Засади кримінального провадження -це закріплені в правових нормах вихідні положення, що виражають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають суть діяльності сторін обвинувачення і захисту та суду щодо досудового розслідування і судового провадження.
Ознаки засад кримінального провадження:
1) вони втілені у форму правових норм. Не є засадами ті наукові та політичні ідеї, що не знайшли відображення у нормах права;
2) норми-засади є не похідними, а навпаки - із них виводяться всі інші норми кримінального процесуального права;
3) вони є найбільш загальними, фундаментальними правовими положеннями;
4) на їх основі побудована і діє вся кримінальна процесуальна система (ця ознака засад характеризує процес зсередини);
5) вони характеризують кримінальний процес в цілому (ззовні);
6) норми-засади діють на всіх або на більшості стадій кримінального провадження і обов'язково в його центральній стадії - судовому розгляді;
7) порушення однієї засади, як правило, призводить до порушення інших засад;
8) недотримання хоча б однієї засади тягне скасування прийнятих процесуальних рішень та інші негативні наслідки.
Значення засад кримінального провадження дістає вияв у тому, що вони є:
1) гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному провадженні;
2) гарантією прийняття законних і обгрунтованих процесуальних рішень;
3) вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінальних процесуальних норм;
4) засобом, завдяки якому досягається упорядкованість у розв'язанні питань, щодо яких є прогалини у праві, та у випадках застосування кримінального процесуального права за аналогією;
5) підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають під час кримінального провадження.
Верховенство права
1. Верховенство права - це правове положення, згідно з яким всі учасники кримінального провадження, їхні права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду.
2. Стаття 8 Конституції, ст. 8 КПК.
3. Зміст засади верховенства права у кримінальному провадженні визначається такими положеннями:
o права і свободи учасників кримінального провадження є найвищими цінностями;
o права і свободи учасників визначають зміст і спрямованість діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду, а тому слідчий, прокурор, суддя не вправі передавати функції щодо здійснення кримінального провадження особам, які не є службовими і не представляють компетентні державні органи;
o верховенство Конституції, у якій закріплені основні права людини (на свободу; недоторканність тощо), над іншими законами;
o доступність правосуддя для сторін кримінального провадження;
o суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретуючи його, виходячи з засади верховенства права;
o справедливі досудова і судова процедури;
o незалежність, безсторонність та професіоналізм слідчих, прокурорів, суддів;
o юридична визначеність, однаковість слідчої та судової практики і відкритість (транспарентність) судових рішень;
o ефективність судового захисту особи - учасника кримінального провадження;
o застосування засади з урахуванням практики ЄСПЛ. У ч. 1 ст. 8 КПК, що регламентує верховенство права, йдеться про права і свободи людини. У ч. 2 цієї статті законодавець зробив акцент на рішеннях ЄСПЛ, оскільки саме він розглядає питання про відповідність дій, бездіяльності і рішень службових осіб державних органів, які здійснюють кримінальне провадження, положенням ЄКПЛ. А ця Конвенція є найбільш "територіально наближеною" до України.
4. Винятків з цієї засади немає.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
2. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
3. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
4. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
5. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження,