Принципи структуризації світового господарства

Структуризація світового господарства ґрунтується на таких принципах:

1. Економічний принцип. Згідно з цим принципом світове госпо­дарство поділяють за двома такими ознаками: переважний розвиток промисловості або сільського господарства; рівень економічного розвитку країни. За першою ознакою виокремлюють такі структур­ні елементи світового господарства:

• промислово розвинені країни;

• аграрні країни.

За рівнем економічного розвитку світове господарство поділяють на такі частини:

• економічно розвинені країни світу;

• нові індустріальні країни. Це держави, які інтенсивно використо­
вують за допомогою економічно розвинених країн сучасні досяг­
нення науково-технічної революції з метою стабілізації економі­
ки та зростання національного господарства, до них належать
Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Філіппіни, Малайзія, Індо­
незія, Таїланд;

• країни, що розвиваються. За класифікацією ООН, в сучасних
умовах налічується понад 150 країн, що розвиваються.

2. Принцип ступеня розвитку ринку. Згідно з цим принципом ви­
окремлюють:

• країни з розвиненою ринковою економікою, до них належать
промислово розвинені країни світу. За класифікацією ООН, у су­
часних умовах є близько 40 таких держав;

• країни з ринковою економікою, до них належать більшість країн,
що розвиваються;

• країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напряму до
ринку. За класифікацією ООН, нині налічується 26 таких країн;

• країни з командною центрально-керованою економікою, до них
належать країни соціалістичної орієнтації.

3. Організаційний принцип. Відповідно до цього принципу виок­
ремлюють міжнародні інтеграційні об'єднання, окремі групи країн,
насамперед — це:

• Європейський Союз, це інтеграційне об'єднання, до якого нині
належать 15 країн Західної Європи, у 2004 р. їх буде 25;

•СНД;

• Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, яка об'єднує кра­
їни Латинської Америки;

• Організація економічного співробітництва і розвитку, до якої на­
лежать США, країни Західної Європи;

• інші міжнародні інтеграційні об'єднання або групи країн.

4. Соціально-економічний принцип, згідно з яким структуру світо­
вого господарства досліджують за рівнем цивілізаційного розвитку,
виокремлюючи такі елементи:

• країни наукової епохи, в яких постійно впроваджуються досяг­
нення НТР;

• країни технологічної епохи, в яких періодично впроваджуються у
виробництво досягнення НТР;

• країни виробничої епохи, в яких використовуються традиційні
технології виробництва.

5. Принцип структуризації світової економіки за рівнем доходу на
душу населення:

• країни, де на душу населення припадає понад 12 тис. дол. на рік.
Це Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Австрія, Швейцарія, Бру­
ней, Кувейт, ОАЕ та ін.;

• країни, де цей показник становить 10-12 тис. дол. на рік, до них
належать більшість економічно розвинених держав;

• країни, де на душу населення припадає менше 7 тис. дол. на рік,
зокрема, нові індустріальні держави;

• країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. на рік, до них
належать окремі країни, що розвиваються;

• країни, де зазначений показник становить до 700 дол. на рік, до
цієї групи держав належать більшість країн з перехідною еконо­
мікою та слаборозвинені країни світу.

6. Регіональний принцип. Згідно з цим принципом структура світово­
го господарства розглядається за ознакою територіального розміщен­
ня груп країн світу, насамперед їх розташування за континентами:

• країни Європи;

• країни Азії;

• країни Північної Америки;

• країни Південної Америки;

• країни Африки;

• Австралія, Нова Зеландія.

7. Регіонально-економічний принцип, згідно з яким світове госпо­
дарство поділяється на групи країн, що мають спільні кордони і по­
дібні ознаки економічного розвитку. Зокрема, до них належать За­
хідна, Південна, Східна, Центральна Європа, країни Близького Схо­
ду, Далекого Сходу та ін.

Отже, структура світового господарства досить розгалужена і ба­зується на конкретних підходах до його систематизації.

Поиск по сайту: