призму власних національних інтересів, при цьому усвідомлюючи своє право як незалежної держави самостійного формування позиції щодо активної та гнучкої політики в межах Співдружності, реалізації національних інтересів.

Україна виступає проти перетворення СНД на державне утворення зі своїми органами влади і управління, надання їй статусу суб’єкту міжнародного права. Тому Україна уникатиме і в подальшому участі в інституціоналізації форм міждержавного співробіцтництва, здатній перетворити СНД у наддержавну структуру. У разі набуття подібною тенденцією домінуючого характеру вона залишає за собою право переглянути своє ставлення до участі в співдружності.

У сфері економіки Україна обрала і відстоює лінію створення власної відкритої економічної системи, участі в міжрегіональних ринках, серед яких чільне місце має займати спільний ринок Співдружності, незалежних держав, як рівноправне економічне інтеграційне об'єднання. Україна стоїть на позиції, яка передбачає збалансовану господарську діяльність всіх без винятку держав-учасниць СНД, що вимагає перегляду старих і переходу до нових форм інтеграції.

У військово-політичній сфері Україна стоїть на позиції неучасті в угодах військово-політичного характеру на геополітичному просторі колишнього СРСР. Такі угоди суперечили б проголошеному Верховною Радою прагненню набути в майбутньому нейтрального статуса.

Україна не має ніяких територіяльних претензій до всіх сусідніх держав, у тому числі держав-учасниць СНД. Водночас свої державні кордони, що склалися на період розпаду СРСР, вона вважає непорушними.

Участь України в ООН є одним із найбільш рентабельних у політичному плані зовнішньополітичних механізмів України. Внесок України до ООН на душу населення становить приблизно 86 центів на рік – тобто весь обсяг корисної діяльності ООН від блакитних шоломів до вакцини проти дифтерії коштувало громадянину України за месяць менше, ніж поїздка в міському транспорті.

Звичайно, співпраця України з ООН не має одностороннього вигляду. Певна віддача йде і від структурних організацій в Женеві. Якщо взяти економічний аспект цієї віддачі, то тут є чимало проектів, зорієнтованих на надання цієї допомоги. Це і сприяння у розробці й проведенні політики перебудови економіки та окремих галузей (металургія, енергетика), і у здійсненні приватизації й розвитку підприємництва. За допомогою Міжнародної організації праці здійснено комплексне дослідження ринку праці в Україні і вироблено рекомендації щодо вирішення відповідних соціальних проблем.

Виз­начною подією в політичному житті України стало прийняття до Ради Європи. Наша держава стала 37-м чле­ном цієї авторитетної організації і п'ятою серед колишніх республік СРСР (після Латвії, Литви, Естонії та Молдови).

Метою Ради Європи, згідно з договором про її утворення, є досягнення більшого ступеня узгодженості й згуртованості держав-учасниць на базі спільних принципів та ідеалів, на яких грунтується західна цивілізація і демократія, а також сприяння їх економічному і соціальному прогресу. Задля цього держави-учасниці мають за допомогою РЄ вступати в угоди і вживати спільні дії в економічній, соціальній, культурній, науковій, юридичній та адміністративній галузях і розвивати права людини та основні свободи. Головними органами Ради Європи є: Комітет міністрів у складі всіх міністрів закордонних справ і Парламентська Асамблея.

Щоб бути прийнятим до складу РЄ, необхідно дотримува­тися трьох найважливіших принципів: держава-кандидат має бути правовою, поважати права людини, мати в наявності плюралістичну демократію.

До набуття цього статусу Україна йшла послідовно, крок за кроком від дня проголошення своєї незалежності. Уже в грудні 1991 р., невдовзі після референдуму, який підтвер­див Акт проголошення незалежності, Міністерство закор­донних справ України звернулося до Генерального секре­таря Ради Європи з пропозицією провести переговори про визначення сфери й форм співробітництва. Відтоді почав­ся зустрічний рух. На запрошення РЄ відбулися візити парламентських делегацій України в столицю інтегоованої Європи Страсбург і зворотні візити до Києва керівників РЄ. Статус «спеціально запрошеної країни» наша держава отримала 16 вересня 1992 р. Україна була включена у кілька програм, що здійснюються під егідою цієї організації, її також було прийнято як асоційованого члена Ради Європи у комісію «За демократію через право» («Венеціанська комі­сія») для спостереження за виконанням правових норм, що служать гарантом демократії.

Рада Європи функціонує за трьома ключовими напрямами: розвиток демократії, захист прав людини, забезпечення вер­ховенства закону. Ступивши на шлях входження до РЄ, Україна докладає чимало зусиль, щоб дотримуватися цих напрямів.

Експерти Ради Європи констатують прагнення нашої держави привести своє законодавство у відповідність до міжнародних норм і стандартів, передусім тих, що містяться у Загальній декларації прав людини, міжнародних пактах про права людини, підсумкових документах ОБСЄ та кон­венціях РЄ. Водночас Україна збагачує європейське співто­вариство власним досвідом розв'язання проблем цивілізо­ваним шляхом у складному процесі трансформації суспіль­ства, досвіду якого світова практика не знає.

Йдеться не тільки про перетворення централізованої економіки в цивілізовану ринкову, а й, скажімо, про досвщ побудови міжнаціональних відносин у багатоетнічному ук­раїнському суспільстві. Стабільність у цьому регіоні Європи міжнародні експерти пояснюють саме виваженою, позитив­ною національною політикою Украши, яка відповідає нор­мам Рамкової конвенції про захист національних меншин (Україна приєдналася до останньої 15 вересня 1995 р.). Взагалі ж, входження України до Ради Європи означає необхідність приєднатися до більш як 150 конвенцій, які функціонують у рамках РЄ з приводу прав людини у тій чи іншій галузі.

Українське керівництво сподівається, що РЄ надасть Ук­раїні допомогу у приведенні національного законодавства у відповідність до європейських стандартів, зокрема у розробці проектів цивільного та цивільно-процесуального. Адміністра­тивного та Адміністративно-процесуального кодексів, що стане вагомим внеском у формування правової бази нашої держави. Рада Європи готова допомогти у налагодженні ме­ханізму діяльності Конституційного Суду України.

Отже, вступ України до Ради Європи означає розши­рення демократичного простору на схід.

Крім того, Україна, яка володіє величезним науково-технічним, інтелектуальним виробничим потенціалом, відкриває нові можливості для збагачення загальноєвро­пейської культури.

Членство у Раді Європи має принести й відчутні еко­номічні вигоди – від сприяння економічним реформам до захисту комп'ютерного зв'язку та надання псиних пільг у торгово-економічшй сфері.

Важливим напрямком інтеграції в Європейські структури, безумовно, є співробітництво України з Європейським Союзом, що утворилося на основі Маастрихтських угод шляхом об'єд­нання Європейського економічного союзу (ЄЕС) та Євро­пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) в 1993 р.

Наприкінці 1994 р. Європарламент заявив про надання нашій країні макрофінансової допомоги в розмірі 85 млн. екю для зміцнення економіки ринкової орієнтації.

У червні 1995 р. Україна підписала з Європейським Со­юзом двосторонню тимчасову угоду про торгівлю та питан­ня, що до неї відносяться. Цей документ став першою угодою такого типу, укладеного з новою незалежною державою. Сторони надали одна одній сприятливі умови для здійснення торіївлі Угода відкриває можливість торгувати з усіма країнами Європи без будь-яких обмежень, зокрема текстилем, сільськогосподарською продукцією тощо.

Довгострокова мета України – стати рівноправним чле­ном ЄС, як і інших європейських структур У середньостроковому плані - це створення зони вільної торгівлі з ЄС і набуття асоційованого членства в цьому Союзі. На 1998 рік заплановані переговори про створення такої зони.

У середині 90-х рр. спостерігалася позитивна динаміка у відносинах України і Європейського Союзу. Регулярними стали зустрічі з «трійкою» ЄС Відбулися перші застаний Ради співробітництва Відкрилося постійне представниц­тво України при ЄС у Брюсселі Створено Комітет по зв'яз­ках з ЄС.

У широкій геополітичній орієнтації України в останні роки найбільшим прогресом відзначаються відносини з Організацією Північноатлантичного договору. або, як її скорочено називають, НАТО. Початок її діяльності як противага радянському блоку було покладено підписанням 4 квітня 1949 р. Вашингтонського договору США, Канадою та 10 західноєвропейськими крїнами. У 1952 р. до цього Альянсу приєдналися Греція та Туреччина, в 1955 р. – ФРН та в 1982 р. – Іспанія. НАТО є міжурядовою організацією, основне завдання якої згідно з договором полягає в об’єднанні зусиль для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки. Якщо раніше умови «холодної війни» вели до переважання в діяльності НАТО в перші роки її існування питань військово-оборонного характеру, але поступово зростала й вага військово-політичних та політичних аспектів функціювання цієї організації.

Прямі відносини України з НАТО розпочалися з візиту Генерального секретаря цієї організацієї М.Вернера до Києва 22-23 лютого 1992 року. 8 липня 1992 року відбулося відвідання штаб-квартри Альянсу Президентом України Л.Кравчукком. Наша держава почала брати активну участь в діяльності РПАС. У лютому 1994 р. міністр закордрнних справ А.Зленко піджписав Рамковий документ угоди про «Партнерство заради миру», а з 25 травня 1994 р., після передачі до НАТО презентаційного документа України про участь у цій угоді, почалося практичне співробітництво з її виконання.

Свідченням особливого ставлення Організації Північного договору до України стало підписання 10 червня 1996 р. Індивідуальної програми щодо її партнерства з НАТО. Успішний розвиток співробітництва дав змогу підняти його на більш високий рівень – 9 липня 1997 р. в Мадриді Президентом Л.Кучмою та лідерами 16 держав НАТО було укладено «Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією півнвчноатлантичного договору».

Посиленна увага до нашої країни пов’язана з тим, що «незалежна, демократична та стабільна Україна є одним з ключових факторів забезпечення стабільності в центрально-Східній Європі та на континенті в цілому». Для розвитку організаційних форм взаємного співробітництва при штаб квартирі НАТО в Брюсселі було засновано військову місію зв’язку України, з жовтня 1997 р. почала працювати Комісія Україна-НАТО. В Україні було створено Державну міжвідомчу Комісію зі співробітництва з НАТО під головуванням секретаря Ради національної безпеки та оборони В.Горбуліна. А ще напередодні Мадридського саміту, 7 травня 1997 р. в києві Генеральним секрктарем НАТО Х.Соланою та міністром закордонних справ Г.Удовенко було відкрито перштй у Східній Європі Центр інформації та документації Альянсу.

Тобто можна з певненістю зазначити, що за недовгий період після встановлення офіційних вілносин з НАТО Україна активно співпрацює з цією міжнародною організацією. Регулярними стали спільні військові маневри, передбаченні угодами про «Партнерство заради миру», як на території України , так і в країнах НАТО та інших державах, що приєдналися до цих угод. Успішно пройшли такі спільні навчання, як “Щит миру” на Яворівському полігоні у Львівській області (травень 1995 та 1996 рр.), «Осінні союзники-95» на головній базі морської піхоти США в штаті Південна Кароліна (вересень 1995 р.), “Шейнекс” (конференція-навчання з участю української делегації в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі в квітні 1997 р., присвячена моделям урегулювання регіональних кризових ситуацій) тощо. Особливого політичного значення набуло проведення навчань «Морський бриз» в акваторії Чорного моря та на полігоні «Широкий лан» у Миколаївський області, незважаючи на досить відчутну протидію з боку лівих сил у Верховній Раді та частини населення Криму.

Пріоритетними регіональними напрямами зовніш­ньої політики України є діяльність у рамках Органі­зації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Раді Північноатлантичного співробітництва (РПАС) та Північноатлантичної асамблеї (ПА).

На Будапештській зустрічі, яка відбулася в 1994 р., про­понувалося більш детально проробити всю систему безпеки в Європі. Україна висунула на нараді ідею: прийняти рішен­ня про створення спеціальної групи з представників ООН, НАТО, ЄС, ЗЄС та ОБСЄ, яка почала б роботу над угодою між цими структурами щодо розподілу обов’язків між ними і визначення сфер впливу.

У ході дискусій і консультацій стало очевидно: не всі організації (передусім НАТО) готові до детального розгля­ду всіх аспектів такої взаємодії.

Україна виступає за подальше зміцнення інститутів ОБСЄ, удосконалення діяльності та підвищення ефектив­ності її механізмів, особливо у сфері превентивної дипло­матії.

Кілька років шляхом співробіцнитва з ВООЗ здійснювалась змістовна програма допомоги у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, у рамках якої було проведено спеціальні медичні обстеження різних груп населення, отримано чималу кількість обладнання, медпрепаратів, кілька мільйонів доларів.

Постійний валютний прибуток дає участь у Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ), сприяючи налагодженню патентної справи, захисту товарних знаків тощо.

Отож, дістаємося висновку, що Україна бере активну участь у формуванні політичних умов на міжнародній арені тим, що є членом багатьох впливових міжнародних організацій, в межах яких вона провадить активну роботу, яка, до того ж, відзеркалює не лише загальні, а й національні інтереси нашої держави. З момента досягнення незалежності Україна отримала членство у вливових міжнародних організаціях однією з перших з числа колишніх республік СРСР, що говорить на користь нашої держави, є показником зростаючого авторитету України в світі. Але, як говорить давня мудрість, краще якість ніж кількість. Тому, як на мене, Україна перш за все має вдосконавлювати та покращувати свою роботу в організаціях, членом яких вона вже є, а потім вже розглядати можливості входження до інших міжнародних організацій. Насамперед це стосується ЄС та НАТО. Проте складна сучасна геополітична ситуація не залишає нашим політикам вибору, змушує їх якось реагувати на ситуацію, розташування головних сил у світі. Тому не дивно, що в недалекому майбутнєму кількість міжнародних організацій, членом яких є Україна, може збільшитися.

ВИСНОВКИ

ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (ДП «АСЗ» № 1 ПАТ «АК “Богдан Моторс”») являється одним із найбільших вітчизняних виробників автомобільної техніки, що має давню історію свого розвитку.

Головною ціллю діяльності є випуск максимально кращої продукції, а також ефективне використання виробничого та комерційного потенціалу з ціллю одержання прибутку.

Мета діяльності підприємства ЛуАЗ «Богдан Моторс» на даному етапі: в 2014 році поновити та зберегти лідируюче положення в галузі за рахунок збільшення частки ринку до 30% та рівня комерційної рентабельності продукції – до 10%, а також підвищення стратегічного рівня підприємства.

Організаційно-правова форма власності ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК “Богдан Моторс”» – акціонерне товариство, яке діє на підставі Статуту.

Організаційна структура підприємства ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія ‘‘Богдан Моторс”» має лінійно-функціональний вид. Лінійно-функціональна оргструктура ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія ‘‘Богдан Моторс”» застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва.

Соціальна політика пыдприємства формується з врахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, характерних для сучасного і майбутнього.

Заходи, орієнтовані на персонал підприємства виконуються на 37,5%, заходи, орієнтовані на споживача, виконуються на 33,3%, заходи, орієнтовані на суспільство в цілому, виконуються на 100%.

Підприємство не використовує для добору кадрів Інтернет-ресурсів і не розміщує список вакантних місць на веб-сторінці, що є негативним, так як навіть працюючі працівники інших підприємств можуть шукати інше робоче місце з різних причин і могли б зацікавитися пропозиціями підприємства, позитивним є те, що підприємство утримує серед працівників і інвалідів, даючи їм легші (згідно за медичними приписами) роботи, але не звільняючи їх навіть в часи кризи.

Головним джерелом надходження кадрів на підприємство є направлення з Луцького міського центру зайнятості та Волинського обласного центру зайнятості за місцем проживання. В 2011 та 2013 рр. на підприємстві було активізовано навчання новим професіям.

Політика оплати праці відображена Розділом IV Колективного договору підприємства «Оплата праці, гарантії та компенсації».

Згідно Колективного договору на підприємстві розроблено систему пільг та компенсаційних виплат тим, хто отримав ушкодження здоров’я на підприємстві різної складності (або їх смерті). Але одночасно є і система дисциплінарних стягнень за те, що дії працівника призвели до порушень охорони праці і техніки безпеки і до ушкодження здоров’я інших працівників (або їх смерті).

Управління охороною праці на ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК ‘‘Богдан Моторс’’»здійснюється дуже ефективно, умови праці на робочому місці є вищими за допустимі норми – здійснюється постійне їх покращення.

Документообіг є важливою ланкою в організації діловодства ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК ‘‘Богдан Моторс’’» так, як він визначає не тільки інстанції руху документів, але і швидкість руху документів. Всі документи (традиційні на папері та на магнітних носіях) у комплексі на ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК ‘‘Богдан Моторс’’» погоджені шляхом дотримання правил особливостей подання інформації на кожному з носіїв.

Фінансове і виробниче управління на підприємстві неефективне, так як при нестійкій динаміці виробництва і реалізації підприємству все ж не вдалося значним чином наростити чистий прибуток на кінець кожного періоду, а отримати значні збитки, що мають динаміку до зростання. Так, на кінець 2012 р. підприємство збільшило чистий збиток на 205 грн., або на 1,54 %, на кінець 2013 р. – ще на 11222 тис. грн., або на 82,88 % проти показників минулого періоду.

Вартість активів підприємства формується із запасів, готової продукції, дебіторської заборгованості, коштів на розрахунковому рахунку в банку. В 2012 р. активи становили 23141 тис. грн., або 12,82 %, а в 2013 р. активи знизились на 34023 тис. грн., або на 16,71 %. Динаміку і структуру змін потрібно аналізувати детальніше за складовими активу, але найімовірніше, підприємство реалізувало не всю готову продукцію і тому не повернуло дебіторську заборгованість.

Підприємство має різну і непостійну кількість працівників щороку. В 2011 р. їх було 1118 осіб, в 2012 р. – на 127 особи, або на 11,36 % менше, в 2013 р. – ще на 295 осіб менше, ніж в 2012 році. Загалом підприємство вивільнило за два роки 422 особи.

Фонд оплати праці працівників підприємства також має непостійну динаміку. Так, в 2012 р. було піднято фонд на 11033,2 тис. грн., в зв’язку із зміною законодавства і державним регулюванням розміру заробітньої плати, а в 2013 р. фонд знизився на 8306 тис. грн., або на 0,20 %.

Так, в 2011 р. працівники мали основної зарплати (без премій, нарахувань, інших доплат) 26623 тис.грн., в 2012 р. – 41209 тис.грн., а в 2013 р. – 46683 тис.грн. Таким чином, можемо відмітити, що підприємство ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК “Богдан Моторс”» переживає фазу спаду і ще не повністю вийшло з кризового становища.

Продукція заводу користується попитом не лише в Україні. Автобуси експортовано в Росію, Білорусію, Азербайджан, Молдову, Казахстан, Грузію, Сербію, Польщу. Автобуси і тролейбуси «Богдан» презентувались в країнах Євросоюзу: в Болгарії, Угорщині, Румунії, країнах Балтії. Отримано сертифікат для реалізації автобусів в Російську Федерацію і країни ЄС.

Аналіз діяльності та привабливості розвитку зовнішньоекономічних операцій на ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан-Моторc» показав, що недостатній рівень розвитку експортних операцій при природному переповненні ринку пропозицій автомобілів іноземних кур’єрів на зовнішньому ринку стримує можливості розвитку підприємства та приводить до нестабільності показників його фінансової стійкості.

Динаміка експорту продукції ДП «АСЗ № 1 ПАТ «АК “Богдан Моторс”» за аналізуємий період з 2011 року до 2013 року постійно зростає. Наприклад, в 2012 році в порівнянні з 2011 роком експорт атобусів нової лінії «Богдан» А30212 збільшився на 26150 грн., «Богдан» F501 на 31710,1 грн., «Богдан» А601 на 62966грн., «Богдан» А701 на 39883,4 грн. В наступному році експорт автомобілів ще зростає, це викликано тим, що з’явилися нові країни-партнери.

Сьогодні ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан Моторc»здійснює активний пошук у напрямку розширення ринків збуту, при чому він має значний потенціал та реальні перспективи для розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Головним споживачем за період з 2011 року по 2013 рік даної продукції являється Росія, в яку об’єм експорту ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан Моторc» збільшив на 219849,3 грн., а в країни, такі як Білорусія і Айзербайджан експорт зменшився на 72104,8 грн. та 751,8 грн., тому потрібно проаналізувати, що вплинуло на зменшення експорту в дані країни, можливо на це вплинуло підвищення ціни на дану продукцію чи інші фактори.

Корпорація «Богдан» при здійсненні міжнародних вантажоперевезень користується такими видами транспорту, як залазничним транспортом, автомобільним та контейнерним.

Фінансова стратегія підприємства спрямована на підвищення рівня фінансової безпеки внаслідок зменшення ризиків внутрішнього та зовнішнього середовища за рахунок поєднання зусиль органів управління підприємством та його персоналу.

Маркетингова діяльність ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК “Богдан Моторс”» основана на функціях маркетингу.

Поиск по сайту: