Прямий–виражений іменником або субстантивованим словом, займенником, цілим словосполученням у формі:
а) знахідного відмінка без прийменника: Жінки несли їм фрукти, козиний сир (О.Гонч.);
ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ
б) родового відмінка без прийменника при дієслові з часткою не (не виконав завдання) або тоді, коли дія переходить на частину предмета (випив молока, купив хліба).
Непрямий–виражений імен-ником чи субстантивованим словом, займенником в усіх непрямих відмінках, крім знахідного (родового) без прийменника: 1. Понад три тижні працював Сашко над скульптурою.
ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ
2. Відмикаю світанок скрипичним ключем (Л.Кост.).
ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ
ОЗНАЧЕННЯ
Узгоджене:
а) власне означення:
пов’язанез означуваним, поясню-вальним словом зв’язком узгодження (повним – у числі, роді, відмінку);
може бути виражене:
1) прикметником (якісним, відносним, присвійним): 1. Кирильченко жив у великому цегляному будинку. 2. Іванів˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜ ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜ ˜˜˜˜˜˜˜˜портфель загубився.
2) дієприкметником: Гафійка приту-лила до печі замерзлі руки (М.Коц.);
˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜
3) займенником, співвідносним з прикметником (присвійним, вказівним, означальним): Пройшов наш день˜˜˜˜˜ (М.Коц.);
4) числівником: Ще треті півні не співали (Т.Шевч.). ˜˜˜˜˜˜˜˜
б) прикладка:
пов’язаназ означуваним словом зв’яз-ком неповного узгодження (так званою кореляцією); виражена іменником або субстантивованим словом (у тому ж числі й відмінку, що й головне слово):
1. Місто Вінниця з кожним роком стає ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜кращим і привабливішим (З газ.).
2. Світ-казку будує мрія моя (Д.Павл.).
˜˜˜˜˜˜˜
Неузгоджене:
пов’язане з пояснювальним словом зв’язком безприйменникового чи прийменникового слабкого керу-вання або прилягання;
може бути виражене:
1)іменником у непрямих відмінках (з прийменником і без нього): І сон-ний гриб в смарагдовій куфайці дощу ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜напився і за день підріс (Л.Кост.);
2) особовим займенником 3-ої особи у формі родового відмінка: Його вуса чорніли (І.Неч.-Лев.); ˜˜˜˜˜˜
3) прислівником і дієприслівником (зрідка): 1. На батька чекав лист здалека. 2. Стрільба лежачи нам зда-˜˜˜˜˜˜˜˜˜ ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜валась нелегкою;
4) кількісним числівником (зрідка): На уроці математики ми писали цифру дев’ять; ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜
5) інфінітивом: Прийшов наказ розходитися (П.Мирн.);
˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜
6) сполученням керованого іменника з узгодженим прикметником або числівником: 1. Сон літньої ночі мені наснився (Л.Укр). ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜2. На дорогу вийшов хлопчик років десяти-одинадцяти (Ю.Збан.).
˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜
ОБСТАВИНА
- місця(відповідає на питання де? куди? звідки? та означає місце, у якому відбувається дія, або напрямок руху, шлях руху):
Десь за селом, на гонах далеких гасло сонце (А.Гол.);
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
- часу(відповідає на питання коли? як довго? з якого часу? доки? та означає час, у який відбувається дія, або вихідний чи кінцевий момент виконання дії):
1. Ураган лютував з годину. 2. Сьогодні сніг іти вже поривавсь (Л.Кост.);
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
- способу дії(відповідає на питанняяк? яким способом? у якому стані? та означає якість дії, стану, ознаки та спосіб їх вияву): Батько ставився із зневагою до Холода (О.Довж.);
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙
- міри та ступеня(відповідає на питання наскільки? якою мірою?; характеризує дію чи ознаку за ступенем і мірою їх вияву):Іван був дуже добрий;
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
- причини(відповідає на питання чому? від чого? через що? з якої причини? та означає причину настання дії чи ознаки): Од хвилювання Тетяна не могла спокійно говорити; ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙
- умови(за якої умови?): Не знайшовши броду, не лізь у воду (Нар.творч.);
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
- допусту(відповідає на питання наперекір чому? всупереч чому? незважаючи на що? та означає обставину, всупереч якій відбувається дія):
Незважаючи на травень, душно було, як улітку (М.Коц.);
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙
- мети(відповідає на питання для чого? з якою метою? навіщо?; вказує на мету виконання дії): Курей тим часом із десяток прийшло напитися води (Л.Гліб.);
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
може бути виражена прислівником, дієприслівником, іменником (зрідка займенником) у непрямих відмінках із прийменниками чи без них, а також неозначеною формою дієслова, нерозкладним словосполученням прислівникового характеру.
Складні випадки визначення другорядних членів речення
Основними прийомами розрізнення другорядних членів речення у традиційній граматиці є постановка логічного питання, визначення змістових зв’язків із іншими членами речення, морфологічного вираження слова, врахування способів вираження синтаксичних відношень (інтонації, порядку слів у реченні) тощо.
У ряді випадків синтаксична роль слова визначається контекстом. Наприклад, у реченні Марійка зліпила з пластиліну їжачка виділений іменник у формі родового відмінка з прийменником є додатком: зліпила (з чого?) з пластиліну – об’єктні відношення. У реченні Їжачок з пластиліну сподобався всім учням та ж форма виступає неузгодженим означенням: їжачок (який?) з пластиліну – атрибутивні відношення, а в реченні Тетяна Іванівна дістала картину з шафи– обставиною місця: дістала (звідки?) з шафи – обставинні відношення.
У тих випадках, коли якесь слово (або нерозкладне словосполучення) трактується неоднозначно, допускається його віднесення одразу до двох членів речення. Такі перехідні типи другорядних членів речення, що поєднують у собі ознаки різних членів, називаються синкретичними.Серед них розрізняють: 1) обставинний додаток: Сергійко стояв (де? біля чого?) біля вікна; 2)обставинне означення: Дівчина (яка? де?) біля останнього вікна посміхнулася; 3)означальний додаток: Кошик (який? з чим?) з маленькими пролісками стояв на столі.
