Під роздрібним форматом у практиці торгівлі розумі- 35 страница

Лізингодавець, який передає право володіння та користування пред­метом лізингу лізингоодержувачу, є центральною фігурою лізингу.

Лізингодавець здійснює лізингову діяльність шляхом придбання за раху­нок власних та (або) залучених коштів у власність майна і надання його як об'єкта лізингу лізингоодержувачеві за відповідну плату на визначений термін і на узгоджених умовах у тимчасове володіння та користування з переходом (або без переходу) до лізингоодержувача права власності на об'єкт лізингу. Фактично він надає лізингоодержувачеві фінансову послу­гу, пов'язану з передаванням майна у тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості й платності. Йдеться про специфічний кредит, який отримує лізингоодержувач у формі майна, що передається в кори­стування. Для лізингодавця лізинг є або основним видом підприємниць­кої діяльності, або способом вкладення капіталу, який дозволяє йому ви­гідно розміщувати тимчасово вільні грошові активи за умови відносно низьких ризиків неплатоспроможності. Адже передане в лізинг майно за­лишається власністю лізингодавця до моменту повного викупу; його мож­на повернути та передати іншому лізингоодержувачеві або ж продати.

Діяльність зі здавання майна в лізинг, згідно з чинним законодавством України, можуть здійснювати будь-які суб'єкти господарювання — юри­дичні особи, які мають право здавати в оренду (лізинг) будь-яке належне їм майно, якщо це не суперечить вимогам законодавства. Йдеться, перед­усім, про виробничі підприємства, які основну частину виготовлюваної продукції можуть реалізовувати на ринку засобів виробництва, а решту виробів — здавати в оренду (або лізинг). Це можуть бути також виокрем-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 371

лені з-поміж виробничих дочірні підприємства, які спеціалізуються на здаванні в оренду (лізинг) виготовлюваної продукції, оптові торговельні підприємства та ін.

Альтернативним шляхом щодо створення таких формувань може бути пошук наявних спеціалізованих лізингових компаній, які придбавають

у власність продукцію виробників з метою подальшого здавання ЇЇ в лізинг.

Лізингова компанія — спеціалізована установа,

Лізингові компанії, їхня

роль і типи У загальній схемі лізингових відносин лізингова

компанія виступає (на підставі договору купівлі-про-дажу) як власник обладнання чи іншого майна — об'єкта лізингу; в окре­мих угодах від її імені може виступати представник-посередник. Досить часто спеціалізовані лізингові компанії створюються на основі об'єднання майна та коштів виробничих або торговельних підприємств та установ банків. Спеціалізовані лізингові компанії мають розвинуті зв'язки як у сфе­рі виробництва, так і на оптовому ринку засобів виробництва, завдяки чому вони спроможні забезпечувати гарантовані поставки замовленого лізинго-одержувачем типу обладнання, запасних частин, а в окремих випадках — послуг з технічного обслуговування.

В умовах розвинутих ринкових відносин з урахуванням функціональ­ного призначення спеціалізованих лізингових компаній виділяють три основні типи таких суб'єктів:

— брокерські лізингові компанії;

— фінансові лізингові компанії; . "'

— сервісні лізингові компанії.

Брокерські лізингові компанії безпосередньо в лізинговій угоді участі не беруть. Вони лише виконують посередницькі функції, тобто зводять учасників лізингових відносин — потенційного лізингоодержувача, вироб­ника необхідного обладнання або оптове підприємство, а також банк, який фінансує угоду. Брокерські лізингові компанії можуть також діяти в якості агента однієї зі сторін лізингової угоди, отримуючи за це від неї комісій­ну винагороду. Як правило, брокерські лізингові компанії не несуть мате­ріальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору учасниками лізингової угоди.

Фінансові лізингові компанії відповідно до свого функціонального при­значення лише кредитують лізингові проекти; тому вони зацікавлені в успішній реалізації проекту лізингу і поверненні позичених коштів а відповідними відсотками. Найчастіше фінансові лізингові компанії ство­рюються у формі дочірніх підприємств банків.

372 fiiQ-j'itw ужадочп oioeoti.o RHHSiwiESdec Глава З

Сервісні лізингові компанії виконують обов'язки з комплексного або часткового обслуговування об'єкта лізингу і який вони поставляють лізин-гоодержувачеві. їх послуги спрямовані, насамперед, на монтаж, налаго­джування обладнання, його експлуатацію, проведення різних видів ре­монтів, консультування та ін.

У даний час на вітчизняному ринку різноманіття лізингових компаній охоплює такі групи лізингодавачів:

— державні лізингові компанії, створені на основі майна державних
підприємств (відповідно до постанов КМУ та Указів Президента —
у формі Національних акціонерних компаній, наприклад, НАК "Укр-
агролізинг", ВАТ Лізингова компанія "Украгромашінвест" тощо, які
можуть фінансуватися з державного бюджету);

— комерційні лізингові компанії — дочірні підприємства крупних бан­
ків;

— комерційні лізингові компанії, створені за галузевою або виробни­
чою ознакою (без участі держави);

— лізингові компанії, створені торговельними компаніями;

— незалежні лізингові компанії, які не мають зв'язків з банківськими,
промисловими або державними ресурсами (найчастіше вони створю­
ються як акціонерні товариства — об'єднання дрібних приватних
інвесторів);

— міжнародні лізингові компанії та їх філії;

— іноземні підприємства — постачальники обладнання, транспортних
засобів, іншого майна, які використовують лізинг як інструмент збу­
ту продукції (наприклад, автомобілів великої вантажопідйомності).

В організації та реалізації лізингових угод, крім основних суб'єктів лізингу, задіяні й інші учасники. Передусім йдеться про різноманітних посередників.

Посередники — це юридичні або фізичні особи, які є

професійними учасниками лізингових операцій і які в уго­дах лізингу з продавцями, покупцями та користувача­ми об'єкта лізингу можуть виступати в якості пред­ставника клієнта стосовно інших учасників лізингових відносин; як самостійний суб'єкт угод з постачальниками, який закуповує в них обладнання у власність з метою наступної реалізації іншим клієнтам.

Посередники в лізинговій діяльності представляють інтереси товарови­робника або покупця і діють від їх імені, хоча не є жодним із названих суб'єктів. Посередники беруть на себе функції просування виробленої про­дукції і тим самим дозволяють виробнику зосередитися на процесі вироб­ництва; таким чином вони сприяють підвищенню ефективності роботи ви­робників. Разом з тим залучення посередника до лізингової операції сут-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 373

тєво скорочує термін оборотності капіталу і підвищує дохідність вироб­
ництва, -м лняїїтвмщін
В якості посередників у лізингових угодах можуть брати участь під­
приємці з різним поєднанням прав та обов'язків, наприклад, дистриб'юто­
ри (оптовики), дилери, брокери, комісіонери, агенти, комівояжери, кон­
сультанти та ін. При цьому вони можуть залучатися до лізингової угоди
з боку лізингодавців, постачальників, лізингоодержувачів, інвесторів (кре­
диторів) тощо. Поряд з цим існують ситуації, коли кількість суб'єктів лі­
зингу скорочується до двох учасників. Це можливе у випадку, коли поста­
чальником і лізингодавцем виступає одна і та ж особа. Тоді лізингові опе­
рації виконуються спеціальними філіями або дочірніми підприємствами
фірми-виробника обладнання або ж його структурними підрозділами, які
збувають продукцію даної фірми з допомогою лізингу. ;

3.5.3. Основні еиди лізингу

У вітчизняній економічній теорії на даний час не ви­роблено загальновизнаної класифікації лізингових Класифікація

відносин; існують проблеми розмежування окремих оз- лізингових

відносин

нак, за якими вирізняються ті чи інші види лізингу;

інколи за різними назвами приховується один і той же вид лізингу, натомість ознаки різних видів лізингу можуть бути поєднані в одній лізинговій угоді. Істотною проблемою теорії лізингових відносин є також суперечливість виділення, співвідношення понять "форм" (вну­трішній, міжнародний) і "видів" (фінансовий, оперативний, зворотний) лі­зингу та їх тлумачення.

Суттєвим недоліком є і те, що вітчизняне законодавство досить часто І швидко змінюється, але зміни інколи не додають ясності щодо розуміння тих чи інших понять. Так, п. 2 ст. 292 ГКУ визначає, що "...залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох ви­дів — фінансовий та оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо". Закон України "Про фінансо­вий лізинг" ототожнює поняття "лізинг" та "фінансовий лізинг", натомість в інших нормативних документах (див. Закон України "Про оподаткуван­ня прибутку підприємств") виділяються поняття "оперативний лізинг (оренда)" та "фінансовий лізинг (оренда)", тобто за змістом відповідних статей лізинг прирівнюється до оренди*.

* У багатьох країнах оренда поділяється на два види — оперативний лізинг (або опе­
ративна оренда) та фінансовий лізинг (або фінансова оренда); у ГК РФ вирізняють поняття
"оренда" (лізинг) та "фінансова оренда" (лізинг). ■ _ -

374 HiqoeOT vnfflftoqn cnCMtufKj йь.іФ'^гчч^ас Глава З

Вітчизняні фахівці, орієнтуючись на прийняту в Російській Федерації нормативну класифікацію лізингу, традиційно виділяють:

— за сферою ринку лізингових послуг — дві форми лізингу (внутрішній
та міжнародний);

— за правом на об'єкт лізингу — три види лізингу (фінансовий, опера­
тивний, зворотний);

— за переуступкою права користування об'єктом лізингу — один вид
лізингу (сублізинг);

— за терміном дії лізингових відносин — три типи лізингу (довгостро­
ковий, середньостроковий і короткостроковий).

Натомість Конвенція СНД "Про міждержавний лізинг", підписана Укра­їною у 1998 p., визначає поняття міждержавного лізингу та його основні види, зокрема, фінансовий лізинг, операційний (оперативний) лізинг, зво­ротний лізинг, компенсаційний лізинг, бартерний лізинг, інші види лі­зингу.

Отже, існує потреба у виробленні системного підходу до класифікації лізингових відносин. При цьому основними чинниками класифікації, за якими виділяються окремі види лізингу, доцільно визнати такі організа­ційно-правові та фінансово-економічні ознаки, як:

— сфера ринку лізингових послуг;

— форма організації лізингової угоди;

— об'єкт лізингу;

— тривалість угоди лізингу;

— обсяг обслуговування лізингоодержувача;
- — умови амортизації;

— тип лізингових платежів та ін. (рис. 3.5.5).

У зв'язку з великим різноманіттям видів лізингу та їх модифікацій детально проаналізувати специ­фіку цілей, змісту, техніки кожного з видів лізингу в даному підручнику практично неможливо. Тому розглянемо лише основні ознаки та зміст найбільш розповсюджених видів лізингу відповідно до наведе­ної вище схеми класифікації лізингових відносин.

Так, з урахуванням форми організації угоди (і техніки проведення лізинго­вої операції) розрізняють прямий, опосередкований, зворотний лізинг і лізинг постачальнику; окремою модифікацією лізингу за цією ознакою є сублізинг.

Прямий лізинг передбачає, що виробник (постачальник) самостійно,

поєднуючи функції продавця і лізингодавця, без посередників здає об'єкт у лізинг лізингоодержувачеві (рис. 3.5.6).

Згідно з цією схемою, виробник обладнання створює спеціальний струк­турний підрозділ підприємства або дочірню лізингову компанію, які зай-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Ознаки класифікації лізингових відносин

Рис. 3.5.5. Основні ознаки класифікації лізингових відносин____

- ( _____ _________

Договір лізингу

Лізингові платежі

Рис. 3.5.6. Схема організації прямої лізингової угоди

ужядецп оіозиттю

Глава З

маються збутом продукції й передаваннням її в лізинг, що дозволяє вироб­нику отримувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції та використовувати додаткові кошти на розвиток (розширення і технічну реконструкцію) виробництва. Завдяки роботі без посередників значно спро­щується механізм здійснення угоди (лізингова угода перетворюється на двосторонню) та скорочуються витрати на її проведення.

Опосередкований лізинг передбачає передавання обладнання чи іншо­го майна в лізинг через посередників. При опосередкованому лізингу до угоди задіюється щонайменше три учасники: продавець-виробник, лізин­годавець (лізингова компанія) і лізингоодержувач; досить часто їх кількість суттєво зростає, і лізингова угода перетворюється на багатосторонню.

У випадку опосередкованого лізингу посередник (лізингодавєць) спо­чатку фінансує придбання об'єкта лізингу від виробника і постачає його користувачеві (лізингодавцю), а потім періодично отримує від лізинго-одержувача лізингові платежі. Принципова схема прямого лізингу наве­дена на рис. 3.5.1.

Зворотний лізинг* передбачає, що власник обладнання (чи іншого май­на) передає право власності на нього майбутньому лізингодавцеві (покуп­цеві) на умовах договору купівлі-продажу (тобто продає його) і одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна (бере цей же об'єкт у лізинг у покупця). Таким чином, в угоді зворотного лізингу початковий власник виступає і як продавець обладнання, і як його лізингоодержувач (рис. 3.5.7).

ви*

А.

Пошук покупця-ліаингодавця

Продаж майна

Продавець

Оплата вартості майна

Покупець

Лізднго-одержувач

Лізингові платежі

Лізингодавець

Передача майна в лізинг

Рис. 3.5.7. Принципова схема організації зворотної лізингової угоди

* У міжнародній практиці зворотний лізинг отримав назву "ліз-бек" (від англ. "lease back").

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

У результаті такої операції відбувається лише юридична зміна власни­ка майна, проте реально його користувач не змінюється; продавець облад­нання фактично отримує в своє розпорядження додаткові кошти (повну вартість обладнання, сплачену покупцем-лізингодавцем) і в той же час зберігає право на користування майном. Таким чином продавець засобів виробництва має можливість продовжити експлуатацію і використовува­ти їх для нових капітальних вкладень, адже покупець даного майна надає своєрідний кредит попередньому власникові (щоправда, в обмін за право власності на майно та періодичні лізингові платежі). Після закінчення терміну договору лізингу продавець (лізингоодержувач) має право придба­ти об'єкт лізингу і, таким чином, відновити право власності на це майно.

Зворотний лізинг дозволяє продавцеві основних засобів: забезпечити термінове надходження коштів і відновити за їх рахунок виробничий про­цес; рефінансувати капітальні вкладення зі значно меншими витратами, ніж при залученні банківських позик; отримати зручніші умови оподат­кування (використовуючи власне обладнання, яке переоформлене в лізинг, можна відносити лізингові платежі на собівартість продукції і, таким чином, знизити оподатковуваний прибуток підприємства) тощо.

Лізинг постачальнику, на відміну від зворотного лізингу, передбачає, що постачальник обладнання, хоча і виступає в ролі продавця та лізинго-одержувача одночасно, але не є користувачем майна, яке він обов'язково передає в сублізинг третій особі (без згоди лізингодавця). Ця схема (рис. 3.5.8) дозволяє виробнику обладнання самостійно або через дочірню компанію займатися фінансовим лізингом, не вдаючись до послуг профе­сійних посередників.

Здавання об'єкта в сублізинг

Продаж об'єкта лізингу

Оформлення передачі об'єкта в лізинг (договір лізингу)

Лізингові платежі

Рис. 3.5.8. Принципова схема організації угоди лізингу постачальнику

Глава З

Відповідно до вітчизняного законодавства сублізинг — це вид піднай­му майна (об'єкта лізингу), відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за до­говором сублізингу) у користування за плату на погоджений термін відповідно до умов договору сублізингу майно (об'єкт лізингу), отри­мане раніше від лізингодавця за договором лізингу.

При переданні майна (об'єкта лізингу) у сублізинг право вимоги до про­давця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором суб­лізингу; при цьому обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

Принциповою відмінністю сублізингу від інших видів лізингу є здаван­ня основним лізингодавцем майна в лізинг не безпосередньо користувачу, а через лізингову компанію-посередника, яка передає отриманий об'єкт лізингу кінцевому користувачеві, акумулює лізингові платежі та перера­ховує їх основному лізингодавцеві (рис. 3.5.9).

Договір купівлі-продажу

Об'єкт лізингу (обладнання)

Страху­вання об'єкта лізингу

Договір лізингу

Заявка на об'єкт лізингу

Письмова згода

Договір сублізингу

Переуступка прав користу­вання об'єк­том лізингу

Рис. 3.5.9. Принципова схема організації сублізингу

При цьому в договорі сублізингу, зокрема, передбачається, що:

— термін, на який об'єкт лізингу надається в сублізинг, не може пере­вищувати терміну договору лізингу;

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 379

— обмеження на використання об'єкта лізингу повинні бути перенесені
в договір сублізингу; .'<ф xtritm'rra 4q^_r''.>ieqc

— з лізингоодержувача не знімається відповідальність за договором
лізингу;

— права сублізингоодержувача не можуть виходити за межі прав лізин­
гоодержувача, а обов'язки сублізингоодержувача повинні врахову­
вати обов'язки лізингоодержувача;

— лізингодавєць має право контролювати використання об'єкта лізингу.
З урахуванням сфери ринку лізингових послуг

розрізняють внутрішній та міжнародний (зовнішній)

родиий (зовнішній) лізинг має місце у випадку, ко­ли всі, або хоча б один з учасників угоди, є суб'єктами господарювання різних країн. Різновидом міжнародного лізингу є прямий міжнародний лізинг (у т. ч. прямий експортний лізинг, прямий імпортний лізинг) та опосередкований (транзитний) міжнародний лізинг.

При прямоту міжнародному лізингу всі лізингові операції здійсню­ються між комерційними організаціями з правами юридичної особи з двох різних країн, завдяки чому лізингодавєць, отримуючи кредит у своїй країні, має можливість розширити ринок збуту своєї продукції та послуг в іншій країні. Отже, лізингоодержувач отримує можливість забезпечити повне фінансування використання сучасного обладнання та прискорити технічне переоснащення виробництва. При прямому імпортному лізингу зарубіжним партнером відносно лізингодавця є постачальник обладнан­ня чи іншого майна — об'єкта лізингу; при прямому експортному лізингу зарубіжним учасником лізингової операції є лізингоодержувач.

Опосередкований (транзитний) міжнародний лізинг передбачає, що
лізингодавєць однієї країни закуповує необхідне обладнання (або бере
кредит для його придбання) в іншій країні її постачає його лізинго-
одержувачеві, який знаходиться в третій країні. .,

Поиск по сайту: