Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Чинники активно-динамічного порядку



(ціль, потреба, мотив, інтерес)

психічні властивості, що відріз­няються стійкістю, сталістю, ґрунтуються на ціннісних орієн­таціях (принципах) особи і її ДОСВІДІ

психічні властивості, що характе­ризуються рухливістю, підлягають змінам, можуть бути вичерпані, тоб­то постійно знаходяться в динаміці і передбачають активність особи

Зазначені психічні властивості особи становлять суб'єктивну сторону правової поведінки(правомірної і протиправної). Вони повинні не тільки враховуватися при проведенні кваліфікаційної ате­стації юриста-практика5, але і стати інформацією для його самоана­лізу та самовдосконалення.

5 Наприклад, інститутом підвищення кваліфікації прокурорських працівників передбачено проводити за один-два роки курс психологічної корекції після 10 років праці (так звана психологічна реабілітація працівників прокуратури).

Психологічна культура юриста-практика_______________ 249

Характер(від грец. «креслити», «лишати відтиск», тобто чітко виражені риси поведінки) — це сукупність властивостей особи, що визначають типові способи її реагування на життєві обставини, тобто загальні стійкі способи взаємодії особи із середовищем, які вона придбала в конкретних соціальних умовах. Характер — це загальна якість особи, сукупність не всіх, а найбільш взаємозалеж­них рис особи, від яких залежить процес протікання діяльності і поведінки людини в цілому у різноманітних життєвих ситуаціях. Характер — це «каркас» особи. Якщо у людини сильний, яскраво виражений характер, то легше передбачати, як вона діятиме в тому або іншому випадку. «Безхарактерна» людина легко піддається впливу інших людей, обстановці, зовнішньому впливу; її вчинки часто залежать від випадків.

Риси характеру: вольові— стійкі індивідуально-типологічні особливості свідомої, поняттєво-опосередкованої регуляції діяль­ності і поведінки: цілеспрямування, самостійність, рішучість, на­полегливість, сміливість, витримка і самовладання, мужність, дис­циплінованість; емоційні-— стійкі індивідуально-типологічні особливості безпосереднього, спонтанного регулювання поведінки: підвищена вразливість, пасивно-споглядальна емоційність, експре­сивність (підвищена емоційність, пов'язана з бурхливою діяльніс­тю), мала емоційність; інтелектуальні— стійкі індивідуально-ти­пологічні особливості розумових спроможностей (теоретичний або практичний склад розуму, різноманітні ступені гнучкості і глибини інтелекту, швидкість протікання розумових процесів, здатність до творчого осмислення досвідів, самостійність у постановці і вирі­шенні завдань).

Типи характеру за способом адаптації (пристосування) до на­вколишнього середовища:

1) гармонічно цілісний— швидко адаптується в різноманітних ситуаціях, стійкий у стосунках, товариський, вольовий, принципо­вий;

2) внутрішньо конфліктний, проте узгоджений зовнішньо (із зовнішнім середовищем)— відрізняється суперечливістю між внутрішніми спонуканнями і зовнішньою поведінкою; узгоджує поведінку з вимогами оточуючого середовища з великою напругою, не показує своїх сумнівів, зовнішньо виглядає впевнено;

250____________________________________________ Розділ X

3) внутрішньо конфліктний із зниженим пристосуванням (адаптацією) до зовнішнього середовища— відрізняється конф­ліктністю між внутрішніми спонуканнями і соціальними обов'язка­ми, нерозвиненістю комунікативних властивостей, перевагою нега­тивних емоцій;

4) варіативний— адаптується до будь-яких умов внаслідок не­стійкості позиції і безпринципності (показник низького рівня розви­тку особи).

Риси характеру, необхідні для професійної діяльності, кожен юрист-практик повинен виховувати планомірно і цілеспрямовано, долаючи суб'єктивізм (коли особиста думка видається за об'єктив­ну), шаблонність, відсутність індивідуального підходу.

Якщо оперативний працівник пише характеристику на конкрет­ну особу, то він повинен враховувати, що всі риси характеру є риса­ми особи, але далеко не всі риси особи є рисами характеру. Напри­клад, один слідчий схильний помічати набагато більше деталей в одязі, зовнішності та діях оточуючих його людей у побутовій об­становці, чим інший. Хоча вони обидва мають професійні якості і властивості особи, тільки у першого ці якості стали рисами хара­ктеру, що виявляються в усіх видах діяльності. Працівнику право­охоронних органів важливо навчитися виявляти риси особи, що ста­ли рисами характеру.

Типи темпераменту, види здатностей, спрямованість (види моти­вацій та їх рівні), типи характеру повинні враховуватися юристом-практиком в процесі розгляду юридичних справ клієнтів, підозрю­ваних, обвинувачуваних, підсудних.

§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі

Діяльність юриста-практика протікає в колективі, в рамках тих або інших соціальних груп. Соціальні групи можуть бути великі (нація, етнічна група, суспільство, держава, партія) і малі (кон­тактні). У повсякденній практичній діяльності юрист може бути включений до різноманітних соціальних груп, що мають свої вну­трішньо-групові відносини. Основна його діяльність протікає в слу­жбовому колективі.

Службовий колектив— це спеціально створене на правовій основі об'єднання людей для спільної діяльності, кожний член яко-

Психологічна культура юриста-практика_______________ 251

ю наділений конкретними функціональними обов'язками і пов'яза­ний один з одним єдністю цілей та інтересів, взаємною відповідаль­ністю, ставленнями товариства і взаємодопомоги. Член колективу ииступає носієм колективної свідомості, створеної цінностями і нор­мами даного об'єднання.

Службові колективи юристів різноманітні. їхньою основною ланкою є первинні колективи: міські або районні органи внутрішніх справ, кримінально-виконавчі установи, органи нотаріату й адвока-іури, місцеві суди й інші.

Психологія службового колективу (робочої групи)— це суку­пність певних соціально-психологічних явищ, що виникають у про­цесі формування і функціонування групи на основі внутрішніх зв'я­зків форм і засобів взаємного задоволення потреб його членів.

Психологія службового колективу (робочої групи) включає: пси­хологічну сумісність; психологічний клімат; засоби ділового спілку­вання; міжособистісні стосунки та ін.

Ділове спілкування юристів-практиків— це взаємодія осіб з приводу юридичної практичної діяльності, яка спрямована на її організацію і вибір найкоротших шляхів досягнення результату.

У групі працівників юридичної сфери предметом спілкування є юридична справа. Основне завдання спілкування полягає в про­дуктивному співробітництві і взаєморозумінні питань справи, знанні психології спілкування. Наприклад, суддя вступає в ділове спілку­вання в процесі розгляду справ з питань законності страйку, право­мірності закриття друкованого видання, спору про майно і т. п.

Психологія ділового спілкуванняпередбачає вміння розбира­тися в людях, а на цій основі будувати взаємовідносини зпартнером або клієнтом, підозрюваним, обвинувачуваним, правопорушником, засудженим, впливати на нього.

Психологія спілкування може бути подана через єдність її трьох аспектів:

 

Сприйняття Комунікація Взаємодія  

цілісний образ іншої люди- обмін інформацією, вплив на партнера,
ни, що формується на осно- значимою для уча- клієнта, вступ у ді­
ві оцінки її зовнішнього ви- сників спілкування лові та інші відно-
гляду і поведінки______________________ І сини з ним_______

Засоби спілкування:

Вербальні (словесні)— передача інформації за допомогою мови.

252___________________________________________ Розділ X

Невербальні— передача інформації за допомогою психічного стгану (міміка, поза, погляд, хода та ін.). Процес спілкування має такі етапи:

1) встановлення контакту(спонукання співрозмовника до спі­лкування і створення атмосфери для подальшого ділового обгово­рення і прийняття рішень);

2) орієнтація в ситуації(розвиток інтересу до ділового спілку-вашня, залучення партнера в коло спільних інтересів);

3) обговорення питання(його ефективність залежить від єд­ності (подібності) позицій, вміння слухати і переконувати);

4) ухвалення рішення;

5) вихід із контакту(Заповідь виходу з контакту — привітність; втхід із контакту впливає на образ, що залишиться в пам'яті спів­розмовника, та майбутні ділові відносини).

Міжособистісні відносини в службовому колективі (робочій гр>упі)— багаторівневий процес встановлення і розвитку контактів, погоджуваний потребою спільної діяльності і складений із обміну інформацією, виробітку єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і по­розуміння.

У процесі міжособистісних стосунків відбуваються переговори юриста із зацікавленими особами, розглядаються судові справи, прюводяться розслідування злочинів і т. п.

Деякі елементи міжособистісних стосунків регламентуються заїконом (наприклад порядок розгляду юридичних справ), закріп-леїні в статусах посадових осіб. Інші є умовою ефективного вирі­шення взятих на себе завдань: сформувати думку присяжних засі­дателів (адвокат), досягти компромісу з партнером організації (юрисконсульт).

Рівні професійних міжособистісних стосунків у службовому котективі:

Відносини в системі «людина — комп'ютер»
(Субординаційні відносини між керівником і підлеглими

Відносини між членами

групи, пов'язані

з координацією спільної

діяльності

Взаємовплив групи й особи виражається в тому, що: 1) група своїми вимогами може підсилити або послабити окремі властивості особи;

Психологічна культура юриста-практика_______________ ^££

2) особа може гальмувати ті прояви своєї натури, що суперечать груповій свідомості.

Показовими є багаторівневі міжособистісні відносини під час гудового процесу, що розвиваються як взаємодія не тільки окремих осіб, але й малих соціальних груп. Тут чималу значимість набува­ють процеси внутрішньої і міжгрупової взаємодії, внутрішньо-гру-іювої згуртованості (наприклад адвокат і його підзахисний) і міжгру-пового антагонізму (між групою позивача і групою відповідача). При регулюванні міжособистісних стосунків значну роль відіграє реакція, наприклад судді: вміння розробляти моделі різноманітних життєвих ситуацій, поставити себе на місце інших осіб, уникати поспішних висновків за зовнішніми ознаками обставин.

Засоби міжособистісних стосунків:1) бесіди (в тому числі пояснення і допити); 2) переговори; 3) участь у колегіальному обго­воренні; 4) виступи (промови) в колегіях і колективах; 5) одержання вказівок та інструкцій від вищестоящих осіб або інших суб'єктів; 6) спільне здійснення визначених видів або напрямків юридичної

діяльності й ін.

Міжособистісні відносини залежать від морально-психологічних особливостей колег, їхнього темпераменту, здібностей, характеру. Людяність, відношення співробітництва і порозуміння, почуття «ліктя» — основа успіху колективної діяльності професіоналів-юристів.

§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат

у службовому колективі Психологічна сумісність— це сукупна спроможність членів колективу до плідної й ефективної спільної діяльності внаслідок оптимального сполучення їхніх характерів.

Види психологічної сумісності:

Психофізіологічна — передбачає подібність інтелектів, емоцій, волі; узгодження емоційно вольової реакції; синхронізації темпів спільної діяльності
Соціально-психологічна — передбачає спільність соціальних устано- нпк пґітрпй, інтересів

Психологічна сумісність дає можливість встановити зв'язки між членами робочої групи, в основі яких знаходяться загальні ціннісні

Розділ X

Психологічна культура юрист а-практика______________ 255

 

орієнтації, стійкі відносини, обумовлені їхніми психічними особливо­стями (а не посадовим положенням!). Спільність ціннісної орієнтації виявляється в ставленні до добра і зла, загальнолюдських норм моралі, збагачення та ін. При аналізі психологічної сумісності важ­ливо враховувати типи комунікативної поведінки, що визначаються характерами людей і їхніми психічними схильностями.

За ступенем психологічної сумісності розрізняють три типи людей:

1) амароверти(індивідуалісти) — погано піддаються спілкуван­ню;

2) амбоверти(пристосованці) — спілкуються, але не з усіма людьми;

3) екстраверти(колективісти) — товариські люди.
Психологічний клімат— це психічна атмосфера (обстановка)

поєднання інтересів колективу і кожного з його членів, що сприяє або перешкоджає професійно-правовій діяльності.

Психологічний клімат у робочій групі у значній мірі визнача­ється її структурою:

— формальною (пов'язана з посадовим положенням членів гру­пи);

— неформальною (обумовлена психологічними особливостями членів групи).

Психологічний клімат (особливо його неформальна структура) встановлюється в результаті дії психологічних механізмів регулю­вання колективної діяльності:

1) адаптація— активне прийняття і засвоєння цінностей, норм, традицій новими членами робочої групи;

2) комунікація— активний обмін інформацією, духовне збага­чення членів групи шляхом формування ціннісних орієнтацій і ус­тановок;

3) ідентифікація— формування почуття приналежності до гру­пи в процесі міжособистісного спілкування на рівнях: а) емоцій­ному — здатність співпереживання; б) інтелектуальному — здат­ність стати на точку зору колеги; в) поведінковому — здатність імітувати поведінку;

4) інтеграція— згуртованість колективу в соціальний організм, що регулюється самостійно, з урахуванням спільно-індивідуальної діяльності.

Психологічний клімат в колективі припускає, що в ньому існує єдність:

 

інтелекту­альна єдність думок, ціннісних орієнтацій, інформаційна по­інформованість про новітні досягнення юридичної практики і наукової теорії, порозуміння в процесі вирі­шення юридичної справи
емоційна єдність тону відчуття учасників вирішення юридичної справи, що полягає в співпереживанні всіх її подій
вольова єдність вольових зусиль учасників юридичної справи, спрямованих на подолання виникаючих труднощів з метою доведення її до прийняття правильного рішення

Психологічний клімат щодо охоплення всіх учасників розгляду юридичної справи включає три рівні:

1) психологічний клімат у взаємовідношеннях лідера та інших учасників (службових осіб) юридичної справи;

2) психологічний клімат у взаємовідношеннях між учасниками юридичної справи (службовими особами) і підслідним, обвинувачу­ваним, підсудним;

3) психологічний клімат у взаємовідношеннях між учасниками юридичної справи і потерпілим (клієнтом), свідками, очевидцями та ін.

Юрист-фахівець повинен вміти створити на всіх рівнях психо­логічний клімат, сприятливий для вирішення юридичної справи. Соціальна практика свідчить, що перешкодою до створення пси­хологічного клімату в колективі можуть служити п'ять негативних якостей особи: ненависть, ворожість, злопам'ятність, жадання по­мсти, агресивність.

Наведемо деякі поради Д. Карнеги6:

Будьте щиро зацікавлені в інших людях.

Запам'ятайте, що ім'я людини є для нього самим приємним словом.

Зробіть так, щоб співрозмовник відчув свою важливість, значу­щість і зробіть це щиро.

Покажіть, що ви поважаєте точку зору співрозмовника. Ніколи не кажіть йому, що він не правий.

Дайте своєму співрозмовнику відчути, що ідея належить йому.

Звертаючи увагу на помилки людини, не висловлюйтесь про це прямо.

6 Див.: Карнеги Д. Как завоевать друзей и влиять на людей. — М., 1989.

Розділ X

Перш ніж критикувати іншого, скажіть про власні помилки. Хваліть людину за кожне її, нехай незначне, досягнення. Прицьому будьте щирі і щедрі на похвалу.

§ 6. Конфлікт у колективі, його види та стилі вирішення Конфлікт в колективі— це важко розв'язне протиріччя, ви­кликане несумісністю поглядів, інтересів, цілей і потреб співробітни­ків, що перешкоджає ефективності їхньої праці та пов'язане знега­тивними емоційними переживаннями7.

Види конфліктів за кількісним охопленням учасників:

Внутрішньо-особистісний

між родинними симпатіями і почуттям службового
обов'язку керівника_______________________

Міжособис-тісний

між керівником і його заступником із приводу поса­ди; між співробітниками з приводу премії; між юри­стом і клієнтом

Міжгруповий

між різноманітними угрупованнями: організаціями
або групами одного або неоднакового статусу_

Види конфліктів у групі (колективі):

По вертикалі
Змішані

По горизонталі

Між людьми, що зна­ходяться в підпоряд-куванні одігн одному
Між сторонами по горизонталі і вертикалі

Між рядовими співробітни­ками, що не знаходяться в під-порядкуванні один одному

Найбільш поширеними конфліктами є вертикальні і змішані. Конфлікти за наслідками для службового колективу:

Деструктивні (негативні)
торкаються принципових пи­тань юридичної діяльності, за­побігають застою в професій­ній роботі, стимулюють актив­ність, сприяють консолідації її членів, виводять групу (колек­тив) на більш ефективний рі­вень професійної роботи у ви-падку вирішення ситуації

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.