Характерні ознаки товарного виробництва

Товарне виробництво характеризується такими ознаками:

• розвинена система суспільного поділу праці, коли кожен вироб­
ник спеціалізується на виробництві одного продукту;

• продукти виробництва випускаються як товари, тобто для задо­
волення потреб не самих виробників, а інших споживачів у ре­
зультаті купівлі-продажу; виробництво відокремлюється від спо­
живання, а виробник — від споживача, зв'язок між виробниц­
твом і споживанням опосередковано фазами розподілу та обміну;

• обмін товарів відбувається на основі еквівалентності виробничих
витрат (у товарах, що обмінюються), продаж товару свідчить про
визнання праці, втіленої в цьому товарі, як праці суспільно ко­
рисної; виробничі відносини між людьми виявляються не прямо,
а опосередковано, через товар або гроші, уречевлюються вироб­
ничі відносини.

На різних етапах розвитку товарного виробництва виникають специфічні і нові ознаки. Наприклад, Я. Корнаї об'єднує їх у такі основні принципові положення:

• можливість безперешкодного проникнення товаровиробників на
ринок і виходу з нього в будь-який час;

• наявність чесної конкуренції на ринку та загальна її підтримка;

• вільне виникнення та охорона приватної власності;

• індивідуальна ініціатива та підприємництво як основні ознаки і
рушійні сили ринкової економіки.

Отже, товарне виробництво— це така організація суспільного господарства, за якої виробничі відносини між людьми виявляються через ринок, через купівлю-продаж товарів. Кожен товаровиробник сам на свій страх і ризик приймає господарські рішення: що, де, ко­ли і скільки виробляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах.

Моделі товарного виробництва

Еволюція товарного виробництва разом з розвитком виробни­чих сил і суспільним поділом праці зумовлює різноманітність його видів, які можна представити такими моделями:

I. Модель простого товарного виробництва. Як об'єкт аналізу
розглядається дрібне, засноване на власній праці виробництво.

II. Товарне виробництво вільної конкуренції. Це універсальніша
модель, вона характеризується тим, що розвиток економіки не обме­
жено жодною монополією. Тут домінує наймана праця. Господар­
ська діяльність товаровиробника здійснюється в умовах конкурен­
ції, при цьому він спирається тільки на ринкову кон'юнктуру, вихо­
дить лише з власних інтересів.

III. Товарне виробництво організованого ринку. Модель економіки
вищого рівня. Поглиблений поділ праці і спеціалізація ускладнюють
господарські зв'язки й об'єктивно зумовлюють необхідність коорди­
нації і регулювання економіки. На цьому етапі розвитку ринкове са­
моврядування доповнюється державним регулюванням, що перетво­
рює товарне виробництво на організовано-ринкове. Для глибшого
усвідомлення змісту і закономірностей розвитку товарно-грошових
відносин необхідно розглянути основні категорії цих відносин — то­
вар і гроші.

Товар

Товарне виробництво функціонує не для задоволення власних потреб, а для обміну, і відповідно товаром є продукт, який виробля­ється з метою продажу. Слово "товар" з'явилось на Русі приблизно в ХІІІ ст., воно було запозичене у кочовиків тюркських племен і оз­начало "майно", "добро". Згодом товаром стали називати все, що йшло в споживання через купівлю-продаж: природні ресурси, робо­чу силу, послуги, інформацію.

У зарубіжній економічній літературі поняття "товар" має кілька визначень. Наприклад, американські економісти Г. Слоуен і А. Цюргер у "Словнику економіки" дають такі трактування:

• сommodity (з англ. — предмет, товар) — будь-який предмет ко­
мерції або торгівлі;

• еconomic good (економічний товар) — усе зовнішнє стосовно лю­
дини, що має властивість корисності, може бути привласнено і є
відносно дефіцитним;

•freegood (вільний товар) — усе зовнішнє стосовно людини або те, що має властивість корисності і пропонування якого необмежене (повітря, сонячне світло тощо).

Із визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості: по-перше, здатність задовольняти певну потребу люди­ни і, по-друге, здатність обмінюватись на інші товари (рис. 1).

Товар

Задоволення потреб Обмін

Споживна вартість Мінова вартість

Вартість

Рис. 1. Властивості товару

Споживна вартість

Здатність товару бути корисним людині, задовольняти її потреби називається споживною вартістю. Споживна вартість — це якісна визначеність товару, вона зумовлена фізичними, хімічними та іншими природними властивостями, якими її наділяє людина, виробник.

Споживні вартості задовольняють особисті потреби людини. Наприклад, одяг, житло, їжа задовольняють її матеріальні потреби, а картини, книги, музика — духовні. Інші споживні вартості задо­вольняють виробничі потреби, слугують для подальшого виробниц­тва благ і послуг, це засоби виробництва. Споживними вартостями є як продукти праці, так і численні речі, дані природою (риба у водоймі, плоди дикорослих рослин тощо). Однак за умов товарного виробництва продукт праці набуває нових специфічних властивос­тей, які роблять його товаром. Споживну вартість товар може мати лише в тому разі, якщо він задовольняє потреби не самого виробни­ка, а інших, тобто товар повинен мати суспільну споживну вартість. Це не означає, що кондитер не їсть тортів, але його власне спожи­вання мінімальне порівняно з виробництвом цих товарів. В основно-

му виробництво націлене на продаж. Проте не кожна суспільна спо­живна вартість автоматично стає товаром. Наприклад подарунок, хоч і виготовлений для задоволення потреб іншої людини, не є това­ром. Товар стає суспільною споживною вартістю лише в разі над­ходження у споживання через обмін. Товар має бути не тільки виго­товлений для інших, й проданий іншим людям, тобто переданий на основі еквівалентного (рівноцінного) відшкодування. І, що не менш важливо, товаром може бути лише та річ, яка виготовлена чи опосе­редкована працею. Скажімо, риба, що плаває в озері або річці, ста­не товаром лише після того, як її виловлять, тобто здійснять певні витрати праці.

Споживна вартість — категорія історична. Окремі речі з часом втрачають свої корисні якості для людини і виходять з обігу (кам'яні сокири, праска на вугіллі). Людина замінює їх на інші, що у більшо­му ступені відповідають її новим потребам. По мірі розвитку науки і техніки люди відкривають у навколишньому світі все нові власти­вості речей і використовують їх, збільшуючи багатогранність спо­живних вартостей. На перший погляд, корисність¹ — це те саме, що і споживна вартість, тобто здатність товару або послуги задовольня­ти якісь конкретні потреби людини. Однак ці дві категорії відрізня­ються, якщо цю саму думку висловити інакше, наприклад, корис­ність — це задоволення, яке отримує людина від споживання товару або послуги. Отже, від об'єктивної економічної категорії споживної вартості як властивості товару ми перейшли до суб'єктивного її сприйняття споживачем, тому що корисність — поняття індивіду­альне для кожної людини і тому дуже специфічне.

Однаковий товар з однією і тією самою споживною вартістю ма­тиме різну корисність для окремих споживачів. Наприклад, цигарки мають різну корисність для людини, яка палить, і людини, яка бай­дужа для цього. Але і для одної, і для другої вони не перестають бу­ти споживною вартістю, бо їх можна продати.

Корисності товарів або послуг відрізняються кількісно. Однак через суб'єктивність або емоційне сприйняття корисності конкретизація сту­пеня корисності двох різних товарів може відрізнятися тільки умовно.

Відмінність споживної вартості і корисності важлива не так для характеристики товару або послуги, як для визначення ціни товару (послуги).

Мінова вартість

Споживні вартості відрізняються якісно. Їх не можна порівнюва­ти, зіставляти, оскільки вони задовольняють різні потреби людини (кава — продукт харчування, легковий автомобіль — засіб пересу­вання). Не можна порівнювати, що краще чи більше — кава або ав­томобіль. Такий підхід заводить у глухий кут. Але водночас усі спо­живні вартості стають товарами лише тоді, коли виступають об'єк­том обміну між людьми. Обмін товарами може мати різні форми, але в будь-якому разі обмін — це дія, під час якої людина одержує або віддає одну річ в обмін на іншу. Кожен товар у разі обміну на товар набуває на ринку мінової вартості, тобто здатності, властивості об­міну на інші корисні речі у певних пропорціях. Таке мінове співвід­ношення постійно повторюється в практиці на ринку. Однак, обмі­нюючи товари на ринку, прирівнюючи їх один до одного під час ку-півлі-продажу, ми звичайно замислюємося над тим, що приховано від наших очей: чому речі прирівнюють одну до одної і що лежить в основі кожної конкретної рівності. Для розуміння категорії мінової вартості, її зв'язку з ринком необхідно розглянути основні теорії вартості (цінності).

Поиск по сайту: