Будівництво тунелів. Відкриті та спеціальні способи

Відкриті способи

Міські автотранспортні й пішохідні тунелі дрібного закладення споруджують переважно відкритими способами з попереднім розкриттям поверхні землі.

Залежно від характеру міського планування й забудови, умов руху транспорту й пішоходів застосовують котлованный і траншейний способи, що є різновидами відкритого способу робіт.

Котлованный спосіб передбачає розкриття котловану з наступним зведенням у ньому конструкції тунелю й зворотним засипанням. До розкриття котловану підземні комунікації, що залягають по трасі тунелю (газопровід, водопровід, каналізація, кабелі та ін.) повинні бути перекладені або підвішені на тимчасових мостах.

У стійких ґрунтах природньої вологості, коли умови міської забудови дозволяють створити широкий котлован, його влаштовують без кріплення стін із природніми укосами.

При неможливості створення котловану з укосами конструкції тунелю зводять у котловані з вертикальними стінами. У деяких випадках доцільне обладнання котловану у верхній частині з укосами, а внизу - із примусовим огородженням стін.

Роботи при котлованном способі ведуть по паралельній або послідовній схемі. У першому випадку всі технологічні операції виконують одночасно на ділянці довжиною 150...200 м (мал. 31.11). При послідовній схемі чергову операцію виконують по закінченню попередньої, що скорочує довжину робочої ділянки до 15.20 м, але вповільнюються темпи будівництва.

Рис. 31.11. Технологічна схема спорудження тунелю котлованным способом:

І - розкриття контрольної траншеї; ІІ - забивання паль; ІІІ - розробка ґрунту першого ярусу; ІV - обладнання ґрунтових анкерів; V - розробка ґрунту другого ярусу; VІ - планування дна котловану; VІІ - обладнання бетонної підготовки; VІІІ - гідроізоляція лотка; ІX - монтаж конструкцій тунелю; X - зворотне засипання; XІ - витяг паль; 1 - молот; 2 - копер; 3 - кран; 4 - екскаватор- зворотна лопата; 5 - установка для обладнання ґрунтових анкерів; 6 - екскаватор- драглайн; 7 - автобетоновоз; 8 - контейнер для бетонної суміші; 9 - трейлер; 10 - бульдозер; 11 - палі; 12 - ґрунтові анкери; 13 -автомобіль- самоскид

При розташуванні тунелів дрібного закладення в безпосередній близькості від будинків, а також в умовах інтенсивного вуличного руху застосовують траншейний спосіб робіт. При цьому спочатку в місцях розташування стін майбутнього тунелю розкривають траншеї шириною 0,5...0,7 м і глибиною до 18...20 м, у яких зводять конструкції стін (мал. 31.12, а). Потім з поверхні землі розкривають котлован до низу перекриття й установлюють збірні або бетонують монолітні перекриття, обпираючись їх на раніше зведені стіни. Після цього перекриття ізолюють і засинають ґрунтом, відновлюючи дорожній одяг над тунелем. Під захистом стін і перекриття закритим способом розробляють ґрунтове ядро й бетонують лоток тунелю.

Спеціальні способи

При будівництві тунелів або їх ділянок під дорогами, дамбами, невеликими ріками, каналами й височинами, а також під фундаментами будинків або під підземними коммуни- кациями застосовують спосіб продавливания.

Сутність цього способу полягає в тому, що окремі елементи тунелю у вигляді кілець або прямокутних секцій продавлюють у ґрунті домкратною установкою, розташованої на по-верхности землі або в забійному котловані (шахті). Головна ланка оброблення оснащена ножовим обладнанням, під захистом якого розробляють ґрунт, видаючи його по готовій частині тунелю на поверхню землі.

Ножове обладнання обладнають різними засобами кріплення чола вибою: горизонтальними полками, що розсікають, поворотними плитами, забійними домкратами й ін. У ряді випадків у ножовій частині встановлюють робочі органі роторного, планетарного, екскаваторного й інших типів для розробки й видалення ґрунту так само, як на механізованих щитах. Тоннельные секції покривають зовні обклеювальною гідроізоляцією, а стики між елементами герметизируют постановкою пружних прокладок.

При будівництві підводних тунелів застосовують спосіб опускних секцій, що полягає в тому, що окремі елементи тунелю - секції довжиною до 140 м, шириною до 50 м і водотоннажністю до 50 тис. м3 виготовляють осторонь від траси переходу, доставляють по воді в створ тунелю, де занурюють на підставу підводної траншеї. Після стикування секцій конструкція утворює готовий тунель, який засинають ґрунтом.

Даний спосіб відрізняється високим ступенем индустриально-сти, не вимагає застосування стисненого повітря й має ряд інших переваг у порівнянні із щитовою проходкою. Його можна застосовувати в різних умовах при глибині води у водотоці від 6 до 40 м і при наявності в підставі ґрунтів, здатних забезпечити стійкість укосів і дна підводної траншеї.

При будівництві гірських, підводних і міських тунелів у складних гідрогеологічних умовах застосовують спеціальні способи осушення й закріплення нестійких ґрунтів: водозниження, штучне заморожування, хімічне закріплення й струминну цементацію.

Поиск по сайту: