1. Систематичне вдосконалювання професійної діяльності, її основних механізмів, орієнтуючись на сформовану ідеальну модель юриста-фахівця.
2. Введення до переліку критеріїв оцінки роботи юриста-фахівця стану дотримання конституційних прав громадян України.
3. Удосконалення механізму відповідальності за незаконні дії під час реалізації нормативно-правових актів.
4. Запровадження системи щорічної оцінки діяльності кожного юриста-фахівця щодо виконання функціональних обов'язків.
5. Створення системи відбору на керівні посади, коли кожен н вий рівень посадових осіб характеризувався б більш високими нормативами культури — професійно-правової, етичної, психологічної та ін.
6. Інформаційна насиченість новим нормативно-правовим матеріалом і досягненнями юридичної науки і практики під час проходження перепідготовки і підвищення кваліфікації.
7. Періодичне проведення атестації з метою перевірки відповідності займаній посаді, компетентності та професіоналізму.
8. Визначення науковообгрунтованих норм і нормативів службового навантаження і на цій основі встановлення нормативів штатного забезпечення діяльності різних структур юридичної практики.
10. Створення в юридичній практиці єдиної системи попередження корупції.
11. Вироблення особистої несприйнятливості до негативних явищ юридичної практики і викорінювання будь-яких відхилень від норм законів і моралі, оволодіння деонтологічними принципами тощо.
Розділ X ПСИХОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА-ПРАКТИКА
§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
Психологічна культура юриста— це система психологічних властивостей, що формуються в процесі раціонального взаємозв'язку особи юриста і вимог, що висуваються професією. Вона знаходить вираження у співвідношенні структури особи (його волі, розуму і почуття) і системи правових норм, конкретизується в юридичній праці, характерних властивостях окремих юридичних професій, навичках і прийомах використання знань у ситуаціях в процесі спілкування, при вирішенні конфліктів і т. п.
Професійна компетентність юриста в значній мірі визначається його особистим потенціалом, тобто системою психологічних чинників, які можна об'єднати загальним поняттям психологічної культури. Суддя і слідчий, прокурор і адвокат, адміністратор і вихователь виправних установ, нотаріус і юрисконсульт, оперуповноважений кримінального розшуку і криміналіст-експерт повинні бути озброєними психологічними знаннями, що дозволяють правильно орієнтуватися в складних і заплутаних правових відносинах, вміти зняти напругу або перебороти психологічні бар'єри при спілкуванні з клієнтом, оволодіти ситуацією, психологічно вивчити підозрюваного чи обвинуваченого, здійснити певну психологічну установку, психологічно тонко застосовувати владні повноваження в службовому колективі. До розкриття і розслідування злочинів має безпосереднє відношення психологічна наука, що вивчає такі процеси, як відчуття і сприйняття, запам'ятовування і мислення, почуття і воля, властивості особи з індивідуальними особливостями, темперамент, характер і т. п.
Не секрет, що в умовах зростання злочинності в таких його небезпечних формах, як організована злочинність, замовлені убивства, убивства на сексуальному грунті та інші, юристу, особливо працівнику правоохоронних органів, іноді складно виконати сучасні вимоги щодо гуманізації процесу розслідування і судового розгляду кримінальних справ. З одного боку, він зобов'язаний підвищити ефективність своєї діяльності, а з іншого — підсилити Охорону і за-
Розділ
хист прав та інтересів громадян у процесі притягнення їх до кримі нальної відповідальності.
Психологічна установка, психологічна реакція, психологічні наслідки (стрес, афект тощо), психологічні санкції та ін.
Структура психологічної культури юриста:
1) знання психічного складу людини, осягнення психолого-пра-вової сутності фундаментальних категорій юриспруденції;
2) впевненість в необхідності психологічних знань для високо-професійної діяльності;
3) вміння користуватися психодіагностикою в процесі спілкування, розкривати психічні стани різних суб'єктів у конкретних ситуаціях професійної діяльності, відчувати характер поведінки людини: клієнта, підозрюваного1, обвинувачуваного2 та ін.; психологічно точно поводити себе під час розгляду юридичної справи.
Психологічна культура юриста класифікується на види в залежності від юридичної професії: психологічна культура судді; психологічна культура слідчого; психологічна культура прокурора; психологічна культура нотаріуса; психологічна культура державного виконавця та ін.
Юридичні професії мають подібність багатьох ознак: вміти встановлювати психологічний контакт з людьми, викликати симпатію до юриста, впливати на людину через її почуття, розум і волю. При цьому юрист має бути впевненим у професійній необхідності такого впливу, не зловживати ніякими методами.
Психологічна культура розкривається на різноманітних рівнях діяльності юриста:
1Підозрюваний — особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину; особа, до якої застосований запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинувачуваної.
2 Обвинувачуваний — особа, у відношенні якої у встановленому порядку вине сена мотивована постанова про притягнення як обвинувачуваної. Обвинувачува ний, відданий до суду, іменується підсудним, після винесення обвинувального вироку — засудженим.
Психологічна культура юрист а-практика______________ 239
1) як посадової особи (лідера3), що володіє владними повноваженнями;
2) у спілкуванні з особами, безпосередньо зацікавленими у результатах юридичної справи: позивачем, відповідачем, заявником, обвинувачуваним, підсудним, ув'язненим;
3) у спілкуванні з особами, що мають відношення до юридичної справи: адвокатом, свідком, експертом-криміналістом та ін.
Для юриста як посадової особи важливим є знання власних психічних можливостей, можливостей своїх підлеглих, вміння зрозуміти психічний склад інших учасників юридичного процесу з тим, щоб створити оптимальний режим для ефективного розгляду юридичної справи і прийняття правильного рішення. Адже в основі таких основних інститутів кримінального права, як вина, кримінальна відповідальність неповнолітніх, необхідна оборона, крайня необхідність та ін. перебувають психофізіологічні компоненти. Застосовуючи норми про неосудність, психічні розлади, що не виключають осудність, про відповідальність осіб, які скоїли злочин, юрист розслідує обставини, що їх стосуються, а саме структури психічних розладів, що не виключають осудність та впливу цих розладів на можливість прийняття рішення.
Оперативним працівникам правоохоронних органів часто доводиться писати характеристики на різноманітний контингент осіб: джерела одержання інформації, що перевіряються, підозрюваних і т. п. При особливостях кожної характеристики, всі вони повинні встановити індивідуальні риси особи, розкрити її психічні властивості. Для цього оперативному працівнику необхідно добре уявляти собі такі складні поняття, як особа, характер, спроможності, знати психологічну структуру особи.
Психологічна культура має велике значення для юриста-практи-ка. Вона упорядковує мислення і форми його виразу (слово); сприяє знаходженню місця в суспільстві і в службовому колективі; орієн-
3Лідер — це член групи, авторитет, влада чи повноваження якого беззаперечно визнаються іншими членами цієї групи, готовими йти за ним. У групах можуть бути формальні і неформальні лідери. Перші — це керівники, їх лідерство має на увазі функціональні відносини. Неформальний лідер виникає на основі особистих відносин учасників певної групи. Оптимальним варіантом є поєднання в особі авторитетного керівника двох видів лідерства — формального і неформального. Якщо цього немає, то два лідери можуть вступати в конфлікти, що приводять до зниження ефективності колективної праці.
тує на неформальне відношення до справи; розвиває, зміцнює, активізує свідомість, волю та почуття; поліпшує настрій і відчуття радості праці, спілкування і відповідальності за доручену справу.
Оволодіння психологічною культурою полегшує юристу-практи-ку вирішувати ці завдання і виконувати головні вимоги, що висуваються до його професійної діяльності: 1)забезпечувати захист інтересів окремих осіб та організацій від злочинних посягань; 2) додержуватися прав і законних інтересів громадян і колективів, а також етичних норм.
Отже, психологічна культура юриста грунтується на поєднанні юридичних і психологічних знань.
§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
Перш ніж визначити психічний склад будь-якої особи, у тому числі юриста-практика, необхідно зрозуміти, що таке психіка. Психіка — форма суб'єктивного відображення об'єктивного світу в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім світом. У психіці людини представлені й упорядковані події минулого, сьогодення і можливого майбутнього у вигляді ідеальних образів — інформаційних моделей об'єктивного світу, використовуваних людиною для своєї життєдіяльності. Ці образи виникають у різних людей по-різному, що залежить від набутого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану й ін. Крім психічних образів, зміст психіки включає і компоненти позаобразні — ціннісні орієнтації особи, змісти і значення явищ, розумової праці.
Юрист (суддя, слідчий, прокурор, нотаріус, адвокат й ін.) як особа відрізняється складністю і багатогранністю. Він формується в основному в результаті взаємодії багатьох факторів, але визначальною є особистість людини, що обрала певний юридичний фах у якості однієї з головних життєвих цілей.
Психічнийсклад юриста-практика(як і будь-якої особи) — це система психічних явищ (психічних процесів, психічних станів, психічних властивостей), що поєднують інтелектуальні, вольові й емоційні якості. Сполучення і ступінь вираження цих якостей залежать від ситуації.
На схемі зображені психічні явища, що у сукупності дають уявлення про склад психіки особи:
Психологічна культура юриста-практика_______________ 241
Психічні процеси
Психічністани
Психічні властивості
Акти психічної діяльності, що формують образи тих суспільних умов, у яких здійснюється ця діяльність, та орієнтують на різні форми со-ціально-поведінкового вибору.
Жоден психічний процесне може протікатибільш-менш довго
Поточні особливості психічної діяльності, залежно від умов діяльності й особистих якостей людини, що виявляються в процесі її соціально-поведі-нкового вибору. Протікають довше, ніж психічні процеси
Типові для даної людини особливості психіки (темперамент; спрямованість; характер; здібності), що обумовлюють її соціально-поведін-ковий вибір. Найбільш стійкі, але здатні змінюватися
Структурні елементи складу психіки особи: інтелект (розум); почуття (емоції);
Воля.
Інтелект(розум) — це система розумових здібностей юриста, йо го можливостей у пізнанні і вирішенні життєвих і професійних про блем. Неодмінними супутниками інтелекту, показниками його роз- виненості є мислення і пам 'ять.__________________________
Мислення — це пізнання, що оперує поняттями, судженнями, умовиводами. Воно є опосередкованим і узагальненим відбитком суттєвих закономірних взаємозв'язків дійсності. Мислення — це активний прояв розуму, що виражається в процесі пізнавальної діяльності людини. Воно виникає, коли оточуюча дійсність і в першу чергу навколишні люди вимагають від особи вирішити якесь завдання, відповісти на якесь запитання і т. п.
Пам 'ять — процес запам'ятовування, зберігання і відтворення знань, умінь і навичок. Тобто — це психічний відбиток результатів взаємодії людини з дійсністю і використання результатів цієї взаємодії в наступній діяльності; це сукупність психічних моделей дійсності, побудованих в результаті досвіду даного індивіду. Пам'ять можна назвати «банком інформації», або «живим комп'ютером». Вона може бути короткочасною і довгостроковою, образною (іко-нічною) і виборчою (оперативною), мимовільною (ненавмисною) і довільною (навмисною). Юрист-практик при веденні юридичної справи повинен використовувати всі системи пам'яті. Наприклад,
хч,£ ______________________________ _^_____________ Розділ
для слідчого основну роль у роботі відіграє довільна значеннєва пам'ять, такі її властивості, як великий обсяг і висока точність. Знання закономірностей функціонування короткочасної і довгострокової пам'яті полегшує, наприклад, слідчому або адвокату зробити правильний вибір тактичних впливів на людину з метою адекватного відтворення ним забутого. Оскільки пам'ять має вибірковий характер (процес запам'ятовування і зберігання тієї або іншої інформації супроводжується її «сортуванням»), свідок, потерпілий, підозрюваний і обвинувачуваний можуть краще запам'ятати в одних випадках позитивне, в інших — негативне, в залежності від того, що для них у даний момент більш важливе. Слідчому, дізнавачу та іншим спеціалістам, що працюють над розкриттям злочину, необхідно враховувати індивідуальні властивості пам'яті кожного з них.
Почуття — це психічний механізм безпосередньої емоційної оцін ки соціально значимих явищ. Почуття є емоційним регулятором со ціальних функцій особи, психічною формою відбитку соціальних потреб. В залежності від сфери регульованих соціальних функцій особи вони можуть бути практичними, моральними, естетичними, інтелектуальними._____________________________________
Емоції— це психічний процес імпульсивної реакції поведінки, заснований на почуттєвому відбитку значимості зовнішніх впливів, тобто — це загальна реакція організму на життєво важливі впливи. По регулюючій функції емоції можуть виражатися в: 1) емоційному тоні відчуття (приємний, неприємний, нейтральний); 2) емоційному відгуку (оперативна реакція на поточні зміни в навколишньому середовищі); 3) настрої; 4) конфліктних емоційних станах (стресі, афекті, фрустрації).
Емоції і почуття здатні викликати уявлення, що не відповідають дійсності. Під впливом надмірних почуттів юрист-професіонал (на приклад слідчий) може дійти до результатів лише бажаних, але да леких від істинного стану справ. ■
Настрій — це ситуативне переважання певної емоції або почуття, що посилює або послабляє психічну діяльність протягом більш-менш тривалого періоду. Настрій викликається різноманітними позитивними або негативними впливами: успіхом або невдачею в роботі, самопочуттям, рівнем культури у взаємовідносинах між людьми, обстановкою — комфортною або дискомфортною та ін. Настрій має певну інтенсивність, виразність, напруженість і стійкість.
Психологічна культура юриста-практика_______________ 243
Стрес — це нервово-психічна перенапруга, викликана надсильним впливом, адекватна реакція на який раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася. Стресовий емоційний стан (наприклад несподіваний напад озброєного злочинця) спонукає до пошуку виходу з екстремальної ситуації. Стрес, з одного боку, небезпечний для життя, а з іншого — неминучий в житті. При стресі виявляються максимальні можливості індивіда до пристосування. Цим стрес відрізняється від афекту.
Афект — це раптово виникаюче в гострій конфліктній ситуації надмірне нервово-психічне перезбудження, що виявляється в тимчасовій дезорганізації свідомості й в крайній активізації імпульсивних дій. Афект є емоційним вибухом в умовах дефіциту інформації, необхідної для адекватної поведінки. Стан афекту характеризується значним порушенням вольової регуляції дій людини. Стан афекту пов'язаний з порушенням ясності свідомості і супроводжується частковим розладом пам'яті. Причини виникнення афекту різноманітні: насильство, тяжка образа та ін. Афект може виникнути в результаті спогадів про подію, що травмувала, а також по незначному приводу в результаті накопичення почуттів.
Одним з різновидів афекту є страх, що часто зустрічається в слідчій і судової практиці.
Страх — це безумовно-рефлекторна реакція на небезпеку, що виявляється в різкій зміні життєдіяльності організму. Страх є пасивно-оборонною реакцією на небезпеку, що виходить від більш сильної особи. Коли загроза небезпеки виходить від більш слабкої особи, то реакція на цю небезпеку може набувати активно-оборонного й наступального характеру та перетворюватися в гнів. Страх і гнів можуть досягти певного ступеня афекту.
Страх може неоднаково впливати на процес взаємовідносин юриста з клієнтом: в одних випадках події (ситуації), з приводу яких клієнт звернувся до юриста, сприймаються перебільшено, помилково, неправильно; у других — погано осмислюються, недооцінюються; в третіх — сприймаються об'єктивно, правильно. Тому нерідко при повторній бесіді юриста з клієнтом істина відновлюється швидше в результаті порівняння її з даними першої зустрічі.
Фрустрація — це стійкий і глибокий негативний емоційний стан, викликаний крахом надій на близьке досягнення значимої
Розділ X
цілі, зрив стратегічних планів особи. Вона супроводжується, як правило, агресивними проявами стосовно особи, яка крушить плани (фрустратора). Стан фрустрації пов'язаний із сильною і тривалою дезорганізацією психічних процесів (ослаблення пам'яті, здатності до логічного мислення та ін.).
Воля — це свідома регуляція власної психологічно активної пове дінки, що спрямована на досягнення необхідного і можливого ре зультату шляхом подолання перешкод (труднощів). Усі свідомі дії є вольовими, але не всяка вольова діяльність є соціально позитивною (злочинні дії), хоч усяка вольова діяльність є свідомою (що відрізняє людину від тварини).___________________________________
Вольова регуляція діяльності виражається в системі вольових психічних станів: ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості та ін. Ці вольові стани виявляються у своїй сукупності протягом усієї діяльності, становлячись головними на її окремих етапах. Так, вибір мети пов'язаний із станом цілеспрямованості, ухвалення рішення — із станом рішучості, виконання рішення — із станом наполегливості і т. п.
Ініціативність — це постановка нових значимих цілей і шляхів їх досягнення в результаті активної переробки інформації, що надходить. Така активність є наслідком підвищеного прагнення до пошуку мети.
Рішучість — це змобілізованість на швидкий і обґрунтований вибір мети та способів її досягнення. Стан рішучості пов'язаний з підвищенням емоційної та інтелектуальної активності особи. Нерішучість — це результат нездатності швидко приймати рішення. Стан нерішучості часто пов'язаний з недостатньою інформованіс-тю, з відсутністю відповідних вмінь і навичок, а головне — із наявністю рівноцінних протиборчих мотивів. Якщо після їхнього подолання нерішучість не зникає, то це поганий показник, оскільки вона може призвести до морально-негативних наслідків — боягузливості, злочинної бездіяльності тощо.
Цілеспрямованість — це зосередженість свідомості на основних, найбільш значимих цілях. Мета стає тією домінантою, якій підпорядковуються всі дії людини.
Наполегливість —це здатність до тривалого подолання труднощів і прояву гнучкості у виборі шляхів досягнення запланованого результату. Антиподом наполегливості є стан впертості — негнуч-
ІІсихологічна культура юриста-практика_______________ 245
кість, відсутність критичного ставлення до своїх дій, що суперечать об'єктивним умовам.
Стриманість — це гальмування провокуючих дій у небажаному напрямку. Стриманість потребує самовладання, значного вольового зусилля, спрямованого на утиснення емоцій.
Вольові якості особи виявляються у певному співвідношенні з її емоційними особливостями: у вольової людини воля домінує над почуттями; надмірно емоційна людина нерідко робить вчинки під нпливом випадково виниклих почуттів, настроїв, обставин.
Тривале перебування в окремих вольових станах призводить до формування відповідних якостей особи, що потім адекватно впливають на вольові стани. Важливо вміти керувати своїми психічними станами, підтримувати їх на необхідному рівні, тренувати інтелект (розум), почуття (емоції), волю, тобто весь психічний склад особи.
§ 3. Система психічних властивостей
юриста-практика як особи: темперамент,
здатності, спрямованість, характер
Система психічних властивостей особи має таку структуру:
1) темперамент — динаміка психічних процесів;
2) здатності — психічні можливості особи;
3) спрямованість — органічна єдність потреб, інтересів, установок, відношень, поглядів, ідей, що одночасно є і мотивами діяльності; переконання — вища форма спрямованості;
4) характер — результат спрямованості особи. Розглянемо кожний із вказаних елементів.
Темперамент (від лат. іетрего — змішаний у належному співвідношенні) — це сукупність типологічних особливостей людини, що виявляється в динаміці, тонусі, ступені врівноваженості її психічної діяльності.
Нервові процеси характеризуються такими основними властивостями — силою, врівноваженістю і рухливістю.
Комбінації сили, врівноваженості і рухливості утворюють тип вищої нервової діяльності — відповідний темпераментні
4Назви темпераментів вперше ввів у науковий обіг давньогрецький лікар Гіппократ (IV ст. до н. є.), який пов'язав види темпераментів із переважанням в організмі людини різних рідин: крові (сангвіс) — у сангвініка, жовтої жовчі (холе) — у холерика, слизу (флегми) — у флегматика, чорної жовчі (мелайна холе) — у меланхоліка.
Врівноважений (процес збудження збалансований з процесом гальмування), швидкий, рухливий (процеси збудження і гальмуванш легко змінюють один одного). Легко пристосовується до змін в умО' вах життя. Товариський. Легко утворює тимчасові зв'язки. В новії І обстановці не розгублюється; здатний до оперативного переключення уваги. Не створює конфліктних ситуацій. Швидко реалізує правові
Неврівноважений (процес збудження переважає над процесом гальмування), рухливий, іноді рвучкий, із сильними і швидко виникаючими емоціями. Відрізняється великою енергією і прямолінійністю у стосунках; підвищеною збуджуваністю, що призводить до запальності і навіть до агресивності. Швидка збудливість межує зі швидкою відхідливістю. Ображається ненадовго, неприємності забуває швидко. Може переборювати значні труднощі оперативної діяльності, виконувати завдання підвищеної організаційно-юридичної складності. Уміння віддаватися справі з великою пристрастю може призвести до прийняття неправильного правового рішення, однак він здатний знайти вихід зі складної, здавалося б безвихідної ситуації.
Рекомендується діяльність, що потребує підвищеної реакції і си льної одночасної напруги сил.____________________________
Флегматик — «спокійний»— сильний_________________
Врівноважений, інертний (процеси збудження і гальмування мало рухливі), із слабко вираженими емоціями. Характеризується спокоєм і витримкою в складних ситуаціях. Правильно розраховує свої сили. Наполегливий у доведенні справи до кінця. Увага переключається повільно. Поведінка в ряді випадків недостатньо гнучка. Оволодіння правовими знаннями і професійною культурою відбувається повільно, але надовго. Обране з альтернативних варіантів рішення юридичної справи є зваженим. Він не піддається домовленостям і слідує своєму переконанню, вірить у правоту власної думки, що рідко його підводить. Однак він ніколи не поспішає висловити свої пропозиції
колективу, коли приймається рішення з якогось питання._____
Рекомендується діяльність, що потребує рівномірної напруги сил, усталеності уваги і великого терпіння.____________________
Психологічна культура юриста-практика_______________ 247
Неврівноважений (нервова система не витримує тривалого і сильного навантаження); емощйні реакції не відрізняються розмаїтістю, проте можуть набувати великої сили і тривалості. Здатний до глибоких переживань, навіть за незначної причини. Почуття легко виникають і виражаються відкрито без належного стримування. Діяльність утруднюється сильними зовнішніми впливами. Зауваження і пропозиції начальника і колег сприймає неадекватно, насторожено. Його щиросердечна рівновага може похитнутися, навіть поглядом начальника чи колеги. Він болісно сприймає оцінки, висловлювання про свою особкість. Юридичне рішення може бути прийняте під впливом якогось емоційного переживання і тому воно є незрозумі-
лим ні колегам, ні особі, стосовно якої воно прийнято._______
Рекомендується діяльність, що потребує підвищеної чутливості і реакції.______________________________________________
Темперамент є індивідуальносвоєрідною сукупністю обумовлених природою психічних особливостей індивіда. Розглянуті чотири види темпераменту, як правило, не зустрічаються в «чистому» вигляді, тобто люди мають змішані темпераменти при одному виді — головному. При фаховому доборі юристів-спеціалістів варто враховувати особливості їх темпераменту.
Здатність— це сукупність вроджених і придбаних властивостей регуляції, що визначають фізичні і психічні можливості людини в конкретному виді діяльності. Здатності — це міра відповідності властивостей особи вимогам конкретної діяльності.
Розвиток спроможностей пов'язаний із засвоєнням і творчим застосуванням знань, навичок, вмінь, проте їх не можна ототожнювати. Здатності визначають можливості людини до навчання, оволодіння знаннями і навичками. Працьовитість, наполегливість, працездатність — передумови формування спроможностей.
Види здатностей:
Загальні
Спеціальні (професійні)
Прості— здатність до психічного відбитку дійсності, необхідний рівень розвитку пам'яті, мислення, волі та ін. — не залежать від індивідуальних особливостей
Організаторські, педагогічні, наукові, здатності впливати на людей, встановлювати ділові контакти, ораторські і т. п. — залежать від індивідуальних особливостей: 1) швидкості, темпу і сили рухів, їхньої свободи і напруженості; 2) рівня розвиненості чутливості різноманітних аналізаторів — зо-
Розділ
Складні — здатність до засвоєння знань, спостережливість, загальний рівень інтелекту та ін. — не є показниками індивідуальних особливостей
рового, слухового та ін.; 3) індивідуальних особливостей сприйняття; 4) переважного розвитку окремих видів і якостей пам'яті (логічної, емоційної, слухової та ін.); 5) інтелектуальної організації особи — індивідуальних особливостей мислення; 6) вольової сили особи
При оцінці фахових спроможностей юриста-практика варто враховувати психічну структуру спеціаліста — слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, адвоката та ін.
Спрямованість особи— це система орієнтацій та основа її мотиваційного стану. Спрямованість особи включає систему спонукань, що визначає її активність, вибірність відносин. Діяльність неможлива без її спрямованості, бо спрямованість особи визначає психічні мотиви діяльності (їх ще називають мотиваційними психічними чинниками).
Мотиваційні психічні чинники діяльності (мотиви або мотивація) — це система спонукань особи, яка обумовлена її потребами, що викликають активну спрямованість на досягнення цілі. Мотиваційні психічні чинники впливають на професійну діяльність особи юриста та обумовлюють її.
Рівні мотиваційних психічних чинників особи:
Чинники стабільного порядку
(установки, вміння, навички, звички, переконаність)