Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Характеристика послуг кредитного характеру



Лізингє одним з найпривабливіших шляхів отримання на умовах товарного кредиту коштів для здійснення виробничоїдіяль-ності, особливо для малого та середнього бізнесу. Ідея лізингу —


116 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

одна з найстаріших у світі бізнесу. Ще стародавні греки і римляни задумувалися над тим, як з максимальною для себе вигодою вико­ристовувати чужу власність не порушуючи інтереси власника. Істо­рики відносять перше згадування про подібні організації ще до най­давнішої держави шумерів (близько 3000 років до н.е.), хоча у вели­ких масштабах лізингові угоди почали здійснювати тільки в 50-х роках минулого століття. Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "орендувати" або "брати воренду".

Сутність лізингової угоди сформульована у відомому вислов­люванні Аристотеля: "Багатство нації полягає в користуванні, а не в праві власності", тобто в основі лізингу лежить поділ права воло­діння і права використання.

Введення в економічний лексикон терміну "лізинг" пов'язуютьз операціями телефонної компанії" Белл ", керівництво якої в 1877 ро­ці прийняло рішення не продавати свої телефонні апарати, а здава­ти їх в оренду. Однак лізингові операції стали основою діяльності американської компанії "Юнайтед стейтс лізинг корпорейшн" тіль­ки в 1952 році у Сан-Фрациско. Лізингові угоди одержали широке поширення в багатьох країнах світу. Уданий час в США під термі­ном "лізинг" розуміється договір, за яким одна сторона (лізин-годавець, англ. lessor) передає другій стороні (лізингоотримувач, англ. lessee) річ у володіння і використання на різних умовах на певний термін за встановлену плату.

У Німеччині лізинг розглядається як форма довгострокового фінансування за рахунок залучених коштів відповідно до зако­нодавства. У Франції лізинг — це банківська операція. В Україні також немає достойного підходу до визначення лізингу.

Таким чином, лізинг—важливе економічне явище, яке з'явилось на певному етапі економічного розвитку суспільства. Лізинг розвивався на основі оренди та кредиту, в той же час він висі упає як форма інвестицій, тобто довгострокових капітальних вкладень. Звідси з'являється потрійність лізингу - це і оренда, і кредит, і ін­вестиції. Тому законодавство країн, з урахуванням особливостей розвитку економіки, банківської та кредитної систем, дає різне тлумачення сутності цієї економічної категорії.

Спеціалісти виділяють наступні головні ознаки лізингу:

— наявність посередника в угоді, який бере на себе зобов'язан­ня власника об'єкталізингу;


5. Ринок фінансових послуг



~ визначеність лізингової операції, яка виражена у договорі

лізингу;

_- тип об'єкта лізингу визначається рейтером (лізингоотриму-

вачем);

- термін лізингу відповідає періоду амортизації;

- періодична, але гнучка система виплат орендних платежів;

- можливість викупу об'єкту лізингу.

Лізинг розглядається як нова форма фінансування. Основни­ми учасниками лізингу є лісор — особа, яка здає в лізинг об'єкт та рентер —особа, яка експлуатує об'єкт лізингу.

Лісорами або лізингодавцями, які купують об'єкти лізингу за проханням своїх клієнтів з метою передачі їх в користування, вис­тупають фірми, банки, компанії. Рейтерами можуть бути як юри­дичні, так і фізичні особи.

Об'єктом лізингу може бути рухоме та нерухоме майно, яке на умовах лізингового договору експлуатується рейтером з метою отри­мання доходу. В ролі об'єкта лізингу може виступати обладнання виробничого або сервісного обслуговування, споруди, права влас­ності тощо, тобто будь-яке майно, яке може бути використано у підприємницькій діяльності.

Частіше в ролі лісора виступає лізингова компанія, яка ство­рюється банками, інвестиційними та фінансовими компаніями, тобто структурами, які мають достатню кількість коштів для постійного фінансування лізингової діяльності.

Крім лізингодавця та лізингоотримувача учасниками лізингової угоди, як правило, виступає кредитна установа (банк), страхова компанія та виробник (постачальник, продавець) об'єкта лізингу. Загальнасхема відносин, які виникають при лізингу, представлена нарис 5.2.

Лізингову операцію починає рентер, який веде пошук необхідного об'єкта лізингу самостійно або за допомогою вироб­ників, продавців, спеціалізованих компаній та інформаційно-Довідкових служб лізингової компанії. Після проведення пере­говорів між продавцем (виробником) об'єкта лізингу та спожи­вачем оформлюється угода про постачання майна. Згідно з уго­дою після оплати лізинговою компанією вартості майна, воно через певний термін передається споживачу (рентеру). Рентер



С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг


звертається із заявою до лісора про необхідність придбання майна на його користь. Л ісор - лізингова компанія, здійснює економічну експертизу цієї пропозиції, тобто вивчається фінансовий стан рентера. Якщо він та умови пропозиції задовольняють лісора, то між сторонами (лісор - рентер) укладається договір. В той же час з продавцем або виробником об'єкта лізингу укладається торгівельна угода, відповідно до якої лісор сплачує вартість об'єкта лізингу, а продавець або виробник постачає його рентеру. Рентер згідно з умовами договору періодично сплачує лісорулізингові платежі.

Рис. 5.2 Схема лізингової операції

1 — надання заяви про лізингта укладання договорулізингу;

2 - укладання кредитного договору;

3 — отримання кредиту на купівлю об'єкта лізингу;

4 — укладення договору купівлі-продажу об'єкта лізингу та його оплата;

5 — постачання об'єкта лізингу;

6 — страхування об'єкта лізингу;

7 — сплата лізингових платежів;

8 — погашення кредиту.
Таким чином лізингова операція повинна мати наступи'

кваліфікаційні ознаки:


Тема 5. Ринок фінансових послуг 119

1) лізинг — це документально оформлена економічна угода, яка передбачає передачу в термінове користування майна (об'­єкта лізингу) однією юридичною особою (лісором) іншій (рей­теру);

2) лісор виступає установою, яка фінансує купівлю майна з подальшою передачею його в користування рентеру;

3) тип майна, що здається в лізинг, визначає рентер ще до укладення договору на купівлю майна;

4) об'єктом лізингу виступає, як правило, майно (рухоме або нерухоме), яке має певні технічні характеристики та може при­нести рентеру дохід;

5) умови використання об'єкта лізингу передбачають такий термін, який дає змогу лісору повернути витрати у вигляді лізин­гових платежів, що сплачує рентер;

6) виплата лізингових платежів здійснюється періодично, але схема виплати може змінюватись за згодою сторін;

7) об'єкт лізингу після закінчення терміну договору може пе­рейти у власність рентера.

Лізинг являє собою багатогранне економічне явище. В між­народній практиці, з врахуванням особливостей законодавства різних країн, класифікують лізингові операції за певними озна­ками.

За ініціатором лізингової угоди:

звичайний лізинг або лізинг рентера—лізингова операція, що здійснюється за ініціативою рентера про придбання майна лізин­говою компанією з метою передачі його в користування рентеру. При цьому протягом терміну лізингулісор компенсує витрати, які пов'язані з придбанням майна, та забезпечує прибуток на рівні банківського відсотка;

-рейтинг габо лізинг лісора - лісор виконує роль інформацій­ного посередника, об'єкт лізингу може передаватисьулізингпісля закінчення терміну договору іншому рентеру або повертатись власнику;

- хайринг або лізинг за згодою, або лізинг виробника - це особливий вид купівлі об'єкта в розстрочку. Рішення про продаж об'єкта лізингу приймає його виробник та укладає угоду з посе­редником, який виступає в ролі лізингодавця;


120 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

За терміном лізингу:

1. фінансовий лізинг — операція, яка передбачає виплату в
певний визначений термін лізингових платежів. Сума платежів
повинна бути достатньою для повної компенсації витрат лісора
на придбання об'єкта лізингу, реалізацію прав власності та забез­
печення прибутку. Спеціалісти вважають, що до фінансового
лізингу можна віднести операцію, за якою термін амортизації
майна збігається з терміном лізингування. Міжнародна прак­
тика свідчить, що фінансовий лізинг характеризується певними
ознаками:

- рентер має виключне право на користування об'єктом впродовж усього терміну лізингової операції;

- лісор повинен за термін лізингу відшкодувати свої витрати;

- лісор або рентер не мають права розривати договір в односторонньому порядку;

- обслуговування страхування та відповідальність за об'єкт лізингу несе рентер;

- рентер має опціон на придбання об'єкта лізингу за залиш­ковою вартістю після закінчення терміну лізингу.

2. оперативний лізинг — операція, протягом терміну дії якої не
відбувається повна окупність об'єкта лізингу. Термін, як свідчить
світовий досвід, може бути від кількох годин до 3-5 років. Опера­
тивний лізинг має свої особливості:

- у термін, який визначений лізинговим договором, має місце часткова амортизація об'єкта лізингу;

- обслуговування об'єкту лізингу здійснює лісор;

3. дійсний лізинг—займає проміжне місце між фінансовим та
оперативним, тобто має характерні ознаки обох видів. Термін
дійсного лізингу — 4-5 років. Лісор надає рентеру додаткові пос­
луги, які пов'язані з технічним обслуговуванням та страхуванням
об'єкта лізингу. Які при фінансовому лізингу, рентер має опціон
на придбання об'єкта лізингу за залишковою вартістю.

Розгляд видів лізингу за наступними ознаками дає змогу виз­начити специфічність лізингу як особливої форми кредитуван­ня, фінансування та інвестування з урахуванням особливостей законодавства певної країни.


Тема 5. Ринок фінансових послуг



Залежно від того, хто був власником об'єкта лізингу до лізин­гової у годи, визначають:

- лізинг власника або вендерліз — лісор виступає посередни-ком-інвестором, а власником є торгівельна установа;

- довірчий лізинг або ліверідж-ліз — лісор та рентер створю­ють спільну довірчу компанію з метою придбання об'єкту лізин­гу, який потім передається у користування партнеру-рентеру;

- зворотній або ліз-бек — власник надає лісору об'єкт лізингу з метою подальшої оренди, тобто власник виступає в ролі рентера.

Ці види лізингу широко використовуються в міжнародній прак­тиці, коли об'єктом лізингу виступає промислове обладнання. Залежно від характеру інвестора (лісора) розрізняють:

- прямий лізинг — операція здійснюється одним посередни­ком—лісором;

- акціонерний лізинг — лісор за кошти третьої особи купує об'­єкт, а потім здає його в оренду. В цьому випадку в ролі третьої особи виступає група акціонерів, кожен з яких вносить свій вклад;

- складний лізинг — лісор, рентер та кредитор представлені
багатьма особами, відносини між ними оформлюються за допо­
могою брокера з урахуванням інтересів кожної сторони.

За характером взаємовідносин між лісором та рейтером лізин­гові операції поділяються на:

- чистий лізинг або нетто-лізинг — рентер бере на себе всі вит­рати по реалізації прав власності, експлуатації об'єкта лізингу та збуту продукції;

- "бай-бек" або компенсаційний лізинг — лісор здійснює реа­лізацію товарів та послуг, які рентер виготовляє за допомогою об'єкту лізингу, при цьому товари та послуги виступають в ролі лізингових платежів. Іноді "бай-бек" передбачає надання лісором рентеру маркетингових та інформаційних послуг;

- лізинг з послугами — лісор надає певний набір додаткових послуг рентеру.

Залежно від механізму переходу об'єкта лізингу у власність розглядають:

- умовний лізинг — рентер відповідно до договору з лісором є
власником об'єкта лізингу, який за сутністю виступає як продаж
в розстрочку;


122 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

- строковий або терміновий лізинг — після сплати лізингових платежів об'єкт є власністю рентера;

- безстроковий — рентер визначає, коли об'єкт лізингу стає його власністю. Однак з кожним внеском зростає юридичне право рен­тера на об'єкт лізингу.

Таким чином, в основі лізингових операцій лежать відносини власності. Головними учасниками цих операцій єлісортарентер, виробник об'єкта лізингу, фінансові, страхові, сервісні орга­нізації.

При використанні лізингу в практичній діяльності необхідно враховувати, що лізинг являє собою складний ринковий меха­нізм, який включає фінансові відносини щодо оренди, купівлі-продажу, позики, застави, кредиту. Особлива увага приділяється лізинговим платежам, які, з одного боку, є доходами лісора, з іншого — витратами рентера.

Процедура нарахування платежів, терміни сплати внесків, способи сплати, загальна вартість платежів відображаються удого-ворі, що укладається між лісором та рейтером. Таким чином, рен­тер має право відійти від порядку суворого обмеження термінів і розміру платежівта передбачити удоговорі злісором зручну форму розрахункових операцій, що враховує надходження коштів від реалізації. Платежі можуть здійснюватись щомісяця, щокварталу.

У міжнародній практиці існує кілька методів нарахування лізингових платежів. Метод "з фіксованою загальною сумою" — загальна сума платежів відповідно за погодженням сторін періо­дично нараховується різними частками протягом усього терміну договору.

Метод "з авансом" — виплата авансу в погодженому поряд­ку, а інша частина сплачується протягом терміну дії договору, як і при нарахуванні платежів з фіксованою загальною сумою.

Метод "мінімальних платежів" — загальна сума платежів включає: амортизацію лізингового майна за весь термін дії дого­вору, плату з використання лісором позикових коштів, комісійну винагороду і плату за додаткові послуги лісора, а також вартість лізингового майна, що викуповується, якщо викуп передбачений договором.


Тема 5. Ринок фінансових послуг



Наведена методика визначення лізингових платежів роз­глядається як основа розрахунку плати за лізинг незалежно від його виду. Разом з тим, у кожному конкретному випадку роз­рахунок лізингових платежів буде залежати від особливостей лізингової угоди, обумовлених видом лізингу, а також від обраної лісором і рейтером форми лізингових платежів.

Лізинг як особлива форма господарювання впливає на ос­новні елементи виробничого процесу. В цілому по економіці ефект лізингу полягає в об'єктивній перевазі оперативного викорис­тання досягнень НТП, збільшення масштабівдіяльності, знижен­ня питомих витратта інтенсифікації всього виробничого процесу.

Джерелом розвитку лізингового бізнесу є закладені в ньому широкі можливості і переваги для кожного учасника угоди. Виробник (продавець) знаходить в лізингу насамперед додат-


Тема 5. Ринок фінансових послуг



ковий канал збуту машин і устаткування, що дозволяє розши­рити обсяг продажів. Для лісора лізинг — це вигідний спосіб вкла­дення капіталу, шо дозволяє ефективно використовувати свої грошові активи. Для рентера лізинг є засобом реалізації власного творчого потенціалу. Ефективністьлізингудля нього оцінюється наступними показниками:

- показники ефективності виробничої діяльності, а також поточного і перспективного фінансового стану підприємства;

- показники ефективності інвестицій, розрахунок яких здійснюється на основі даних плану грошових потоків.

Для оцінювання кінцевого результату лізингової операції для лісора необхідно визначити співвідношення прибутку лісора та понесених витрат.

Однак треба мати на увазі, що витрати лісора відшкодо­вуються кінцевим споживачем, в ролі якого виступає покупець товарівта послуг, які вироблені задопомогою об'єкта лізингу. За рахунок реалізації товарів та послуг відшкодовуються всі вит­рати і лісора, і рентера.

Таким чином, лізингові платежі відшкодовуються за рахунок доходу від реалізації продукції та послуг, які надає рентер. При цьому прибуток рентера визначається за формулою:


Другий вид фінансових послуг кредитного характеру — факторинг.Факторинг виник у 50-ті роки XX століття в США. Він являє собою придбання фактор-фірмою (в ролі якої найчас­тіше виступають банки) у клієнта права стягнення боргів. Відпо­відно до цієї операції платник, тобто дебітор, отримує інформацію у вигляді повідомлення про продаж його боргових зобов'язань. Боржник з цього часу повинен вносити платежі безпосередньо фактору.

У факторинговій операції беруть участь:

—фактор-посередник, в ролі якого можуть виступати банки та спеціалізовані факторингові компанії;

—покупець та постачальник товарів та послуг.

Головна мета факторингу - інкасування дебіторських ра­хунків клієнта та отримання платежів, що надходять від борж­ників. За ці послуги фактор отримує комісійну винагороду у роз­мірі 1,5-2,5% від загальної суми придбаних рахунків. Факто­рингова послуга оформлюється шляхом укладання договору між фактором та його клієнтом. У ньому визначаються вид факто­рингу, розмір кредиту та відсоткова ставка, сума винагороди, гарантія виконання взаємних зобов'язань та матеріальна відпові­дальність за їх невиконання, порядок оформлення документів. У


Тема 5. Ринок фінансових послуг 127

міжнародній практиці існують наступні види факторингового об­слуговування:

1) придбання рахунків зі знижкою та зі сплатою фактору;

2) прийняття фактором всіх операцій з обліку продажу;

3) ведення рахунків дебіторів клієнта;

4) підготовка звітів про стан рахунків клієнта та інкасуван­ня боргів;

5) надання гарантій повної оплати товарів.
Розрізняють дві форми факторингу: з фінансуванням та без

фінансування.

Факторинг з фінансуванням передбачає купівлю фактором у клієнта рахунків-фактур. Клієнт отримує аванс у розмірі 80-90 % від суми боргу, тобто фактор авансує оборотний капітал свого клієнта, проводячи операцію дисконтування рахунків-фактур. За цю операцію фактор отримує комісійні та відсоток за кредит (він, як правило, на 1-2 пункти перевищує офіційну облікову ставку Центрального банку). Резервні 10-20 % вартості боргу клієнту не сплачуються фактором, а бронюються на спеціальному рахунку, з метою вирішення можливих претензій щодо якості продукції, ціни. Ця сума утримується фактором як компенсація ризику до погашення боргу. Після погашення боргу фактор-фірма повертає утриману суму своєму клієнту. Ця операція дає змогу підприєм­ствам — клієнтам фактор-фірм — здійснювати продаж з негайною сплатою суми за товари. Факторинг з фінансуванням може бути двох видів: відкритий та закритий. Відкритий факторинг—це фор­ма послуги, при здійсненні якої платник або боржник має повідом­лення про те, що постачальник товарів та послуг переуступає рахунки-фактури фактор-фірмі. Закритий або конфіденційний факторинг не передбачає повідомлення боржника про укладення договору про факторинг між фактор-фірмою та постачальником товарів та послуг. У даному випадку розрахунки здійснюються між постачальником та покупцем — платником. Постачальник — отримувач платежу, після здійснення розрахунків сплачує певні кошти фактор-фірмі для погашення кредиту.

Факторинг з фінансуванням може передбачати право регресу, тобто право повернення фактор-фірмою несплачених покупцем рахунків з вимогою повернення кредиту. Слід зазначити, що фак­торинг з правом регресу використовується досить рідко.


128 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

Факторинг без фінансування передбачає після відвантажен­ня товарів пред'явлення рахунків фактор-фірмі, яка повинна от­римати платежі на користь клієнта в термін від ЗО до 120 днів.

Факторинг передбачає здійснення додаткових послуг, які пов'­язані з розрахунками та господарсько-фінансовою діяльністю:

—ведення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості;

—надання консультацій з питань організації розрахунків, укладання договорів та своєчасного отримання платежів;

—надання інформації про ринки збуту, ціни на товари, плато­спроможність покупців;

—надання транспортних, складських, страхових, рекламних та інших послуг.

У цих умовах факторинг виступає як універсальна система фінансового обслуговування клієнтів і назвається конвенціоно-ваним факторингом. При цьому клієнт виконує лише виробничі функції.

Факторинг в сучасних умовах виступає як високоприбут­кова, хоча і досить ризикова послуга. До укладення договору з клієнтом фактор-фірма вивчає фінансовий стан потенційного клієнта, тобто вивчається його платоспроможність. Для цього на основі бухгалтерської звітності, інформації, яка отримана від агентів, аналізуються показники ліквідності балансу, склад та термін дебіторської заборгованості, можливості реалізації про­дукції, кон'юнктура ринку збуту, платоспроможність покупців продукції клієнта тощо.

Термін проведення аналізу, як правило, становить не більше дюх тижнів. В разі прийняття позитивного рішення при укладанні договору між клієнтом і фактором, визначається ліміт суми, на яку може бути виданий кредит або прийняті документи на інкасо. Договір про факторинг, як правило, укладається терміном не менше ніж 1 рік.

У сучасних умовах в зв'язку з розвитком вексельної форми розрахунків розповсюджується нова факторингова операція — купівля у постачальників векселів з негайним розрахунком, тобто облік векселів. За облік векселя фактор отримує винагороду (дис­конт), яка визначається як різниця між номіналом векселя та сумою, яку отримує продавець векселя від фактора.


Тема 5. Ринок фінансових послуг



При здійсненні експортно-імпортних операцій застосо­вується схожа на факторинг операція — форфейтинг.

Форфейтинг — операція з купівлі боргу, при якій форфейтор (той, хто купує борг) бере на себе обов'язки відмови (форфейтинг) звертання до кредитора при неспроможності стягнення боргу з боржника.

Форфейтинг—це своєрідна форма кредитування експортерів-продавців, при продажу товарів шляхом комерційного кредиту.

У проведенні форфейтингу беруть участь такі сторони:

- експортер — продавець товарів та послуг;

- імпортер — покупець товарів та послуг;

- форфейтор (банк або фінансова компанія), найчастіше в ролі форфейтора виступають саме банки.

Форфейтинг з'явився в 60-х роках XX століття. Головними причинами і чинниками, що спонукали цей процес були: зрос­таючий попит на міжнародний кредит та постійна потреба гос­подарюючих суб'єктів у коштах. Сутність форфейтингу полягає в тому, що форфейтор купує у експортера-продавця товарів та послуг вексель або інший актив, який надав йому імпортер. Експортер акцептує вексель як засіб платежу за товари та послуги і прагне передати всі ризики та відповідальність форфейтору, який купує вексель в обмін на термінову сплату готівкових грошей. Облік здійснюється за вирахуванням дисконту, після того як фор­фейтор отримав вексель. Відрахування узгодженої суми здійс­нюється від номінальної вартості векселя.

При проведенні форфейтингових операцій вексель викорис­товується частіше, ніжіншігрошовідокументи. Це пов'язано зтим, що використання векселя має багаторічний досвід. Цей цінний папір забезпечує швидке та безперешкодне проведення операцій та правову основу, яка закладена ще Женевською конвенцією 1930 року. Використання векселів при форфейтуванні потребує обов'яз­кового страхування. Це пов'язано з виникненням цілої системи ризиків (комерційних, валютних, політичних).

У міжнародній практиці використовують наступні шляхи страхування ризиків:

1) при страхуванні комерційних ризиків експортер повинен стежити затим, щоб позичальник належав до першокласної ком­панії;

9 — 5-1619


130 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

2) покриття комерційних ризиків:

- авалем;

- гарантією.

При використанні гарантії, гарантом виступає банк, який здатен підтвердити платоспроможність імпортера (боржника). Гарантія виступає як зобов'язання банку оплатити на певну дату суму грошей у випадку неплатежу імпортера.

Гарантія — самостійний документ, де висвітлюються всі умо­ви угоди: суми погашення, дата платежу і метод.

Аваль - це безвідзивна гарантія про оплату на певну дату, видана гарантом, тобто тут банк виступає у якості боржника.

Виписується аваль шляхом здійснення напису на векселі "per
aval", на переказному векселі додатково вказується наймену­
вання боржника, на користь якого здійснено аваль. При форт-
фейтуванні у міжнародній практиці використовується аваль
більш широко.

Процес фортфейтингу складається з наступних етапів:

I етап— визначення характеру операцій. Він містить:

- узгодження характеру операцій;

- узгодження типу цінного паперу для здійснення операцій.

II етап— збір інформації, необхідної фортфейтору. Передба­
чає визначення доцільності з точки зору: обсягів фінансування;
валюти; термінів поставки товарів і здійснення фінансування;
експортера і держави його перебування; кредитоспроможності
експортера; імпортера і держави його перебування; гаранта і
держави його перебування; способу оформлення боргу, який
підлягає форфейтингу; способу страхування; періоду погашення
векселя; суми погашення; видів товару, які експортуються; строків
отримання документів, які дисконтуються; ліцензії та інших
документів згідно з умовами контрактів; держави, куди будуть
здійснюватися платежі; банку, в який надходитимуть кошти.

III етап- кредитний аналіз, який включає: аналіз фортфей-
тором ризиків; аналіз кредитоспроможності гаранта; збір інфор­
мації про можливості купівлі боргу з урахуванням цінних папе­
рів, які містяться в портфелі форфейтора.

IVетап— документальне оформлення угоди. На цьому етапі здійснюється надання фортфейтором документів з пропозиція­ми; отримання письмового підтвердження експортера про згоду;


 


Тема 5. Ринок фінансових послуг 131

підготовка письмових угод між експортером і фортфейтором; отримання експортером від покупця векселів (з точним вказан­ням строку оплати); отримання експортером гарантії чи аваля на

свої векселі.

V етап — розрахунок номінальної вартості векселів, які форт-фейтуються. Шляхом порівняння обирається варіант розрахунку номінальної вартості векселя і визначається погашення забор-

ованості.

VI етап — дисконтування векселів. Визначається дисконт. Фортфейтування як метод рефінансування комерційного кредиту має ряд переваг для експортера:

- спрощення балансового співвідношення можливих зобо­в'язань;

- підвищення ліквідності;

- зменшення можливості витрат, пов'язаних з частковим дер­жавним чи приватним страхуванням;

- відсутність ризиків, пов'язаних з коливанням процентних

ставок;

- відсутність ризиків, пов'язаних з курсовими коливаннями

валют і змінами фінансового стану боржника;

- відсутність ризиків і витрат, пов'язаних з діяльністю кредит­
них органів та стягненням грошей за векселями та іншими пла­
тіжними документами.

Недоліки для експортера — можливі більші витрати, пов'­язані з передачею ризиків фортфейтору. Переваги для імпортера (покупця):

- простота і швидкість оформлення документів;

- можливість використання кредитної лінії;

- можливість отримання довгострокового кредиту за фік­
сованою процентною ставкою.

Недоліками є: висока маржа для фортфейтора та необхідність

сплачувати комісійні за гарантію. Переваги для форфейтора:

- простота та швидкість оформлення документів;

- можливість легко і швидко реалізувати придбані активи на

вторинному ринку;

- ширша мережа, ніж при операціях кредитування.


132 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

Недоліки:

- відсутність права регресу;

- необхідність знання вексельного законодавства держави імпортера;

- відповідальність за визначення кредитоспроможності гаранта;

- високі проценті ризики.

Серед послуг кредитного характеру найбільш поширені послуги, які пов'язані з наданням грошей у позику (кредитні).

У ролі кредиторів виступають банківські та небанківські і фінансові установи. Позичальники — юридичні та фізичні особи.

Можливості кредиторів залежать від обсягу банківських ресурсів (власних та запозичених коштів), певних нормативів, які встановлюються Центральним банком відповідно до законо­давства країни. Кредитування здійснюється на договірній основі — між кредитором та позичальником укладається дого­вір, в якому закріплюються відповідальність, права та обов'­язки сторін. Видача грошей у позику здійснюється на умовах поверненості, платності, терміновості, забезпеченості та, як правило, цільової спрямованості. Кредитна угода, як і будь-яка економічна, потребує документального оформлення. Переговори, які веде кредитор та позичальник, завершуються поданням до кредитної установи письмового клопотання, яке містить обгрун­тування необхідності кредиту на певні цілі, розмір запозичених коштів та термін повернення.

Крім письмової заяви, позичальник надає певні документи, які підтверджують юридичну правомірність клієнта займатись певними видами діяльності та матеріальну гарантованість повер­неності кредиту. До першої групи документів відносять статут підприємства-позичальника, свідоцтво про державну реєст­рацію, відомості про керівництво підприємства. До другої групи належать документи, які характеризують фінансовий стан пози­чальника. Особливим документом є техніко-економічне обгрун­тування використання коштів. Кредитор на основі представлених документів визначає кредитоспроможність позичальника, тобто здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борго­вими зобов'язаннями. Для оцінки кредитоспроможності вико­ристовується:


Тема 5. Ринок фінансових послуг



- система фінансових коефіцієнтів (визначення коефіцієнтів ліквідності, автономії, фінансової незалежності, маневреності);

- аналіз грошових потоків (визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків);

- аналіз ділового ризику (виділення найвагоміших чинників ділового ризику — надійність постачальників, сезонність поста­вок, тривалість зберігання товарів, рівень цін, тощо).

При визначенні кредитоспроможності фізичної особи необ­хідно враховувати соціальну стабільність, сімейний стан, наяв­ність реальної застави, вік і здоров'я клієнта, матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати. На основі отриманих даних виз­начається клас позичальника за рейтингом та приймається рі­шення про можливість надання позики.

При підготовці до укладання кредитного договору кредитор здійснює структурування кредиту, тобто визначає вид кредиту, його суму, строк, способи видачі та погашення, забезпечення, відсоткову ставку.

Треба мати на увазі, що однією з найсерйозніших проблем при кредитуванні є забезпечення наданих позик. Належне забез­печення кредитної операції знижує ризик втрат від неповернення кредиту. Як забезпечення найчастіше використовується:

застава — це спосіб забезпечення кредитного зобов'язання шляхом укладання між кредитором та позичальником договору застави. Предметом застави можуть бути товарно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери. Вартість застави включає суму кредиту та відсотки за ним;

гарантія це зобов'язання третьої сторони погасити борг 'позичальника, якщо він фінансово неспроможний це зробити самостійно. Якщо гарантія надається юридичною особою, то вона оформлюється листом;

порука поняття, яке згідно з законодавством більшості країн тотожне гарантії. Порука оформлюється договором між кредитором та позичальником й містить відповідальність поручителя за ви­конання в повній мірі зобов'язань позичальника. При цьому по­ручитель і боржник несуть солідарну фінансову відповідальність.

У країнах з розвиненою економікою однією з форм забезпе­чення кредиту є його страхування, яке оформлюється договором страхування між кредитором та страховою компанією.


134 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

Важливе місце в процесі видачі позики займає форма або спосіб надання позики. Найбільш поширеними формами є:

- відкриття кредитного рахунка. Кредитний рахунок відкривається на договірній основі як юридичним, так і фізич­ним особам. Видача позики здійснюється шляхом оплати платіжних документів з кредитного рахунка або перерахуван­ням суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Розрізняють простий позиковий рахунок (використовується, як правило, при видачі разової позики на цільові потреби) та спеціальний (використовується при постійній потребі позичальника в позикових коштах);

- надання кредиту за контокорентним рахунком. Контоко-рентний рахунок, на якому відображаються усі операції клієнта та банківської установи, відкривається клієнту-позичальнику, що має поточний рахунок в даному банку. При наданні позики по контокорентному рахунку визначається ліміт кредитування, що встановлюється індивідуально за кожним клієнтом з урахуванням дебетового сальдо, його фінансового стану та репутації. Ця форма надання кредиту використовується для надійних клієнтів;

- овердрафт — розглядається як різновид кредиту за конто­корентним рахунком. Позичальник отримує право на додаткову оплату розрахункових документів за рахунок ресурсів банку та в сумі, яка перевищує залишок коштів на його поточному рахунку в межах ліміту. Овердрафт надається особливо надійним клієнтам банку і широко використовується для кредитування фізичних осіб (наприклад, у Великобританії);

- відкриття кредитної лінії — передбачає укладення особливої юридичної угоди між позичальником та банком-кредитором, про використання обумовленої суми позики протягом певного часу (до 1 року). Це передбачає можливість використання протягом дії кредитної лінії позики без оформлення додаткових кредитних документів. Як правило, при відкритті кредитної лінії кредитор вимагає від позичальника зберігати на своєму рахунку не менше 20% суми позики, як компенсаційний залишок. Кредитна лінія використовується для надання позик як юридичним, так і фізичним особам, є економічно вигідною формою надання кредиту, оскільки відсотки сплачуються лише за фактично використану суму;


Тема 5. Ринок фінансових послуг



- надання позики за допомогою кредитної картки. Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахунковий документ, за допомогою якого здійснюється оплата при купівлі товарів та послуг або запозичення коштів. Банк-емітент кредитної картки відкриває револьверний (поновлюваний) кредит. Тобто кредитор встановлює суму ліміту по кредитуванню, "плаваючу" відсоткову ставку, яка переглядається через 3-6 місяців. Протягом терміну дії револьверного кредиту позичальник неодноразово позичає і повертає борг, тобто це багаторазово поновлюваний кредит.

Важливе значення при наданні позики відіграє відсоткова ставка за кредит, яка має назву — позиковий відсоток. Позиковий відсоток — це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування коштами. Кредитори самостійно встановлюють пла­ту за кредит із урахуванням певних факторів: офіційної облікової ставки Центрального банку, терміну надання позики та її суми, якості забезпечення, фінансового стану та авторитету позичаль­ника, рівня ризику, рівня інфляції, ринкової кон'юнктури та інших.

Отже, послуги кредитного характеру, які надаються фінан­совими установами, є одними з найбільш розповсюджених для фінансування споживчих та інвестиційних цілей юридичних і фізичних осіб.

Контрольні запитання

1. Назвіть, які з фінансових послуг мають кредитний характер.

2. Дайте загальну характеристику фінансовим послугам кредитного характеру.

3. У чому полягає сутність лізингу?

4. Назвіть основні ознаки лізингу.

5. Розкрийте сутність факторингу.

6. Назвіть форми факторингу. Вчому полягають їх відмінності?

7. У чому полягає сутність форфейтингу?

8. Назвіть основні етапи визначення кредитоспроможності.

9. Розкрийте сутність форм або способів надання позики.

10. З якою метою надаються фінансові послуги, які мають
кредитний характер.


136 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.