Показники економічного розвитку

Наведемо показники зовнішнього боргу України на кінець ІІІ кварталу 2012 року. За 9 місяців 2012 року обсяг валового зовнішнього боргу України щодо ВВП зменшився з 76,4 % до 75,3 % і за станом на 1 жовтня 2012 року становив 132,4 млрд дол. США (рис 3.7.7.).

Основним чинником зростання номінального обсягу зовнішнього боргу в поточному році (на 6,2 млрд дол. США) є значні залучення підприємств реального сектору економіки.

Рис.3.7.7 Динаміка валового зовнішнього боргу України

За 9 місяців 2012 року українські банки скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов’язань на 2,6 млрд дол. США – до 22,6 млрд дол. США (12,8 % від ВВП). Зокрема, заборгованість банків за довгостроковими кредитами скоротилася на 1,3 млрд дол. США, за єврооблігаціями – на 0,8 млрд дол. США, короткострокові депозити і залишки зменшилися на 0,7 млрд дол. США.

Водночас у поточному році збільшився попит нерезидентів на облігації українських банків на внутрішньому ринку, у результаті чого зобов’язання за облігаціями в гривнях зросли на 0,6 млрд дол. США. Борг інших секторів економіки (включно з міжфірмовим боргом) за 9 місяців 2012 року збільшився на 9,8 млрд дол. США – до 77,4 млрд дол. США (з 41,0 % до 44,0 % від ВВП) .

У поточному році підприємства реального сектору значно активніше залучали зовнішні боргові ресурси – зростання заборгованості за негарантованими довгостроковими кредитами становило 6,6 млрд дол. США порівняно з 2,3 млрд дол. США за відповідний період минулого року. Близько 30 % приросту заборгованості було забезпечено за рахунок кредитів, отриманих від прямих інвесторів (1,8 млрд дол. США).

За 9 місяців 2012 року українські банки скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов’язань на 2,6 млрд дол. США – до 22,6 млрд дол. США (12,8 % від ВВП). Зокрема, заборгованість банків за довгостроковими кредитами скоротилася на 1,3 млрд дол. США, за єврооблігаціями – на 0,8 млрд дол. США, короткострокові депозити і залишки зменшилися на 0,7 млрд дол. США.

Водночас у поточному році збільшився попит нерезидентів на облігації українських банків на внутрішньому ринку, у результаті чого зобов’язання за облігаціями в гривнях зросли на 0,6 млрд дол. США. Борг інших секторів економіки (включно з міжфірмовим боргом) за 9 місяців 2012 року збільшився на 9,8 млрд дол. США – до 77,4 млрд дол. США (з 41,0 % до 44,0 % від ВВП) (рис. 9).

У поточному році підприємства реального сектору значно активніше залучали зовнішні боргові ресурси – зростання заборгованості за негарантованими довгостроковими кредитами становило 6,6 млрд дол. США порівняно з 2,3 млрд дол. США за відповідний період минулого року. Близько 30 % приросту заборгованості було забезпечено за рахунок кредитів, отриманих від прямих інвесторів (1,8 млрд дол. США).

Зовнішній борг сектору загального державного управління (далі – ЗДУ) за звітний період збільшився на 0,9 млрд дол. США – до 26,8 млрд дол. США. Борг сектору ЗДУ щодо ВВП скоротився з 15,7 % до 15,2 %.

Планові виплати з погашення кредиту МВФ зумовили скорочення зовнішнього боргу сектору органів грошово-кредитного регулювання (далі – ОГКР) на 1,9 млрд дол. США – до 5,6 млрд дол. США (3,2 % від ВВП) (рис. 3.8)

Рис.3.7.8. Заборгованість сектору загального державного управління та органів грошово-кредитного регулювання України в розрізі фінансових інструментів

Рис.3.7.9. Приріст обсягів валового зовнішнього боргу України

Іншим чинником збільшення боргу інших секторів було зростання кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоторговельними операціями – на 3,0 млрд дол. США.

Питома вага боргу інших секторів, включно з кредитами від прямого інвестора, за 9 місяців 2012 року зросла з 53,6 % до 58,5 % валового обсягу зовнішнього боргу України. Частка боргу банківського сектору у валовому обсязі зовнішнього боргу скоротилася з 20,0 % до 17,1 %. Борг секторів ЗДУ та ОГКР на кінець ІІІ кварталу 2012 року становив 24,5 % порівняно з 26,4 % на початок року. Основною валютою зовнішніх запозичень за станом на 01.10.2012 залишається долар США (73,8 %). Частка зовнішньої заборгованості в гривнях залишається незначною – 2,0 % від валового обсягу боргу.

Загальний зовнішній борг держави та приватного сектору становить близько 130 мільярдів доларів. Україна цього року повинна повернути 5,5 млрд дол. США Міжнародному валютному фонду, а також 3,5 млрд дол. єврофондам. Проте цих грошей у держави не буде, відтак, їх потрібно буде позичати у міжнародних фінансових установ.

Зовнішній борг України в 2013 році зросте з 75 % до 80–82 %. На думку фахівців, показник інфляції становитиме 8–10 %, а курс гривні – 8,5–8,7 грн за долар. Реальне зростання ВВП можливе на рівні 1,5 %, а доходи від приватизації не перевищать 6,5 млрд грн при плановому показнику, закладеному до Державного бюджету 2013 року, в 10 млрд грн.

Зовнішній державний борг зростає в основному за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації. Аналізуючи стан зовнішнього державного боргу України, який виник у результаті заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, необхідно відзначити, що сума заборгованості постійно зростає. Україна, яка не в змозі погасити заборгованість, натомість приймає нові позики.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

Поряд зі створенням загальноекономічного середовища, сприятливого для інвестування, з метою припинення втечі капіталів за кордон необхідно виробити механізми, які б дозволяли перекрити відплив капіталів з країни такими каналами: переведення валюти за кордон у рахунок оплати фіктивних імпортних контрактів; неповернення до країни експортної валютної виручки; заниження контрактних цін при експорті та їх завищення при імпорті тощо. За експертними оцінками, в Україні надто ліберальний режим зовнішньоекономічної діяльності та повна конвертованість гривні за поточними операціями дозволяють нелегальними шляхами щороку вивозити за кордон 3–5 млрд дол.

Крім проблем мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних фізичних осіб – перевести капітали за кордон, а комерційних банків – заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну позицію). Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами.

Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти. Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Сьогодні Україна має законні підстави виборювати залучення схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов’язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Не варто також виключати і можливість дефолту, оголошення якого суперечить інтересам кредиторів, отже – вони самі намагатимуться не допустити його [49].

Таким чином, можна зазначити, що співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями має як позитивний, так і негативний ефект для країни. З одного боку, кредити, фінансова та технічна допомога, що надаються міжнародними фінансовими установами, сприяють покращенню економічної ситуації та надають можливість країні владнати як внутрішні кризові ситуації, так і запобігти впливу зовнішніх світових економічних явищ. З іншого боку, залучення великих позик міжнародних фінансових установ призводить до катастрофічного збільшення зобов’язань України перед міжнародними організаціями і поширює політичний та економічний вплив міжнародних економічних установ в Україні.

Україна має величезний економічний потенціал, але як країна з перехідною економікою відчуває гостру потребу у фінансових ресурсах, зокрема й зовнішніх кредитах міжнародних фінансових установ для трансформації економіки. Хоч уряд України й прагне зменшити залежність національної економіки від зовнішніх запозичень за допомогою активного залучення кредитних коштів на внутрішньому ринку, у найближчій перспективі зовнішні кредити відіграватимуть важливу роль у формуванні її фінансових ресурсів, оскільки можливості внутрішнього кредитного ринку обмежені.

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв’язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління. Як правило, управління та обслуговування державного зовнішнього боргу здійснює міністерство фінансів країни-позичальника або спеціально визначена для цієї мети державна установа в межах покладених на них повноважень і в законодавчо визначеному порядку. Це зумовлено тим, що обслуговування прямого державного зовнішнього боргу здійснено за рахунок коштів державного бюджету і є складовою бюджетного процесу.

Згідно з чинним законодавством України, управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов’язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити від різних кредиторів, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюють статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов’язань, готують детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.

Проте роль Національного банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України. Участь у процесі обслуговування зовнішнього боргу країни, зокрема державного зовнішнього боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд з основними, виконує центральний банк держави.

У процесі врегулювання зовнішньої заборгованості перед міжнародними фінансовими установами слід дотримуватися таких положень:

‒ врегулювання зовнішньої заборгованості має проводитися системно, в межах загальної фінансової політики держави;

‒ стратегія управління зовнішнім державним боргом має орієнтуватися на структурне реформування економіки;

‒ необхідно, щоб управління було довгостроковим, стратегічним, а не одномоментним, короткостроковим, орієнтованим на вирішення разових завдань;

‒ існує потреба в реформуванні інституцій, відповідальних за управління зовнішнім боргом, застосуванні інструментів активного управління зовнішніми зобов’язаннями;

‒ слід посилити увагу до управління кредитним рейтингом країни;

‒ потрібне використання внутрішніх можливостей країни в процесі управління зовнішніми зобов’язаннями;

‒ кошти, залучені із зовнішніх фінансових джерел, слід розглядати не стільки з погляду їх обсягу, скільки з позиції їх ефективного використання;

‒ управління має бути спрямоване на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, контролю за складанням рівномірного графіка обслуговування боргу;

‒ управління зовнішнім боргом та ймовірні подальші запозичення потрібно здійснювати з урахуванням не лише потреб держави, а й її фінансової безпеки.

Отже, ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічного розвитку України. З огляду на це, простежимо ситуацію, спрогнозувавши основні показники, що характеризують державний борг (табл.3.7.2).

Таблиця 3.7.2

Поиск по сайту: