Графіс Стінна золотянка Цетрарія

Дайте коротку характеристику цим групам. Чим саме відрізняються представники цих груп один від одного?

9. Розгляньте рисунок. Які особливості внутрішньої будови цього незвичайного творіння природи?

Як розмножуються лишайники? Які спеціальні утвори допомагають розселятися цим організмам?

Запитання для контролю

1. Перерахуйте представників царства Гриби, поділіть їх на дві групи (їстівні та отруйні).

2. Охарактеризуйте живлення грибів і лишайників. Наведіть приклади сапротрофних і паразитних грибів.

3. Назвіть ознаки подібності і відмінності між грибами і рослинами.

4. Дайте загальну характеристику царства Гриби.

5. Дайте загальну характеристику відділу Лишайники.

6. Поясніть роль лишайників у природі та житті людини.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 8

Тема: Різноманітність і будова Голонасінних рослин

Мета: ознайомитися із зовнішньою будовою хвої, шишок, пилку та насінням хвойних; виявити головну ознаку рослин відділу Голонасінні; познайомитися з різноманітністю голонасінних рослин України.

Обладнання: живі зразки хвойних рослин, гербарні зразки сосни, ялини (інших хвойних рослин), колекція шишок, мікропрепарат «Мікростробіл сосни», мікроскоп, таблиці із зображенням рослин відділу Голонасінні.

План заняття

1. Ознайомитися з характерними особливостями будови голонасінних рослин на прикладі сосни звичайної.

2. Вивчити характерні особливості розмноження Голонасінних.

3. Ознайомитися з хвойними рослинами, занесеними до Червоної книги України.

4. Познайомитися з різноманітністю хвойних рослин України.

Загальна інформація

Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі («голе»).

Головною біологічною перевагою насінних рослин являється внутрішня запліднення, розвиток зародку в середині сім’язачатку та поява ефективної одиниці розселення – насіння.

Всі голонасінні – це дерева або кущі, як правило, автотрофні, хоча у тропіках є два роди паразитичних голонасінних, а у Південній півкулі – дуже дрібні кущики, які за розмірами трішки перевищують мохи. Виключення складають і саговники з товстим нерозгалуженим частково зануреним у грунт стеблом.

Деревина, за виключенням представників класу Гнетові, складається тільки з трахеїд. Листя, як правило, вузьке або лусковидне, хоча є роди з листям, що нагадує листя однодольних рослин.

«Золота доба» голонасінних – це мезозой і до нашого часу вони дійшли у обмеженому різноманітті. При цьому сучасні голонасінні чітко розділяються на дві групи. Перша, що включає саговникові та гінкгові – це «живі викопні».

Мал. 1 Гінго білоба та саговник

Сучасні голонасінні поділяють на чотири класи: саговники, гінкгові, гнетові і хвойні. Найбільше значення з них мають хвойні.

Саговникові процвітали у мезозойську еру. У сучасній флорі їх нараховується лише близько 100 видів. Поширені у субтропіках і тропіках. Мають довгий або вкорочений нерозгалужений стовбур, увінчаний довгими (2 – 3 м) перистими листками. Зовні саговник нагадує пальму, але, звісно, не має з нею нічого спільного. Всередині стовбура накопичується крохмаль, тому з серцевини деяких видів виготовляють крупу сорго. Рослина дводомна. При несприятливих умовах може змінювати стать. Утворює яскраві великі шишки, схожі на ананаси. Це гарні декоративні рослини.

Гнетові займають особливе положення серед голонасінних. Вважається, що вони походять від бенетитових. Ці рослини мають багато рис, які наближають їх до покритонасінних. Так, наприклад, у вторинній деревині гнетових є судини. У них сильно редукований гаметофіт. Мікроспорофіли і мегаспорофіли мають покриви. Статевий процес нагадує подвійне запліднення покритонасінних.

Вельвічієві Гнетові Ефедрові

Мал. 2 Різноманітність Гнетових

Більшість представників цього класу належать до вимерлих рослин. Ті види, які збереглися у сучасній флорі, належать до трьох самостійних порядків: ефедрові, гнетові; вельвічієві.

Хвойні − найчисленніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини, їх налічують 560 видів. За своїм значенням у природі і для людини вони посідають друге місце після покритонасінних і являють собою групу рослин, що перебуває в розквіті. За зовнішнім виглядом − це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (соснапігмей гірських і субальпійських торфовищ заввишки до 1 м) до гігантських дерев (секвоя − 100 м заввишки і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево − до 12 м у діаметрі). Трав'янистих рослин серед хвойних не виявлено.

Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки − хвою, яка розміщена на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки. У більшості хвойних листки багаторічні, однак у деяких видів вони обпадають щороку (модрина).

Сосна звичайна Модрина європейська Ялиця біла

Туя біла Тис ягідний Ялівець звичайний

Мал.3 Різноманітність Хвойних

Типовими представниками хвойних є сосна звичайна і ялина − основні лісоутворювальні породи лісової зони.

Розмножується сосна насінням. Плодоношення розпочинається на 30-40-х роках життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів: дрібні чоловічі до 2,5 см у довжину і крупні жіночі. Сосна – однодомна рослина, оскільки чоловічі і жіночі шишки утворюються на одній рослині.

Червонуваті жіночі шишки утворюються на верхівках цьогорічних пагонів в кінці весни. На осі такої шишки розташовано 2 види лусок: зовнішні – покривні і внутрішні – насінні.

На зовнішньому боці насінної луски розміщені два насінні зачатки, в якому формуються яйцеклітини. Чоловічі шишки дозрівають на верхівках тогорічних пагонів, у яких формується пилок. Сосна запилюється вітром. Пізньої весни або на початку літа насінні луски жіночих шишок відхиляються. Велика кількість пилку потрапляє між насінні луски і затримується, прилипаючи до густої рідини, що виділяється через пилковхід. Рідина змочує пилкові зерна і всмоктує їх в середину насінного зачатка протягом 10 хв.

У сосни від запилення до запліднення проходить 12-14 місяців. Після запилення відбувається запліднення, внаслідок чого утворюється зигота з якої формується насінина. Дозріває насіння в кінці другого літа після запилення або на початку осені. У міру дозрівання жіноча шишка дуже розростається, із червоної вона стає зеленою, а потім бурою. У дозрілої бурої шишки взимку або напровесні луски відхиляються, насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця за допомогою яких переноситься вітром.

Висипання насіння відбувається через 1,5 роки після запилення. Насіння не вибагливе до умов довкілля і може проростати навіть на скелях, витримувати значні морози, але проростки не переносять затінення. Сосонки швидко ростуть, збільшуючись за рік на 30-40 см.

До Червоної книги України (1996) занесені сім видів рослин відділу Голонасінні. До червонокнижних рослин належать: тис ягідний, сосна крейдяна, сосна Станкевича, яловець високий, яловець смердючий, модрина польська і сосна кедрова, або європейська (кедр).

Кожна хвоїнка сосни − очищувач повітря. Сосна є джерелом кисню: 1 га 50-річного соснового лісу виділяє за рік 5,6 т кисню та понад 500 кг летких речовин − фітонцидів. Тому повітря в соснових лісах цілюще, майже позбавлене мікроорганізмів. У хвоїнках сосни міститься багато вітамінів. З кожного дерева збирають до 10 кг хвої, з якої можна добути 1 г каротину і 15 г вітаміну С.

Поиск по сайту: