Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РЕАКЦІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ОКИСНЕННЯ



1. Відновлення алкенів (гідрування).У присутності каталізаторів (тонкоздрібнені Рі, Реї або N1) алкени приєднують за місцем роз­риву подвійного зв'язку водень, утворюючи алкани:


 

-сн,
н,с—сн=сн2 + н,

N1

н3с—сн2-с„н2и+2

 

СиН2и + Н2

Каталітичне гідрування в присутності паладію і платини відбу­вається в більшості випадків при кімнатній температурі. Застосу­вання нікелю потребує нагрівання. Зважаючи на велику вартість платини і паладію, відновлення алкенів у промисловості прово­дять у присутності тонкоздрібненого нікелю при температурі 150—

300 °С.

2. Окиснення алкенів.Окиснюються алкени досить легко. На­прямок реакції залежить від природи окисника і умов проведення

реакції.

Окиснення калій перманганатом (реакція Вагнера). Розбавле­ний розчин КМп04 у нейтральному або слаболужному середови­щі окиснює алкени до двоатомних спиртів (гліколів) . При цьому знебарвлюється рожевий розчин КМп04 і випадає коричневий осад манган (IV) оксиду:

ЗН2С=СН2 + 2КМп04 + 4Н20----- ЗСН2—СН2 + 2КОН + 2Мп02

ОН ОН

етиленгліколь

або спрощено:

СН2(ОН)—СН2(ОН)

С2Н4 + [О] + 2Н20

Цю реакцію відкрив у 1888 року російський хімік Є. Є. Вагнер. Вона широко застосовується в аналізі для виявлення кратного зв'язку.

Концентровані розчини КМп04 окиснюють алкени з розри­вом зв'язку. При цьому залежно від структури алкену утворюють­ся кетони і альдегіди, причому останні окиснюються далі, до кар­бонових кислот:

Н3С,

О )с-сн3 Н оцтовий альдегід

Н3С

КМп04
\
:с=сн—сн3 2-метил-2-бутен
НЛ</

"Х=о +

Н3С ацетон

;с=о + сн3соон
з4 оцтова кислота

н3сч

п.сґ



Ненасичені вуглеводні. Глава /0


Алкени



 


 

Озонування алкенів. Алкени легко окиснюються озоном. Реак­ція озонування проходить за складним механізмом з утворенням за місцем розриву подвійного зв'язку продуктів приєднання озо­ну, які називають озонідами:

о—о / \ НСЧ Н2

н3с—сн=сн2 + о2

Н3С

озонщ

пропен

Багато озонідів вибухонебезпечні. При дії цинку в оцтовій кис­лоті озоніди розкладаються, утворюючи карбонільні сполуки:

О-і-0 / і \ нек\сщ Н,СГ7Ч) ■■■■ сн3соон

О о

2п

- Н3С—С^ + \—Н

„ н к

озонід

оцтовий формальдегід

альдепд

При озонуванні 2,3-диметил-2-бутену утворюється ацетон:

о3, н2о

* 2Н3С—С—СН3 О ацетон, пропанон диметилкетон

н3с—с=с—сн3

Ті

Н3С СН3

2,3-диметил-2-бутен

Одержані карбонільні сполуки можуть бути ідентифіковані, що дозволяє застосовувати реакцію озонування для визначення поло­ження подвійного зв'язку.

Оскільки озон реагує з алкенами кількісно (1 моль озону ви­трачається на 1 моль алкену), цю реакцію можна також застосува­ти для встановлення кількості подвійних карбон-карбонових зв'яз­ків у молекулі.

Окиснення алкенів киснем. Кисень повітря в присутності сріб­ного каталізатора окиснює алкени при нагріванні з утворенням епоксидів:

Н,С=СН, + О, А8'30°ас > Н,С—СН

етилен

\/ 2 о

етиленоксид

Ця реакція застосовується в промисловості для одержання ети­леноксиду (оксирану).


При високотемпературному окисненні в кисні або на повітрі алкени згорають:

С2Н4 + 302 = 2С02 + 2Н20 + О

С„Н2п + Зя/2 02 = лС02 + лН20 + О

На відміну від метану етилен горить світлим полум'ям, що зумовлено підвищеним вмістом Карбону в етилені (обчисліть і по­рівняйте масові частки Карбону).

ПОЛІМЕРИЗАЦІЯ АЛКЕНІВ

І

Полімеризацією називається процес утворення високо-молекулярних сполук (полімерів} з низькомолекулярних речовин (мономерів).

У реакцію полімеризації можуть вступати молекули одного й того ж мономеру, а також молекули двох і більше різних моно­мерів. Полімер, що складається з однакових мономерів, назива­ється гомополімером, а полімер, до складу якого входять два і біль­ше різних мономерів,— кополімером (співполімером). Реакція добування кополімерів називається реакцією кополімеризації (спів­полімеризації).

Полімеризація алкенів являє собою процес послідовного зв'я­зування молекул алкену одна з одною внаслідок розриву подвій­ного зв'язку. У загальному вигляді полімеризацію алкенів можна зобразити такою схемою:

V У гі її

и ^с=сГ------- —\-с—с—

мономер полімер

Кількість мономерних ланок л, які повторюються, називають ступенем полімеризації. Залежно від ступеня полімеризації з одно­го й того ж мономеру можна здобувати речовини з різними влас­тивостями. Процес полімеризації здійснюється в присутності ка­талізаторів (ініціаторів) і включає три основні стадії: зародження ланцюга (ініціювання), зростання ланцюга, обрив ланцюга.

... + Я2С^=СЩ + Н2СЯ=СН2 + ...-----

------ *- ... —СН2—СН2—СН2—СН2 ...



Ненасичені вуглеводні. Глава 10


 


 
 

? т с—с- I І н н
 

п /С=С^
Ж ТІ

поліетилен

яН2С=СН І пропілен СН,

Полімеризація алкенів відбувається при високих тиску і тем­пературі, а також у присутності різноманітних каталізаторів (пе-роксидних сполук, протонних кислот, кислот Льюїса, металоорга­нічних комплексів та ін.).

-сн- I сн,

-сн

і СН СНо"

І

СН,

 

поліпропілен СН3

З використанням комплексних металоорганічних каталізато­рів полімеризація отримала назву координаційної.

Каталізатори А1(С2Н5)3 • ТіС14 дістали назву каталізаторів Ціг­лера—Натта.

Полімеризація алкенів у присутності каталізаторів Ціглера— Натта дозволяє отримувати високомолекулярні полімери при відносно низькому тиску й температурі. Цей метод широко засто­совується в промисловості для виробництва поліетилену та полі­пропілену низького тиску.

Важливою особливістю координаційної полімеризації є її сте­реохімічна спрямованість. Полімер нерегулярної будови назива­ють атактичним. Полімеризація алкенів з використанням каталі­затора Ціглера—Натта приводить до утворення стереорегулярного полімеру, що дістав назву «ізотактичний». Нижче наведено прос­торову будову атактичного та ізотактичного поліпропілену:

нсн3н3снн3с н н сн3

 

І V У V ^ с с с с

сн,
сн,
сн,

\ / \ / ч у ч / ч /

СН, СН-)

атактичний поліпропілен


нсн3 нсн3 нсн3 нсн3 У V V V

\ С С С X

сн2 сн2 сн2 сн2 сн2

ізотактичний поліпропілен

Ізотактичні полімери порівняно з атактичними мають більшу міцність і вищі температури плавлення.

Поліетилен — твердий, білого кольору, жирний на дотик, на­гадує парафін. Горить голубим полум'ям, що слабко світиться. Розчини кислот, лугів, окисників на нього не діють. Концентро­вана нітратна кислота руйнує поліетилен. Це діелектрик, тому придатний для ізоляції електродротів та кабелів. Використовуєть­ся також як пакувальний матеріал.

Оскільки поліетилен — хімічно стійка речовина, з нього виго­товляють деталі в хімічному приладобудуванні, ємкості для збері­гання й транспортування агресивних рідин.

Поліпропілен має багато спільного з поліетиленом: твердий, жирний на дотик, білого кольору. Молекулярна маса коливається від 80 000 до 200 000. Стійкий до агресивних середовищ, міцний. З поліпропілену виготовляють ізоляційний матеріал, труби, хіміч­ні прилади, технічні тканини, канати. Вироби з поліпропілену ви­тримують більш високі температури (до 140 °С), ніж вироби з по­ліетилену.

Якщо в молекулі етилену замінити всі атоми Гідрогену на ато­ми Флуору, то отримаємо нову речовину — тетрафторетилен СР2=СР2 (лер-фторетилен):

иСР2=СР2 (~СР2—СР2—)„

Політетрафторетилен (фторопласт-4, тефлон) — речовина мо­лочно-білого кольору, молекулярна маса лежить у межах 500 000— 2 000 000; абсолютно хімічно стійкий, не змінює свої фізичні вла­стивості від -269 до +200 °С; зберігає властивості діелектрика від -60 до +200 °С. Предмети, виготовлені з нього, гнучкі, але міцні. З тефлону виготовляють хімічне обладнання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.