Під роздрібним форматом у практиці торгівлі розумі- 30 страница

— підвищення рівня сприйняття споживачем нових продуктів і послуг;

— вплив на тих, хто ухвалює комерційні рішення.

Залежно від ставлення аудиторії до презентатора ділові презентації бувають двох типів: зовнішні й вну

Виступ торгового представника перед покупцями —

приклад зовнішньої презентації. Внутрішня презентація належить до тих ситуацій, коли презентатор і аудиторія знаходяться в межах однієї фірми, коли керівник звертається до працівників фірми.

Презентації можуть бути також диференційовані за ознакою домінант­ної характеристики на товаропросуваючІ, інформаційні, низхідні та ви­східні.

Просуваюча презентація має на меті рекламу продукції, послуги, ідеї, рішення чи рекомендації. При інформаційному типі презентації основ­на увага зосереджується на передачі інформації — технічної, навчальної, статистичної, огляді політичних матеріалів тощо.

Презентація керівника фірми перед начальниками підрозділів є прикла­дом низхідної презентації, і навпаки, презентація підпорядкованого пе­ред начальником є висхідною. Низхідні і висхідні презентації є внутріш­німи.

Крім цього, презентація може бути усною, письмовою і у відео- та електронній версії.

Основними факторами, які впливають на характер і результати презен­тації, є особистість презентатора, зміст повідомлення, аудиторія, зворот­ний зв'язок, канали комунікації, сигнали, середовище і обстановка.

Презентатор — центральна фігура, яка несе пов-еновш елементи _Ну відповідальність за результати презентації.

Тому важливо, щоб він вільно володів навичками ак-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 317

тивного спілкування. Це може бути товарознавець-комерсант, регіональ­ний і торговий представник, фахівець маркетингової служби, що займаєть­ся просуванням товару на ринок тощо.

Зміст повідомлення повинен бути орієнтований на популяризацію ви­год, що створюють товари, укладений договір та ін. Договір готує презен-татор або його помічник. Чим більший внесок презентатора в формування змісту повідомлення, тим краще він буде підготовлений до свого виступу і відчуватиме насолоду від володіння ситуацією.

У ділових презентаціях аудиторія — це особа або група осіб, яким передається повідомлення. Аудиторія може налічувати від однієї до ти­сяч осіб.

Зворотний зв'язок — це відповідь аудиторії презентатору. Вона може виявлятися різними способами: увагою, запитаннями, галасливою реакцією тощо.

Комунікація може здійснюватись трьома каналами: вербальним, вокаль­ним і візуальним. Вербальна комунікація — це слова, які вживає пре-зентатор. Вокальна комунікація належить до голосових характери­стик (висота, сила звуку), а візуальна включаєвсе те, що сприймаєть­ся зором, (вираз обличчя, жести, рухи тощо). Згідно з дослідженнями вербальна комунікація становить 7 % загального впливу на аудиторію; вокальна — 38 % І візуальна — 55 %.

Презентатор і аудиторія спілкуються між собою, надсилаючи і прийма­ючи сигнали, на які обоє повинні реагувати з метою самокорекції. Напри­клад, поглядання на годинник свідчить про поспіх того, хто це робить (нав­мисне чи випадково).

Фактори середовища включають шум, температуру, якість повітря, освітлення. Під обстановкою слід розуміти колір стін, меблі, форму і роз­мір приміщення тощо.

У порівнянні з іншими формами комерційної роботи фірми, спрямова­ної на завоювання ринку і стимулювання продажу, презентація має на­ступні переваги:

—у порівнянні з використанням засобів масової інформації (друковані
ЗМІ, телебачення) — наявність безпосереднього зворотного зв'язку
з аудиторією, можливість гнучкого реагування на її реакцію, корегу­
вання змісту в процесі роботи;

—у порівнянні з технічними засобами передачі інформації й друкова­
них публікацій — можливість впливу особистості, що презентує, її
живого слова на учасників;

—у порівнянні з друкованою інформацією — можливість використову­
вати широкий діапазон засобів — від прямої мови до найсучаснішої
аудіо- та відеоапаратури та їхнього поєднання; газждотаїиш мт{«

318 ■■ "' *-»»\'jn іяг'йц. ■ -Hiin-.-'Onf. ... Глава З

— у порівнянні зі засобами масової інформації й візуальною рекламою —
чітка адресність і врахування особливостей даної аудиторії;

— у порівнянні з традиційною рекламою — можливість організації об­
говорення, дискусії з наступним використанням інформації про весь
спектр настроїв аудиторії.

Недоліками презентації слід уважати її велику залежність від особисто­сті презентуючого, відносну складність організації та дорожнечу, а також неможливість тиражування, оскільки кожна презентація — унікальна.

3.2.2. Підготовка презентації

І Роботу з підготовки і проведення презентації зручно

^г¥¹л v Н п Л Of І Я -

поділити на елементи, кожен з яких заслуговує на само­підготовки

стіинии розгляд,
презентації ^г

______________ | Ідея провести презентацію, як і будь-яка інша, вини-

кає, насамперед, в уяві певної людини: менеджера, біз­несмена, маркетолога. Це думка на кшталт: "Цей новий товар досить гар­ний, але через свою новизну мало відомий на ринку; необхідно ознайоми­ти з ним коло осіб, від яких може залежати просування товару на ринку і його вдалий продаж".

На етапі виникнення ідеї необхідно визначити переваги презентації порівняно з іншими способами поширення інформації про товар і зв'язок фірми з потенційними споживачами (рекламою на телебаченні, в друкова­них ЗМІ і т. ін.).

Для реалізації ідеї презентації, насамперед, необхідний привід. Таким приводом може бути поява нового товару чи нового потенційного покупця, настання сприятливого сезону для виведення товару на ринок, підвищен­ня активності конкурентів, відповідь на чутки чи публікації, що дискре­дитують фірму та її продукцію.

При ухваленні рішення про проведення презентації дуже важливо із самого початку точно визначити її мету, тему й аудиторію, на яку вона повинна бути розрахована.

Метою презентації є відповідь на запитання: "Чого ми хочемо домог­тися цією акцією?". Одна з головних вимог при формулюванні мети — визначеність. Ціль повинна бути конкретною, тому що не можна від одно­го нетривалого заходу вимагати занадто багато.

Формулювання мети повинно визначати, про що учасники презентації зможуть довідатися внаслідок її проведення і на що розраховує, завдяки цим знанням, фірма, яка влаштовує презентацію. Такими цілями можуть бути налагодження контакту підприємства з закордонними фірмами для

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 319

продажу їм своєї продукції; укладання контрактів на постачання устат­кування; бартерних угод між підприємствами і т. ін. (наприклад, укла­дення контракту на постачання сільськогосподарської продукції).

Вдало визначена ціль дозволяє чітко сформулювати тему презентації.

Тема презентації, насамперед, повинна бути конкретною, відповідати меті, визначати напрямок її реалізації. Дуже важливо, щоб тема була привабливою для запрошених на презентацію учасників і, звичайно, була їм зрозумілою. У порівнянні з метою тема повинна бути більш деталізова­ною, адресною. Отже, відповідно до наведеної вище мети, тема може зву­чати так: "Можливі схеми оборудок при постачанні томатів для переробки на підприємствах харчової промисловості Львівської області". Після того як тему презентації обрано, варто розгорнути і ретельно структурувати її, тобто розбити на складові частини і визначити їхню часову тривалість.

Центральною фігурою при проведенні презентації, як і-------------------

зазначалося вище, є той, хто презентує. Від його яко- ^д

„ ... презентації
стеи — уміння, досвіду, знань, практичної гадготовле- ________

ності — залежить успіх презентації. Тому комерційні фір­ми підготовлюють для презентації відповідних фахівців, як правило, за сумісництвом. Основним місцем зайнятості їх може бути організація про­дажу товарів, робота з покупцями чи продавцями або у відділі маркетингу.

Будь-яка аудиторія вимагає від презентатора володіння матеріалом; відповідності своїй ролі; поваги до себе і визнання поглядів слухачів; адек­ватності повідомлення, яке можна зрозуміти і оцінити, з яким можна погодитись або ні; зрозумілості сказаного; постійної підтримки уваги та зацікавленості аудиторії.

Головним інструментом виступаючого є зоровий ефект, форма виступу (насамперед, характер мовлення), і лише на третьому місці — зміст висту­пу. Цим, зокрема, пояснюється той загальновідомий факт, що презентації "під переклад" проходять значно гірше, ніж коли виступаючий і аудито­рія розуміють один одного без перекладача.

Отже, вирішального значення набуває зорова (візуальна) інформація. Це пов'язано з тим, що через зоровий канал людиною сприймається від 80 до 90 % усієї одержуваної інформації.

Зорові враження від виступу складаються з оцінки зовнішнього вигля­
ду виступаючого (зовнішності, одягу, манери триматися і т. ін.) і викори­
стовуваного ним демонстраційного матеріалу. Не останню роль відіграє
і володіння презентатором "мовою тіла¹'. Відповідні пози і жести людини
спричинюють підсвідому реакцію, що може бути як сприятливою, так і не­
сприятливою для цілей презентації. Наприклад, зчеплені нижче пояса руки
викликають негативну реакцію, а вільна жестикуляція руками на рівні
грудей — позитивну. . ,_t._u,..,.,--- .,.-«.„-.. „™k,,,._r-

320 aiqewr *жадочп отовотпо імивквпгйввс Глава З

Вплив виступаючого і демонстрованого ним матеріалу на аудиторію можна умовно розкласти на раціональну й емоційну складові.

Раціональна складова спирається на розум і звернена до свідомості люди­ни. Це зміст виступу, аргументи, що наводяться в ньому, докази, цифри і факти.

Емоційна складова апелює до почуттів людини; вона торкається її під­свідомості. Це "мова тіла" (міміка, жестикуляції, пози виступаючого), ін­тонації голосу.

Презентатор повинен мати доброзичливий, уважний погляд, спрямова­ний в очі присутнім на презентації. Треба, щоб кожен в аудиторії відчув, що мова виступаючого звернена саме до нього. Жестикуляція повинна бути виразною, помірною; поза — природною, розкутою, але в жодному випад­ку не вульгарною; не слід тримати руки в кишенях, розмахувати руками, терти чоло, почухуватися тощо.

Інтонація голосу (вокальний канал комунікації) складається з моду­ляцій, гучності звучання, наголосів. Модуляція — це чергування високих і низьких тонів голосу. Вона додає мовленню яскраво емоційного забарв­лення. Так, перехід до високих тонів свідчить про важливість, значущість інформації, що повідомляється.

Посилення чи зменшення голосності застосовується для акцентування тих місць ( чи фраз, навіть абзаців) у повідомленні, які вимагають особли­вої уваги. Цієї ж мети можна досягти і за допомогою наголосів — виділен­ня силою звуку і висотою тону окремих слів.

Основний зміст впливу особистості виступаючого на аудиторію полягає в тім, що ця особистість неповторна, унікальна. Якби це було не так, більш доцільно (і, звичайно, набагато дешевше) стало би використання на пре­зентації замість живого спілкування відео- й аудіозапису.

Вплив унікальної людської особистості виявляється в тому, що тільки людина здатна сформувати і донести до аудиторії свою індивідуальну і не­повторну думку, виразити своє ставлення до предмета, що розглядається. Манера поводження виступаючого, його поза, жести, інтонації та аргу­менти будуть сприйматися аудиторією як зовнішні прояви цієї особистості. Саме це здатне викликати позитивні емоції аудиторії і, що особливо важ­ливо, — сприяти поширенню симпатій на об'єкт презентації.

Під час підготовки до презентації необхідно визначи­тися з її аудиторією. Важливо пам'ятати, що головний учасник презентації — не товар чи послуга, а людина, якій цей товар призначений. І перше запитання, яке повинен адресувати собі презентатор: до кого він буде звертатися? Залежно від обраної аудиторії визначаються:

— склад групи осіб, що готують і проводять презентацію;

— форма подачі матеріалу;

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 321

— зміст презентації; , <j_f-

— ступінь глибини і деталізація розкриття теми презентації. v

З'ясувавши ці питання, необхідно замислитися над тим, що більш за все буде цікавити учасників презентації?

Відповідаючи на основне запитання аудиторії "а що це мені дасть7", необхідно продумати наступні ключові моменти, що визначають роботу з аудиторією:

— яким "багажем" з теми презентації володіє аудиторія;

— як уявляє собі аудиторія суть презентації; ,

— який настрій аудиторії з приводу презентації; _: І

— до якої частини аудиторії презентація повинна бути звернена в пер­
шу чергу;

— які небажані ситуації можуть виникнути під час презентації і як слід
на них реагувати?

У процесі підготовки презентації корисно розділити аудиторію на гру­пи учасників з подібними інтересами — так звані цільові групи.

Стосовно згаданої вище теми бартерних угод на постачання сільськогос­подарської продукції у Львівську область можна запропонувати наступні цільові групи:

— менеджери, що здійснюють керівництво підприємствами харчової
промисловості та їхніми підрозділами;

— працівники, пов'язані з цим виробництвом;

— фахівці з маркетингу; -,

— працівники служби якості; ..(

— фінансові працівники;

— працівники відділів постачання і збуту.

Кожна з цих цільових груп чекає від презентації вирішення власних проблем. Наприклад:

— менеджера-керівника цікавить, що собою являє фірма, яка презен­
тується, яка її структура, організація, керівництво; і

— директор з виробництва хоче довідатись, як здійснюється виготов­
лення, збереження, транспортування презентованої продукції;

— директора з маркетингу турбує як презентований товар оцінюється
на ринку, які ціни цього товару в конкурентів, хто можливі покупці
товару і т. ін.

Визначившись з ідеєю, метою, темою й аудиторією презентації, можна
перейти до розгортання теми в доповідь для виступу на презентації та до
його структурування. і

11 Комерційна діяльність

322 u«ssaoT soisjiaq-"¹ :ji:wctpc нмнпччзпєиОбг ■ Глава З

3.2.3. Вимоги до проведення презентації

Структуризація

процесу____ нюватися одночасно в двох напрямках:
презентації
_____________ і — основні тези повинні бути вибудовані в логічному

зв язку і послідовності; — виклад тез повинен бути прив'язаний до часового графіка доповіді.

Логічна структура передбачає зв'язок між окремими тезами, їхню логічну послідовність, виправданий перехід від тези до тези.

Часова структура досягається визначенням часу на кожну тезу, а та­кож прив'язкою доповіді до реального часу (початок і кінець кожної тези — по хвилинах).

Матеріал доповіді повинен бути розділений на завершені за змістом ча­стини. Необхідно передбачити переходи від попередньої частини до наступ­ної; вони повинні мати виразний початок і кінцівку (так званий бантик).

Важлива роль у презентації приділяється аргументації. Головними вимогами до аргументів є їхня вагомість, обґрунтованість, переконливість, відповідність темі, доступність аудиторії. Аргументи повинні поєднуватись з формою доповіді, У звичайній ситуації чим важливіші аргументи, тим "м'якшою" може бути форма їхнього подання аудиторії. Іншими словами, якщо спостерігається дефіцит вагомих аргументів, то доводиться компен­сувати цей недолік формою їх подачі. При доборі аргументів варто спирати­ся на власний досвід, смак і почуття міри (щоб не багато і не мало), реак­цію аудиторії.

Аргументи повинні бути по можливості пов'язані в єдиний ланцюг до­казів за схемою: суть проблеми — пропозиції для її вирішення — прикла­ди — поради — оцінка вигідності. Так, корисно порівнювати пропонований новий товар із наявними, показувати його безперечні переваги порівняно з товарами конкурентів, наводити висловлення авторитетів, користувачів товару, невеликі підтверджувальні розрахунки і цифрові викладки. Іноді буває доречно надати аргументації м'якого, ненав'язливого характеру, навести її у формі порад, побажань, роздумів про користь нового товару тощо. Добре сприймається постановка основних проблем у формі запитань до аудитори зі звертанням за допомогою до неї для вирішення проблеми.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 323

Не меншого значення, ніж аргументація, набуває форма виступу, мова виступаючого. Необхідно знати, що виступ треба побудувати так, щоб залучити слухача до обговорення проблеми, змусити його думати і співпе­реживати. Цьому сприяють риторичні запитання, міркування вголос, звер­тання до слухачів за порадою і допомогою. Наприклад: "Як Ви думаєте, яку економію часу і коштів можна одержати, використовуючи нашу електро­пилу?".

Мова повинна бути живою, образною. Наприклад: "Пам'ять нашого
комп'ютера здатна вмістити зміст мільйонів томів — це все, що написане
людством за його довгу історію". ц -,,-. •..,■■ j '

У виступі на презентації варто уникати висловів від першої особи. Тре­ба говорити: "ми","нас", "наше" тощо. Це додасть висловленням більшої ваги і вірогідності. Велику небезпеку таїть у собі монотонність промови, що навіює на аудиторію тугу і хилить до сну.

Психологами виявлено низку слів, які вже на рівні підсвідомості люди­на сприймає позитивно або негативно. Позитивні емоції викликають сло­ва: "надійність", "гарантія", "випробуваний товар (спосіб)", "зобов'язання", "перевірений продукт", "спеціальний", "контроль". Негативну реакцію спричинюють слова: "витрати", "утрати", "ціна", "демонстрація (товару)", "обов'язки", "новий", "новинка", "договір", "навчання", "термін", "ні", "не".

Звичайно, варто частіше користуватися словами, привабливими для слухачів, і уникати слів, здатних викликати негативну реакцію. Сучасна мова мова багата і дає широкі можливості для цього. Так, замість "витра­ти" краще вживати "інвестиції"; замість "ціна" — "вартість"; замість "де­монстрація" — "презентація"; замість "навчання" — "підвищення квалі­фікації"; замість "термін" — "період" і т. ін.

Позитивні емоції в аудиторії та клієнтів виникають тоді, коли презен­тація відбувається мовою вигод, потреб і побажань потенційних клієнтів, коли продаються не властивості товару, а його споживчі цінності. Наприк­лад: "Придбайте цей телефон, і Ви зможете використовувати його під час відряджень в країни всієї Європи".

Для вдосконалення мови корисно зробити відеозапис репетиції виступу з її подальшим вивченням і аналізом для усунення виявлених недоліків.

Важливого значення під час презентації набувають вступ і висновки,
оскільки вони становлять 80 % сумарного враження від презентації в ціло­
му. Вступ повинен містити яскравий факт, актуальний приклад, навіть
анекдот, — те, що здатне привернути увагу аудиторії, створити їй необхід­
ний настрій. Не слід починати виступ із критики, негативних прикладів
тощо. Висновок повинен бути побудований в оптимістичному дусі, місти­
ти вражаючу підсумкову інформацію, думку, що запам'ятовується, пер­
спективну ідею. Тому важливо дотримуватись уже перевіреної успішної
структури початкової й завершальної частини презентації. і'

324 влізаОі ужвлооп о'адчотпо яич&уеііезд'ес t Глава З

У вступі доречно зробити комплімент аудиторії, поінформувати про тему презентації, з'ясувати мету презентації, апелювати до інтересів аудиторії, повідомити про регламент. У доповіді важливо акцентувати перехід до висновків та правильно їх сформулювати.

Висновки повинні містити: підсумки сказаного; заклик до ДІЇ; комплі­мент аудиторії; креативну цитату; слова подяки,

На вступну і заключну частину відводиться 20 % загального часу пре­зентації, але вони справляють 80 % сумарного враження на аудиторію.

Для досягнення належного ефекту від презентації ви-

користовується весь арсенал сучасних засобів впливу. Насамперед, необхідно забезпечити наочність матеріалу, що подається. Важливість цієї вимоги визначається тим, що, за даними психологів, із усього одержуваного обсягу інформації людина здатна запам'ятати не більше 20 % почутого, 30 % — побаченого і 50 % — побаченого і почутого одночасно. Саме звідси похо­дить відомий вираз: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути".

Наочність досягається шляхом подання аудиторії демонстраційних схем, плакатів, таблиць, а також використання друкованого тексту у вигляді тез, доповідей, буклетів тощо. Разом з тим наочність не є самоціллю. Вона повинна органічно вписуватися в загальну концепцію презентації. її зав­дання — підсилити і зробити мовний чи друкований текст таким, що за­пам'ятовується, а також, що дуже важливо, заощадити дорогий час пре­зентації.

Завдання засобів наочності полягає в наступному:

— зробити доступною логіку і послідовність матеріалу доповіді;

— виділити головні положення (моменти) презентації;

— зробити більш зрозумілим зміст доповіді чи тексту;

— розкрити внутрішні зв'язки окремих частин доповіді чи тексту;

— сприяти створенню образів, що закріплюють подану інформацію;

— створенням зорових образів заощадити час доповіді й друкований
текст.

Вибудовуючи зоровий ряд засобів наочності, необхідно продумати такі основні питання:

— що необхідно показати;

— яка мета наочності;

— для кого вона призначена;

— які для цього необхідні засоби?

За допомогою наочності можна представляти ідею презентації в цілому і по частинах, розкривати сутність окремих її задач, моделювати зміст презентації. Метою наочності може бути як інформація з конкретного

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 325

питання презентації (наприклад, тактико-технічна чи економічна харак­
теристика товару), так і демонстрація документів, думок учасників чи
клієнтів, підведення підсумків презентації. !

Необхідно враховувати підготовленість учасників до сприйняття наоч­ного матеріалу: фаховий рівень присутніх, ступінь їхньої обізнаності, знан­ня мови, якою проводиться презентація тощо.

Основними візуальними засобами, які забезпечують наочність під час презентації, є кодоскоп, "дошка оголошень", фліпчарт, відривні аркуші паперу для запису фломастером, чорна дошка з крейдою, діапроектор тощо. Кожен з перелічених засобів має свої переваги і недоліки, а також певний діапазон можливостей, що необхідно враховувати при підготовці й прове­денні презентації.

Так, кодоскоп дає можливість працювати без затемнення приміщення; не вимагає від презентуючого повертатися обличчям до дошки, втрачаючи контакт з аудиторією; застосовувані діапозитиви (так звані "прозірки") можна складати таким чином, щоб нарощувати зображення. Однак кодо­скоп є не скрізь; інформація після її демонстрації зникає з екрана і по­збавляє презентуючого можливості зберегти її для подальшої роботи з ауди­торією. Маніпулювання кодоскопом вимагає відповідних навичок: розмі­щення матеріалу на "прозірці" повинно бути компактним і лаконічним (як правило, на одному аркуші — один заголовок і одна тема); зображення літер і цифр повинно читатися з будь-якого місця в залі (на відстані до екрана 10 м висота літер повинна бути не меншою 5 мм і збільшуватися з кожним п'ятиметровим віддаленням ще на 5 мм). Виступаючому потрібно навчитися не загороджувати екран, указувати на окремі місця зображен­ня олівцем на "прозірці" чи указкою на екрані та Ін.

Робота з "дошкою оголошень" також вимагає певних навичок. Необхід­но навчитися заповнювати і добирати відповідні картки, уміти розташову­вати їх на "дошці", з'єднувати між собою лініями зв'язку і т. ін. Цей спосіб візуалізації інформації значно дешевший і простіший, ніж кодоскоп. Він допускає збереження зроблених "оголошень" до кінця презентації; зміст "оголошень" можна змінювати і нарощувати. Однак тут не обійтися без того, щоб не повернутися до аудиторії спиною; "дошка" не підлягає трива­лому збереженню й транспортуванню і після її демонстрації, як правило, припиняє існування.

Використання фліпчартів з відривними аркушами паперу для записів фломастером має ті ж переваги і недоліки, що і "дошка оголошень". Утім ця форма подачі інформації ще простіша, адже аркуші можна зберігати і впродовж усієї презентації тримати перед очима слухачів.

Досвідчений презентатор звичайно не зупиняється на одному, навіть найкращому, засобі візуалізації, а знаходить його вдале поєднання стосов­но до змісту і форми презентації та власних можливостей.

326 зі.>-.аот ■,*п;.- Глава З

Презентація, як усяка цілеспрямована акція, вимагає презентації ретельно продуманого і вмілого керування нею. Управ­ління презентацією передбачає завчасне планування, організацію, корегування під час її проведення, а також заключний аналіз з оцінкою, висновками і рекомендаціями.

Планування презентації доцільно будувати в такому порядку розгляну­тих вище елементів:

— хронометраж усіх подій презентації від початку до кінця в реально­
му часі;

— опис основних подій презентації (початок, перебіг, завершення);

— визначення осіб і відповідального (одного), що проводить кожен захід;

— засоби наочності з кожного заходу;

— перелік і зразки розроблених матеріалів (буклети, доповідь, інфор­
маційні матеріали і довідкові дані).

Усі ці матеріали в сукупності утворюють так званий сценарій презента­ції. Короткий зміст (канва) одного з можливих варіантів сценарію може виглядати так:

— підготовка приміщення та роздача роздаткового матеріалу;

— відкриття посадовою особою фірми (2-3 хв.; бажано, щоб це була пер­
ша особа) ;

— представлення аудиторії провідних керівників презентуючої фірми
і найбільш знаних з числа присутніх на презентації осіб;

— демонстрація відеофільму (до 15 хв.), що відбиває суть презентації;

— виступ презентуючого з доповіддю (до ЗО хв.);

— відповіді на запитання присутніх (до 15 хв.);

— надання слова гостям (до 5 хв. на один виступ; число виступаючих —
не більше 5);

— вручення гостям сувенірів, рекламних та інформаційних матеріалів,
пам'ятних значків і т. ін.;

— келих шампанського чи фуршет — для налагодження особистих
контактів між учасниками презентації (упродовж однієї години);

— розважальна програма (до 45 хв).

Кращий час для проведення презентації — після обіду, близько 15—16 год. Оптимальна її тривалість (без коктейлю і розважальної програми) — 2 год.

Поиск по сайту: