Кілька узгоджених означень можуть бути як однорідними, так і неоднорідними. Між однорідними означеннями ставиться кома, між неоднорідними – не ставиться.
Таблиця 11
Однорідні означення
Неоднорідні означення
1. Характеризують предмет з одного боку (за кольором, розміром, матеріалом тощо): Пливла весна…,/1 на степи-килими сипала стрічки сині, блакитні, жовті, зе-лені/2 (С.Вас.).
2. Виступають художніми означеннями (епітетами): Літо збігло…,/1 і з невлежа-ного туману вийшов синьоокий, золото-зубий вересень/2 (М.Ст.).
3. Стоять після означуваного слова: За столом сиділи рядками дівчата та парубки, чорняві, гарні, дорослі та здорові(І.Неч.-Лев.).
4.Друге і наступні означення конкре-тизують, уточнюють, пояснюють попе-реднє: Василько мав сьогодні святковий, урочистий вигляд (Ю.Збан.).
5. Поруч стоять прикметник (або дієприкметник), а потім дієприкметни-ковий (або прикметниковий) зворот: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О.Гонч.).
1. Характеризують предмет з різних боків, не можуть бути з’єднані сполучником і: Вона була у чорній хутряній шубці, у білій в’язаній шапочці (А.Гол.).
2. Одне з означень утворює з означуваним словом словосполучення, а друге характеризує його як єдину складну назву:
Купили зручний письмовий стіл.
3. Одне з означень виражене займенником, а друге – прикмет-ником або дієприкметником:
Хто живе в тій малій хатинці?
4. Перше означення, виражене дієприкметниковим (або прик-метниковим) зворотом, а друге – прикметником (або дієприк-метником): Написаний учора докладний звіт лежав на столі.
1.3. Розділові знаки в реченнях з узагальнювальними словами при однорідних членах речення
Узагальнювальне слово – граматична форма, що вживається як назва найближчого родового або більш широкого поняття, яке об’єднує видові й конкретні поняття в межах однорідного ряду. Вони є тими ж членами речення, що й однорідні члени, і можуть стояти перед однорідними членами або після них. Виражаються узагальнювальні слова означальними або заперечними займенниками (всякий, кожний, усе, ніхто, ніщо), прислівниками місця і часу (всюди, скрізь, навкруги, завжди, ніде), іменниками, прикметниками. Вживання розділових знаків (двокрапки і тире) у реченнях з ними залежить від позиції узагальнювального слова стосовно однорідних членів речення.
Таблиця 12
Правила
Приклад
1. Двокрапкаставиться: а) після узагальню-вального слова перед однорідними членами, якими закінчується речення;
б) після слів як-от, а саме, наприклад,що стоять після узагальнювального слова
а) Усе було вкрите снігом: і дерева, і дорога, і будинки;б) Можна було викосити в траві всяке птаство, а саме: деркачів, перепілок, куликів (О.Довж.).
2. Тире ставиться перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів
І дорога, і будинки, і дерева – всебуло вкрите снігом.
3. Двокрапкаітире ставляться: якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнювальне слово, а після них речення продовжується, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире.
Усе: і дерева, і дорога, і будинки – було вкрите снігом.
Примітка.Іноді замість двокрапки після узагальнювального слова може ставитися тире. У таких випадках однорідні члени мають характер побіжного зауваження: Сьогодні усе для тебе – озера, гаї, степи. І жити спішити треба, кохати спішити треба – гляди ж не проспи (В.Сим.).
2. Відокремлені члени речення, розділові знаки в реченнях з ними
Відокремлення– це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту та значення, надання їм певної самостійності, а також для пояснення чи уточнення якоїсь частини висловлення. Відокремлення бувають обов’язкові, зумовлені структурними та іншими особливостями речення, і факультативні, залежні від волі автора. Факультативні відокремлення широко представлені в художніх текстах.
Загальні умови відокремлення другорядних членів речення такі: 1) видільна інтонація; 2) порядок слів; 3) ступінь поширення; 4) дистантне розташування по відношенню до пояснювального слова; 5) смислове навантаження (виділення); 6) характер означуваного слова.