Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Структура власності у змішаній економіці



У реальній дійсності для вирішення основних економічних проб­лем суспільство використовує різні механізми. Основою соціально-економічної системи є відносини власності, що означає насамперед спосіб, за допомогою якого координується і спрямовується еконо­мічна діяльність людей. Йдеться про певний спосіб прийняття рі­шень з питань, що виробляти, на основі яких комбінацій обмежених ресурсів і технологій, для кого. Приватна власність, що виникла природним шляхом у процесі розвитку цивілізації, зумовила стихій­ний порядок координації економічної діяльності, який не виключає державного втручання в економічний процес. Таким стихійним по­рядком є ринок, де інформація, необхідна для прийняття рішень по­купцями і продавцями, передається через цінові сигнали.

У реальній ринковій економіці діють два основні типи власнос­ті — приватна і державна. З урахуванням реалій змішаної економіки, яка характеризує сучасні господарські системи розвинених країн, а також якісних зрушень у відносинах приватної власності, що виявля-


ються в різноманітності її форм, приватну власність можна було б назвати недержавною. Отже, відносини власності в сучасній ринко­вій економіці є двополюсною системою. Причому ця система аси­метрична в бік недержавних форм власності, чим забезпечується ринкове середовище. В цьому сенсі доречно навести вислів теорети­ка економічного лібералізму ХХ ст. австрійського професора Л. фон Мізеса: "Виробництво може спрямовуватися або ринковими цінами, або урядовою радою з управління виробництвом. Третього рішення немає. Неможлива третя соціальна система, яка була б ні соціаліс­тичною, ні капіталістичною". Недержавні форми власності, що ви­ростають з приватної, зумовлюють властивий ринку спосіб коорди­нації економічної діяльності.

Форма власності визначається її суб'єктами, методами господа­рювання та способами привласнення умов і результатів економічної діяльності. Останні характеризуються комплексом соціально-еконо­мічних норм, що регулюють відносини юридичних і фізичних осіб з навколишнім світом.

Створення умов для розвитку різноманітних форм власності і під­приємництва є одним з вирішальних чинників успіху в соціально-економічному і науково-технічному прогресі. Згідно з чинним зако­нодавством, зокрема Законом України "Про підприємства в Украї­ні", існують такі організаційно-правові форми підприємств в Укра­їні: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колек­тиву підприємства; господарське товариство; підприємство, засно­ване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; держав­не підприємство, засноване на державній власності, в тому числі ка­зенне підприємство.

Еволюція приватної власності за сучасних умов відбувається в напрямі становлення і функціонування колективно-приватного під­приємництва. По-перше, це акціонерні товариства, які є найпошире­нішою формою підприємництва в світовій економіці. Економічна природа, спосіб організації і діяльність акціонерного товариства де­монструють процес "дифузії" власності, що означає формування економічних відносин унаслідок прямого поєднання власності і пра­ці (у разі, коли працівник купує акції того підприємства, на якому працює). По-друге, це перетворення класичної приватної власності на так звану власність працівників. Мова йде про "народні підпри-


ємства", де власник обов'язково працює на підприємстві, яке йому належить. Внаслідок цього виникає високий мотиваційний ефект, що виявляється у вищому рівні ефективності виробництва. В основі таких змін у відносинах власності лежить науково-технічна револю­ція, з якою пов'язані розвиток наукомістких виробництв, підвищен­ня ролі працівників інтелектуальної праці, поява принципово нових технологій. За таких умов статус власника сприяє виникненню мо­тивації до праці з високою віддачею. Індивідуалізація власності на основі сучасної технологічної революції і деконцентрації виробниц­тва приводить до того, що значна кількість людей задіяна в еконо­мічному процесі не як наймані працівники, а як господарі, що мають зовсім інші стимули до праці і беруть участь в управлінні підприємс­твом. На сьогодні існує досвід організації "народних підприємств" в американському та європейському варіантах. Так, конгресом США за останню чверть ХХ ст. ухвалено понад 20 федеральних законів, спрямованих на стимулювання розвитку власності працівників. Рада Європейського Союзу розробила рекомендації з розширення прог­рам переходу до власності працівників у всіх західноєвропейських країнах. Разом з тим спрощеним і таким, що не відповідає реаліям і потребам економічного розвитку, є уявлення про еволюцію відносин власності як однонаправленого процесу поступового вичерпування приватною власністю свого потенціалу, її самозаперечення як вис­хідного руху від найнижчих форм до найвищих. Саме різноманіт­ність організаційно-правових форм підприємництва надає сучасній ринковій економіці характеру "змішаності", що і забезпечило її пе­реваги над адміністративно-командною системою.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.