Вимоги законності обгрунтованості й доцільності в процесі правозастосовної діяльності

Загальними вимогами, або принципами застосування правових норм є законність, обгрінтованість та доцільність. Суть законності полягає у тому, що застосування правових норм повинно мати місце тільки:

1) в межах компетенції, повноважень державного органу, закріплених в законодавстві;

2) на підставах, передбачених у гіпотезі правової норми, що застосовується;

3) у точній відповідності і за процедурою, встановленою законом;

4) у точній відповідності зі змістом закону;

5) у формі, передбаченій законом.

Обгрунтованість при застосуванні правових норм полягає у тому, що прийняття правозастосовувального рішення повинно базуватися на основі таких знань про юридично значущі факти, передбачені гіпотезою застосувальної норми, які є об"єктивно істиними, правильними, вірогідними.

Доцільність при застосуванні правових норм полягає у тому, що. коли застосувальна норма дає можливість обрати в її межах один з кількох варіантів поведінки, то у правозастосувальному рішенні має бути закріплений саме такий, який досягатиме мети, яку ставив законодавець перед даною правовою нормою.

Акти застосування норм права

Акт застосування права – це індивідуальний правовий акт державного характеру, прийнятий компетентним органом у встановленій законодавством формі, з конкретної справи, стосовно конкретного субєкта і підтверджує, встанолює, змінює або припиняє його права чи обовязки.

Акт застосування є одним з видів правових актів, що характеризується визначеними специфічними рисами. По-перше, акт застосування виходить від компетентних органів, тому і сам носить державно-владний характер, охороняється їм і забезпечується державою в його реалізації. По-друге, він носить конкретно-індивідуальний характер, оскільки адресований конкретним суб'єктам, указує на те, хто при даній ситуації має суб'єктивні права і юридичні обов'язки і якими і т.д. По-третє, акт застосування права має визначену встановлену законом форму.

Кожен акт застосування права є актом – документом. У ньому є текст, що складається відповідно до вимог використання юридичної термінології, чітких юридичних конструкцій. Згодом виробляються й одержують закріплення в нормативних актах і в звичаях практики типізовані, стандартні формуляри актів – документів, що упорядковують юридичну роботу, вносять у неї необхідну визначеність, юридичну і документальну строгість. Особливості правозастосовчіх актів, вимоги до них вивчаються в спеціальних юридичних науках, раніше науках процесуального права – кримінального, цивільного, адміністративного.

Класифікація актів застосування норм права: за суб’єктом прийняття, юридичною формою

Акти застосування права поділяються за наступними категоріями:

Ø За субєктами прийняття: правозастосувальні акти органів державної влади та управління, правозастосувальні акти судових органів, правозастосувальні акти контрольно-наглядових органів тощо.

Ø За галуззю права: цивільно-правові, кримінально-правові та ін., акти застосування права.

Ø За формою зовнішнього виразу: письмові, усні, конклюдентні.

Ø За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі, зобов"язуючі, забороняючі.

Ø За юридичними наслідками: правоконстатуючі, правовстановлючі, правозмінюючі.

Прогалини в праві

Прогалини в праві – це відсутність в діючому законі норм. Що мають врегульовувати суспільні відносини.

Прогалини в системі нормативно-правових актів бувають дійсними і уявними. Питання про відмежування їх ще в повній мірі не вирішено, оскільки це залежить від законодавця, рівня суспільної правосвідомості і потреб суспільного розвитку. Всі суспільні відносини з позиції можливості і необхідності правового впливу на них можуть бути:

Ø відносини, які по своїм властивостям не можуть бути врегульовані законодавством (відносини дружби, кохання, товаришування тощо);

Ø відносини, які допускають можливість правового регламентування, але не потребують його (шефство, спонсорство тощо);

Ø відносини, які допускають правовий вплив, потребують правової регламентації в даний час, але ще неврегульовані законодавством. Таких відносин, особливо в економічній сфері, може бути багато;

Ø відносини, які не врегульовані нормативними актами і правотворчий орган виразив волю на їх регламентацію через регулювання аналогічних відносин;

Ø в сферу правового регулювання входять суспільні відносини, які уже врегульовані законодавством, а також відносини, з приводу яких законодавець в відповідній формі виразив бажання на їх регламентацію.

Межі правового регулювання встановлюються і змінюються законодавцем.

В залежності від ступеня неврегульованості правом суспільних відносин, можна виділити такі види прогалин:

Ø відсутність нормативного акту;

Ø відсутність сукупності норм;

Ø відсутність окремої норми або її частини;

Ø відсутність певного нормативного припису.

Крім того виділяють прогалини початкові і наступні. Перші виникають в момент видання нормативних актів, а другі появляються в результаті виникнення нових суспільних відносин. Така класифікація дозволяє певним чином усувати прогалини в законодавстві.

Аналогія закону

До аналогії закону звертаються тоді, коли немає норми, яка відображає і регулює конкретну ситуацію, але є норми які регулюють подібні ситуації або відносини.

Суть аналогії закону полягає в тому, що субєкт застосування правових норм виходить від подібності правовідносин і переходить до подібності в юридичній основі.

Тут розповсюджується дія норми на відносини, подібні предмету правового регулювання. Використання аналогії закону передбачає застосування окремої, конкретної норми нормативно-правового акта. В даному виадку не можна ототожнювати аналогію закону і застосування нормативного акта, так як нормативний акт має багато норм права. Ці норми можуть мати різний зміст, регулювати різні правовідносини і виключають аналогію. З таких же причин неможливе застосування по аналогії закону цілого комплексу норм, які входять в правовий інститут.

Аналогія права

Аналогія права використовується тоді, коли суспільні відносини, які вимагаютьправового врегулювання, не врегульовані прямо ніякими нормативно-правовими актами і немає норм, які регулюють подібні відносини, коли відсутня можливість для застосування аналогії закону. В такому випадку потрібно керуватись галузевими, міжгалузевими чи загальними принципами права.

Застосування аналогії права має свою логічну основу. і її потрібно відрізняти від методу аналогії. Логічну основу аналогії права складають сукупність різних прийомів, які створюють метод логічного розвитку правових норм. Суть його зводиться до наступних основних правил:

1. висновок на підставі тотожності. Суть цього прийому полягає в тому, що встановивши тотожність двох явищ, певні властивості, ознаки одного з них перености без змін на інші. Прикладом можуть бути об"єкти авторського права. Якщо вияснити юридичні властивості одного із них, можна зробити висновок про належність цих ознак і іншим обєктам, які законодавство відносить до усних чи письмових творів;

2. індукція - висновок від конкретного до загального. Наприклад, із зобов"язань, які виникають внаслідок нанесення шкоди, виводиться принцип загальної охорони інтересів потерпілого;

3. висновки a fortiori. Існує три види таких висновків: а) хто уповноважений або зобов"язаний до більшого, той уповноважений або зобов"язаний до однорідного меншого; б) кому заборонено менше, тому заборонене однорідне більше; в) що необхідне для меншого, те необхідне для однорідного більшого;

4. висновки по аналогії дозволяють вияснити звязки між найбільш близькими, схожими суспільними відносинами. Найбільш розповсюджені – коли робиться висновок від схожих причин до схожих дій, а також від схожих явищ до схожості причин;

5. висновки по протилежності. Із правового припису, який регулює певні суспільні відносини виводиться новий припис, який необхідний для регулювання протилежних по змісту відносин;

6. дедукція – висновок від загального до конкретного. В даному випадку із загального правового матеріалу виводиться конкретний правовий припис, необхідний для прийняття рішення по справі.

При застосуванні аналогії права можуть використовуватись як принципи права, що закріплені в діючому законодавстві, так і такі принципи, що ще не закріплені в законодавстві.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке механізм правового регулювання?

2. Як реалізуються норми права?

3. Які існують способи реалізації норм?

4. Яка роль правозастосування як виду реалізації?

5. Які є стадії в процесі правозастосування?

6. Як оформлюється процедура застосування норм права?

7. Що таке прогалини в праві та як їх ліквідовують?

Тлумачення норм права

План

1. Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання

2. Способи (методи) тлумачення норм права: граматичний (філологічний, текстовий), логічний, історичний, систематичний, телеологічний та ін.

2.1. Тлумачення норм права за суб’єктами

2.2. Доктринальне тлумачення правових норм

2.3. Професійне і буденне тлумачення норм права

2.4. Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), поширювальне та обмежувальне

3. Значення тлумачення для прийняття юридичних рішень

4. Нормативне та казуальне тлумачення норм права

5. Інтерпретаційно-правові акти, їх юридична природа та види

Поиск по сайту: