Епоха промислових переворотів останньої третини ХVІІІ — ХІХ ст. зумовила остаточне утвердження капіталістичної системи господарювання, забезпечивши панування капіталізму вільної конкуренції. Фабрична система відтіснила мануфактуру, що сприяло бурхливому розвитку і розширенню виробництва. Матеріальною основою глибинних соціально-економічних змін стала технічна революція. Етапи промислового перевороту наведено на рис. 36.
Винахід парової машини, нових методів виплавки чавуну і сталі, використання
кам'яного вугілля
Транспортна революція
Побудова системи річкових каналів, початок залізничного будівництва
Виникнення машинобудування
Рис. 36. Основні етапи промислового перевороту
Крім технічних вдосконалень виробництва й інфраструктури, промисловий переворот спирався на значне нагромадження капіталу, остаточну ліквідацію феодально-поміщицької системи у сільському господарстві, використання економічних ресурсів і торго-
вельну експлуатацію колоній. Це сприяло забезпеченню умов для швидкого зростання продуктивних сил, формуванню капіталістичної власності на землю й засоби виробництва, прискоривши становлення національних ринків.
Промислові перевороти охопили безпосередньо економіку та інші сфери життя суспільства. Вони привели до таких наслідків:
• остаточне формування капіталістичного ладу, підвищення його ефективності на новій технічній основі та започаткування індуст ріалізації;
• циклічний розвиток капіталістичної економіки (з 1825 р.);
• поглиблення соціальної диференціації та поляризації суспільства, формування двополюсної моделі ранньокапіталістичного ладу, що складалася з функціонуючих капіталістів і найманих працівни ків;
• посилення класових суперечностей, виникнення робітничого та профспілкового руху, які стали реакцією на погіршення соціаль но-економічного становища працівників, умов праці тощо;
• загострення основної суперечності ранньокапіталістичної систе ми — між суспільним характером виробництва, що утвердився разом з перемогою фабричної організації над мануфактурою, та приватнокапіталістичною формою привласнення.
Перехід до машинного виробництва розширив функції найманої праці: специфічна функція капіталу — управління підприємством — стала функцією особливих найманих працівників, які забезпечували, контролювали, організовували виробничий процес. Поглиблюючи суспільний поділ праці, концентруючи значну кількість працівників на окремих підприємствах, створюючи національні та єдиний світовий ринки, тобто усуспільнюючи виробництво й обіг, капіталістична система кінця ХVІІІ — ХІХ ст. не змінила приватного характеру привласнення й споживання.
Аналізувати відносини ринкової економічної системи доцільно у двох взаємопов'язаних аспектах: історико-цивілізаційному, розкриваючи зародження, об'єктивні основи та еволюційний розвиток раннього капіталізму, та політико-економічному, вивчаючи основні ознаки та характерні особливості капіталізму вільної конкуренції. Зазначимо, що природа, економічний зміст, функції і структура конкурентно-ринкової господарської системи зумовлені товарним виробництвом, його принципами й законами.