Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 3



 

Тема: Вегетативні органи рослин (корінь, стебло, листок)

Мета: ознайомитись із особливостями морфологічної та анатомічної будови кореня, стебла, листка; навчитися розрізняти типи кореневих систем, листків;

ознайомитися із різноманітністю та видозмінами кореневих систем, листків та пагонів.

 

Обладнання: мікроскоп, лупа, предметне та накривне скельця, розчин йоду, піпетка, кореневі системи різних типів з гербарного матеріалу; корені редиски, пшениці, проростків інших рослин; пагони горобини, клена, бузини; гербарні зразки і живі рослини з простими і складними листками, різними типами листкорозташування і жилкування, алое.

План заняття

 

1. Вивчити загальні особливості будови кореня та його структурами у зв’язку з функціями, що вони виконують; ознайомитися зі стрижневою і мичкуватою кореневими системами, видозмінами коренів (розробити моделі кореневих систем за їх видозмінами та типами).

 

2. Ознайомитися з будовою пагона, його видозмінами; з видами тканин, що належать до складу стебла, пов’язати будову стебла і функції, які воно виконує.

 

3. Навчитись розпізнавати прості і складні листки; визначати тип листкорозташування та жилкування листків (виготовити моделі листків, зробити гербарні зразки простих та складних листків з різним типом жилкування).

 
Загальна інформація

Корінь –вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.

 

Рис.1. Типи коренів

1 – корені; 2 – стебло; 3 – додаткові; 4 – головний; 5 - бічні

Видозміни коренів – пристосування виконувати додаткові функції:

1. Коренеплоди – відкладання поживних речовин (буряк, морква).

2. Кореневі бульби – відкладання поживних речовин в бічних коренях (жоржина).

3. Повітряні – вбирають воду з повітря (орхідеї).

4. Дихальні – забезпечують дихання у болотних рослин (мангрові).

5.Ходульні – утримують рослину (кукурудза, баньян).

6.Корені присоски – у паразитичних рослин (повитиця).

7.Корені причіпки – закріплюють рослину (плющ).

8.Симбіотичні – з грибами – мікориза; з бактеріями – бактеріориза.

 

Рис.2. Видозміни коренів

а – повітряні (орхідея); б – корені бульби (батат)

Типи кореневих систем

Сукупність усіх коренів (головного, бічних різних порядків та додаткових) утворює кореневу систему. За формою розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату. Стрижнева має добре виражений головний корінь, який займає в ґрунті вертикальне положення; від нього відходять бічні корені, що розміщуються в ґрунті радіальне. Вона трапляється у більшої частини дводольних рослин.

Рис.3. Типи коренів

а - стрижнева; б - мичкувата

 

Анатомічна будова кореня

Корінь, як і інші органи рослини, має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня.

 

На поздовжньому розрізі головні, додаткові й бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з кореневим чохликом, зона розтягування (власне росту) і початок диференціації клітин, всисна і провідна зони.

Рис.4. Зони кореня

1 – кореневий чохлик; б – зона ділення; 3 – зона росту; 4 – всисна зона; 5 – провідна зона

Пагін складається із стебла, листків і бруньок. Перший пагін розвивається з зародкової бруньки.

Основними функціями пагона є фо­тосинтез і транспортування речовин. В пагоні можуть накопичуватися поживні речовини, вода. Його частини служать для вегетативного розмноження тощо.

На пагоні виділяють вузли і між­вузля. Вузол місце з'єднання листків із стеблом. Міжвузля це частина пагона між сусідніми вузлами. Міжвузля можуть бути довгими і короткими, а відповідно і пагони бувають видовжени­ми або вкороченими. Деякі плодові де­рева і кущі мають пагони обох видів вкорочені, на яких формуються квітки, а потім плоди, і видовжені, звичайно безплідні (рис. 5).

Рис.5. Пагони

1 – видовжений; 2 – вкорочений

Кут між листком і стеблом нази­вається листковою пазухою. У пазухах листків розташовуються бруньки, які називаються пазушними. На вершині па­гона є верхівкова брунька (рис. 6). Крім верхівкових і бічних є додаткові бруньки, які виникають на міжвузлях, листках тощо.

Зовні брунька вкрита щільними покривними лусками, які захищають її від несприятливих умов зовнішнього середовища (рис.7). Брунька – це зачатковий пагін. Усередині одних бруньок розташовані тільки зачатки стебел листки – це вегетативні бруньки, всередині інших, які називаються гене­ративними, розташовані зачатки квіток і суцвіть.

Рис.6. Види бруньок

1 – верхівкова; 2 – бічна

 

Рис.7. Типи бруньок та їх будова

а – вегетативна; б – генеративна; в – бруньки у розрізі:

1 – покривні луски; 2 – конус наростання; 3 – листки; 4 – суцвіття

Внаслідок пристосування рослин до життя за різних умов їх пагони нерідко ви­дозмінюються (рис. 8).

 

Рис.8. Видозміни пагона

а,б – бульба (картопля); в – кореневище (пирій, півник); г – бульбоцибулина (шафран); д – вусик (виноград); е – вуса (суниці);

є – цибулина (цибуля)

Листок – бічна частина пагона. Листок – це орган, у якому відбуваються найголовніші процеси рослин: газообмін, транспірація, фотосинтез, крім того, це орган вегетативного розмноження і місце запасання поживних речовин.

У процесі пристосування рослин до умов оточуючого середовища нерідко листки видозмінювалися, перетворювалися на запасаючі органи, в яких нагромаджувалися поживні речовини (цибуля), вода (алое), на вусики, за допомогою яких підтриму­ються у вертикальному положенні слабкі стебла, ловчі апарати, якими рос­лини ловлятьі перетравлюють комах тощо (рис.9).

Рис.9. Видозміни листків

а – колючки кактуса; б – колючки барбарису; в – вусики гороху

Листок склада­ється з листкової пластинки, черешка і осно­ви, яка з'єднує листок із стеблом (рис. 10).

Якщо листок має одну листкову пластин­ку, він називається простим, коли ж листко­вих пластинок декілька – складним.

Рис.10. Види листків

а – простий черешковий: 1 - листкова пластинка; 2 - черешок; 3 - основа; б – простий сидячий; в- складний

Прості листки бувають черешкові і сидячі. Береза, липа, дуб мають прості черешкові листки. У очерету, кукурудзи, проса – прості сидячі листки.

Листки розрізняються за краєм листкової пластинки, за типом її жилкування і т.д (рис. 11).

Рис.11. Типи жилкування листків

а – сітчасте; б - паралельне; в - дугове

Часто загальна площа листкової поверхні у десятки разів більша від площі, яку займає рослина. Бо чим більша листкова поверхня, тим більше сонячного проміння може засвої­ти рослина, тим більше речовини може утво­ритися під час фотосинтезу.

На пагоні кожної рослини листки розта­шовані певним чином,

Рис.12. Типи листкорозташування

1 – супротивне; б - чергове; в - кільчасте

що також допомагає краще вловлювати сонячне світло. Розрізняють такі типи листкорозташування: супротивне, спіральне (чергове) і кільчасте (мутовчасте) рис.12). Спіральне (чергове) листкорозташу­вання мають яблуня, береза; супротивне – бузок, клен; кільчасте – вороняче око, хвощ.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.