Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Княжа доба в історії України (ІХ–XV ст.) (2 год.)



План лекції.

1. Соціально-економічні і політичні передумови утворення Давньоруської держави.

2. Основні етапи історії Київської Русі.

3. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення.

4. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

 

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

характеризувати передумови утворення держави у східних слов’ян; причини занепаду Галицько-Волинської держави; завоювання Галицько-Волинського князівства Польщею;

показувати на карті територію Київської Русі; Галицьке і Волинське князівства і Галицько-Волинську державу;

визначати основні етапи розвитку держави; причини і етапи феодальної роздробленості; хронологію і послідовність явищ економічного, політичного і культурного життя Галицько-Волинської держави; передумови польсько-литовської інтеграції; причинно-наслідкові умови що привели до утворення Речі Посполитої і включення українських земель у складі Польщі;

аналізувати основні етапи економічного розвитку Київської Русі; зовнішню і внутрішню політику галицько – волинських князів і дає їм власну оцінку;

сформувати власні погляди на християнізацію Русі; на розвиток України у складі Литовсько-Руської держави;

порівнювати різні точки зору на проблеми формування народності у Руській державі;

обґрунтовувати причини включення українських земель до складу Литовської держави;

складати політичні портрети князів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, правителів Великого князівства Литовського;

описувати явища і пам’ятки культури цього періоду.

 

Ключові дати до теми:

V ст., кінець – заснування Києва.

VIII–IX ст.– формування східнослов'янської держави Київська Русь.

860 р. – похід Аскольда на Візантію. Київська держава вперше заявила про себе світу.

860-ті pp. – просвітницька діяльність Кирила і Мефодія.

882–912 pp. – князювання Олега з роду новгородського князя Рюрика в Києві після вбивства Аскольда.

907, 911 pp. – походи Олега на Константинополь. Укладання договорів Русі з Візантією.

912–945 pp. – князювання Ігоря.

941, 944 pp. – походи Ігоря на Візантію. Договори Русі з Візантією.

945–964 pp. – регентство княгині Ольги.

968 р. – розгром під проводом князя Святослава Хозарського каганату.

964–972 pp. – князювання Святослава Ігоревича.

968, 969–972 pp. – походи Святослава на Балкани.

980 – 1015 pp. – князювання Володимира Святославовича.

988 p. – офіційне запровадження християнства на Русі.

1019–1054 pp. — князювання Ярослава Володимировича.

1036 р. – розгром від проводом Ярослава Мудрого печенігів під стінами Києва.

1037 р.– Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі першу бібліотеку на Русі.

1051 р. – заснування Києво-Печерської Лаври.

1097 р. – з'їзд князів у Любечі

1113–1125 pp. – князювання Володимира Мономаха в Києві.

1153–1187 pp. – князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькій землі.

1185 р. – створення "Слова о полку Ігоревім".

1154–1157 pp. – князювання в Києві Юрія Довгорукого.

1169 p. – володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував Київ.

1187 p. – перша згадка назви Україна в Київському літописі.

1199 p. – волинський князь Роман Мстиславович об'єднав Галицьку і Волинську землі. Утворення Галицько-Волинської держави.

1199–1205 pp. – князювання Романа Мстиславовича

1234 p. – утвердження Данила Романовича на галицькому престолі

1239–1241 pp. – похід монголо-татар на Південну Русь.

1240 p., кінець року – зруйнування Києва монголо-татарами.

1264–1301 pp. – князювання Льва Даниловича в Галицько-Волинській державі

1323–1340 pp. – правління останнього галицько-волинського князя Юрія II Болеслава

1340 p. – розпад Галицько-Волинського князівства

Словник історичних термінів і понять до теми:

Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувало поряд із владою князя і було безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Володимиро-Волинське князівство – давньоруське князівство, що займало територію по Бугу та правих притоках Прип'яті. Утворилося на землях волинян, центр – м. Володимир (тепер Володимир-Волинський). З X ст. у складі Київської Русі. Як самостійне князівство виділилося в першій половині XII ст. Найбільшої могутності досягло за володарювання Романа Мстиславича, який 1199 р. об'єднав Галицьке та Володимиро-Волинське князівства в єдине Галицько-Волинське.

Галицько-Волинське князівство – південно-західне українське князівство, що існувало в XIII–XIV ст. Утворилося 1199 р. внаслідок об'єднання Галицького та Володимиро-Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Найбільшої могутності досягло за Данила Галицького. На той час до його складу входили території Київського, Турово-Пінського князівств, Берестейська та Люблінська землі. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі та Литви.

Графіті – це написи й малюнки на стінах давніх архітектурних споруд.

Гривна – грошова одиниця Давньоруської держави. Злиток срібла, вага якого змінювалася.

Дружина – загін воїнів, об'єднаних навколо вождя племені, згодом князя, короля, збройні загони в Київській державі, які становили постійну військову силу, члени якої брали участь в управлінні князівством та особистим господарством князя.

Золоті ворота – головна брама стародавнього Києва. Споруджена в 1037 р. під час будівництва оборонної системи «міста Ярослава». Мала вигляд великої прямокутної кам'яної вежі з проїздом у вигляді арки. Зруйнована в 1240 р. монголо-татарами Відбудована в 1982 р.

Каштелян – службова особа в Польщі та Речі Посполитій, яку призначав король або князь для управління «гроду» (замку) та навколишньої місцевості. Каштелян призначався в кожне воєводство заступником воєводи; йому належала військова та поліцейська влада, яка в XIII ст. перейшла до королівських старост; крім того, він мав право брати участь у королівській раді (сенаті). У випадку скликання «посполитого рушення» (народного ополчення) каштелян командував шляхтою свого повіту.

Київська Русь – держава, що існувала протягом IX–XII ст. Центр – місто Київ. Утворилася внаслідок об'єднання слов'янських племінних союзів навколо полян. Займала територію від Балтійського до Чорного морів, від Карпатських гір до річок Ока та Волга.

Литовські статути – це правовий кодекс Великого князівства Литовського, який увібрав у себе основні положення державного, цивільного, кримінального й процесуального права.

Магдебурзьке право – закони, що надавали містам часткове самоврядування. Виникло

в XIII ст. в м. Магдебург (Німеччина). У XIII–XVIII ст. було поширене в Україні. Києву магдебурзьке право надано 1494–1497 pp. Закони встановлювали порядок виборів до органів самоврядування, суду, купецьких об'єднань. Право регулювало питання торгівлі, визначало міру покарання за злочини. У Києві проіснувало до 1834 р.

Мозаїка – зображення, набране з різнокольорової смальти (непрозоре скло) чи камінців.

Монголо-татарське ярмо – влада монгольських ханів на східнослов'янських землях у XIII–XV ст. Було встановлене внаслідок нашестя орд Батия. Повністю повалене в 1480 р.

Ольговичі – давньоруська княжа династія, яка укріпилася на чернігівських землях і брала участь у боротьбі за Київ і всю Русь.

Погост – адміністративно-територіальна одиниця в Київській Русі з середини X ст.; місце, куди з'їжджалися купці для торгів.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.