Процес удосконалення виробничих відносин

Розвиток відносин між людьми має об'єктивний характер, люди­на водночас прогресує у використанні виробничих відносин і сприяє їх постійному вдосконаленню. Якби можна було в реальному житті задовольняти життєві потреби людини без виробництва матеріаль­них благ, то людина як істота розумна не витрачала б свій розум, фі­зичні сили, енергію, час на виробництво необхідних для збереження життєдіяльності речей. Але це неможливо і людство споконвіку ви­рішує проблеми виробництва, розподілу, обміну та споживання то­го, що створює своєю працею або бере у природи.

З появою політичної економії досліджуються виробничі відносини і створюється відповідний науковий понятійний апарат, що розкриває суть, витоки, причини, перешкоди вдосконалення відносин між людь­ми в процесі виробництва матеріальних благ заради задоволення влас­них різноманітних потреб. Теоретичним, науковим виразом виробни­чих відносин є економічні категорії, які відображають і науково пояс­нюють економічні процеси і явища в житті людства, наприклад, рин­кова економіка, гроші, ціна, прибуток, заробітна плата тощо. Еконо­мічні явища й процеси, що постійно повторюються і мають стійкий ха­рактер та причини свого вияву, формують економічні закони.

Економічні закони відображають найсуттєвіші, найтиповіші ознаки функціонування та розвитку виробничих відносин і, як і закони приро­ди, мають об'єктивний характер, але виявляються лише через виробни­чу діяльність людини. Вступаючи у певні виробничі відносини, людина змушена зважати на умови свого матеріального буття. Навряд чи сучас­на людина добровільно погодилася б обмежити свої потреби лише заро­бітною платою, пенсією, стипендією, але економічні закони змушують її скорятись умовам свого матеріального становища в суспільстві. Слід пам'ятати, що йдеться про об'єктивні процеси і явища в економічному житті людини, а не про штучні або злочинні обмеження задоволення потреб людини в суспільстві. Політична економія, вивчаючи реальне за­доволення потреб людини й зростання її добробуту, допомагає встановити, чи справді рівень добробуту людини відповідає об'єктив­ним умовам і можливостям виробництва, чи суспільство суб'єктивно об­межує задоволення матеріальних потреб і прирікає певну кількість лю­дей на вимирання. Гострота цієї проблеми виокремлює політичну еко­номію з низки наук, оскільки вона вивчає найглибиннішу сутність пове­дінки людини в суспільному житті — економічні інтереси людини.

Засоби виробництва людина застосовує з метою впливу на приро­ду й створення продуктів свого споживання. В умовах ринкової еко­номіки продукти праці споживаються через купівлю-продаж у вигля­ді товару, про що йтиметься у відповідному розділі посібника. Засо­би виробництва, які людина використовує в процесі праці, поділя­ються на предмети праці — те, на що людина спрямовує свій вплив, переробляє й робить здатним задовольняти ті або інші свої потреби, і засоби праці, за допомогою яких людина впливає на предмети праці у виробництві продуктів свого споживання, — устаткування, облад­нання, технічні та технологічні засоби, енергоносії тощо.

За історію розвитку людства засоби праці постійно вдоско­налювались, пройшовши шлях від примітивних знарядь — палиць, каміння до сучасного автоматичного устаткування та електронно-обчислювальних машин. Що досконаліші засоби праці, то продук­тивніша праця людини. Що краще озброєна людина засобами ви­робництва, то вищий рівень розвитку продуктивних сил суспільства, то більші можливості задоволення потреб людини, то досконаліша система виробничих відносин.

За політекономічним визначенням, продуктивні сили — це рушій­на сила, зміст, а виробничі відносини — їх соціально-економічна фор­ма. Що вищий рівень розвитку продуктивних сил (змісту), то доско­наліші виробничі відносини (форма), які в єдності створюють спри­ятливі можливості суспільства для виробництва матеріальних благ, отже, і реалізації інтересів людини. В суспільному житті основне пи­тання полягає в тому, щоб з'ясувати, з яких причин люди мають різ­ні можливості задовольняти свої потреби і чим це зумовлено.

Поиск по сайту: