Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку

В одному складному реченні, до якого входить кілька предикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв’язку: одні частини таких речень з’єднуються сполучниками сурядності, інші – сполучниками підрядності та сполучними сло-вами, ще інші – взагалі безсполучниково. Серед таких синтаксичних конструкцій можна виокремити кілька типів:

1) із сурядністю та підрядністю;

2) із сурядністю й безсполучниковим зв’язком;

3) з підрядністю та безсполучниковим зв’язком;

4) із сурядністю, підрядністю та безсполучниковим зв’язком.

Найпоширенішими із зазначених конструкцій є так звані сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні частини поєднані сурядним, а інші – підрядним зв’язком.

Серед сурядно-підрядних складних речень виокремлюють три різновиди:

а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією спільною підрядною

частиною;

б) лише одна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні частини;

в) кожна з двох або кількох сурядних частин має при собі підрядні частини.

Перший з наведених різновидів трапляється порівняно рідко. Так, у реченні Така там була температура, і так мене порою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровим підрядна частина що я відчув себе здоровшим однаковою мірою стосується кожної з трьох сурядних частин, які щодо підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин виступає одна або кілька підрядних: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сос.). У першо-му реченні, що має три сурядні частини, підрядна є лише при третій з них, а в дру-гому, до складу якого входять дві сурядні частини, - лише при другій.

Нерідко також трапляються сурядно-підрядні речення, в яких кожна сурядна частина має при собі одну чи кілька підрядних: Коли мені кажуть Київ, я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, неначе я птах, мовби лечу я, розпластавши руки й крила, заточую великі кола над тим чарівним світом, який лежить унизу (П. З.).

У художній літературі, щоправда зрідка, вживаються складні синтаксичні кон-струкції із сурядністю та безсполучниковим зв'язком. Наприклад, у реченні І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, Ів тисячні боки розприска­лися штуки Та відривки скали: Ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло (І. Ф.) до останньої з трьох частин, по­в'язаних між собою сполучни-ками сурядності і — і — і, безспо­лучниковим причиновим зв'язком приєднується четверта пре­дикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між собою підрядністю й безсполучниковим зв'яз-ком: Коли вона просну­лась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло лас­тів 'ята, шукаючи, де б погрітись (О. Г.). У цьому реченні пер­ша підрядна частина, яка стоїть на початку складної синтак­сичної конструкції, пояснює всі три наступні го-ловні частини, пов'язані між собою однорідною безсполучниковістю; до тре­тьої з головних частин приєднується друга підрядна частина сполучником підрядності наче, а до неї третя підрядна части­на — сполучним словом де.

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст­рукцій з різними ти-пами зв'язку, в яких предикативні частини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком, також зустрічається порівняно рідко, переважно в художньо­му стилі мовлення. Наприклад, за типом цієї конструкції може будува-тися цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелес-тять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Ося-яні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (О. О.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного з них поєд­нані безсполучниково, третя приєдну-ється до попередніх за допомогою сполучників сурядності і, а, а остання, що в кожно­му з речень виступає як присубстантивно-атрибутивна, при­єднується до третьої підрядним зв'язком за допомогою сполуч­ного слова що.

Період

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко пред-ставлена в мові худож­ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні і відома під назвою «період».

Період — це розгорнутий вислів, що як за змістом, так і інто­наційно чітко розпадається на дві взаємно врівноважені частини й характеризується єд-ністю змісту та інтонації. За складом це за­звичай багаточленне складне речення, хоч зрідка трапляється й ускладнене просте, що характеризується вичерпною пов-нотою змісту й гармонійністю синтаксичної структури. З погляду інто­наційного періоду притаманна ритмічна завершеність інтонації, тобто закономірне підви-щення і зниження голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різновид існуючих типів речень, який вирізняється деякими специфіч­ними ознаками будови й особливою вимовою. При читанні періоду створюється певна ритмічність вислову: його почина­ють читати спокійно, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після паузи знову знижується до пер­вісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову й характеризується наростанням інтонації, називається підви­щенням, а друга, заключна, — зни-женням. У великих за обсягом періодах підвищення і зниження за допомогою невеликих пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період становить закінчене структурне ціле. Семантичні відношення між його частинами ті самі, що й між частинами складного речення — часові, причин-ні, умовні, протиставні, розділові тощо.

За будовою період найчастіше є багатокомпонентним склад­нопідрядним речен-ням, що зазвичай у першій його частині містить головну та кілька однорідних під-

рядних частин. Характерною ознакою періоду, що складається зі складного ре-чення є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так і за змістом: перша частина періоду — підви­щення, — в якій перелічуються окремі явища, зіставляється з дру­гою, заключною, яка містить висновок, узагаль-нення, наслідок. Періоду властивий постійний порядок розташування частин: пер-ша містить низку однорідних елементів, які і за змістом, і гра­матично залежать від другої. Причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що ство­рює завершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки терни на шляху знайду, Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто

п 'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й вино­курні, коли згада-ємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам 'я-них будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних роз-мірів розрослося наше місто нині (П. 3.); Коли глухого генія-музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (М. Р.). Основу наведених пері­одів становлять складні речення: першого — з кількома суряд­ними частинами, другого — з кількома підрядними умови, тре­тього — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що виступає як головна, утворюють складні речення ускладненої структури. Чітке розмежування першої й заключної частин пері­оду, який здебільшого має структуру складнопідрядного речен­ня, на письмі здійснюється за допомогою розділових знаків: між першою і другою частинами такого періоду, як це видно з наве­дених прикладів, ставиться кома й тире.

Зрідка, як уже зазначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами однорідних членів упершій частині: Микола Де-м 'янович побудував собі тро­хи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну ха-ту на три кімнати з кухнею, з прибудовою, хату на дерев 'яній підлозі, під шифе-ром, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з теле­візором — все як у лю-дей (О. Л.). Як бачимо, в цьому періоді, друга, висновкова частина зовсім коротка.

У періодах, що становлять просте ускладнене речення, дру­га, заключна, час-тина зазвичай починається з узагальнювального слова, перед яким ставиться тире.

Поиск по сайту: