Які переваги отримує Україна після вступу до НАТО?

Відповідаючи на це запитання, слід виходити з того, що НАТО залишається й на значну перспективу залишатиметься головним інструментом європейської безпеки та військовим гарантом у євроатлантичному просторі.

Аргументуючи переваги євроатлантичної інтеграції, можна визначити такі позиції:

1. Це найліпша гарантія безпеки й стабільності. Членство в НАТО
дає кращі гарантії, ніж політика нейтралітету. Україна матиме додаткові
гарантії забезпечення державного суверенітету, непорушності кордонів і
територіальної цілісності. Стануть неможливими такі непорозуміння, які
виникли навколо острова Тузла. чи провокаційні заклики стосовно перегляду
статусу Севастополя тощо.

Ці гарантії будуть підкріплені політичною, економічною та військовою силою держав-членів Альянсу, серед яких вісім з десяти самих розвинених країн світу. НАТО — перевірена практикою організація, що гарантує безпеку та стабільність своїх членів. Слід зауважити, що це робиться з постійним зменшенням витрат. За останні 10 років європейські країни скоротили свої військові бюджети на 16%, зробивши їх у середньому менше 2% від ВВП. Асигнування основних закупівель техніки й озброєння з 1996 р. зменшилося на 18%.

2. Це утвердження системи демократичних цінностей, модернізація суспільного життя в усіх сферах. Сам процес підготовки вступу до НАТО є стимулюючим фактором для здійснення внутрішніх реформ усіх сфер життя, приведення українського законодавства відповідно до правових норм і демократичних принципів країн-членів Альянсу.

3. Це приналежність до співдружності демократично розвинутих країн; піднесення авторитету країни на міжнародному рівні, підвищення її впливу в питаннях міжнародної безпеки. Україна буде безпосереднім учасником вироблення й прийняття рішень щодо проблем європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної

безпеки України та Альянсу, але й пов'язані з формуванням сучасного середовища безпеки як у Європі, так і за її межами.

4. Це позитивний вплив на економічний розвиток країни та
інвестиційний клімат. Досвід країн, які недавно стали членами Альянсу,
свідчить про значне зростання закордонних інвестицій. Так, після вступу
Болгарії до НАТО іноземні інвестиції в економіку країни зросли вдвічі. В
економіку Польщі в 1997 році було інвестовано 2,7 млрд. доларів, у 1998 році
- 5 млрд., а в 1999 році (рік вступу до НАТО) - 8 млрд. доларів США. В
економіку Чехії та Угорщини прямі іноземні інвестиції зростали з року в рік:
у 1997 р. - 4 і 6,2 млрд. відповідно; у 1998 р. - 9,8 і 10,9 млрд.; у 1999 р. -
12,8 і 14,5 млрд. доларів США.

Інвестиції в економіку України в декілька разів менші. Окрім вищезазначеного, слід назвати такі переваги, як:

- ефект прискорення набуття членства в ЄС;

- це інвестиція в майбутнє - краща доля наступних поколінь;

- кращі стосунки із сусідами, завдяки підтримці їхніх інтеграційних прагнень і розширення території стабільності.

5. Це вищий рівень розвитку Збройних Сил України на основі їх
реформування, залучення до сучасних стандартів оборони й безпеки,
підняття статусу й престижу військовослужбовців. Це й конкретні програми
перепідготовки для колишніх військовослужбовців з метою їхньої інтеграції
до цивільного життя. З 1999 року в обласних центрах України за підтримки
НАТО було організовано 37 мовних курсів з англійської, французької,
німецької, італійської мов, а також 14 бізнес-курсів.

7. Які основні етапи розвитку взаємовідносин між Україною і НАТО?

Щоб зрозуміти стан і рівень відносин України з НАТО, слід розглянути етапи розвитку двосторонніх стосунків.

/. Етап становлення відносин між Україною і НА ТО (1991-1996рр.)

- початок відносин - пропозиція Альянсу країнам Центральної і
Східної Європи щодо розвитку діалогу, консультацій і співробітництва (1991
рік); перші контакти України з НАТО (лютий 1992 р. - перший візит Генсека
НАТО до Києва, червень 1992 р. - візит Президента України Л. Кравчука до
Брюсселя);

- приєднання України до Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС) (березень 1992 p.); підписання Україною Рамкового документа «Партнерство заради миру» (ПЗМ) і направлення керівництву НАТО Презентаційного документа про цілі України в ПЗМ;

- прийняття Індивідуальної програми партнерства (ІПМ) між Україною і НАТО (схвалено офіційно 14 вересня 1995 p.);

- приєднання України до Процесу планування й оцінки сил (ППОС) -1995 р.;

- спільна заява України і НАТО про «розширення і поглиблення»
відносин (кінець 1996 року).

//. Етап формування особливого партнерства міме Україною і НАТО: (1996-2002pp.)

- підписання «Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО» (Мадрид, 9 липня 1997 p.);

- перша державна програма співробітництва України з НАТО на 1998-2000 роки; робота комісії Україна-НАТО (2 рази на рік);

- функціонування Спільної робочої групи (СРГ), започаткованої з метою виконання положень хартії (механізм консультацій 19+1 - засідання три-чотири рази на рік);

- початок діяльності місії України при НАТО (1997 p.) і відкриття Центру інформації і документації НАТО та Офісу зв'язку НАТО в Україні;

- визначення з боку НАТО особливого місця України в
євроатлантичному просторі в Стратегічній концепції НАТО в 1999 році;

- прийняття Державної програми співробітництва України з НАТО на 2001-2004 pp. (28 січня 2001 р.) з метою виконання положень Хартії про особливе партнерство;

- підписання меморандуму «Про взаємопорозуміння між Україною і НАТО з матеріально-технічного забезпечення і співробітництва» (юридична підстава для встановлення відносин між Україною і НАТО у сфері матеріально-технічного забезпечення);

- відкриття курсів підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів у Києві та започаткування «Міжнародного тижня НАТО» (2000 p.).

///. Етап активізації партнерських відносин України з НАТО (2002-2004 pp.)

- рішення Ради Національної безпеки і оборони України (РНБОУ) -стратегія щодо НАТО від 23 травня 2002 р. і Указ Президента України Л. Кучми від 2 червня 2002 р. про введення в дію рішення РНБОУ;

- введення механізму планування й розвитку Збройних Сил України (оборонного огляду);

- Празький саміт НАТО 22 листопада 2002 р. - обговорення шляхів подальшого розширення НАТО, ухвалення «Плану дій Україна-НАТО»;

-цільові плани дій Україна-НАТО на 2003, 2004, 2005 роки;

- затвердження Стратегічного оборонного бюлетеня на період до 2015 р. (червень 2004 p.), як підґрунтя для здійснення військової реформи в Україні відповідно до стандартів НАТО;

- підписання меморандуму про взаєморозуміння в галузі військово-транспортної авіації (Варшава, 7 червня 2004 p.);

- затвердження Воєнної доктрини України (Указ Президента України Л. Кучми від 15 червня 2004 р.), в якій визначено вступ до НАТО як кінцеву мету політики євроатлантичної інтеграції;

- Стамбульський саміт НАТО 28-29 червня 2004 р. - перспективи України (засідання комісії Україна-НАТО у форматі 26+1 - свідчення

особливого статусу України; рішення запросити Україну разом з Росією до участі в антитерористичних морських патрулюваннях Середземного моря «Активні зусилля», як один із шляхів залучення нашої держави до нової міжнародної системи колективної безпеки).

Поиск по сайту: