Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Організаційно-економічні відносини



Господарський механізм — це складна за своїм соціально-еконо­мічним змістом економічна категорія. Соціально-економічну сут­ність господарського механізму можна зрозуміти, спираючись на на­уковий аналіз системи суспільно-економічних відносин загалом, а також їх підсистем: організаційно-економічних і техніко-виробни-чих (їх ще називають техніко-економічними) відносин.

Організаційно-економічні відносини виникають і розвиваються у процесі суспільного поділу праці. У їх складі розрізняють такі ком-344


поненти: конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між функціональними ланками суспільного поділу праці і відносини управління ними, а також ширше — відносини суспільно­го господарювання. Організаційно-економічні відносини станов­лять зміст категорії "господарський механізм".

Організаційно-економічні відносини є цілісною системою з різно-рівневою внутрішньою структурою (будовою). Умовно у цій струк­турі можна виокремити три рівні. Перший глибинний рівень охоп­лює відносини господарювання, яким властиві найзагальніший ха­рактер і функціональне розташування навколо відносин власності. Другий поверхневий рівень охоплює конкретні форми функціону­вання організаційно-економічних відносин. Наприклад, комерцій­ний розрахунок як економічна категорія — це відносини першого рівня. Комерційний розрахунок як система методів господарювання (комерційний розрахунок підприємств, цехів, бригад) є конкретним виразом (формою) функціонування комерційних (ринкових) відно­син, які можна віднести до другого рівня. Конкретна реалізація ор­ганізаційно-економічних відносин стосовно кожної держави — суб'єкта господарювання становить третій рівень.

Організаційно-економічні відносини органічно пов'язані з роз­витком продуктивних сил, відображають процес суспільної праці. У цьому процесі, тобто під час впливу засобів праці на предмет праці, виникає (формується) система відносин людини до речі або між людьми безпосередньо у виробництві щодо технологічних процесів. Такі відносини називають організаційно-технологічними, організа­ційно-технічними, або техніко-виробничими (техніко-економічними). Окремі інші відносини тісно взаємодіють з організаційно-економіч­ними відносинами, перебуваючи немов на межі між продуктивними силами і суспільно-виробничими відносинами.

Разом з тим неправомірно вважати, що господарський механізм є формою виразу насамперед техніко-виробничих відносин, або що техніко-економічні відносини і становлять головний зміст господар­ського механізму. Основний зміст механізму господарювання, його форм визначає система взаємодії техніко-економічних і організацій­но-економічних відносин під впливом (прямим і опосередкованим) суспільних продуктивних сил. Цей діалектичний процес через певні суспільно-господарські форми відображає глибинну суть макроеко-номічної і мікроекономічної структури народногосподарського від-


творювального процесу, способу виробництва (як способу праці з відносинами розпорядження і системою економічних інтересів), який визначає характер виробництва, його якісну визначеність. Це виявляється в організаційно-технічній взаємодії особистісного й ма­теріально-речових факторів суспільного виробництва, виробничо-технологічному рівні. Взаємодія рівня розвитку і характеру продук­тивних сил з системою трудових відносин утворює спосіб праці. Рі­вень розвитку суспільних продуктивних сил, характер їх поступаль­ного руху формують зміст способу праці, а праця — його форми. От­же, поступальний розвиток продуктивних сил органічно пов'язаний з цілісною системою різних груп відносин, що існують у різних кон­кретних економічних формах, які відображають глибинну соціаль­но-економічну сутність суспільного ладу.

До такої системи належать, зокрема, відносини власності, плано­мірності, пропорційності й збалансованості суспільного відтворен­ня. Вони визначають суспільну мету виробництва, його соціальний тип, народногосподарську структуру відтворювального процесу. Суспільно-економічні відносини лежать в основі функціонування господарського механізму, визначають глибоке об'єктивне підґрун­тя цього феномену. Разом з тим не можна на віру сприймати твер­дження про те, що вдосконалення господарського механізму відбу­вається у зв'язку лише з рухом техніко-економічних відносин, оскіль­ки рух техніко-економічних відносин здійснюється не поза організа­ційно-економічними відносинами, а в органічному взаємозв'язку та взаємозалежності і взаємодії. Взаємодія цих процесів — рушій роз­витку й удосконалення господарського механізму загалом, його складових на народногосподарському й регіональних рівнях.

У системі суспільно-економічних відносин відображаються дії та взаємодії економічних законів, що характеризують об'єктивний фундамент господарського механізму. Господарський механізм, йо­го функціонування спрямовані на свідоме пізнання й ефективне ви­користання системи економічних законів. Варто розрізняти меха­нізм дії і механізм використання економічних законів. Дія і взаємо­дія системи економічних законів є первинним, наукове пізнання цьо­го процесу — вторинним, а механізм їх використання — третинним етапом у народногосподарській відтворювальній діяльності. Зви­чайно, дія і взаємодія економічних законів — явище об'єктивне, а


механізм їх використання — поєднання об'єктивного і суб'єктивно­го у людській життєдіяльності.

Наявність елементів суб'єктивності у використанні економічних законів пояснюється такими обставинами:

• спроби досягти так званої абсолютної точності у пізнанні зако­
нів — завдання практично нереальне. Економічні закони діють
як пануючі тенденції, а тому їх використання у практиці господа­
рювання було б не зовсім правильно зводити до абсолютного ві­
дображення об'єктивних вимог законів, системи закономірнос­
тей у господарюванні. Тут потрібні суб'єктивні, вольові коригу­
вання;

• пізнання економічних законів, механізмів їх дії та вияву визнача­
ється не лише їх сутнісним змістом, об'єктивною спрямованістю й
формами суспільно-економічних відносин, а й соціально-еконо­
мічними умовами використання законів, враховуючи конкретні
можливості народногосподарського відтворювального процесу
за наявних суспільних ресурсів і виходячи з потреб у суспільстві
загалом (загальноекономічні, регіональні, індивідуальні потреби).
Адаптація механізму використання законів у конкретних умовах
господарської діяльності на її різних функціональних рівнях зале­
жить від великої різноманітності об'єктивних і суб'єктивних чин­
ників — рівня суспільної культури, освіти, науки, ступеня кваліфі­
кації працівників, демографічної динаміки, міжнародних чинни­
ків, науково-технічних зрушень у національному й міжнародному
масштабі.

Можливе використання механізму дії економічного закону (зако­нів) лежить у площині досягнення такої моделі господарської діяль­ності, яка б у конкретних умовах суспільного відтворення життєді­яльності могла сприяти оптимальному одержанню корисного для суспільства результату — життєво необхідного для інтенсивного розвитку та вдосконалення суспільного виробництва відтворювання людської особистості — основного чинника цивілізаційного прогре­су. Господарський механізм може принести очікуваний ефект, лише коли він враховує всю гаму економічних інтересів, уміло їх поєднує. Механізм господарювання охоплює і певну частину надбудови, а не лише базисні економічні відносини. У цьому зв'язку потрібно про­аналізувати структуру господарського механізму.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.