Типи та основні види банківських гарантій

§ 7.5.1. Типи банківських гарантій

Банківські гарантії поділяються на два типи — відкличні і безвідкличні. Відклична банківська гарантія являє собою таку гарантію, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твер­дого зобов'язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара. У практиці міжнародних розрахун­ків відклична банківська гарантія практично не використовується.

Бенефіціару, який хоче отримати тверде зобов'язання банку, доцільніше використовуватибезвідкличну банківську гарантію, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара.

Відкличні і безвідкличні банківські гарантії поділяються на: умовні й безумовні.

При виставленні безумовноїгарантії мається на увазі, що банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром (здій­снює йому платіж) проти його простої першої вимоги, навіть як­що вона нічим не обумовлена і не підтверджена поданням яких-небудь інших додаткових документів. Такий тип гарантії вигід­ний бенефіціару, оскільки максимально захищає його інтереси, і зовсім не вигідний принципалу. Реалізація безумовної гарантії відбувається в результаті однобічного прийняття рішення бене­фіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких спорів. Вимога бенефіціара має бути тільки заявлена в межах су­ми і строку гарантії. При виставленні безумовних гарантій бан­ком-гарантом, як правило, використовується формулювання «Бе­зумовно гарантуємо», «Гарантуємо безумовний платіж на першу вимогу бенефіціара», «Гарантуємо безумовний платіж на першу просту вимогу бенефіціара незалежно від можливих заперечень з боку принципала» тощо. Зазвичай, безумовні гарантії виставля­ються за дорученням великих клієнтів банку і вони потребують грошового покриття.

Умовні гарантії являють собою такі гарантії, при реалізації яких необхідно виконувати певні умови. Вони менш вигідні бе­нефіціару. Як правило, до таких умов належать:

• бенефіціар повинен вказати причину заявления своєї вимоги за гарантією, наприклад, додавши сертифікат про те, що він ви­конав свої зобов'язання за контрактом, а його контрагент не здій­снив платіж у встановлені строки;

• до вимоги бенефіціара на платіж у рахунок гарантії мають бути додані документи, які підтверджують виконання ним своїх зобов'язань за контрактом (комерційні і/або інші документи); та­кі гарантії, що передбачають подання комплекту документів на відвантаження, називаютьсядокументарними;

• вимога бенефіціара в рахунок гарантії повинна бути підтвер­джена спеціальним документом — свідоцтвом повноважного представника третьої особи (наприклад, торговельної або торговель­но-промислової палати, органу сертифікації товару, арбітражу) про те, що контрагент (принципал) не виконав своїх зобов'язань;

• згода принципала на здійснення платежу в рахунок гарантії — така умовна гарантія найменш вигідна для бенефіціара.

§ 7.5.2. Види банківських гарантій

У міжнародній практиці розрізняють два види банківських га­рантій — платіжні та договірні (контрактні) гарантії.

Платіжні гарантії використовуються при розрахунках за відкритим рахунком й у формі інкасо, при розрахунках на умовах комерційного кредиту. Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (бор­жників) щодо продавців (кредиторів). Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони можуть бути як безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту; при розрахунках у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість отримати товар до його оплати), які передбачають платіж проти першої простої вимоги бенефіціара, так і умовними (при розрахунках ба­нківським переказом), тобто передбачати подання певних доку­ментів, що підтверджують відвантаження товару, проти яких здійснюється платіж за гарантією (документарна гарантія).

При виставленні документарних гарантій банки-гаранти про­сять виписувати товаророзпорядчі документи їх наказу. Останнім часом проявилася тенденція виконувати операції за документар­ними гарантіями так само, як операції за документарними акре­дитивами, застосовуючи при цьому до них низку положень Уні­фікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договір про постачання товару, договір про надання тієї чи іншої послуги тощо) і вистав­ляються банками в забезпечення інтересів імпортера. Договірні гарантії, так само як і документарні акредитиви та інкасо, є пред­метом уніфікації. Однак застосування уніфікованих правил до документарних гарантій факультативне. Цих правил дотримуються тільки тоді, коли це безпосередньо узгоджено сторонами у зовніш­ньоторговельному контракті і в самій гарантії міститься застере­ження про це. Крім того, якщо будь-який пункт УПДГ суперечить положенню права, яке застосовується до гарантії і яке сторони не можуть порушити, то це положення домінує, тобто застосування УПДГ може бути обмежене нормами національного законодавства.

До основних видів договірних гарантій, які набули найбільшого поширення в міжнародних операціях, належать гаран­тії повернення авансу, гарантії належного виконання контракту та тендерні гарантії (гарантії участі у тендерних торгах).

Гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) видається банком за дорученням експортера (підрядника), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частину.

Сутністю такої гарантії є зобов'язання банку після повернення суми авансу (або його невикористаної частини) у разі невиконан­ня продавцем (підрядчиком) своїх обов'язків щодо постачання товару (здійснення робіт), які закріплені у контракті.

Гарантія авансового платежу звичайно видається на термінвідпівроку до року і припиняє свою дію з поставкою предмета дого­вору.

Сума гарантії дорівнює розміру авансового платежу, однак часто зменшується у міру просування роботи або здійснення по­ставки за контрактом, згідно з умовами якого здійснювалися ава­нсові платежі.

Розмір авансу, як правило, становить від 10 до 20% суми кон­тракту. Гарантії авансового платежу завжди складаються в такій формі, за якою вони вводилися б у дію тільки після отримання продавцем узгодженого авансу.

Дуже часто, якщо контракт передбачає поставки товару час­тинами (поетапне виконання робіт), обсяг зобов'язань банку-гаранта зменшується на суму вартості відвантаженого експорте­ром товару (або на суму вартості виконаних підрядником окре­мих етапів робіт). Отже, названі гарантії обов'язково мають міс­тити статтю про зменшення зобов'язань у процесі виконання договору поставок товару, підтвердженого документами про по­ставки (наприклад, коносаментом), або у процесі закінчення ро­біт на об'єкті, також підтвердженого спеціальним сертифікатом про закінчення робіт.

Найбільш проста форма зменшення зобов'язань за гарантією — це встановлення чіткої часової дегресії, наприклад: «Гарантійна сума зменшується кожні б, 12, 18 і 24 місяці після вступу в силу щоразу на 25%». Часто за орієнтир для визначення скорочення береться дійсний хід робіт, наприклад, «Сума цієї гарантії скоро­чується автоматично на 15% вартості часткового постачання про­ти передання Bank of China вказаних в акредитиві № 2398 доку­ментів про відвантаження, і строк її дії закінчується при повному використанні цього акредитива». Особливо важлива точність у формулюванні тих умов гарантії, які визначають, як відбувати­меться зменшення зобов'язань.

Найбільш доцільним для імпортера є використання безумов­них гарантій повернення авансу. Оскільки відповідно до норм міжнародного права імпортер має право на повернення подвійної суми авансу при невиконанні експортером своїх зобов'язаньзаконтрактом, імпортеру доцільно вимагати виставлення гарантії на суму, яка дорівнює подвійному розміру суми авансу. Однак у цьому разі така гарантія за вимогами експортера виставляється як умовна — тобто вона включатиме умову про подання рішення арбітражного суду, яке зобов'язує експортера повернути аванс або його частину.

Гарантія виконання (виконання договору, контракту) вида­ється за дорученням експортера на користь імпортера. Умови зо­внішньоторговельних контрактів зазвичай передбачають санкції, які застосовуються до експортера (продавця або підрядника) у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань. Такими санкціями е штрафи. Гарантії виконання забезпечують сплату банком-гарантом сум штрафів за вимогою бенефіціара. Най­частіше такі гарантії видаються при здійсненні підрядного будівни­цтва, їх сума завжди не перевищує 10—15% від суми контракту.

Імпортери (покупці або замовники) зазвичай наполягають на виставленні на їх користь безумовних гарантій виконання. Однак установи-експортери прагнуть до видачі гарантій, які передбача­ють платежі на основі спеціального документа (документів), що свідчить про неналежне виконання експортером (продавцем або підрядником) умов контракту. Такі документи узгоджуються сто­ронами.

Гарантія виконання, як правило, діє до фактичної (фізичної) поставки предмета договору або до моменту виконання відповід­них робіт чи надання послуг. У середньому термін дії названої гарантії становить два роки.

При визначенні терміну дії гарантії виконання враховуються два принципи:

• Чітке установлення терміну. Так, якщо не може бути вка­зана точна дата закінчення терміну гарантії, тоді в договорі з ку­півлі-продажу або договорі підряду на виконання робіт чи надан­ня послуг має чітко вказуватись, до якої дати виконується зо­бов'язання. Саме її вважають датою закінчення дії гарантії вико­нання.

• Пролонгація.Якщо робота до закінчення терміну відповід­ної гарантії виконана не повністю, експортер може подовжититермін дії гарантії виконання. Якщо він цього не робить, то імпо­ртер у багатьох випадках вимагає пролонгації від банку, який га­рантує.

Гарантію виконання вимагають на випадок рекламацій щодо якості товару чи виконаних робіт або при затримках поставок то­вару.

Сума гарантії виконання встановлюється у відсотках до суми контракту (від 5 до 20%) і сплачується у разі, коли покупець за­являє, що продавець не діяв відповідно до умов контракту.

Слід підкреслити, що гарантія виконання — це найбільш ри­зикований вид гарантії для експортера (продавця або підрядни­ка), оскільки імпортер (покупець або замовник) вимагатиме про­довження терміну дії доти, доки він повністю не задовольниться належним виконанням контракту. Через те, що належне виконан­ня контракту — поняття дуже суб'єктивне, багато залежатиме від доброзичливості самого покупця.

Крім описаних вище видів гарантій, які набули найбільшого поширення в міжнародних розрахунках, існують ще інші їх види, які менш поширені і більш специфічні. До них належать:

— Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент). Коносаменти, що необхідні для отримання товарів, можуть загу­битися або запізнитися під час поштового переказування. Цей вид гарантії найчастіше використовується тоді, коли платіж за­безпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту при­значення. У такому разі банк імпортера може дати гарантію ко­носамента власнику пароплавства або експедитору, тобто зобо­в'язання взяти на себе всі витрати, що виникають, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним отримувачем. Таким чином, банківська гарантія може спонукати перевізника вантажу до передання товару отримувачу без пред'явлення коносаменту, оскі­льки вона захищає його у разі вимоги відшкодування збитків.Сума гарантії коносаменту встановлюється у розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (від 150 до 200% вартості ванта­жу). Термін дії гарантії не лімітується або визначається до моме­нту представлення оригіналів коносаменту.

— Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввезення) видається банками за дорученням підрядників для за­безпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або ма­теріалів, необхідних для будування об'єктів чи проведення інших робіт. Зазвичай таке обладнання після закінчення робіт має виво­зитись. Якщо воно не буде вивезене, гарантія митного очищення забезпечить отримання або виплату митного збору.

— Гарантія якості забезпечує імпортерові (покупцеві) гарантії у разі отримання неякісних товарів. Вона видається на випадок, якщо постачальник при зверненні до нього все ж не усуне певних недоліків. Гарантія якості виступає у ролі страхування при вини­кненні претензій у покупця до продавця, у випадку появи дефек­тів при транспортуванні товару. Сума гарантії вказується в само­му контракті і становить від 5 до 20% його вартості.

— Гарантія поставки забезпечує імпортера (покупця), якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений термін. За своєю сутністю вона близька до гарантії виконання.

— Гарантія обслуговування використовується при укладенні ко­нтрактів на будування об'єктів. Її мета — гарантувати, що після закінчення робіт будівельник виконає свої зобов'язання в період обслуговування об'єкта. Такі гарантії можуть використовуватись до моменту отримання грошей від замовника.

— Судова гарантія забезпечує витрати процесу і сторін під час судових процесів, які закінчуються на користь судових інстанцій або сторін

— Гарантія накладення арешту на майно (або гарантія забезпе­чення ризику). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову (на­приклад, солідарне поручительство). Після цього йому знову на­дається право розпоряджатися цими цінностями.

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою банківська гарантія і для чого вона використо­вується?

2. Чим відрізняється поручительство від платіжного зобов’язаним?

3. У чому полягає дія банківської гарантії?

4. Чим відрізняється пряма банківська гарантія від непрямої?

5. Як здійснюється видача банківської гарантії?

6. Які документи необхідно надати для отримання банківської га­рантії?

7. У чому полягає правомірне використання банківської гарантії?

8. Чому банківська гарантія практично не використовується?

9. Які типи та види гарантій ви знаєте?

Поиск по сайту: