Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вища атестаційна комісія

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 32Следующая ⇒

(створюється при Генеральній прокуратурі, склад якої затверджується Генеральним прокурором) — атестує всіх прокурорсько-слідчих працівників Генеральної прокуратури України (крім членів колегії), прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, прирівняних до них прокурорів і їхніх заступників, заступників прокурора АР Крим, ректора і проректорів Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України

Склад атестаційних комісій: голова, його заступник, відповідальний секретар, члени комісії з числа досвідчених і авторитет-

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні...__ 185

них працівників. План роботи атестаційної комісії складається щорічно, затверджується відповідним прокурором і відсилається в підлеглі прокуратури до початку наступаючого року.

Атестаційні документи працівника: біографічна довідка; атестаційна картка; характеристика ділових і особистих якостей із зазначенням нагород, заохочень, дисциплінарних стягнень протягом періоду, за який провадиться атестація. Підготовка атестаційних документів здійснюється на різних ступенях субординаційної сходинки — зверху вниз.

Атестація відбувається в такий спосіб: 1) доповідь одного з членів комісії (або відповідального секретаря, або безпосереднього начальника особи, що атестується) про основний зміст атестаційних документів; 2) питання членів комісії до доповідача або особи, що атестується; 3) ухвалення рішення.

Рішення комісії в 10-денний термін затверджується відповідним прокурором, що вживає заходів до його виконання. Якщо прокурор не згодний з висновком комісії, він може змінити його, письмово мотивуючи своє рішення. Після затвердження рішення комісії прокурором з ним протягом 5 днів може бути ознайомлений працівник, що атестується. Працівник прокуратури, визнаний комісією таким, котрий не відповідає займаній посаді, може бути переведений з його згоди на іншу роботу протягом місяця після ознайомлення з рішенням. У випадку незгоди з рішенням розривається трудовий договір відповідно до трудового законодавства.

Для працівників органів прокуратури встановлено довічно 10 класних чинів («Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», що введено в дію з 01.12.1991 року):

Посада

Клас

— Генеральний прокурор України

Термін перебування в класному чині

Державний радник юстиції України_____

— перший заступник Генерального прокурора України

не встановлюється

Державний радник юстиції 1 класу_____

не встановлюється

— заступники Генерального про курора України, прокурор АР Крим, прокурори областей поза групою і м. Києва_______

Державний радник юстиції 2 класу

не встановлюється

186Розділ VII

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні...__ 187

Державний радник юстиції 3 класу	— начальники і заступники начальників управлінь, начальники відділів, старші слідчі з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, старші помічники Генерального прокурора України по особливих дорученнях; прокурори областей, транспортні, природоохоронні й інші прокурори (на правах обласних) і т. п.	не втановлюється
Старший радник юстиції	— заступники начальників відділів, начальники відділів у складі управління Генеральної прокуратури України; старші прокурори, слідчі з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, помічники Генерального прокурора України з особливих доручень; заступники прокурорів АР Крим, областей, м. Києва, транспортних, природоохоронних і інших (на правах обласних) іт. п.	4рси
Радник юстиції	— прокурори управлінь і відділів Генеральної прокуратури України; заступники начальників, старші прокурори управлінь і відділів, слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі прокуратури АР Крим, областей, м. Києва, транспортної, природоохоронної прокуратури (на правах обласних), слідчі з особливо важливих справ прокуратури міст; прокурори міст другої і третьої груп, районів і прирівняні до них прокурори і т. п.	4рси •

Молодший радник юстиції	— помічники прокурорів, прокурори управлінь, відділів прокуратури АР Крим, областей, м. Києва, транспортної, природоохоронної і прирівняної до них прокуратури; старші помічники прокурорів, старші слідчі, слідчі прокуратури міст, районів і прирівняних до них прокуратур; викладачі навчального центра Генеральної прокуратури України	3 роки
Юрист 1 класу	— помічники міських, районних і прирівняних до них прокурорів	3 роки
Юрист 2 класу	—у залежності від терміну перебування в класному чині	2 роки
Юрист 3 класу	— у залежності від терміну перебування в класному чині	2 роки

Присвоєння класного чина провадиться в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до займаної посади і стажу роботи.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на п'ять років; молоді фахівці — після закінчення стажування, а повторно — через 2 роки.

§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів

Кваліфікаційна атестація адвокатів— система оцінних дій по визначенню рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися або займаються адвокатською діяльністю, уміння застосовувати їх на практиці, їхніх ділових якостей, відповідності вимогам, що висуваються до них законами держави. Система кваліфікаційних комісій, їхній склад, порядок формування, повноваження, порядок прийняття й опротестування рішень визначаються Законом України «Про адвокатуру», «Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури», «Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури», актами Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України (наприклад Порядком складання кваліфікаційних іспитів

Розділ VII

у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури) та ін.

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, що здійснюють атестацію адвокатів, створюються терміном на три роки в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі і діють у складі двох палат: атестаційної і дисциплінарної.

Повноваження атестаційної палати адвокатури:

1) розглядає заяви осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю;

2) допускає осіб або відмовляє їм у допуску до здачі кваліфікаційних іспитів;

3) приймає кваліфікаційні іспити;

4) затверджує рішення про видачу або відмовлення у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Особа, що має намір займатися адвокатською діяльністю, повинна подати в атестаційну палату такі документи:

1. Заяву про допуск до кваліфікаційних іспитів.

2. Нотаріально завірену копію диплома про вищу юридичну освіту.

3. Документ, що підтверджує стаж роботи за профілем юриста або помічника адвоката не менше 2-х років.

4. Документ про місце роботи і посаду на момент подачі заяви.

Документи розглядаються протягом місяця. Результатами розгляду заяви і документів можуть бути такі:

— Допуск заявника до складання кваліфікаційних іспитів.

— Вимога додаткових документів.

— Відмовлення в допуску до складання кваліфікаційних іспитів.

Програма письмового іспиту містить три розділи, у яких передбачено відповідно 23, 16 та 17 документів правового змісту з питань цивільного, сімейного, житлового, трудового, земельного, цивільно-процесуального, господарського та господарсько-процесуального, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального законодавства України. Програма усного іспиту містить чотирнадцять розділів. У кожному розділі — 22 питання. Білети з письмового та усних іспитів формують згідно з Програмою регіональні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (КДКА). Всього нараховується 22 білети з письмового та 22 білети з усного іспи-

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні...__ 189

тів². Кожний білет усного іспиту включає 14 запитань. Кожний білет ■ письмового іспиту включає три завдання на складання процесуальних документів відповідно до програми письмового іспиту.

Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову в його видачі приймається відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів палати.

Особа, що не здала кваліфікаційний іспит має право здавати його повторно через рік.

Особа, що успішно здала кваліфікаційні іспити, одержує свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністювтермін до одного місяця з моменту прийняття іспиту атестаційною комісією. Під час одержання свідоцтва особа дає Присягу адвоката.

У випадку винесення рішення атестаційною комісією про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, воно може бути оскаржене в місячний термін у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатуристворюється при Кабінеті Міністрів України і складається з представників (по одному) від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Союзу адвокатів України. Вона розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, має право скасувати або змінити їхнє рішення.

§ 5. Кваліфікаційна атестація нотаріусів Кваліфікаційна атестація нотаріусів— система оцінних дій по встановленню рівня професійної підготовленості осіб, що мають намір займатися або займаються нотаріальною діяльністю, їхніх ділових якостей, відповідності вимогам, що висуваються до них законами держави. Система кваліфікаційних комісій, їхній склад, порядок формування, повноваження, порядок прийняття й опротес-тування рішень визначаються Законом України «Про нотаріат», «Положенням про кваліфікаційну комісію нотаріату», затвердженим

² Програма і Порядок складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір отримати Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, затверджені в новій редакції Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури на підставі п. 10 (пп. «б»), п. 20 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури і введені в дію з 1 червня 2004 року.

Розділ VII

наказом Міністра юстиції України від 01.12.2006 р., «Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2006 р).

Кваліфікаційні комісії нотаріату утворюється при управлінні юстиції Ради міністрів Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міських державних адміністрацій.

Склад кваліфікаційної комісії нотаріату — сім чоловік: три нотаріуси, два представники відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Головних обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та два представники легалізованих у встановленому порядку територіальних об'єднань нотаріусів. До складу кваліфікаційної комісії входять нотаріуси, які мають стаж роботи нотаріусами не менше п'яти років. Очолює її голова, який має заступника. Головою кваліфікаційної комісії є начальники відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Головних обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції або його заступники, до повноважень яких належать питання діяльності нотаріату.

Кваліфікаційна комісія проводить свої засідання у разі потреби, але не менше двох разів на рік, а перше засідання кваліфікаційної комісії проводиться в 15-денний строк з часу затвердження її складу. Засідання кваліфікаційної комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двов третин членів кваліфікаційної комісії.

Одержані документи розглядаються протягом місяця з дня їхнього надходження. Розгляд заяв на засіданні кваліфікаційної комісії починається доповіддю глави комісії, його заступника або секретаря, що попередньо вивчали подані в комісію матеріали. Потім аналізуються відповідні документи і заслуховуються особи, що є присутніми на засіданні комісії. Ними можуть бути: 1) особа, що має намір зайнятися нотаріальною діяльністю; 2) нотаріус, що керував стажуванням; 3) представники підприємств, установ, організацій, зацікавлених у розгляді заяви.

За результатами розгляду заяви кваліфікаційна комісія приймає рішенняпро допуск особи, що має намір займатися нотаріальною діяльністю, до здачі кваліфікаційного іспиту або про відмову в допу-

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні..._ 191

ску. Рішення кваліфікаційної комісії про відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту мотивується, указуються причини, по яких особа не може бути допущене до здачі іспиту. Рішення кваліфікаційної комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів, підписується головуючим на засіданні і членами комісії, що брали участь у засіданні.

Рішення про недопущення до нотаріальної діяльності може бути оскаржене у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України, а відмова Міністерства юстиції України у видачі свідоцтва оскаржується в суд. В обох випадках термін оскарження — місяць з дня вручення копії рішення заінтересованій особі. Особи, що не здали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторної здачі не раніше як через рік.

Члени кваліфікаційної комісії не отримують винагороди за участь у роботі кваліфікаційної комісії і на час її роботи звільняються від виконання своїх службових обов'язків із збереженням середнього заробітку.

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату має завдання:розглядати скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції в АР Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції; визначати рівень професійної підготовки осіб, які мають намір провадити нотаріальну діяльність; здійснювати конкурсний відбір осіб, які виявили бажання стажуватися в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, та конкурс на реєстрацію приватної нотаріальної діяльності серед осіб, які мають намір її провадити; встановлювати критерії щодо додержання присяги нотаріуса.

Строк дії повноважень Вищої кваліфікаційної комісії становить п'ять років від дня проведення її першого засідання. До складу комісії входять чотири нотаріуси та три представники Міністерства юстиції.

§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану

Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану— система оцінних дій по встановленню рівня професійної підготовленості осіб, що мають намір працювати

.^^^Я^^^^^^^Н^^^НІ

Розділ VII

в органах реєстрації актів цивільного стану, їхніх ділових якостей, відповідності вимогам, що висуваються до них законами держави. Система кваліфікаційних комісій, їхній склад, порядок формування, повноваження, порядок прийняття й опротестування рішень визначаються Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» 1994 р. (із змінами і доповненнями), положенням «Про кваліфікаційну комісію органів реєстрації актів цивільного стану», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 26.03.2003 р.

Кваліфікаційні комісії органів реєстрації актів цивільного стану утворюються при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів цивільного стану на посадах керівників та спеціалістів.

Склад кваліфікаційної комісії органів реєстрації актів цивільного стану -— сім чоловік на чолі із заступником начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції — начальником відділу реєстрації актів цивільного стану. До складу комісії входять також керівники відділів реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції.

Строк повноважень кваліфікаційної комісії становить 5 років. На час роботи кваліфікаційної комісії її члени звільняються від виконання основних службових обов'язків із збереженням середнього заробітку. Засідання кваліфікаційної комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини її членів.

Повноваження кваліфікаційної комісії органів реєстрації актів цивільного стану:розглядає заяви осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів цивільного стану на посадах керівників та спеціалістів; приймає кваліфікаційні іспити; складає висновок про визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів цивільного стану на посадах керівників та спеціалістів. Засідання кваліфікаційної комісії проводяться в міру потреби при надходженні заяв від осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів цивільного стану на посадах керівників та спеціалістів — з ними проводяться співбесіди.

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні... 193

Заяви осіб про заняття посади подаються на ім'я начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. До заяви додаються такі документи: 1) особова картка за формою первинного обліку П-2ДС; 2) автобіографія; 3) копія документа про вищу юридичну освіту; 4) копія паспорта; 5) копія військового квитка для військовозобов'язаних. Якщо ж особи, які претендують на посади керівників та спеціалістів у відділі реєстрації актів цивільного стану, вже працюють в управлінні юстиції, де оголошено конкурс на заміщення вакантних посад керівника та спеціалістів і бажають взяти участь у конкурсі, зазначених документів до заяви не додають. Заяви претендентів на посади керівників та спеціалістів у відділі реєстрації актів цивільного стану розглядаються кваліфікаційною комісією протягом місяця з дня їх надходження. При потребі кваліфікаційна комісія направляє особу на стажування.

При проходженні стажування претендент складає кваліфікаційний іспит,який передбачає: 1) усні відповіді на запитання (згідно зі спеціальним Переліком запитань для визначення рівня їх професійної підготовки); 2) співбесіда; 3) подання реферату.

За результатами складання кваліфікаційних іспитів комісія складає висновок про визначення рівня професійної підготовки осіб, що претендують на зазначені посади. Висновок приймається більшістю голосів, викладається в письмовій формі та підписується головуючим на засіданні, а також членами комісії, які брали участь у засіданні, не пізніш як через два дні після проведення кваліфікаційного іспит}'. Кожен член комісії може додати до протоколу свою окрему думку.

Висновок кваліфікаційної комісії може бути оскаржено особою, яка претендує на заміщення вакантних посад, поданням скарги до конкурсної комісії, утвореної відповідно в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.

■ .:>.

Розділ VII

§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ

Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ — система оцінних дій по визначенню рівня професійної підготовленості осіб, що виявили бажання служити або служать в органах внутрішніх справ, їхніх ділових якостей, відповідності вимогам, що висуваються до них законами держави. Атестація особового складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до «Інструкції про порядок проведення атестації особового складу органів внутрішніх справ». Мета атестації особового складу органів внутрішніх справ: 1) підвищення ефективності діяльності кожного з його працівників; 2) підтвердження професійної відповідності вимогам «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом».

Атестація особового складу органів внутрішніх справ здійснюється:

1) через кожні чотири роки;

2) при призначенні на вищу посаду;

3) при переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення проводиться по закінченні року з дня останньої атестації.

Для проведення атестації в МВС створюються дев'ять видів центральних атестаційних комісій, що охоплюють працівників усіх підрозділів міністерства (кримінальної міліції, міліції цивільної безпеки, слідчих підрозділів, дізнання, підрозділів Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю й ін.). Атестаційні комісії створюються в головних управліннях МВС України в АР Крим, м. Києві і Київській області, управліннях МВС України в областях, м. Севастополі і на транспорті, Головному управлінні внутрішніх військ (ГУВВ), вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах МВС України наказами відповідних начальників.

Атестація проходить такі етапи:

1) прямі начальники готують атестаційний лист на підлеглого за умови, що термін спільної служби начальника з особою, що атестується, становить не менш 6 місяців; при меншому терміні атестаційний лист готує заступник начальника або старший начальник, що мав термін загальної служби понад 6 місяців;

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні...__ 195

2) атестаційні комісії з урахуванням атестаційного листа і ряду інших показників роблять висновки щодо атестації працівника.

Атестаційні комісії

Локальні — створені в органах внутрішніх справ, закладах освіти і науково-дослідних установах наказами відповідних керівників і начальників

Центральні (галузеві) — їх склад за
тверджує міністр внутрішніх справ.
На засіданнях цих комісій атесту
ються керівники органів внутрішніх
справ і галузевих служб, що входять
у номенклатуру міністерства___

Центральна атестаційна комісія є вищою інстанцією по розглянутих спірних питаннях щодо атестації особового складу МВС.

При проведенні атестації в органах внутрішніх справ дотримується загальний порядок:

1. Особа, що атестується, заздалегідь попереджається про час і місце засідання атестаційної комісії.

2. Атестація, як правило, відбувається у присутності особи, що атестується. Крім начальника, що подготував атестацію, на засідання можуть бути викликані інші особи для заслуховування їхніх пояснень. Можуть запитуватися необхідні матеріали і документи, що відносяться до службової діяльності особи, що атестується.

3. У випадку неявки на атестацію осіб рядового і начальницького складу без поважних причин, комісія може зробити атестацію без них, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії й атестаційному листі. Виписка з протоколу разом з атестаційним листом приєднується до особової справи.

4. Особи, що перебувають у відпустці тарифній, по догляду за дитиною (жінки — у декретному), атестуються не раніше чим через рік після їх виходу на роботу.

5. Особи рядового і начальницького складу, що знаходяться в тривалих закордонних відрядженнях, атестуються після повернення з відрядження на загальних підставах.

6. Не підлягають позачерговій атестації особи, термін атестації яких не перевищує одного року. Виняток становлять особи, для яких попередньою атестацією був установлений конкретний термін, щоб усунути недоліки.

Висновки атестації:

1) відповідає займаній посаді;

2) не відповідає займаній посаді.

196 '___________________ Розділ VII

Рекомендації комісії:

1) заслуговує підвищення у посаді (указується на яке саме);

2) заслуговує бути зарахованим у резерв кадрів на висування;

3) заслуговує бути направленим на навчання в заклад освіти системи МВС України;

4) підлягає переміщенню на рівноцінну посаду (указується на яку посаду і причини переміщення);

5) підлягає переведенню в інший підрозділ з визначенням мотивів переведення й обгрунтуванням можливої потреби у направленні на перепідготовку;

6) підлягає переміщенню на нижчу посаду (викладаються причини; указується посада, на яку доцільно призначити);

7) підлягає звільненню з органів внутрішніх справ (через службову невідповідність, за віком, станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії або з інших причин).

Разом з визначенням відповідності працівника, що атестується, займаній посаді, викладом рекомендацій його подальшого службового використання, висновки атестаціиної комісії можуть містити вказівки на недоліки в професіоналізмі і культурі поводження, визначення терміну для їхнього усунення.

Працівники, що мають один з нижчеперелічених недоліків, вважаються такими, що не відповідають займаній посаді:

1) низькі показники оперативно-службової діяльності;

2) не забезпечують належним чином доручену ділянку роботи;

3) не підвищують рівень знань і професійну майстерність, бойову і фізичну підготовку;

4) здали залік по службовій і бойовій підготовці на оцінку «незадовільно»;

5) порушують порядок і правила, установлені Конституцією, законами України, нормативними актами уряду і МВС, наказами начальників органів внутрішніх справ, що видані в межах їх повноважень і відповідають законам України; не дотримуються присяги, статутів, Етичного кодексу працівника МВС.

Визначальним критерієм для атестації керівників усіх рівнів є стан законності і дисципліни в керованих ними органах і підрозділах, рівень взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами державної влади і місцевого самоврядування.

Висновки атестаціиної комісії приймаються більшістю голосів при наявності не менше двох третин її складу, заносяться до прото-

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні..._ 197

колу засідання, що підписується головою і секретарем цієї комісії. Потім вони затверджуються начальником, що має повноваження щодо прийому і звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки.

§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів

Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів —

це загальні деонтологічні нормативи (дозволяючі, зобов'язуючі, забороняючі, рекомендаційні норми і принципи), що пред'являються до юристів — судді, адвоката й інших спеціалістів в галузі права — незалежно від державних меж їх професійної діяльності з метою гуманізації суспільних відносин, зміцнення законності і правопорядку в кожній країні світу.

Міжнародні стандарти є зразками (моделями) культури поводження юриста в процесі здійснення професійної діяльності.

Міжнародне співтовариство юристів (ООН, Рада Європи, Європейський союз та ін.) через свої органи виробило документи, що містять стандарти професійної діяльності юристів, що покликані стати для них орієнтирами (зразками). Більшість із зазначених нижче документів прямо передбачають упровадження їхніх положень у національні правила; інші є рекомендаційними.

Назвемо основні лііжнародні документи:

1979 р. Кодекс поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку

1979 р. Основні принципи етики поліцейської служби (затверджені Парламентською Асамблеєю Ради Європи)

1985 р. Основні принципи незалежності судових органів

1985 р. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою

1985 р. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила»)

1988 р. Деонтологічний кодекс (Загальний кодекс правил поведінки для адвокатів країн Європейського співтовариства)

1990 р. Стандарти незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів

1990 р. Основні положення про роль адвокатів (прийняті на VIII конгресі ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками)

Розділ VII

1990 р. Основні принципи про роль державних обвинувачів

1994 р. Рекомендація К(94)12 про незалежність, дієвість і роль суддів

1998 р. Європейська хартія про статус суддів

1998 р. Міжнародний кодекс етики (схвалений Міжнародною організацією адвокатів ЄС і прийнятий в остаточному варіанті в Ліоні)

1999 р. Стандарти професійної відповідальності Міжнародної асоціації прокурорів та заява про основні обов'язки і права прокурорів

2000 р. Рекомендація 11(2000)19 про роль прокуратури в системі карного судочинства

2005 р. Європейські керівні принципи з питань етики і поведінки прокурорів

Кінець XX — початок XXI століть були позначені зближенням, уніфікацією національних правил адвокатської, суддівської й іншої професійної етики, втіленням у різноманітних національних правилах єдиних, міжнародно-визнаних принципів і підходів. Так, «Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства» (1988 р.), прийнятий делегатами 12 країн-учасниць, був визнаний моделлю для інтерпретації і застосування національних деонтологічних норм. Застосування норм «Деонтологічного кодексу» у міжнаціональній діяльності зобов'язує адвокатів підкорятися нормам своєї колегії тільки в тому випадку, якщо норми останньої не суперечать нормам даного Кодексу. Під міжнаціональною діяльністю адвоката розуміються: 1) усі професійні відносини з адвокатом іншої країни-учасниці; 2) діяльність адвоката в іншій країні-учасниці.

Зрозуміло, що кожна країна має свої традиції і специфіку в діяльності працівників юридичної служби, обумовлені національним судоустроєм, структурою державної влади і управління, законодавством. Однак є загальні вихідні положення, що мають або повинні мати однакову силу в державах із гуманістичною, демократичною спрямованістю розвитку. Ці вихідні положення, що стали загальними міжнаціональними правилами (а не тільки національними), і є міжнародними стандартами професійної діяльності юристів.

Найважливіші деонтологічні вимоги діяльності юриста, що стали міжнародними стандартами:

1. Незалежність юридичної професіїяк гарантія для здійснення захисту прав людини і надання правової допомоги.

Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні...__ 199

Незалежність професії юриста означає відсутність будь-якого тиску: виключається вплив як власних інтересів (прагнення задовольнити особисті блага), так і зовнішніх засобів впливу («телефонного права», залякування тощо). Незалежність необхідна для забезпечення довіри з боку юристів суміжних професій (наприклад, довіра адвокату з боку судів), а також із боку клієнтів.

Так, в Резолюції Міжнародної асоціації адвокатів (1998 р.) підкреслюється, що обов'язок адвокатів відносно громадськості полягає у забезпеченні і захисті своєї незалежності у професійних, політичних і економічних стосунках від впливу будь-яких чинників, що можуть позначитися на допомозі, що надається адвокатом. Відповідно до міжнародних актів незалежність юридичних професій закріплена і в чинному законодавстві України.

У «Віденській декларації про злочинність і правосуддя: відповіді на виклик XXI сторіччя», прийнятій у 2000 р. на X Конгресі ООНщодо попередження злочинності й поводження з правопорушниками, звертається особлива увага на «незалежність судової влади й органів прокуратури і дотримання Міжнародного кодексу поведінки державних посадових осіб» щодо попередження злочинності і здійснення кримінального правосуддя.

Незалежність юридичної професії обумовлена:

1) усвідомленням її членами факту володіння професійними знаннями і навичками, якими не володіє інша частина суспільства: а) знанням законів, умінням їх застосовувати у вирішенні юридичної справи; б) умінням тлумачити норми права; в) умінням складати юридичні документи; г) здатністю критично оцінювати юридичні факти, події, правові норми;

2) володінням знаннями про конкретні факти, що мають відношення до юридичної справи.

Незалежність юридичної професії виражається в: 1) установленні патерналістських відношень із клієнтом, тобто відношень професійної «опіки»; 2) наявності (у визначених законом межах) свободи і самостійності щодо обрання засобу вирішення юридичної справи.

Незалежність юридичної професії забезпечується:

1) гарантуванням із боку держави і закріпленням цих гарантій у конституції і законах;

2) справедливою системою організації юстиції, що виключає будь-які необгрунтовані обмеження або втручання;

Розділ VII

3) неупередженістю рішень судових органів, тобто рішень на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, не-правомірного впливу, спонукання, тиску, погрози, прямого або не-1 прямого втручання;

4) створенням умов для одержання громадянами правової допомоги і захисту прав із боку обраного або незалежного адвоката;

5) підтримкою юридичними організаціями професійних стандартів і етичних норм;

6) наявністю незалежних самокерованих асоціацій юристів, визнаних чинним законодавством і здатних забезпечити незалежність юридичної професії, захистити юристів від необгрунтованих обмежень і порушень та ін.

2. Службове несумісництво і позапартійністьяк умови забез
печення незалежності.

Службове несумісництво означає неучасть судді, адвоката в комерційній або іншій діяльності, що відрізняється від його професії. «Деонтологічний кодекс» визнає службовим несумісництвом заняття адвокатом адміністративної посади в органах юстиції, здійснення визначених посадових обов'язків і функцій. У міжнародних документах чітко визначаються види діяльності, несумісні з професійною діяльністю судді, адвоката та інших юристів-практиків. Адвокати, судді, прокурори та інші працівники юридичної сфери зобов'язані дотримуватися норм щодо службового несумісництва, встановлених у його країні. Так, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» служба в органах прокуратури несумісна з роботою на підприємствах, в установах або організаціях, а також із будь-яким підприємництвом. Працівники прокуратури України можуть займатися тільки науковою і педагогічною діяльністю.

3. Сполучення гласності (повнота інформації)і професій-
ної таємниці (конфіденційність інформації).Конфіденційність
інформації і гласність юридичної діяльності здавалося б є протилеж
ними по суті, але вони тісно взаємозалежні завдяки тому, що висту-
пають формами забезпечення прав суб'єктів. Гласність, як повнота
інформації стосовно юридичної діяльності, її прозорості, є необхід
ною там і тоді, коли немає заборон. Юрист (суддя, адвокат і ін.) зо
бов'язаний зберігатипрофесійну таємницющодо своєї роботи
і конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання своїх обов'я
зків. Так, Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейсь-

Ирофесійна атестація юристів-практиків і міжнародні..._ 201

кого співтовариства (прийнятий 28.10.1988 р. Радою колегій адвокатів і юридичних співтовариств Європейського союзу в Страсбурзі) підносить до істотних ознак адвокатської діяльності забезпечення клієнту умов, при яких він може вільно передати адвокату відомості, які не повідомив би іншим особам. Адвокат як одержувач інформації повинен зберігати її конфіденційність, оскільки без впевненості в конфіденційності не може бути довіри з боку клієнта. При цьому зберігається конфіденційність стосовно всієї інформації, наданої самим клієнтом або отриманої про клієнта або інших осіб у ході надання юридичних послуг. Відповідно до «Пекінських правил» у процесі відправлення правосуддя у відношенні неповнолітнього повинні шануватися його права на конфіденційність на всіх етапах, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність або збиток репутації.

Слід звернути увагу на ст. 4 «Кодексу поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку», прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 17.12.1979 р., і Декларацію Ради Європи «Про поліцію». Кодекс є моделлю для використання в рамках національного законодавства і практики системи принципів, що підлягають дотриманню посадовими особами щодо підтримки правопорядку. Серед принципів, яких зобов'язані додержуватися посадові особи щодо підтримки правопорядку, названий принцип зберігання професійної таємниці: «Відомості конфіденційного характеру, одержувані посадовими особами по підтримці правопорядку, зберігаються в таємниці, якщо виконання обов'язків або вимога правосуддя не потребує іншого». Декларація «Про поліцію» підкреслює необхідність дотримання етичних норм серед посадових осіб, що беруть участь в охороні правопорядку, в тому числі зберігання таємниці.

Відповідно до Основних принципів, що стосується ролі юристів (прийняті 7.09.1990 р. VIII конгресом ООН щодо попередження злочинності й поводження з правопорушниками), урядам слід визнавати і забезпечувати конфіденційний характер будь-яких консультацій і стосунків, що укладаються між юристами і їх клієнтами в процесі надання професійної юридичної допомоги.

4. Моральнавідповідальність юристаза престиж професіївиражається в тім, щоб захищати інтереси клієнта як свої власні, а також захищати інтереси колег і професії в цілому (наскільки це можливо). У п. 12 «Основних положень про роль адвокатів», при-

Розділ VII

йнятих VIII конгресом ООН у серпні 1990 р., проголошуються: «Адвокати, як учасники відправлення правосудця, повинні постійно піклуватися про честь і гідність своєї професії». Належне виконання юристом своїх професійних обов'язків відповідно до міжнародних деонтологічних вимог створює необхідні умови для нормальної життєдіяльності суспільства і піднімає престиж юридичної професії.

5. Базування професійної діяльності на фундаментальному принципі — дотриманні основних прав людини. У п. 14 «Основних положень про роль адвокатів» (1990 р.) записано: «Роблячи допомогу клієнтам при здійсненні правосуддя, адвокати повинні дотримуватися прав людини й основних свобод, визнаних національним і міжнародним правом, діяти вільно і наполегливо відповідно до закону і визнаних професійних стандартів і етичних норм». Прийняття «Кодексу поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку» (1979 р.) мало на меті здійснення правопорядку посадовими особами правоохоронних органів відповідно до принципів прав людини.

Правила поведінки посадових осіб щодо підтримки правопорядку (відповідно до «Кодексу поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку»):

1) шанувати і захищати гідність і права людини;

2) застосовувати силу тільки в крайній необхідності й у тій мірі, в якій це потрібно для виконання їх службових обов'язків;

3) зберігати в таємниці відомості конфіденційного характеру;

4) виявляти обережність при зберіганні і використанні інформації, що відноситься до особистого життя інших осіб або може зашкодити їх інтересам і репутації;

5) не здійснювати, не провокувати, не відноситися терпимо до катувань або інших нелюдських поводжень і покарань, не виправдовувати їх винятковими обставинами або посиланнями на розпорядження вищестоящих осіб;

6) забезпечувати повну охорону здоров'я затриманих ними осіб, вживати заходів до надання їм медичної допомоги в разі потреби;

7) перешкоджати будь-яким актам корупції і не чинити самому таких актів;

8) шанувати закон і кодекс.

Міжнародні стандарти професійної практичної діяльності юриста знайшли втілення в Конституції, інших нормативно-правових

Професійна атестація юристів-практшів і міжнародні...__ 203

актах України, Дисциплінарних статутах працівників правоохоронних органів, Положеннях про дисциплінарні комісії та ін.

Уніфікована система деонтологічних вимог-стандартів до кожної юридичної професії на загальноєвропейському і міжнародному ріннях — це орієнтири для удосконалення професійної майстерності юристів будь-якої країни світу.

Розділ VIII

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЮРИСТІВ-ПРАКТИКІВ

§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності

Юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) в демократичному суспільстві діє в атмосфері заохочування за сумлінну працю. Застосування заохочувальних норм формує правосвідомість, правову культуру, культивує ініціативу, зразок сумлінної діяльності. Індивідуальні заохочувальні норми володіють особливою цінністю, якщо розглядати їх у контексті утвердження юриста-практика як автономної особи. Водночас за вчинення посадового або іншого проступку він несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відповідальності.

За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) також передбачається дисциплінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому враховуються всі обставини зробленого проступку, його вага і збиток, заподіяний престижу професії. Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-про-фесіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слідчого та ін. За вчинення такого проступку кваліфікаційна комісія (колегія) може припинити повноваження юриста (судді, адвоката, нотаріуса) у порядку, що передбачається законом.

Закон передбачає, що підставою юридичної (дисциплінарної)відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку — протиправної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяльності — зазіханні на службову дисципліну в державному органі внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні права-

исциплінарна відповідальність юристів-практиків_______ 205

ми; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.

Загальні правила залучення юристів до дисциплінарної відповідальності:

1) за дисциплінарний проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення;

2) дисциплінарне стягнення накладається, як правило, не пізніше шести місяців з моменту вчинення проступку і не пізніше одного мі-сяця з моменту його виявлення.,

3) дисциплінарне стягнення (письмове) вважається знятим у випадку відсутності нового стягнення протягом одного року з дня його накладення, усне — по закінченні одного місяця (наприклад з пра-цівника органів внутрішніх справ);______________________________

4) дисциплінарне стягнення може бути зняте достроково відпо-відною комісією;

5) рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене у вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, вищий державний орган або в судовому порядку (наприклад адвокат може звернутися протягом трьох місяців у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури)

Розгляд дисциплінарної справи здійснюється в порядку, встановленому відповідно до нормативно-правових актів. Стадії дисциплінарного виробництва.Основні стадії:

1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2) відкриття дисциплінарного провадження;

3) розгляд дисциплінарної справи (аналіз фактів і обставин, що мають відношення до справи);

4) ухвалення рішення (про накладення дисциплінарного стягнення або відмову в його накладенні).

Факультативні стадії:

1) виконання рішення по дисциплінарній справі;

2) оскарження рішення в справі у відповідні органи. Так, скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі розглядає Вища кваліфікаційна комісія адвокатури.

Загальні види дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зниження кваліфікаційного класу (чину, рангу); 4) зниження

206__________________________________________ Розділ УІП

в посаді; 5) звільнення з посади; 6) призупинення на певний строк дії ліцензії або свідоцтва про право на заняття юридичною діяльністю (стосується насамперед нотаріусів і адвокатів); 7) анулювання ліцензії (свідоцтва) про право на заняття юридичною діяльністю.

Відповідальність юриста виражається не тільки у виконанні дисциплінарного покарання. Відповідальність повинна полягати в тому, що юрист і без покарання відчуває, так би мовити, «розкаяння совісті», якщо підвів колектив або з його провини (недбалості) постраждав законослухняний громадянин. Бути деонтологічно (етично) відповідальним — це, насамперед, визнавати і захищати цінності співтовариства юристів, сприяти реалізації його цілей.

§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів

Судді судів України несуть дисциплінарну відповідальність на підставах і в порядку, встановлених Конституцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про кваліфікаційну комісію, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», «Про Вищу раду юстиції».

Дисциплінарна відповідальність суддів настає за порушення:

1) законодавства при розгляді судових справ;

2) вимог у відношенні несумісництва — не належати до політичних партій і профспілок; не брати участь у політичній діяльності; не мати представницький мандат; не займати будь-які оплачувані посади; не виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої;

3) службової дисципліни і розпорядку роботи суду;

4) професійної таємниці;

5) здійснення вчинків і дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості і незалежності, тобто применшують авторитет судової влади.

Суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за рішення, що було винесено з його участю, а потім скасовано або змінено вищестоящою судовою інстанцією. Дисциплінарна відповідальність судді настає тоді, коли він допустив навмисне порушення закону або виявив несумлінність, що спричинило істотні наслідки (п. 2 ст. 31 Закону України «Про статус суддів»). Цим положенням забезпечується незалежність суддів при прийнятті рішень по розглянутих справах.

Дисциплінарна відповідальність юристів-практиків_______ 207

Ініціативу про дисциплінарну відповідальність суддів мають право виявити: народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів (господарського, адміністративного), Міністр юстиції України, голова відповідної ради суддів, члени Ради суддів України.

Дисциплінарні провадження стосовно суддів здійснюють спеціальні колегіальні органи:

Судді, стосовно до яких здійснюються дисциплінарні провадження Колегіальні органи, що здійснюють дисциплінарні провадження

Судді місцевих судів Кваліфікаційні комісії суддів

Судді апеляційних судів України Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Судді вищих спеціалізованих судів і судді Верховного Суду України Вища рада юстиції

Рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів може бути оскаржене у Вищу раду юстиції.

Кваліфікаційні комісії можуть застосувати до суддів такі дисциплінарні стягнення:

— догана;

— зниження кваліфікаційного класу¹.

Крім того, за результатами дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації у Вищу раду юстиції для розгляду питання про внесення подання про звільнення судді з посади. Звільнення судді не входить у компетенцію кваліфікаційних комісій суддів. Це прерогатива Вищої ради юстиції, що вносить з цього приводу пропозицію Президенту.

Звільнення судді по особливих обставинах настає:

1) за порушення присяги;

2) у випадку набуття законної сили обвинувального вироку;

3) за порушення вимог: не належати до будь-якої політичної партії і профспілок; не брати участі у політичній діяльності; не мати представницького мандата; не займати будь-які оплачувані посади;

¹ Зниження кваліфікаційного класу судді може мати місце тільки в порядку дисциплінарного стягнення.

208__________________________________________ Розділ VIII

не виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.

Суддя може бути звільнений з посади через невідповідність рівня професійних знань займаній посаді. У випадку виявлення такої невідповідності кваліфікаційна комісія виносить рішення про відстрочку атестації і дає термін (не більш 6 місяців) для підвищення кваліфікації і придбання відповідних знань (ст. 41 Закону України «Про статус суддів»). Якщо суддя не використовує даний йому шанс належним чином, кваліфікаційна комісія дає висновок про невідповідність судді займаній посаді і доводить це до відома голови відповідного органу, що призначив або обрав суддю, для вирішення питання про звільнення судді з посади. Суддя може оскаржити це рішення у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Звертаємо увагу на те, що дисциплінарну відповідальність суддів передбачають міжнародні акти, зокрема п. 5.1 Європейської хартії про статус суддів (1999). Хартія затверджує принцип законності дисциплінарних стягнень суддів, оскільки приводом для стягнення може стати лише невиконання яких-небудь посадових обов'язків, визначених їх статусом.

§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників

прокуратури Дисциплінарна відповідальність прокурорсько-слідчих працівників,а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, що мають класні чини, настає (відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.10.1991 р.) за:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

2) проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

До прокурорсько-слідчих працівників, а також: працівникам навчальних, наукових і інших установ прокуратури, що має класні чини, застосовуються дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) пониження в класному чині;

3) пониження на посаді;

4) позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»;

5) звільнення;

Дисциплінарна відповідальність юристіе-практиків_______ 209

6) звільнення з позбавленням класного чину.

Генеральний прокурор Українимає право застосовувати дисциплінарні стягнення до прокурорів у повному обсязі, за винятком позбавлення класного чину або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів, що провадиться Президентом України за поданням Генерального прокурора України.

Прокурори АР Крим, областей, міст Києва і Севастополята прокурори, що прирівняні до них, мають право застосовувати дисциплінарні стягнення до працівників прокуратури: догана; пониження на посаді; звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України. Лише за попередньою згодою Генерального прокурора України можуть бути звільнені з роботи особи, нагороджені нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».

Міські і районні прокурори,а також прирівняні до них прокурори вносять подання вищестоящому прокурору про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників.

Дисциплінарний статут прокуратури виходить з положення про те, що будь-яке порушення прокурорськими працівниками законності і службової дисципліни підриває авторитет прокуратури, завдає шкоди інтересам суспільства і держави. Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу й інших процесуальних рішень прокурорами і слідчими прокуратури спричиняють дисциплінарну відповідальність, якщо ними в процесі наслідку допущені недбалість і несумлінність. Дисциплінарна відповідальність у вигляді дисциплінарних стягнень накладається вищестоящими посадовими особами.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. У разі необхідності може бути призначено службову перевірку. Термін проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців,

210__________________________________________ Розділ VIII

а дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення провадиться незалежно від часу вчинення проступку.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.

§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів

Дисциплінарна відповідальність адвокатівустановлюється дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисципліиарної комісії адвокатури² (відповідно до Закону України «Про адвокатуру» і «Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури»).

Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії утворюється у складі 9 членів. До неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику відповідно від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського управління юстиції, відділення Спілки адвокатів України.

Повноваження дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури:

1)розглядає скарги громадян, окремі ухвали судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або її членів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів;

2) вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності;

² Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія діє в складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної.

Дисциплінарна відповідальність юристів-практиків_______ 211

3) узагальнює дисциплінарну практику палати та адвокатських об'єднань зарік.

Право порушення дисциплінарного провадження належить голові дисциплінарної палати, а в разі його відсутності -— заступникові голови, який попередньо розглядає інформацію, що стосується підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його з цією інформацією і вимагає від нього письмового пояснення. Справа про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності повинна бути розглянута не пізніш як у місячний термін з дня її порушення.

Дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніш як через місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці. Воно не може бути накладено пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Дисциплінарна відповідальність адвоката встановлюєтьсяза порушення:

1)вимог Закону України «Про адвокатуру», інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність адвокатури;

2) Присяги адвоката України.

Рішення про залучення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загального числа членів палати.

Рішенням дисциплінарної палати (комісії) до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

— попередження;

— зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на термін до одного року;

— анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Під час розгляду справи участь адвоката, який притягується до дисциплінарної відповідальності, є обов'язковою.

Повторна неявка адвоката без поважних причин не перешкоджає розглядові справи за його відсутності.

Дисциплінарна справа може бути закрита дисциплінарною комісією,якщо вона переконається у необґрунтованості скарги (заяви, постанови, рішення) про залучення адвоката до дисциплінарної відповідальності; у відсутності основ для залучення адвоката до

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 15 16 171819 20 21 22 23 24 25 26 Следующая ⇒

Поиск по сайту: