Кримінальні процесуальні функції та гарантії

-це визначені законом основні напрями кримінальної процесуальної діяльності.

Вони "не співпадають один з одним і не поглинаються один одним. Ці напрями і є кримінально-процесуальними функціями"1.

До числа кримінальних процесуальних функцій належать: 1) функція обвинувачення (кримінального переслідування); 2) функція захисту; 3) функція правосуддя; 4) допоміжна функція. В основу цієї класифікації функцій покладаються об'єкт і обсяг окремих напрямів одномотивної кримінальної процесуальної діяльності.

Обвинувачення - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, змістом якого є:

o викриття особи у вчиненні кримінального правопорушення;

o формулювання підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

o порушення державного обвинувачення (затвердження прокурором обвинувального акту);

o підтримання державного обвинувачення перед судом. Обвинувачення є рушійною силою кримінального процесу. Відсутність у кримінальному процесі обвинувачення позбавляла б процес цілеспрямованості. Останній виглядав би як якесь загальне і безлике з'ясування обставин кримінальної справи (М.С. Строгович).

Вжиття до підозрюваних і обвинувачених заходів забезпечення кримінального провадження не є елементом обвинувачення. Останнє здійснюється у зв'язку із вчиненням особою кримінального правопорушення. Заходи забезпечення провадження вживають до учасників процесу (причому не лише щодо підозрюваних, обвинувачених) не за вчинення кримінального правопорушення, а за неналежну поведінку під час кримінального провадження. Саме тому не до кожного підозрюваного, обвинуваченого можна застосувати заходи забезпечення провадження. Хоча кожного підозрюваного, обвинуваченого можна вважати таким, що обвинувачується.

Функція захисту- це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють:

o заперечення по суті підозри і обвинувачення в цілому;

o заперечення окремих пунктів підозри і обвинувачення;

o заперечення кваліфікації кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку);

o давання іншого тлумачення дій підзахисного, не заперечуючи обвинувачення;

o звернення уваги органів досудового розслідування, прокуратури і суду на обставини, що пом'якшують вину;

o наполягання на недостатності доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.

Функція правосуддя (юрисдикційна функція) - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, пов'язаний із прийняттям у кримінальному провадженні остаточного рішення щодо доведеності вчинення суспільно небезпечного діяння конкретною особою і призначенням їй у зв'язку з цим покарання. Єдиним органом в Україні, який має право приймати такі рішення, є суд.

Функції обвинувачення і захисту від самого початку їх здійснення підпорядковуються функції правосуддя. Вони виконуються під контролем суду від моменту початку кримінального провадження. Будь-які рішення і дії слідчого і прокурора можуть бути оскаржені до суду. У такий спосіб забезпечується вільний доступ громадян до правосуддя.

Допоміжна функція - це напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють дії суб'єктів, не заінтересованих у кінцевих результатах кримінального провадження. Наприклад, засвідчення підписом відповідності записів у протоколі виконаним діям, ведення протоколу судового засідання тощо.

Ця функція є допоміжною щодо функції правосуддя.

Функції кримінального процесу завжди виконуються певними учасниками. Один учасник не може виконувати одночасно 2 і більше функцій.

Процесуальні гарантії - закладена у процесуальній формі система правових принципів, приписів, санкцій та інших засобів, які забезпечують встановлення об'єктивної істини й справедливість правосуддя, можливість усіма суб'єктами кримінального процесу реалізувати свої права, свободи й обов'язки, досягнення мети й виконання завдань кримінального судочинства.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини у кримінальному процесі - особливий вид гарантій, які виступають засобом забезпечення реалізації у процесі кримінального судочинства, захисту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право - це можливість відповідної поведінки, то процесуальні гарантії становлять юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, порядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Процесуальні гарантії - закладена у процесуальній формі система правових принципів, приписів, санкцій та інших засобів, які забезпечують встановлення об'єктивної істини і справедливість правосуддя, можливість усіма суб'єктами кримінального процесу реалізувати свої права, свободи й обов'язки, досягнення мети й виконання завдань кримінального судочинства.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини охоплює такі елементи: юридичне визначення самих прав і свобод;

o недопустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;

o визначення процедури їх реалізації;

o роз'яснення учасникам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації;

- надання реальної можливості для самореалізації;

o утримання від порушень прав і свобод людини з боку інших учасників процесу;

o надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу;

o попередження порушень прав і свобод та покладання обов'язку щодо здійснення заходів попередження на осіб, які ведуть кримінальне судочинство чи виконують функцію процесуального контролю і нагляду;

o захист прав і свобод - встановлення перешкод, які виключали б їх порушення;

o дотримання принципу пропорційності при вимушеному обмеженні прав і свобод людини для досягнення виконання завдань кримінального судочинства;

o відновлення порушених прав і свобод;

o повну реабілітацію і відшкодування шкоди, завданої незаконним обмеженням чи порушенням прав і свобод людини.

Розвиток системи процесуальних гарантій забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі передбачає: виконання конституційних вимог щодо недопустимості звуження існуючих прав і свобод та гарантій їх захисту; розширення існуючої системи та обсягу й змісту окремих прав і свобод; чітке законодавче визначення підстав, умов і процедури провадження слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, застосування примусових заходів; створення такої моделі процесуальної форми, за якої примусові заходи, втручання у права, свободи й законні інтереси людини справді виникали б тільки з дотриманням принципу пропорційності та умов крайньої необхідності; дієвість процесуального контролю, судового й прокурорського нагляду за здійсненням процесуальної діяльності; визначення відповідальності за всі прояви безпідставного втручання в гарантовані законом права й свободи людини; створення доступного, простого і надійного юридичного механізму захисту й відновлення прав і свобод, правової реабілітації та відшкодування заподіяної шкоди незаконними діями.

Процесуальна форма

Процесуальна форма - це визначена законом процедура судочинства, відповідні принципам кримінального процесу й передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод людини.

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

o служить засобом досягнення соціально-значимої мети й виконанню завдань кримінального процесу;

o визначає стабільну та юридично доцільну процедуру судочинства;

o оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

o надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;

o створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;

o забезпечує реалізацію принципів правової держави у сфері правосуддя і створює необхідний для цього режим законності;

o забезпечує оптимальне досягнення мети судочинства та використання для цього засобів, що відповідають вимогам моральності;

o забезпечує виховний вплив кримінального процесу.

Поиск по сайту: