Займенниково-співвідносними називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина відноситься до співвіднос-ного (вказівного) слова головної частини, розкриваючи й пояснюючи його зна-чення.
У шкільних підручниках і деяких посібниках для вищих навчальних закладів переважна більшість займенниково-співвідносних складнопідрядних речень роз-глядається як окремий різновид означальних, що називаються займенниково-означальними, протиставляючись при цьому власне означальним реченням; частина з них виокремлюється в різновид складнопідрядних речень з підрядними обставин-ними (складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії).
Співвідносні (вказівні) слова, функцію яких виконують переважно вказівні займенники та прислівники займенникового походження, як відомо, лексично неповноцінні, невизначені й потребують розкриття їх значення, у зв'язку з чим головна частина складнопідрядних речень цього різновиду набуває відповідного значення тільки у поєднанні з підрядною. Пор. приклади: Хто сіє хліб, хтоста-вить дім, Хто створює поему, Той буде предком дорогим Нащадкові своєму
(М. Р.); В кім юная душа, той не старіє з горя (П. Т.); Все, що здобуте кров'ю й потом, У нашій славі ожило (А. М.); Труби мінометів уже розпеклися так, що
не можна було торкнутися рукою (О. Г.). У першому з наведених речень співвід-носне (вказівне) слово той, що виконує в головній частині роль підмета, надто за-гальне й потребує конкретизації, розкриття його значення, що й здійснюється за допомогою трьох однорідних підрядних частин, поєднаних з головною сполучним словом хто; подібне маємо й у другому та третьому реченнях, в яких у ролі спів-відносного слова головної частини виступають займенники той, все, що конкре-тизуються підрядними частинами, поєднаними з головними за допомогою сполуч-них слів в кім, що; у четвертому реченні співвідносне слово-прислівник так, що виконує в головній частині функцію обставинного слова, конкретизується, уточнюється частиною, приєднаною до головної за допомогою сполучника що.
У ролі співвідносних слів у займенниково-співвідносних складнопідрядних ре-ченнях зазвичай виступають займенники та прислівники займенникового похо-дження:
1) вказівні (найчастіше) той, такий, стільки, так, там, туди, звідти;
2) деякі означальні весь, всякий, кожний, будь-який, всюди, скрізь;
3) заперечні ніхто, ніщо, ніде;
4) неозначені дехто, дещо, хтось, щось, десь;
5) окремі займенникові словосполучення не хто інший, не що інше та ін.
Співвідносні слова можуть виступати у функції різних членів речення:
1) підмета: Стільки квітів в полях осіянних, Скільки співів у серці моїм (В. Сос); Те, що пройшло, навіки одшуміло (А. М.);
2) присудка: Гора така,що з неї спускалися цілий день (О. Г.);Він такий,що в неозорім полі уночі обійде хуртовину (Л. У.);
3) додатка: Іван продав усе, що мав (В. Стеф.); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Г.);
4) обставини способу дії: Хай суд іде так,як велять йому народи (Ю. Я.); Все намагається стати так,щоб я звернув увагу на його кепку (О. К.); Дівчина була зодягнена так,ніби оце тільки повернулася з далекої країни (О. Г.);
5) обставини місця: Пілоти дивились донизу, туди,де димом курилась дорога ор-ди (М. Б.); Де трактори пройшли із краю в край, тамколосисте золото буяє
(В. Сос); Піти туди,куди серце кличе й обов'язок (М. К.).
Предикативні частини займенниково-співвідносних складнопідрядних речень пов'язуються в одне ціле за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки, сполучників що, щоб, наче, ніби тощо, яким уголовній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок чого й вини-кає співвідношення вказівних (співвідносних) слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яке найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та, те — що;
2) такий, так, стільки, настільки — як, наче, мов, неначе;
3) такий, стільки, настільки — що, щоб та ін.
За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини займенниково-спів-відносних складнопідрядних речень можуть бути:
1) підметовими: Щасливий той, хто бачив мрію (Д. П.); В пісні те лише живе, що життя дало (І. Ф.);
2) присудковими: Які діла, така й нагорода (Л. У.); Не тії тепер люди, що перше (М. К.);
3)додатковими: Тим загибелі нема, кому світять ідеали (П. Г.); Живим вогником горіли очі в тих, хто сидів на партах (Ю. 3.);
4) обставинними способу дії, міри й ступеня: Власним щастям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (Л. П.); А прийшлося таки так, що й про неї люди згадали (П. М.); Не так серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Ш.); Так все сталося несподівано і просто, немов тільки вчора розсталися (М. К.); Та так брика, та так басує, що аж на все село гуде (Л. Г.); Стільки дали, скільки треба (П. М.);
5) обставинними місця: Де воля родиться, там загиба зневіра (Д. П.); Там, куди приганяли корів, було болотяно (С. В.); Ой, не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.).