Згідно із ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. Між тим, показання з чужих слів не надає достатніх можливостей для перевірки первинного змісту і джерела наданої інформації. З огляду на це виникають значні складнощі щодо з'ясування достовірності фактичних даних, отриманих в результаті таких показань. Тому законодавець встановлює додаткові вимоги: "суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами"; "суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана". У будь-якому разі джерело інформації має бути відоме - це слова іншої відомої особи, яку з певних причин саму не може бути допитано. Доказами не можуть бути дані, джерело яких невідоме (чутки, плітки).
Часто у використанні показань з чужих слів виникає потреба коли особа, яка надала первинні дані тяжко хвора чи померла. Якщо є загроза втрати показань хворої, слід скористатись можливостями, які надані ст. 225 КПК України: "У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду".
За відмову від давання показань свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України, а за давання явно неправдивих показань - за ст. 384 КК України.
Показання потерпілого
можуть мати суттєве доказове значення. Але вони можуть мати доказову силу лише за умови дотримання вимог закону щодо процесуальної форми допиту. Закон вимагає на початку допиту роз'яснити потерпілому його права, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Надання потерпілому можливості скористатись своїми правами - суттєва складова допустимості його показань як доказів у кримінальній справі.
При цьому потерпілому мають роз'яснятись права, визначені в чинному КПК України. Помилкою буде роз'яснювати йому положення ст. 63 Конституції України, в якій мовиться про те, що особа не несе відповідальності за відмову від давання показань щодо самого себе, своїх близьких родичів та членів своєї сім'ї. Адже КПК України потерпілому надає більші права - право взагалі відмовитись віддавання показань щодо будь-яких осіб. Закон не передбачає відповідальності потерпілого за відмову від давання показань. Потерпілий несе відповідальність за давання явно неправдивих показань за ст. 384 КПК України.
Під час допиту потерпілого необхідно приділити особливу увагу з'ясуванню: деталей, які можуть бути зіставлені з іншими зібраними доказами; конкретних дій кожного обвинуваченого; власних дій потерпілого; передуючих взаємин з обвинуваченим; причин протиріч між показаннями потерпілого з цих питань та показаннями, поясненнями, заявами інших осіб.
Допитуючи потерпілого та оцінюючи його показання, слід враховувати, що потерпілий, з одного боку, є особою, яка безпосередньо постраждала від злочину, і часто знає та може повідомити такі факти, які за допомогою свідоцьких показань чи інших доказів не завжди можуть бути встановлені, а, з іншого боку, він є зацікавленою в справі особою, до того ж на об'єктивність показань його можуть впливати емоційні переживання, викликані злочином.