Методичні підходи щодо оцінки міжнародної конкурентоспроможності економіки України

В умовах глобалізації вагомого значення набуває посилення конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Для ефективної інтеграції національної економіки у світову, необхідно досягнути високого рівня конкурентоспроможності самої країни і окремих її суб’єктів господарювання. Підвищення конкурентоспроможності економіки та перехід на інноваційний шлях розвитку є ключовим завданням державної політики. У міжнародному торговельному та економічному просторі ключовими показниками визначення конкурентоспроможності держави виступають відповідні індикатори, що формуються на основі рейтингового оцінювання.

Дослідження проблеми підвищення світового рейтингу України вважається досить актуальним, адже для розробки стратегії економічного розвитку країни в глобальній конкуренції, необхідно розуміти зміст та значення такої фундаментальної економічної категорії, як конкурентоспроможність країни.

У науковому сенсі, вирішення даного питання, надасть можливість об’єктивно визначити сильні та слабкі сторони як індексів конкурентоспроможності, так і самого стану економіки України з подальшим обґрунтуванням політики підвищення національного добробуту через розробку дієвих механізмів економічного розвитку.

Для вимірювання глобальної конкурентоспроможності України будуть використовуватися загальновідомі глобальні економічні індекси, зокрема:

- індекс глобальної конкурентоспроможності,

- індекс економічної свободи,

- індекс легкості ведення бізнесу,

- індекс глобалізації,

- індекс розвитку людського потенціалу,

- індекс сприйняття корупції.

Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) визначається з 2004 року Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ), незалежною і неприбутковою міжнародною організацією, створеною 1971-го в Женеві для поліпшення стану світової економіки. Його автор, професор Колумбійського університету Ксав’є Сала-і-Мартін.

Для більшого розуміння значення даного індексу варто зрозуміти його економічну та методичну сутність. Так, всесвітній економічний форум визначає національну конкурентоспроможність як здатність країни та її інститутів забезпечувати стабільні темпи економічного зростання, які б відзначалися певною стійкістю в середньостроковій перспективі. Індекс повинен використовуватися державами, що потребують зростання власної конкурентоспроможності або намагаються зберегти відповідний її рівень, в якості певного інструменту для визначення та аналізу ключових проблем в економіці та управлінні. Важливо відмітити, що індекс глобальної конкурентоспроможності є кумулятивним показником, в якому невідповідність навіть одного з елементів призводить до погіршення комплексного значення.

Відповідно до даних аналізу у звіті 2012 – 2013 року склалася така ситуація (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1

Ранжування країн за індексом глобальної конкурентоспроможності
за 2012-2013 роки

В останні роки спостерігається тенденція до зростання позицій України у рейтингу, так за останні 2 роки відбувся підйом з 89 місця на 73.

За даними розгорнутого звіту Всесвітнього економічного форуму, причинами такого зростання є:

- скорочення бюджетного дефіциту;

- зменшення інфляції;

- значний обсяг ринку (38 місце в рейтингу за даним показником);

- ґрунтовність та доступність вищої освіти (47 місце в рейтингу за даним показником);

- інноваційний потенціал.

Разом з тим причинами, які впливають на зниження рівня конкурентоспроможності є:

- недостатня конкурентність на ринку товарів та послуг в середині країни (117 місце в рейтингу за даним показником);

- слабкість фінансового та банківського секторів (114 місце в рейтингу за даним показником);

- недорозвиненість ключових інституцій – 132 місце серед 144 країн.

За рівнем інших факторів, які визначають значення індексу, Україна посіла:

- за розвитком інфраструктури – 65 місце (найгірший показник – стан автодорожньої інфраструктури, 137 місце);

- за розвитком системи охорони здоров’я – 62 місце (найгірший показник – розповсюдження ВІЛ, 117 місце; тривалість життя, 94 місце);

- за ефективністю ринку праці – 62 місце (найгірший показник – «виток мізків», 131 місце) тощо.

Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom, IEF) встановлюється американським дослідницьким центром «Фонд спадщини» (The Heritage Foundation) з 1995 року. Експерти Фонду визначають економічну свободу як «відсутність урядового втручання або перешкод виробництву, розподілу і споживанню товарів і послуг, за винятком необхідного громадянам захисту і підтримки свободи як такої».

Індекс економічної свободи базується на 10-ти індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому, показник 100 відповідає максимальній свободі. Ступінь свободи економіки розраховується за середнім арифметичним десяти різних показників:

- свобода бізнесу;

- торгівлі;

- фінансового сектору;

- інвестицій;

- праці;

- монетарної і фіскальної свободи;

- гарантії прав власності;

- розмір бюрократичного апарату і ступеня захисту від корупції.

Усі країни за цим індексом діляться на такі групи:

- вільні;

- в основному вільні;

- помірно вільні;

- в основному невільні;

- деспотичні.

У Індексі економічної свободи 2013 Україна посіла 161 місце і опинилася у «зоні» деспотичних країн (табл.3.1.2).

Таблиця 3.1.2

«Рейтинг країн за індексом економічної свободи»

За останні роки Україна майже не змінила свої позиції у рейтингу. Так, у 2011 році держава посідала 164 місце, а у 2013 році – 161, при чому у кількісному вираження показник зріс на 0,5 бала.

В останньому рейтингу знизилися показники захисту від корупції (на 1,0 бала), свободи праці (на 1,3 бали), зросли показники свободи бізнесу (на 1,4 бали) монетарна та фіскальна свобода (на 3,3 бали). Інші показники залишилися без змін.

У рейтингу економічної свободи всі держави поділяються на такі групи:

- вільні – з показником 80-100;

- в основному вільні – з показником 70-79,9;

- помірно вільні – з показником 60-69,9;

- в основному невільні – з показником 50-59,9;

- деспотичні – з показником 0-49,9.

Тобто Україна вже котрий рік стабільно відноситься до категорії деспотичних держав, в якій не відбуваються ключові перетворення.

Індекс легкості ведення бізнесу (Ease of doing business Index) – індикатор, що визначається Світовим банком, на основі вивчення законів і положень, що впливають на процес ведення бізнесу, в 185 країнах, із залученням фахівців у галузі юриспруденції, права, економіки, а також урядових чиновників. Індекс легкості ведення бізнесу базується лише на вивченні та квантифікації законів, постанов та правил, що стосуються ведення підприємницької діяльності. Індекс не враховує загальні умови, такі як інфраструктура, інфляція та злочинність.

В останньому рейтингу Україна займає 137 місце з 185 країн. Росія на 112 місці, Молдова на 83, Румунія – 72, Польща – 55, Латвія на 25 місці. За останній рік Україна суттєво покращила власні позиції – піднявшись з 152 місця.

Загальний індекс базується на дев'яти внутрішніх індикаторах:

- розпочинання бізнесу – процедури, час, витрати та мінімальний капітал для заснування підприємства;

- робота з дозволами на будівництво – процедури, час та витрати на будівництво складу;

- електрифікація будівель – процедури, час та витрати на електрифікацію новобудови;

- реєстрація майна – процедури, час та витрати на реєстрацію комерційної нерухомості;

- отримання кредиту – міць юридичних прав, глибина кредитної інформації;

- захист прав інвесторів – відкритість фінансових показників, відповідальність керівництва та легкість судових позовів від інвесторів;

- сплата податків – кількість податків, час на підготовку податкових звітів, загальний податок як частка прибутку;

- міжнародна торгівля – кількість документів, витрати та час необхідний для експорту та імпорту;

- забезпечення контрактів – процедури, час та витрати на примушення сплати боргу;

- закриття підприємства – відсоток відшкодувань, час та додаткові витрати на закриття неплатоспроможної фірми.

За наведеними вище складовими Україна посіла:

- за легкістю початку бізнесу – 50 місце (зростання за рік – 66 позицій);

- за роботою з дозволами на будівництво – 183 місце (спад за рік на 1 позицію);

- електрифікація будівлі – 166 місце (прогрес за рік на 4 позиції);

- реєстрація майна – 149 місце (прогрес за рік на 19 позицій);

- отримання кредиту – 23 місце (без змін за останній рік);

- захист прав інвесторів – 117 місце (спад на 3 позиції за останній рік);

- сплата податків – 165 місце (прогрес за рік на 18 позицій);

- міжнародна торгівля – 145 місце (спад на 1 позицію);

- забезпечення контрактів – 42 місце (зростання на 2 позиції);

- закриття підприємства – 157 місце (зріст на 1 позицію за останній рік).

Тобто, Україна стабільно робить все задля зарегульованості ведення бізнесу, зниження підприємницької активності та відлякування інвесторів. Поодинокий прогрес в окремій складовій – легкість започаткування бізнесу та стабільність у легкості отримання кредиту, майже не впливають на позиції держави у світовому рейтингу. При чому, цей прогрес нівелюється складністю сплати податків, відсутністю захисту прав інвесторів та відсутністю можливості легко та оперативно закрити підприємство.

Індекс глобалізації (KOF Index of Globalization) – рейтинг країн за мірою їхніх глобальних зв’язків, інтеграції та незалежності в економічній, соціальній, технологічній, культурній, політичній та екологічній сферах.

Рейтингова позиція країни визначається після з’ясування позицій країни по 24 показниках, які об’єднані у три категорії:

- економічна глобалізація (торгівля, інвестиції, бар’єри на імпорт, середній рівень тарифів, податки на міжнародну торгівлю, обмеження рахунку);

- соціальна глобалізація (телефонний трафік, надсилання грошей, міжнародний туризм, іноземне населення, міжнародні листи, кількість користувачів Інтернету, телебачення, торгівля газетами, кількість «Макдональдсів», торгівля книгами);

- політична глобалізація (посольства в країні, членство в міжнародних організаціях, участь в місіях Ради безпеки ООН, міжнародні домовленості).

В останній редакції рейтингу Україна займає 47 місце, втративши за останній рік 3 позиції [10]. За окремими категоріями, зайнявши відповідно:

- економічна глобалізація – 64 місце;

- соціальна глобалізація – 69 місце;

- політична глобалізація – 42 місце.

Тобто, і в даному рейтинговому оцінюванні Україна за останні роки не змогла покращити свої позиції та утвердити себе як глобальну та конкурентну державу.

Індекс розвитку людського потенціалу (Human Development Index, HDI) – індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни. Індекс був розроблений у 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком і використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті щодо розвитку людського потенціалу [31].

Індекс розвитку людського потенціалу є інтегральним показником, що включає три основні показники:

- середня очікувана тривалість життя при народженні в країні;

- рівень освіченості дорослого населення та коефіцієнт тих, хто отримує освіту у початкових, середніх і вищих навчальних закладах;

- внутрішній валовий продукт (ВВП) країни.

Автори індексу поділяють країни на чотири категорії:

- держави з дуже високим рівнем розвитку;

- високим рівнем розвитку;

- середнім рівнем розвитку;

- низьким рівнем розвитку.

До першої категорії належать країни, числове значення індексу яких перевищує 0,8 бала. Серед лідерів – Норвегія, Австралія, США. До держав із низьким рівнем розвитку людського потенціалу зараховують країни, які отримали менше 0,5 бала у рейтингу. Це – Конго, Кенія, Судан, Нігер.

В останньому рейтингу Україна зайняла 78 місце, потрапивши в групу країн з високим рівнем людського розвитку, та позаду майже всіх європейських країн крім Боснії, Молдови та Кавказьких країн. Для прикладу Білорусь посіла 50 місце, Росія – 55 місце, а Польща – 39 місце.

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) – щорічний рейтинг країн світу, що cкладається організацією Transparency International з 1995 року. Індекс базується на декількох незалежних опитуваннях, у котрих беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі з Азійського та Африканського банків розвитку, Світового банку та міжнародної організації Freedom House. Індекс є оцінкою від 0 (найвищий рівень корупції) до 100 (відсутність корупції) [42].

За даними рейтингу 2012 року Україна набрала 26 балів та посіла 144 місце, поряд з такими країнами як Сирія, Конго, Еритрея, Пакистан та Гвінея-Бісау. Для порівняння, Росія займає 133 місце, Білорусь 123 місце, Молдова – 94 місце, а Польща – 41. За останні роки позиції України відзначаються стабільністю:

- 2009 рік – 146 місце;

- 2010 рік – 134 місце;

- 2011 рік – 152 місце;

- 2012 рік – 144 місце.

Така статистика говорить сама за себе.

Отже, проаналізувавши конкурентоспроможність національної економіки на основі індикативного підходу, можна зробити висновок, що на сучасному етапі рівень конкурентоспроможності України є досить низьким. На даний момент в нашій державі існує чимало проблем, які перешкоджають інтенсивному розвитку економіки, який би знайшов свій вираз у показниках конкурентоспроможності.

Поиск по сайту: