Конструкція фундаментів дрібного закладення. Конструкція фундаментів глибокого закладення. Опускні колодязі й кесони

Конструкція фундаментів дрібного закладення

По способу виконання бетонні, залізобетонні й бутобетонные фундаменти можуть бути:

- монолітними;

- збірнями;

- збірно-монолітними.

За умовами будівництва монолітні фундаменти мають ряд недоліків: більші строки будівництва; обов'язковість зведення опалубки; велика кількість механізмів і робітників для готування, транспортування й укладання бетонної суміші, догляду за свежеуложенным бетоном.

Найбільше трудомістко зводити монолітні фундаменти в зимовий період, коли забезпечення нормальних умов твердіння бетону вимагає спеціальних пристосувань і обладнань (тепляків, паропрогріву й ін.). Найбільше часто застосовувані опори мостів, шляхопроводів, естакад мають одноманітну форму фундаментів, що дозволило типізувати їхні розміри залежно від конструкції надфундаментної частини й несучої здатності ґрунтів підстав. Створення типових конструкцій фундаментів дало можливість виготовляти їх на заводах у вигляді збірних залізобетонних елементів.

Щоб не робити опалубку, іноді зводять збірно-монолітні конструкції фундаментів, у яких контурні блоки виготовляють збірнями й пустотілими. Після монтажу збірних блоків, що утворюють каркас і зовнішні грані фундаменту, порожнечі заповнюють бетоном або бутобетоном. Обсяг монолітної частини досягає 50-70%.

Форма й розміри фундаментів опор споруджень мостового типу визначаються головним чином глибиною закладення й розмірами в рівні обріза й підошви. Глибина закладення підошви фундаменту hзф залежить від призначення й конструктивних особливостей проектованого спорудження, навантажень і впливів на його фундамент інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов місцевості.

Фундаменти опор мостів, де можливий розмив ґрунту водотоку, повинні бути заглублены не менш чому на 2,5 м від нижчої оцінки дна водотоку після його загального й місцевого розмиву розрахунковим паводком.

Оцінку обріза фундаментів опор на річкових заплавах розташовують на рівні денної поверхні ґрунту (після його розмиву), а в руслах - не менш чому на 0,5 м нижче рівня меженних вод і не вище нижньої поверхні льоду плюс 0,25 м; у судноплавних прольотах підводні частини фундаменту повинні бути запроектовані таким чином, щоб забезпечувалися мінімальні глибини для проходу судів близько опор. Довжину й ширину фундаменту на оцінці обріза призначають трохи більшими в кожну сторону від тіла опори =0,30,5 м.

Гнучкі фундаменти виконують малої товщини з більшим розвитком підошви, домагаючись передачі значних зосереджених сил без заглубления фундаменту. Гнучкі фундаменти можуть бути виконані й з монолітного, і зі збірного залізобетону. Найбільше часто гнучкі фундаменти застосовують для будівництва транспортних споруджень на місцевості, не покритою водою (шляхопроводи, естакади, підпірні стіни й ін.).

Фундаменти з опускних колодязів

Опускні колодязі являють собою стіни замкненого контуру, які обладнані внизу ножовою частиною й при видаленні ґрунту із внутрішньої порожнини поринають під дією собст- венної ваги. При досягненні проектної глибини внутрішні порожнини (шахти) колодязя повністю або частково заповнюють бетоном, утворюючи підошву фундаменту (днище), що опирається на міцні ґрунти. Стіни колодязя можуть бути виконані з дерева, бетону, залізобетону й стали. Найбільше застосування мають залізобетонні опускні колодязі.

Опускні колодязі застосовують при заляганні міцних ґрунтів на глибині більше 5-7 м, коли фундаменти у відкритих котлованах неекономічні, а пальові фундаменти по різних причинах нераціональні. Значна твердість колодязів дозволяє навіть при слабких верхніх шарах ґрунту сприймати більші горизонтальні навантаження, які, як правило, не сприймають пальові фундаменти.

Перевага колодязів полягає в тому, що вони можуть мати дуже більшу площу обпирання при глибині занурення 10- 40 м і більш. Більші опускні колодязі (діаметром 50-80 м) застосовують при будівництві підземних гаражів, резервуарів, очисних споруджень і т.п..

Недоліки опускних колодязів наступні: складність опускання при наявності прошарків щільних або скельних ґрунтів, включенні великих валунів, затоплених дерев; труднощі "посадки" на скелю, тому що поверхня скельних ґрунтів рідко буває горизонтальної; велика витрата бетону; тривалі строки будівництва.

Для збільшення тиску стін колодязя на ґрунт нижню частину зовнішніх стін, називаних консолями, виконують зі скосами усередині шахт. Залежно від міцності (щільності) ґрунтів ножові частини зміцнюють швелерами, куточками або сталевими аркушами. У щільних ґрунтах іноді застосовують гострі ножі зі сталевим обробленням.

Поиск по сайту: