Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Під роздрібним форматом у практиці торгівлі розумі- 20 страница



жуть виступати фізичні або юридичні особи України та учасників
„ .. . ... . зовшшньо-

інших країн fix представники) усіх форм власності за

умови дотримання ними двох основних умов: діяльності

— здійснення реєстрації в якості суб'єкта господарю- '----------------------------------------------------------

вання відповідно до чинного законодавства країн-резидентів;

— належної реєстрації вітчизняного господарського формування як

суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.


206 . ■ -ппйн^і Глава 2

Реєстрація іноземних фізичних і юридичних контрагентів-нерезидентів відбувається відповідно до чинних законодавств тих країн, представника-ми-резидентами яких є закордонні комерційні партнери українських учас­ників міжнародних комерційних операцій. Підтвердження належної ре­єстрації закордонні контрагенти подають вітчизняним суб'єктам комерції в процесі проведення комерційних переговорів та укладення міжнародних контрактів.

Для вітчизняних і підприємницьких формувань первинною умовою участі в міжнародних оптових операціях є реєстрація суб'єкта підприєм­ництва в загальноприйнятому порядку в місцевому (районному або місько­му) органі виконавчої влади. У цьому зв'язку фізична або юридична особа повинна формалізувати власний правовий статус, попередньо отримати відповідні реєстраційні підтвердження в місцевих підрозділах міліції, ста­тистики, установах банківської системи, податкової адміністрації, загаль­нодержавних фондів тощо.

Наявність повного пакету згаданих вище реєстраційних документів дає змогу будь-кому із суб'єктів господарювання подавати, згідно зі встанов­леним порядком ведення обліку суб'єктів ЗЕД у митних органах, заявку про реєстрацію його в якості суб'єкта ЗБД до найближчого територіально­го відділку митного органу (регіональної митниці, митниці, митного по­ста). Така заявка повинна містити наступні відомості:

— заяву про акредитацію;

— довідку установи банку про відкриття розрахункового та валютних
(відповідно до переліку І групи вільноконвертованих валют) рахунків;

— довідку із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України (ЄДРПОУ), внесену територіальним підрозділом Держком-
стату України за місцем реєстрації заявника відповідно до установ­
чих документів;

— довідку про декларування валютних цінностей, доходів і майна, що
належать резиденту України і знаходяться за її межами (надається
обласним відділенням Національного банку України за місцем ре­
єстрації заявника);

— нотаріально повірені копії установчих (засновницьких) документів;

— автентичні дані, запропоновані заявником до облікової картки суб'єк­
та зовнішньоекономічної діяльності.

Отримані від заявника первинні дані вносяться до проекту облікової картки за встановленою формою і у подальшому використовуються мит­ними органами для координації співпраці з відповідним суб'єктом ЗЕД.

Взаємовідносини учасників ЗЕД із митними органами будуються ви­ключно через уповноважених осіб — декларантів. У якості декларантів


Комерційна діяльність на оптовому ринку 207


       
 
 
   

органи митниці розглядають юридичних та фізич­них осіб fix представників), що заявляють (декла- взаємовідносин
учасників ЗЕД із митними органами

рують) матеріальні блага, за умови їх пред'явлен-ня до митного оформлення з метою переміщення через митний кордон або всередині митної тери­торії України,

Практика здійснення співпраці суб'єктів господарю- л. .^,„._ __ вання із митними органами свідчить, що поняття декларанта не обов'яз­ково повинно збігатися з поняттям власника (експортера чи імпортера) товару або послуги, що є об'єктом ЗЕД. Вони тотожні тільки у тому випад­ку, коли коло заявлених і оформлених митницею матеріальних благ обме­жується асортиментом, внесеним до змісту зовнішньоекономічних контр­актів даного суб'єкта господарської діяльності — декларанта-власника.

Інтереси власника в органах митниці можуть бути представлені також іншими особами-декларантами: відправниками (одержувачами), перевізни­ками (експедиторами), митними брокерами. Відправники і одержувачі є контрагентами, а тому можуть представляти інтереси іншої сторони у мит­них органах своїх країн на основі оригіналу зовнішньоторговельного кон­тракту. Декларування товарів перевізниками і експедиторами відбуваєть­ся на основі контракту, договору перевезення та доручення. Митні броке­ри — незалежні суб'єкти господарювання, що спеціалізуються на наданні широкого кола посередницьких послуг у сфері взаємодії з митними орга­нами на основі договору на брокерське обслуговування і повністю переби­рають на себе відповідальність за правильність оформлення документів перед митницею.

Для здійснення митного декларування матеріальних благ та інших цінностей будь-хто із зазначених юридичних осіб ■— учасників господар­ської діяльності повинен представити регіональному (локальному) митно­му органу, крім облікової картки учасника ЗЕД, свідоцтво про визнання підприємства декларантом.

Митні органи висувають особливі вимоги до фізичних осіб, що є пред­ставниками підприємств і організацій у процесі декларування та оформ­лення вантажів. Зокрема, така фізична особа повинна пройти відповідний навчальний курс, здати кваліфікаційний іспит та отримати кваліфікацій­не свідоцтво особи, уповноваженої на декларування.

У процесі здійснення декларування будь-яких матеріальних цінностей, у т. ч. товарів, робіт, послуг, необхідно враховувати відповідний чинний митний режим окремо взятої держави — сукупність тих положень, що чітко встановлюють митний статус матеріальних благ, транспортних засобів та інших цінностей, які можуть переміщуватися через митний кор­дон даної держави. Процедури декларування обов'язково модифікуються


208 Глава 2

залежно від конкретного митного режиму даної держави: експорту, ви­пуску у вільний обіг (імпорту), транзиту, тимчасового ввезення чи виве­зення тощо.

~ І Митне оформлення вантажів є виключним зобов'я-

Порядок митного т г

о«Ьоомлення занням будь-якої фізичної чи юридичної особи, котра

товарів та послуг

відповідає за переміщення товарів, послуг, робіт та інших матеріальних цінностей за межі митного кор­дону України. Здійснення даного обов'язку покладе­но на юридичних або фізичних осіб-декларантів, що кваліфікували себе згідно з вимогами чинного законодавства, внутрішніми розпорядчими документами Державної митної служби України (ДМСУ). Представники власників вантажів та митні брокери повинні пройти навчання за встанов­леною програмою, після чого вони можуть отримати кваліфікаційне свідо­цтво, наявність якого є обов'язковим для митних брокерів.

Основним документом, який застосовується під час митного оформлен­ня товарів, робіт і послуг, є вантажна митна декларація (ВМД) — уніфі­кований для більшості країн світу документ, що складається з низки розділів, до яких на основі первинних даних вносяться відомості про об'єкти зовнішньоторговельної операції, відправника, одержувача, осо­бу декларанта, порядок переміщення товарів через митний кордон та у митному просторі країни, порядок розрахунків і стягнення митних зборів та платежів.

Особа-декларант на основі наявних у неї первинних документів — уста­новчих, реєстраційних, дозвільних, контракту, ліцензій тощо заповнює вантажну митну декларацію і подає її одночасно із підмитними товарами до огляду та оформлення до митного органу. Інспектор митниці перевіряє зміст ВМД, відповідність внесених даних наявним матеріальним цінно­стям, після чого підтверджує правильність оформлення власною номер­ною печаткою- 3 цього моменту вантаж знаходиться під митним контро­лем (у режимах експорту, тимчасового ввезення, переробки, транзиту) або виходить з-під митного контролю у вільний обіг у режимі імпорту товарів.

Організація митного контролю

Митний контроль за переміщенням матеріаль­них благ це єдиний процес впровадження посадо­вими особами митних органів низки заходів, скеро­ваних на забезпечення дотримання митного зако-

нодавства і міжнародних договорів України.

за переміщенням
матеріальних Початком процесу митного контролю в частині

благ

проведення міжнародних комерційних операцій (за винятком особистого контролю фізичних осіб — гро­мадян) вважається:


Комерційна діяльність на оптовому ринку 209

перетин матеріальними благами державного (митного) кордону при
їх увезенні в порядку здійснення імпортних поставок;

— пред'явлення матеріальних благ і транспортних засобів, в яких вони
розміщені, до оформлення і проведення декларування територіаль­
ному митному органу в Україні при здійсненні експортних поставок.

Основною метою митного контролю є забезпечення безумовного дотри­мання всіма учасниками зовнішньоекономічної діяльності законодавчо встановленого порядку переміщення матеріальних благ (товарів і послуг) через митний кордон України. Такий контроль здійснюється у формі доку­ментального контролю і огляду задекларованих товарних партій включно із засобами пакування, тарного забезпечення та транспортних засобів, залуче­них до переміщення пред'явлених матеріальних цінностей. В окремих ви­падках, за рішенням посадових осіб митного органу, до контрольованих то­варів та транспорту може застосовуватися процедура переогляду, якщо є вагомі підстави для застереження порушень митних правил чи контрабанди.

На внутрішніх територіальних вантажних митницях і постах контроль експортних відправлень здійснюється у такій послідовності:

— встановлення наявності акредитації у фірми-відправника (продавця)
та її представника (декларанта) у даному органі митниці;

— перевірка повноти і правильності оформлення пакета супутніх від­
правленню документів на товарну партію і транспортний засіб;

— встановлення придатності транспортного засобу для здійснення
міжнародних перевезень, що підтверджується встановленими мит­
ними правилами документами;

— звірка відповідності пред'явлених до митного оформлення та декла­
рування матеріальних благ (вантажу) супровідним документам та ви­
явлення хибно заявлених (відсутніх), незаявлених (надлишкових) чи
контрабандних об'єктів, підготовлених до експорту;

— здійснення службовцями митниці митного забезпечення (пломбування
і опечатування) вантажу та оформлення відповідних митних документів;

— переадресування вантажу для подальшого контролю на адресу мит­
ниці за місцем перетину державного кордону або місцем кінцевого
призначення за кордоном.

Послідовне здійснення таких процедур дозволяє забезпечити гаранто­ване переміщення підмитних матеріальних благ у повній відповідності до встановлених правил і супровідних документів від внутрішньої митниці через прикордонну митницю, аж до кінцевого пункту транспортування (відповідної закордонної митниці), вказаного у ВМД.

У процесі поступлення матеріальних благ за імпортом послідовність виконання процедури митного контролю об'єктивно дещо змінюється; вона здійснюється у наступному порядку:


210 улнчч уь«>»Г'ї:іо в" ^тоім^дмс. Глава 2

огляд і звірка занесених у ВМД засобів митного забезпечення (пломб
і печаток), зафіксованих попереднім органом закордонної або вітчиз­
няної митниці, який вчинював митний контроль;

— аналіз і контроль правильності оформлення супровідних документів
на підмитний вантаж і транспортні засоби, в яких він переміщується;

— звірка відповідності пред'явлених до розмитнення матеріальних благ
(вантажу) даним супровідних документів та виявлення хибно заяв­
лених (відсутніх), незаявлених (надлишкових) чи контрабандних
об'єктів у товарній партії;

— прикінцеве оформлення супровідних документів, наявність яких до­
зволяє випустити матеріальні блага у вільний обіг всередині країни.

Спрощений порядок митного контролю застосовується вантажними

митницями на кордоні. Процедура зводиться до звірки належних доку­ментів, огляду транспортних засобів, перевірки наявності пломб і печа­ток. Крім цього, за рішенням посадової особи митниці, за наявності ваго­мих підстав, може бути проведений ретельний огляд і облік вантажу.

У результаті проведеного спрощеного контролю митницями на кордоні вантаж переадресовується на внутрішню митницю, при якій акредитований вантажоотримувач. Виняток можуть становити великі митні термінали у морських, річкових портах або авіапортах, що частково здійснюють оста­точне розмитнення імпортних товарних партій за наведеною вище схемою.

Обов'язковою умовою здійснення митного контролю на будь-якому етапі є представлення відправником і перевізником матеріальних цінностей па­кету супровідних документів, основними з яких є вантажна митна декла­рація, CAB.NET TIR, транспортна накладна, рахунок-фактура, контракт, ліцензії, дозволи, сертифікати, облікова картка учасника ЗЕД, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що нале­жать резиденту України і знаходяться за її межами, та інші дозвільні до­кументи на переміщення окремих видів товарів і майна через кордон. Біль­шість з цих документів є внутрішніми документами фірми-резидента, а то­му їх оформлення є завданням комерційних служб цих фірм. Отримання ж дозвільних документів (ліцензій, сертифікатів, дозволів, експертних висновків тощо) здійснюється відправниками за зверненнями до відповід­них міністерств і відомств.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вир" (м. Львів, Україна) і Підпри­ємство виробничо-торговельне "Ельтекс" (м. Ярослав, Республіка Польща) у січні 2006 р. уклали контракт про те, що ТзОВ "Вир" продає ПВТ "Ельтекс" 100 куб. м пиломатеріалів хвойних порід: а) власного виробництва; б) виробництва ВО "Крас-ноярськліс" за ціною: а) 75 дол. СПІА; б) 90 дол. США аа 1 куб. м на умовах DAF Шегині або СРТ Ярослав РП.

Як називатимуться сторони контракту у випадках а) і б)?

Які проекти контрактів Ви можете запропонувати у випадках а) і б)?


комерційна діяльність на оптовому ринку

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає суть експортно-імпортних операцій?

2. Як складалися передумови розвитку міжнародної оптової торгівлі?

3. У чому виявляється взаємозв'язок внутрішнього і зовнішнього опто­
вих ринків?

4. Хто формує контингент учасників міжнародного оптового ринку?

5. Дайте характеристику об'єктів міжнародного оптового ринку.

6. Що охоплює в себе поняття міжнародного оптового обороту?

7. Як здійснюється організація міжнародної оптової торгівлі?

8. Який порядок регулювання оптових закупівель товарів від закор­
донних фірм?

9. Які складники містить система економіко-адміністративного ре­
гулювання міжнародної оптової торгівлі?

 

10. Ким і як здійснюється адміністративне регулювання зовнішньо­
торговельної діяльності?

11. Як відбувається ліцензування та квотування імпортно-експорт­
них операцій?

12. Якими методами здійснюється економічне регулювання міжнарод­
ної оптової торгівлі?

13. Якими є основні види міжнародних оптових операцій?

14. За допомогою яких методів здійснюються оптові операції на міжна­
родному ринку?

15. У чому полягає суть міжнародних оптових операцій купівлі-прода­
жу товарів за вільноконвертовану валюту? І

16. Що покладено в основу зустрічних компенсаційно-товарообмінних
оптових операцій на міжнародному ринку?

17. Що таке торговельно-посередницькі операції на міжнародному опто­
вому ринку?

18. У чому виявляються особливості операцій за участю елементів
інфраструктури міжнародного товарного ринку?

19. Ким і з приводу чого проводяться операції обміну послугами на
міжнародному товарному ринку?

20. Схарактеризуйте структуру і зміст зовнішньоторговельних угод
і контрактів.

21. Що містить поняття міжнародної комерційної угоди (договору,
контракту ).

22. Які види зовнішньоторговельних контрактів Ви знаєте?

23. Як здійснюється підготовка і проведення оптових операцій за уча­
стю закордонних контрагентів?


212 Глава 2

24. У чому полягає підготовчо-передконтрактна робота суб'єктів зов­
нішньоторговельної діяльності?

25. Що становить зміст- переговорноконтрактної роботи учасників
міжнародної оптової торгівлі?

26. Як забезпечується виконання зовнішньоторговельних контрактів?

27. Який порядок реєстрації суб'єкта комерційної діяльності в якості
учасника зовнішньоекономічної діяльності?

28. На яких принципах Грунтується взаємодія учасників зовнішньо­
економічної діяльності з митними органами?

29. Яким є порядок митного оформлення вантажів?

30. Що Вам відомо про вантажну митну декларацію?

31. Як і ким здійснюється митний контроль за переміщенням матері­
альних благ?

32. Дайте порівняльну характеристику процесів митного контролю
на внутрішніх митницях і митницях на кордоні при експорті та імпорті
товарних партій.


Комерційна діяльність на оптовому ринку 213

2.9. Основи організації товаропросування

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ: ■..

— у чому полягає суть процесу товаропросування на товарному
ринку;

— які чинники впливають на організацію товаропросування; «*'

— які основні поняття охоплює товаропросування та якими бува- а'-
ють форми товаропросування; !•*

— що розуміють під ланковістю товаропросування та яких заходів '5
вживають для її скорочення;

— за допомогою яких методів можна досягти оптимізації процесу
товаропросування.

2.0.1. Поняття і суть процесу товаропросування

Виготовлені в різних секторах виробництва матеріальні блага (товари) проходять певний шлях зі сфери виробництва, крізь сферу обміну, до кінце­вого колективного або індивідуального споживача. Цей процес об'єктивно обумовлений низкою факторів, що спричиняють рух товарів, їх просуван­ня на товарному ринку.

Вихідними передумовами виникнення та існування процесу товаропросування є:

Передумови

— необхідність продовження виробничого процесу виникнення

та існування за межами промислового чи сільськогосподар-

_ процесу товаре-

ського шдприємства-виробника; просування

існування певної територіальної відокремленості

місць виробництва і місць споживання;

— наявність часового розриву між моментом виготовлення і моментом споживання.

Необхідність продовження виробничого процесу обумовлюється тим, що цикл суспільного виробництва товару не завершується в момент його ви­готовлення в аграрних або промислових підприємствах; він триває аж до моменту переходу товару в стадію кінцевого споживання. Таким чином, процес товаропросування є невід'ємною складовою частиною циклу су­спільного виробництва.

Територіальна відокремленість виробництва і споживання об'єктивно виникає під впливом природно-географічних і виробничих чинників: розта­шовують виробничі галузі з максимальним наближенням до сировинних родовищ і енергетичних баз, які зазвичай віддалені від основних районів


214 V*;4№]/мОЕЮі !.:ібкл Глава 2

споживання. Відокремленість місць виробництва і споживання обумовлює необхідність транспортування готової продукції з пунктів концентрації промислових і сільськогосподарських підприємств до місць концентрації споживачів.

Територіальна відокремленість виробництва і споживання, технологічні особливості виробництва і специфіка споживання окремих товарів спри­чиняють виникнення часового розриву між моментом виготовлення і спо­живання матеріальних благ. Абсолютна більшість товарів широкого вжит­ку та матеріально-технічного призначення потребують виконання допо­міжних, додаткових організаційних і технологічних операцій на шляху їх доведення від виробника до споживача в процесі перетворення виробничої номенклатури на торговельний асортимент.

і Товаропросування це складний організаційно-

Суть irooiiecv • -її

J г ^ J технологічний процес доведення виготовлених то-

товаропросування . _ .. _ ...

варів від підприємств-вирооникіе до кінцевих спо-

живачів силами і засобами торговельних підпри­ємств, комерційно-посередницьких формувань та елементів ринкової інфраструктури.

Основними суб'єктами процесу товаропросування є: виробники матері­альних благ, торговельні підприємства, комерційні посередники і елемен­ти інфраструктури товарного ринку.

Процес товаропросування розпочинається на підприємствах-виробни-ках — підприємствах різних галузей добувної, обробної та переробної промисловості, в аграрних господарствах усіх видів і форм власності — в момент передачі готового продукту торговельним або посередницьким підприємствам. До числа торговельних підприємств, що беруть участь у товаропросуванні, належать усі оптові, оптово-роздрібні (дрібнооптові) і роздрібні (включаючи дрібнороздрібні) торговельні підприємства всіх форм власності й різноманітного відомчого підпорядкування, виробничо-торговельної фірмової торгівлі тощо. Активну участь у товаропросуванні беруть також сучасні комерційно-посередницькі формування: торгові доми, брокерські контори, збутово-постачальницькі та інші посередницькі фірми, що здійснюють агентські, дистриб'юторські, дилерські, комісійні, консиг­наційні та інші функції.

У процес товаропросування поряд із традиційними {транспортними, експедиційними, рекламно-виставковими) поступово включаються нові елементи інфраструктури товарного ринку — біржі, аукціони, страхові фірми тощо.

Об'єктом процесу товаропросування є матеріальні блага. Серед них основне місце посідають товари широкого вжитку і матеріально-технічно­го призначення. У той же час специфічними об'єктами товаропросування


Комерційна діяльність на оптовому ринку 215

є певна частина послуг, що носять матеріальний характер, — науково-технічних, інжинірингових, туристичних тощо.

Складність процесу просування товарів від виробництва до споживання полягає в поєднанні в ньому організаційного і технологічного аспектів. Організаційний аспект товаропросування передбачає здійснення низки комерційних заходів, що стосуються поетапного передавання майнових прав на матеріальні блага від виробника — через посередника (за наяв­ності такого) — до кінцевого споживача. Ці заходи передбачають:

і1"

— проведення переддоговірної роботи; '

— укладення і виконання договорів і контрактів;

— контроль за повнотою і своєчасністю виконання сторонами договір­
них зобов'язань.

Технологічний аспект процесу товаропросування визначають операції, що органічно продовжують процес виробництва у сфері обміну: заванта-

ження-розвантаження, транспортування, зберігання, комплектування, сортування, фасування, формування торговельного асортименту, перед­продажна підготовка товарів тощо.

Поняття єдиного технологічного ланцюга товаропросування

Сукупність технологічних (виробничих) операцій, що внутрішньо притаманні процесу товаропросуван-

ня матеріальних благ, які послідовно виконуються на всіх його етапах з метою доведення матеріальних благ від виробництва до споживачів, утворює єдиний тех­нологічний ланцюг цього процесу.

Основною вимогою до технологічного ланцюга товаропросування є його максимальна раціоналізація. Раціональна організація ланцюга передба­чає своєчасне і безперебійне доведення найширшого асортименту товарів високої якості в достатній кількості у сферу споживання з максимальною оперативністю та мінімальними затратами коштів і праці.

Виконання завдання раціоналізації технологічного ланцюга товаропро­сування є можливим за умови застосування ефективних форм і методів товаропостачання і економічно обґрунтованих схем завезення товарів; підняття рівня роботи комерційних служб усіх учасників процесу товаро­просування; уникнення нераціональних (зайвих) витрат під час переміщен­ня матеріальних благ.

Загальна ефективність і ступінь раціональності

технологічного ланцюга процесу товаропостачання І Т

¥ Фактори, що
формуються під впливом системи факторів. їх можна

Г впливають

альні, торговельні, власне товарні та ін. (рис. 2.9.1). Виробничі фактори — розміщення, спеціалізація І сезонний характер виробництва — значною мірою є

об єднати в такі групи: виробничі, транспортні, соці- на птюцес

то варо просування


розміщення виробництва

спеціалізація, виробництва

сезонність виробництва

стан шляхів сполучення

види транспорту, що застосовується

наявність і технічний стан транспортних засобів

чисельність населення

щільність розселення мешканців

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.