Якісний склад харчового раціону

Організм людини складається з білків (19,6%), жирів (14,7%), вуглеводів (1%), мінеральних речовин (4,9%), води (58,8%). Він постійно витрачає ці речовини на утворення енергії, необхідної для функціонування внутрішніх органів, підтримання тепла і здійснення всіх життєвих процесів, у тому числі фізичної та розумової праці. Щоб організм людини функціонував, його структурні елементи мають безперервно відновлюватися, тобто має здійснюватися обмін речовин. У середньому кожні 60 діб у людини змінюється 50% усіх тканинних білків, а деякі ферменти печінки можуть відновлюватися впродовж годин і навіть хвилин. Можна сказати, що нині кожен із нас хімічно інший, ніж був учора.

Регенерація можлива лише за безперервного потоку харчових речовин і джерел енергії, а також біологічно активних сполук з їжею. Обмін речовин перебуває в тісному зв’язку з енергетичним, адже організм людини постійно потребує енергії, без якої життєдіяльність припиняється. Таким чином, здоров’я людини великою мірою визначається його харчовим статусом.

Харчовий статус людини - ступінь забезпечення організму енергією та основними харчовими речовинами.

Поліпшення структури харчування і харчового статусу людини зумовлено фізіологічною роллю поживних речовин, які входять до складу харчових продуктів, Важливо знати норми фізіологічної потреби організму в харчових речовинах, а також мати уявлення про негативні наслідки споживання їх надлишкових і недостатніх кількостей.

Основні харчові речовини - органічні і неорганічні сполуки, необхідні для нормального росту, підтримання і відновлення тканин, а також для розмноження. Тому їхній вміст у харчовому раціоні людини має бути не нижчим зазначеного мінімального рівня. Водночас якщо приймання харчових речовин перевершує необхідний рівень це може призвести до різних інтоксикацій організму, включаючи летальний кінець.

Харчові речовини поділяють на дві основні групи:

макронутрієнти - білки, жири, вуглеводи і макроелементи;

мікронутрієнти - вітаміни і мікроелементи.

Воданалежить до харчових речовин, без яких життя неможливе. Саме у водному середовищі відбуваються біохімічні реакції, зумовлені унікальними фізико-хімічними властивостями води.

Відіграючи провідну роль у теплорегуляції, вода підтримує тепловий гомеостаз, дає змогу організму адаптуватися до перепадів температури довкілля. Із підвищення температури збільшується випаровування води з поверхні тіла, воно охолоджується. Зниження температури повітря і предметів, що оточують організм, різко скорочує випаровування води, тепло в організмі зберігається.

Жива клітина на 60-99,7% складається з води. Організм дорослої людини масою 65 кг містить у середньому 40 л води. Від води залежать структура і функціональні властивості клітинних мембран.

Потреба у воді для дорослої людини на добу становить приблизно 40 мл на 1 кг маси тіла. У дітей грудного віку цей показник збільшується до 120-150 мл.

Сумарна добова потреба людини у воді, яка становить у середньому 2,3-2,7 л, визначається характером виконуваної роботи, умовами зовнішнього середовища кількістю спожитої їжі. Із харчовими продуктами ми щодня отримуємо 600-800 мл.

Близько 300-400 мл води утворюється в самому організмі під час окиснення білків, жирів і вуглеводів. Наприклад, під час окиснення 100 г ліпідів утворюється 107 мл води, 100 г білків - 41 мл води, 100 г вуглеводів - 35 мл води.

Таким чином, вода з харчових продуктів і вода, яка утворюється в організмі, 0,9-1,2 л. Решту 1-1,5 ллюдина має отримувати ззовні у вигляді вільної рідини. Нормальна життєдіяльність організму неможлива без збереження водно-сольового балансу.

Однак важливо враховувати кількість не тільки введеної в організм води, а й виділеної. За допомогою води з організму виводяться кінцеві продукти обміну речовин. Якщо кількість виділеної води менша введеної в організм, це може свідчити про погіршення функції нирок, серцево-судинну недостатність.

Вода, яку населення використовує для пиття і господарсько-побутових цілей, повинна відповідати певним гігієнічним вимогам:

1. Мати добрі органолептичні властивості, освіжувальну температуру, бути прозорою, без кольору, не мати будь-якого присмаку або запаху.

2. Бути придатною за хімічним складом (бажано, щоб хімічний склад був найсприятливіший з фізіологічного погляду). Шкідливі речовини не повинні бути присутні в концентраціях, небезпечних для здоров’я).

3. Не містити патогенних мікроорганізмів та інших збудників захворювань.

Білки. Це складні органічні сполуки з амінокислот, до складу яких входять карбон (53-55%), гідроген (6-7%), оксиген (19-24%), нітроген (15-19%), а також можуть входити фосфор, сульфур, ферум та інші елементи.

Білки харчових продуктів неможливо замінити іншими речовинами, і роль їх в організмі людини надзвичайно важлива. Вони відіграють ключову роль у житті людини, становлячи матеріальну основу її хімічної діяльності. Функції білків такі:

структурна - здатні мимовільно створювати певну, властиву лише цьому білку просторову структуру;

регуляторна - є регуляторами і каталізаторами, що прискорюють перебіг біохімічних реакцій у процесі обміну речовин;

транспортна - переносять по крові гормони, гемоглобін, ферум, ліпіди та ін.;

захисна - синтез антитіл;

скорочувальна - м’язи в основному побудовані з білків;

енергетична - білки можуть бути джерелом енергії для людини, але вони ніколи не відкладаються про запас - надлишкова кількість білка витрачається для отримання енергії.

Біологічна цінність білків харчових продуктів залежить від співвідношення в них незамінних амінокислот, які не можуть синтезуватися в організмі і мають надходити тільки з їжею. Незамінних амінокислот десять - лізин, метіонін, триптофан, фенілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, валін, аргінін і гістидин. Особливо дефіцитними є лізин, метіонін і триптофан. Потреба дорослої людини у білках у середньому становить 70-110 г на добу.

Ліпіди. Жири належать до групи простих ліпідів і є складними ефірами жирних кислот триатомного спирту гліцеролу. Джерелом для утворення жиру в організмі людини є - жири харчових продуктів тваринного й рослинного походження; крім того, вони можуть синтезуватися в організмі з вуглеводів і меншою мірою - з білків.

Жири з низькою температурою плавлення (рослинні олії, риб’ячий жир та ін.), як і емульговані жири (молочний, вершкове ма-:ло та ін.), засвоюються легше, ніж жири з високою температурою плавлення (яловичий, баранячий, свинячий та ін,).

Функції ліпідів в організмі, як і білків, різноманітні:

енергетична - є основним енергетичним матеріалом для організму під час згорання жирів виділяється вдвічі більше, ніж під час згорання білків чи вуглеводів;

резервна - в організмі використовується під час погіршення харчування чи захворювань;

структурна - входять до складу клітинних оболонок і внутрішньоклітинних утворень. У нервовій тканині міститься до 25% ліпідів, у клітинних мембранах - до 40%;

синтезувальна - є джерелом синтезу стероїдних гормонів, які забезпечують пристосування організму до різних стресових ситуацій;

транспортна - ліпопротеїни - сполуки ліпідів із білками є переносниками жиророзчинних вітамінів (А, О, Е і К) в організмі;

захисна - є джерелом для синтезу простагландинів, тромбоксанів і групи інших сполук, які захищають організм. Крім того, ліпіди сприяють закріпленню у певному положенні таких внутрішніх органів, як нирки, кишечник, і захищають їх від зміщення під час струсу;

терморегулювальна - захищають організм від холоду.

Найважливіший складник жирів - жирні кислоти (насичені і ненасичені). Особливе фізіологічне значення мають поліненасичені жирні кислоті’ (ПНЖК), які входять до структури клітинних мембран та інших структурних елементів клітини. Ненасичені жирні кислоти - лінолева і ліноленова - не синтезуються в організмі людини. На відміну від насичених жирних кислот поліненасичені кислоти сприяють видаленню холестеролу з організму - за порушення холестеролового обміну виникає таке поширене захворювання, як атеросклероз.

Рекомендований вміст жирів у раціоні людини 90-100 г на добу, з них – 1/3- рослинні олії, 2/3 – тваринні.

Вуглеводи.Вуглеводи - органічні речовини, які складаються з карбону, гідрогену й оксигену. Вони є основним складником харчового раціону людини, оскільки їх споживають приблизно вчетверо більше, ніж жирів і білків. Функції вуглеводів в організмі досить різноманітні:

енергетична - головна функція вуглеводів. Упродовж життя людина в середньому споживає близько 14 т вуглеводів, у тому числі більш як 2,5 т моно і дисахаридів. За рахунок вуглеводів забезпечується близько 60% добової енергоцінності, тоді як за рахунок білків і жирів, разом узятих - лише 40%;

синтезувальна - вуглеводи необхідні для біосинтезу нуклеїнових кислот замінних амінокислот як складник структурної частини клітин;

пластична - вуглеводи входять до складу гормонів, ферментів і секрет у слизових залоз;

регуляторна - вуглеводи протидіють нагромадженню кетонових тіл під час окислення жирів, регулюють обмін вуглеводів і діяльність центральної нервової системи;

захисна - глюкуронова кислота, поєднуючись із деякими токсичними речовинами, утворює розчинні у воді нетоксичні складні ефіри, які легко виводиться з організму.

Середньодобова потреба у вуглеводах становить 350-500 г.

Вітаміни.Вітаміни - низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хімічної природи, які не синтезуються (або синтезуються в недостатній кількості) в організмі людини і більшості тварин. Вони надходять з їжею і необхідні для каталітичної активності ферментів, які визначають перебіг біохімічних і фізіологічних процесів у живому організмі. Вітаміни належать до незамінних мікрокомпонентів їжі на відміну від макрокомпонентів - білків, ліпідів і вуглеводів.

Вітаміни поділяють на водо- і жиророзчинні.

До водорозчинних належать вітаміни С, групи В, Р і РР, до жиророзчинних -вітаміни А, Д, Е і К.

Потреба людини у вітамінах залежить від її віку, стану здоров’я, характеру діяльності, пори року, вмісту в їжі основних макрокомпонентів харчування. Розрізняють три ступені забезпечення організму вітамінами:

• авітаміноз - вітаміни відсутні повністю;

• гіповітаміноз - недостатність вітамінів, іноді відсутність якого-небудь одного чи кількох вітамінів;

• гіпервітаміноз - надлишкове їхнє надходження.

Найчастіше настає гіповітаміноз, особливо в зимовий і весняний періоди. Авітамінози є причиною серйозних захворювань, найчастіше з летальним кінцем. Абсолютна потреба у вітамінах призвела до сучасної вітамінної терапії в мегадозах. Так, наприклад, мільйони американців поглинають вітаміни в кількостях, що у 100 разів перевищують рекомендовані рівні прийому, для запобігання або зменшення дії застуд, боротьби зі старінням, ліквідації стресу. Останнім часом з’явилися навіть рекомендації щодо мегадозної вітамінної терапії раку. З огляду на це для безпеки харчування вкрай важливим є розгляд токсичних ефектів, які можуть виникати за надлишкового вживання вітамінів.

Мінеральні речовини. У раціональному харчуванні мінеральні речовини так само незамінні, як і білки, жири,вуглеводи, вітаміни. За недостатності чи надлишку мінеральних речовин в організмі людини виникають специфічні порушення, які призводять до захворювань.

Мінеральні речовини становлять порівняно велику частину тіла людини. У кістах вони представлені у вигляді кристалів, у м’яких тканинах – у виГЛЯДІ сировинного або колоїдного розчину в поєднанні головним чином з білками.

Мінеральні речовини виконують пластичну функцію в процесах життєдіяльності людини, важлива їхня роль у побудові кісткової тканини, де переважають такі елементи, як фосфор і кальцій. Мінеральні речовини беруть участь у найважливіших обмінних процесах організму - водно-сольовому, кислотно-лужному, підтримують осмотичний тиск у клітинах, впливають на імунітет, кровотворення, згортання крові. Деякі ферментативні процеси в організмі неможливі без участі тих чи інших мінеральних речовин. Приблизно третина всіх ферментів містить метал або активується металом.

Мінеральні речовини залежно від їхнього вмісту в організмі поділяються на макро- і мікроелементи.

До макроелементів належать натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, хлор, сульфур.

До мікроелементів - ферум, купрум, манган, цинк, йод, хром, кобальт, флуор, молібден, нікол, стронцій, кремній, селен, ванадій. У мікрокількостях вони стимулюють біохімічні процеси, але у великих дозах можуть проявляти токсичну дію на організм.

Поиск по сайту: