 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Чинники активно-динамічного порядку
(ціль, потреба, мотив, інтерес)
психічні властивості, що характеризуються рухливістю, підлягають змінам, можуть бути вичерпані, тобто постійно знаходяться в динаміці і передбачають активність особи Зазначені психічні властивості особи становлять суб'єктивну сторону правової поведінки(правомірної і протиправної). Вони повинні не тільки враховуватися при проведенні кваліфікаційної атестації юриста-практика5, але і стати інформацією для його самоаналізу та самовдосконалення. 5 Наприклад, інститутом підвищення кваліфікації прокурорських працівників передбачено проводити за один-два роки курс психологічної корекції після 10 років праці (так звана психологічна реабілітація працівників прокуратури). Психологічна культура юриста-практика_______________ 249 Характер(від грец. «креслити», «лишати відтиск», тобто чітко виражені риси поведінки) — це сукупність властивостей особи, що визначають типові способи її реагування на життєві обставини, тобто загальні стійкі способи взаємодії особи із середовищем, які вона придбала в конкретних соціальних умовах. Характер — це загальна якість особи, сукупність не всіх, а найбільш взаємозалежних рис особи, від яких залежить процес протікання діяльності і поведінки людини в цілому у різноманітних життєвих ситуаціях. Характер — це «каркас» особи. Якщо у людини сильний, яскраво виражений характер, то легше передбачати, як вона діятиме в тому або іншому випадку. «Безхарактерна» людина легко піддається впливу інших людей, обстановці, зовнішньому впливу; її вчинки часто залежать від випадків. Риси характеру: вольові— стійкі індивідуально-типологічні особливості свідомої, поняттєво-опосередкованої регуляції діяльності і поведінки: цілеспрямування, самостійність, рішучість, наполегливість, сміливість, витримка і самовладання, мужність, дисциплінованість; емоційні-— стійкі індивідуально-типологічні особливості безпосереднього, спонтанного регулювання поведінки: підвищена вразливість, пасивно-споглядальна емоційність, експресивність (підвищена емоційність, пов'язана з бурхливою діяльністю), мала емоційність; інтелектуальні— стійкі індивідуально-типологічні особливості розумових спроможностей (теоретичний або практичний склад розуму, різноманітні ступені гнучкості і глибини інтелекту, швидкість протікання розумових процесів, здатність до творчого осмислення досвідів, самостійність у постановці і вирішенні завдань). Типи характеру за способом адаптації (пристосування) до навколишнього середовища: 1) гармонічно цілісний— швидко адаптується в різноманітних ситуаціях, стійкий у стосунках, товариський, вольовий, принциповий; 2) внутрішньо конфліктний, проте узгоджений зовнішньо (із зовнішнім середовищем)— відрізняється суперечливістю між внутрішніми спонуканнями і зовнішньою поведінкою; узгоджує поведінку з вимогами оточуючого середовища з великою напругою, не показує своїх сумнівів, зовнішньо виглядає впевнено;
3) внутрішньо конфліктний із зниженим пристосуванням (адаптацією) до зовнішнього середовища— відрізняється конфліктністю між внутрішніми спонуканнями і соціальними обов'язками, нерозвиненістю комунікативних властивостей, перевагою негативних емоцій; 4) варіативний— адаптується до будь-яких умов внаслідок нестійкості позиції і безпринципності (показник низького рівня розвитку особи). Риси характеру, необхідні для професійної діяльності, кожен юрист-практик повинен виховувати планомірно і цілеспрямовано, долаючи суб'єктивізм (коли особиста думка видається за об'єктивну), шаблонність, відсутність індивідуального підходу. Якщо оперативний працівник пише характеристику на конкретну особу, то він повинен враховувати, що всі риси характеру є рисами особи, але далеко не всі риси особи є рисами характеру. Наприклад, один слідчий схильний помічати набагато більше деталей в одязі, зовнішності та діях оточуючих його людей у побутовій обстановці, чим інший. Хоча вони обидва мають професійні якості і властивості особи, тільки у першого ці якості стали рисами характеру, що виявляються в усіх видах діяльності. Працівнику правоохоронних органів важливо навчитися виявляти риси особи, що стали рисами характеру. Типи темпераменту, види здатностей, спрямованість (види мотивацій та їх рівні), типи характеру повинні враховуватися юристом-практиком в процесі розгляду юридичних справ клієнтів, підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних. § 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі Діяльність юриста-практика протікає в колективі, в рамках тих або інших соціальних груп. Соціальні групи можуть бути великі (нація, етнічна група, суспільство, держава, партія) і малі (контактні). У повсякденній практичній діяльності юрист може бути включений до різноманітних соціальних груп, що мають свої внутрішньо-групові відносини. Основна його діяльність протікає в службовому колективі. Службовий колектив— це спеціально створене на правовій основі об'єднання людей для спільної діяльності, кожний член яко- Психологічна культура юриста-практика_______________ 251 ю наділений конкретними функціональними обов'язками і пов'язаний один з одним єдністю цілей та інтересів, взаємною відповідальністю, ставленнями товариства і взаємодопомоги. Член колективу ииступає носієм колективної свідомості, створеної цінностями і нормами даного об'єднання. Службові колективи юристів різноманітні. їхньою основною ланкою є первинні колективи: міські або районні органи внутрішніх справ, кримінально-виконавчі установи, органи нотаріату й адвока-іури, місцеві суди й інші. Психологія службового колективу (робочої групи)— це сукупність певних соціально-психологічних явищ, що виникають у процесі формування і функціонування групи на основі внутрішніх зв'язків форм і засобів взаємного задоволення потреб його членів. Психологія службового колективу (робочої групи) включає: психологічну сумісність; психологічний клімат; засоби ділового спілкування; міжособистісні стосунки та ін. Ділове спілкування юристів-практиків— це взаємодія осіб з приводу юридичної практичної діяльності, яка спрямована на її організацію і вибір найкоротших шляхів досягнення результату. У групі працівників юридичної сфери предметом спілкування є юридична справа. Основне завдання спілкування полягає в продуктивному співробітництві і взаєморозумінні питань справи, знанні психології спілкування. Наприклад, суддя вступає в ділове спілкування в процесі розгляду справ з питань законності страйку, правомірності закриття друкованого видання, спору про майно і т. п. Психологія ділового спілкуванняпередбачає вміння розбиратися в людях, а на цій основі будувати взаємовідносини зпартнером або клієнтом, підозрюваним, обвинувачуваним, правопорушником, засудженим, впливати на нього. Психологія спілкування може бути подана через єдність її трьох аспектів:
цілісний образ іншої люди- обмін інформацією, вплив на партнера, Засоби спілкування: Вербальні (словесні)— передача інформації за допомогою мови.
Невербальні— передача інформації за допомогою психічного стгану (міміка, поза, погляд, хода та ін.). Процес спілкування має такі етапи: 1) встановлення контакту(спонукання співрозмовника до спілкування і створення атмосфери для подальшого ділового обговорення і прийняття рішень); 2) орієнтація в ситуації(розвиток інтересу до ділового спілку-вашня, залучення партнера в коло спільних інтересів); 3) обговорення питання(його ефективність залежить від єдності (подібності) позицій, вміння слухати і переконувати); 4) ухвалення рішення; 5) вихід із контакту(Заповідь виходу з контакту — привітність; втхід із контакту впливає на образ, що залишиться в пам'яті співрозмовника, та майбутні ділові відносини). Міжособистісні відносини в службовому колективі (робочій гр>упі)— багаторівневий процес встановлення і розвитку контактів, погоджуваний потребою спільної діяльності і складений із обміну інформацією, виробітку єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і порозуміння. У процесі міжособистісних стосунків відбуваються переговори юриста із зацікавленими особами, розглядаються судові справи, прюводяться розслідування злочинів і т. п. Деякі елементи міжособистісних стосунків регламентуються заїконом (наприклад порядок розгляду юридичних справ), закріп-леїні в статусах посадових осіб. Інші є умовою ефективного вирішення взятих на себе завдань: сформувати думку присяжних засідателів (адвокат), досягти компромісу з партнером організації (юрисконсульт). Рівні професійних міжособистісних стосунків у службовому котективі:
Відносини між членами групи, пов'язані з координацією спільної діяльності Взаємовплив групи й особи виражається в тому, що: 1) група своїми вимогами може підсилити або послабити окремі властивості особи; Психологічна культура юриста-практика_______________ ^££ 2) особа може гальмувати ті прояви своєї натури, що суперечать груповій свідомості. Показовими є багаторівневі міжособистісні відносини під час гудового процесу, що розвиваються як взаємодія не тільки окремих осіб, але й малих соціальних груп. Тут чималу значимість набувають процеси внутрішньої і міжгрупової взаємодії, внутрішньо-гру-іювої згуртованості (наприклад адвокат і його підзахисний) і міжгру-пового антагонізму (між групою позивача і групою відповідача). При регулюванні міжособистісних стосунків значну роль відіграє реакція, наприклад судді: вміння розробляти моделі різноманітних життєвих ситуацій, поставити себе на місце інших осіб, уникати поспішних висновків за зовнішніми ознаками обставин. Засоби міжособистісних стосунків:1) бесіди (в тому числі пояснення і допити); 2) переговори; 3) участь у колегіальному обговоренні; 4) виступи (промови) в колегіях і колективах; 5) одержання вказівок та інструкцій від вищестоящих осіб або інших суб'єктів; 6) спільне здійснення визначених видів або напрямків юридичної діяльності й ін. Міжособистісні відносини залежать від морально-психологічних особливостей колег, їхнього темпераменту, здібностей, характеру. Людяність, відношення співробітництва і порозуміння, почуття «ліктя» — основа успіху колективної діяльності професіоналів-юристів. § 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат у службовому колективі Психологічна сумісність— це сукупна спроможність членів колективу до плідної й ефективної спільної діяльності внаслідок оптимального сполучення їхніх характерів. Види психологічної сумісності:
Психологічна сумісність дає можливість встановити зв'язки між членами робочої групи, в основі яких знаходяться загальні ціннісні Розділ X Психологічна культура юрист а-практика______________ 255
За ступенем психологічної сумісності розрізняють три типи людей: 1) амароверти(індивідуалісти) — погано піддаються спілкуванню; 2) амбоверти(пристосованці) — спілкуються, але не з усіма людьми; 3) екстраверти(колективісти) — товариські люди. поєднання інтересів колективу і кожного з його членів, що сприяє або перешкоджає професійно-правовій діяльності. Психологічний клімат у робочій групі у значній мірі визначається її структурою: — формальною (пов'язана з посадовим положенням членів групи); — неформальною (обумовлена психологічними особливостями членів групи). Психологічний клімат (особливо його неформальна структура) встановлюється в результаті дії психологічних механізмів регулювання колективної діяльності: 1) адаптація— активне прийняття і засвоєння цінностей, норм, традицій новими членами робочої групи; 2) комунікація— активний обмін інформацією, духовне збагачення членів групи шляхом формування ціннісних орієнтацій і установок; 3) ідентифікація— формування почуття приналежності до групи в процесі міжособистісного спілкування на рівнях: а) емоційному — здатність співпереживання; б) інтелектуальному — здатність стати на точку зору колеги; в) поведінковому — здатність імітувати поведінку; 4) інтеграція— згуртованість колективу в соціальний організм, що регулюється самостійно, з урахуванням спільно-індивідуальної діяльності. Психологічний клімат в колективі припускає, що в ньому існує єдність:
Психологічний клімат щодо охоплення всіх учасників розгляду юридичної справи включає три рівні: 1) психологічний клімат у взаємовідношеннях лідера та інших учасників (службових осіб) юридичної справи; 2) психологічний клімат у взаємовідношеннях між учасниками юридичної справи (службовими особами) і підслідним, обвинувачуваним, підсудним; 3) психологічний клімат у взаємовідношеннях між учасниками юридичної справи і потерпілим (клієнтом), свідками, очевидцями та ін. Юрист-фахівець повинен вміти створити на всіх рівнях психологічний клімат, сприятливий для вирішення юридичної справи. Соціальна практика свідчить, що перешкодою до створення психологічного клімату в колективі можуть служити п'ять негативних якостей особи: ненависть, ворожість, злопам'ятність, жадання помсти, агресивність. Наведемо деякі поради Д. Карнеги6: Будьте щиро зацікавлені в інших людях. Запам'ятайте, що ім'я людини є для нього самим приємним словом. Зробіть так, щоб співрозмовник відчув свою важливість, значущість і зробіть це щиро. Покажіть, що ви поважаєте точку зору співрозмовника. Ніколи не кажіть йому, що він не правий. Дайте своєму співрозмовнику відчути, що ідея належить йому. Звертаючи увагу на помилки людини, не висловлюйтесь про це прямо. 6 Див.: Карнеги Д. Как завоевать друзей и влиять на людей. — М., 1989.
Розділ X Перш ніж критикувати іншого, скажіть про власні помилки. Хваліть людину за кожне її, нехай незначне, досягнення. Прицьому будьте щирі і щедрі на похвалу. § 6. Конфлікт у колективі, його види та стилі вирішення Конфлікт в колективі— це важко розв'язне протиріччя, викликане несумісністю поглядів, інтересів, цілей і потреб співробітників, що перешкоджає ефективності їхньої праці та пов'язане знегативними емоційними переживаннями7. Види конфліктів за кількісним охопленням учасників:
між родинними симпатіями і почуттям службового
між керівником і його заступником із приводу посади; між співробітниками з приводу премії; між юристом і клієнтом
між різноманітними угрупованнями: організаціями Види конфліктів у групі (колективі):
По горизонталі
Між рядовими співробітниками, що не знаходяться в під-порядкуванні один одному Найбільш поширеними конфліктами є вертикальні і змішані. Конфлікти за наслідками для службового колективу:
Поиск по сайту: |
250____________________________________________ Розділ X
252___________________________________________ Розділ X
орієнтації, стійкі відносини, обумовлені їхніми психічними особливостями (а не посадовим положенням!). Спільність ціннісної орієнтації виявляється в ставленні до добра і зла, загальнолюдських норм моралі, збагачення та ін. При аналізі психологічної сумісності важливо враховувати типи комунікативної поведінки, що визначаються характерами людей і їхніми психічними схильностями.
