Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності



Кожна держава має свою грошову систему і доручає емісію грошових знаків своєму Центральному банку (в США — Феде­ральна Резервна система). Але, крім емісії грошових знаків і організації грошового обігу, на банки законодавством покладе­ні такі обов'язки, які можуть виконувати лише вони.

Ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює види операцій банків, що дає уявлення про склад­ність відносин, які виникають із діяльності банківських уста­нов, і обґрунтовує неможливість регулювання цих відносин однією галуззю права.

1. Конституція України визначила у ст. 99 найменування на­ціональної грошової одиниці — гривні.

2. Ч. 2 с. 92 Конституції України встановила, що тільки зако­нами визначаються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного рин­ків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

3. Норми конституційного, фінансового та адміністративного права встановлюють правовий статус Національного банку України, який створює перший рівень банківської системи.

4. Види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг та вилу­чення з обігу.

5. Ліміт використання готівки і проведення безготівкових роз­рахунків.

6. Порядок здійснення контролю за дотриманням правил збе­рігання, витрачання і обігу коштів.

7. Ознаки платіжності грошових знаків, порядок їх заміни та знищення.

8. Порядок ведення касових операцій.

9. Порядок дотримання банківської таємниці.

Природно, що основу для регулювання цих відносин скла­дають публічні фінансово-правові норми. Саме вони підтриму­ють публічний фінансовий інтерес держави і детально регла­ментують організацію грошового обігу України. В першу чер­гу, до таких законів належать: Закон України "Про Національ­ний банк України", Закон України "Про банки і банківську діяльність", Декрет Кабінету Міністрів "Про валютне регулю­вання і валютний контроль" та нормативно-правові акти На­ціонального банку України (далі — НБУ) .

Усі відносини, що виникають при регулюванні емісійної діяльності НБУ, організації банківської системи, регулюються методом владних приписів, як і всі фінансові відносини, які ми вже розглядали. Що ж до відносин з кредитування (бо уявити банки без кредитування або розрахунків, коли в них відкриті рахунки клієнтів, неможливо), то до них застосовува­ти тільки імперативний метод регулювання не можна. Значну частину кредитних відносин регулюють цивільно-правові норми.

Усе це робить необхідним об'єднати відносини, які регулю­ються фінансово-правовими нормами, у фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності, не торкаючись в цілому великої кількості відносин, які керуються нормами ін­ших галузей права.

Види банків в Україні

Види банків, які складають банківську систему, визначає ст. 4 Закону "Про банки і банківську діяльність". Ця ж стаття ви­значає, якими можуть бути банки в Україні за спеціалізацією: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на терито­рії України.

Банки організовують у формі акціонерного товариства, то­вариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, вони економічно незалежні і мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що пере­буває в їхній власності (ст. 5 Закону).

За рішенням Кабінету Міністрів України та висновком НБУ про доцільність створення в Україні засновуються державні банки, у яких 100 відсотків статутного капіталу належить дер­жаві. Порядок заснування державних банків, їх керівних орга­нів встановлено ст. 7 Закону. Статут такого банку (Ощадний банк та Укрексімбанк) затверджує Кабінет Міністрів України, кошти для формування статутного фонду виділяються в Законі про Державний бюджет. Реєструє державні банки, як і всі бан­ки, НБУ.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на центральні та місцеві. Ст. 8 Закону про банки і банківську діяльність встановила, що мінімальна кіль­кість засновників має бути не менше 50 осіб.

Банки мають право створювати об'єднання таких типів: бан­ківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Ст.ст. 9-13 цього Закону регулюють поря­док створення таких об'єднань банків.

Ст. 47 Закону вміщує перелік банківських операцій, на які банк може отримати ліцензію НБУ, а ст. 48 — обмеження що­до діяльності банків.

Правовий статус НБУ

Для з'ясування цього важливого питання необхідно уважно прочитати Закон України "Про Національний банк України", а також учбові посібники О. Орлюк "Банківське право" (К., 2004. — Гл. 4), та І. Заверухи "Банківське право" (Львів, 2002. — Гл. 4).

Ст. 2 Закону "Про Національний банк України" встановила, що НБУ є центральним банком нашої країни, особливим цент­ральним органом державного управління.

Правовий статус НБУ винятковий: з одного боку, НБУ — орган державного управління і тільки йому надані Консти­туцією України і законодавством широкі повноваження щодо управління грошово-кредитною системою України, з другого боку, НБУ — юридична особа, яка має право укладати цивіль­но-правові угоди з державою та комерційними банками, тобто НБУ має подвійну правову природу. Управління грошово-кре­дитною діяльністю НБУ здійснює адміністративними метода­ми за допомогою владних приписів та економічними метода­ми — шляхом укладання різноманітних угод та правочинів із комерційними банками.

Адміністративні методи управління НБУ спрямовані на вдосконалення кредитно-грошових відносин, захист інтересів клієнтів усіх державних і комерційних банків, як фізичних, так і юридичних осіб.

Ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" визначає його функції. Стаття 61 цього Закону встановила, як НБУ здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації вказаних у статті повноважень.

У ст. 5 Закону України "Про Національний банк" записано, що одержання прибутку не є метою діяльності банку.

Хоча Національний банк України є економічно самостій­ним органом і сплачує до Державного бюджету суму переви­щення доходів над видатками за його кошторисом, у випадках перевищення витрат над доходами дефіцит відшкодовується за рахунок Державного бюджету наступного за звітним року. Тоб­то держава вболіває за роботу НБУ, правда, останніми роками в законах про Державний бюджет Верховна Рада України дає завдання НБУ про відрахування визначеної суми в Державний бюджет, що не зовсім узгоджується з економічною самостій­ністю головного банку країни.

Керівними органами Національного банку України виступа­ють Рада Національного банку України та Правління Національ­ного банку України. Слід серйозно ознайомитися з розділом II Закону України "Про Національний банк України", щоб знати: як формуються керівні органи та обирається голова Правління НБУ, і ознайомитися з їх повноваженнями.

НБУ є особливим центральним органом державного уп­равління, правовий статус, завдання, функції і повноваження якого визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами.

Статутний капітал НБУ становить 10 млн. гривень, що є державною власністю. Джерелами статутного капіталу є дохо­ди його кошторису, а за необхідності — Державний бюджет України.

НБУ — економічно самостійний орган, який має власні до­ходи і здійснює за їх рахунок видатки.

НБУ — юридична особа, має відокремлене майно, що є об'єк­том права державної власності і перебуває у його повному го­сподарському віданні.

НБУ не відповідає за зобов'язаннями держави, а держа­ва — за зобов'язаннями НБУ.

НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Основну функцію НБУ визначає Конституція України: за­безпечення стабільності грошової одиниці України. Функції НБУ встановлені ст. 7 Закону України "Про Національний банк України".

Згідно зі ст. 100 Конституції України Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради НБУ визначається ст. 9 Закону України "Про Національний банк України".

До складу Ради НБУ входять 7 членів Ради, призначених Президентом України, 7 членів, призначених постановою Вер­ховної Ради. Члени Ради НБУ призначаються на 7 років. Голо­ва НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, входить до складу Ради за по­садою

Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ. Закон про НБУ (ст. 9) наділяє Раду НБУ ши­рокими повноваженнями, в тому числі — затвердженням кош­торису доходів і витрат НБУ і звіту про його виконання; вно­сити рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впли­ву політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України.

Рада НБУ не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови НБУ, членів правління НБУ або давати персональну оцінку діяльно­сті окремих осіб НБУ. Рада НБУ дає оцінку діяльності Прав­ління НБУ щодо виконання Основних засад грошово-кредит­ної політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язкови­ми для Правління НБУ.

Рада НБУ має право відкладального вето щодо рішення Правління. Рішення Правління, щодо якого Рада НБУ прийня­ла відкладальне вето, набирає чинності лише за умови його підтвердження двома третинами від загальної кількості членів Правління НБУ не пізніше п'ятиденного строку від дня засто­сування вето.

Закон України "Про Національний банк України" встано­вив повноваження Правління НБУ (ст. 15), склад Правління та порядок його роботи (ст.ст. 7, 16).

Голова НБУ, який є Головою Правління НБУ, згідно зі ст. 85 (п. 18) Конституції України, призначається на посаду і звільняється з посади за поданням Президента України Верхов­ною Радою. Обов'язки та повноваження Голови НБУ визначаю­ться ст. 19 Закону України "Про Національний банк України".

На НБУ покладено регулювання і нагляд за діяльністю бан­ків в межах та порядку, передбачених законодавством України.

НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів місце­вого самоврядування, банків, підприємств, організацій та уста­нов незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Регулятивні функції НБУ здійснює у формах, визначених Законом України „Про банки і банківську діяльність", як без­посередньо, так і через створений ним орган банківського на­гляду. Однак НБУ не має права вимагати від банків виконання операції та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.