Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними

Присубстантивно-атрибутивними, чи просто присубстантивними, називають-ся такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина, відповідаючи на питання який, яка, яке, відноситься до іменника чи субстантивовано-го слова, що входить до складу головної частини, й озна­чає його. Так, у реченні Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Т.) підрядна частина якого Правди сила ніким звойована ще не була відноситься до іменника народ голов­ної частини, означаючи його, а в реченні Між подвійними схо­дами, що вели на другий по-верх, колись стояв величезний аква­ріум, в якому плескалися золоті краснопері риби (М. Р.) при одній головній частині маємо аж дві підрядні: перша (що вели на дру­гий поверх) відноситься до іменника сходами, а друга (в якому плескалися золоті крас-нопері риби) — до іменника акваріум го­ловної частини, означаючи їх.

У шкільних підручниках і в деяких посібниках для вищої школи складнопід-рядні речення цього різновиду називаються означальними, тобто так, як у тради-ційній класифікації, побу­дованій за логіко-граматичним принципом.

Означуваний іменник може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будь-якій формі, оскільки властивість поширю-ватися підрядною присубстантивно-атрибутивною частиною пов'язана з його лек-сико-морфологічною природою, а не із синтаксичною функцією. Так, у першому з наведених речень означуваний іменник на­род, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка, стоїть у називному відмінку однини, а у другому перший з озна­чуваних іменників сходами, виступаючи в ролі непрямого до­датка, стоїть в орудному відмінку однини, а другий — акваріум, що виконує функцію підме- та, — у називному.

Засобом зв'язку предикативних частин присубстантивно-атрибутивних речень є сполучні слова-займенники який, чий, котрий, що, хто у будь-якій формі та спо-лучні слова-прислівники де, куди, звідки, коли, як, а також сполучники що, щоб, мов, немов, наче, неначе, ніби: Картина, котру він побачив, дуже вра­зила його (М. К.); Любив я дуже ті дні, колидома у нас збирали­ся гості (С. В.); Нехай пос-міє хтось загрожувать країні, де є такі батьки, де є такі сини (М. Б.); Я той день не забуду, якпривіт мені ти передав (В. Сос); Нимидорі знов приснився сон, ніби вона блукає з Миколою (І. Н.-Л.); Море було таке гладень­ке, синє, наче туго натягнений екран, на якому показували небо (М. К.); Єсть у нас могутні люди, щонемов із сталі (П. Т.).

У головній частині присубстантивно-атрибутивних склад­нопідрядних речень сполучнику або сполучному слову підряд­ної частини може відповідати вказівний займенник той (та­кий), який супроводжує означуваний ним іменник і виступає в ролі підсилювального співвідносного (вказівного) слова: Не­хай не знає втоми тарука, що добре зерно в добру землю сіє (М. Р.); Савка робив таку міну, наче його в хаті не було (М. К.); Нема такого дерева, щоб на нього птиці не сідали (Ю. С); В очі Саливона зайшла такатуга, що він уже не бачив нікого перед собою

(М. С.).

Підрядна частина присубстантивно-атрибутивних складно­підрядних речень завжди стоїть після означуваного іменника головної частини незалежно від того, чи ця головна частина стоїть перед підрядною, чи підрядна перебуває в середині го­ловної: Я честь віддам титану Прометею, Що не творив своїх людей рабами (Л. У.); При в’їзді в село вершників уже чекали діти, які здалеку помітили їх

(О. Г.); А натому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (П. М.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змі-шались (С. В.); Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок (М. К.); Під кручею, де розмістилася його вогнева позиція, діялось щось незвичайне (О. Г.).

Залежно від значення означуваного іменника і структури предикативних час-тин серед складнопідрядних присубстан­тивно-атрибутивних речень виокремлю-ються два різновиди:

1) власне атрибутивні;

2) атрибутивно-поширювальні.

Власне атрибутивні — це такі присубстантивно-атрибутивні складнопідрядні речення, головна частина яких потребує під­рядної частини, бо означуваний імен-ник, що міститься в го­ловній частині, має надто загальне значення й потребує кон­кретизації, звуження семантики. Так, у реченнях Благословенна та ясна годи-на, Коли буквар до рук бере дитина (Д. П.); Благословен той день і час, Коли про-слалась килимами Земля, яку схо­див Тарас малими босими ногами (М. Р.) підряд-на частина пер­шого речення (коли буквар до рук бере дитина) називає ознаку, яка виділяє предмет (година) з-посеред інших подібних; те саме маємо і в другому ре-ченні, перша підрядна частина якого (коли прослалась килимами земля) також уточнює ознаку предметів (день і час), названих у головній частині, а друга (яку сходив Тарас малими босими ногами) характеризує, конкретизує озна­ку означува-ного іменника земля.

Складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення цьо­го різновиду буду-ються за схемою: той (та, те) — який, кот­рий, коли, де, або: такий (така, та-

ке) — який, такий — коли, такий — де, причому співвідносні слова той, такий у головній частині можуть бути і відсутні, проте вони завжди потенційно можливі.

Атрибутивно-поширювальні речення — це такі складно­підрядні присубстан-тивно-атрибутивні утворення, головна час­тина яких може обійтися без підрядної, оскільки пояснюваний іменник має певне конкретне значення, а підрядна частина по­дає про нього лише додаткові відомості. У таких реченнях вжи­вання співвід-носних (вказівних) слів-займенників при означува­них іменниках головної частини неможливе, оскільки іменни­ки означають конкретні предмети: 3 війни шляхами йде солдат у рідний дім, де матір сина жде під яворами (М. С); Його мінометни-ки, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили особливо ре­тельно враховувати спе-цифіку нових умов (О. Г.); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, пере-носила мрію в якусь зачаровану країну (М. К.).

Поиск по сайту: