Тема 2. Закон Біо-Савара-Лапласа

Фізичні системи й прилади

·Нормальний соленоїд – дротяна котушка, висота якої значно більша за радіус витків.

·Плоский соленоїд – дротяна котушка, висота якої значно менша за радіус витків.

·Тангенс-гальванометр – плоский соленоїд, у центрі якого розмі­ще­на маг­нетна стрілка.

·Тороїд – дротяна котушка, вісь якої має форму кола.

Постулати

Ø Закон Біо-Савара-Лапласа: кожен елемент струму в будь-якій точці простору, яка розміщена на відстані від нього, створює магнетне поле, ін­дук­ція якого

де – радіус-вектор, проведений від еле­мен­та струму до заданої точки, − магнетна стала (мал. 100).

Очевидно, що модуль вектора

де – кут між векторами і .

Ø Принцип лінійної суперпозиції магнетних полів: якщо в за­даній точці простору діє багато магнетних полів з індукціями , то век­тор індукції в цій точці дорівнює сумі векторів індукції кожного з полів

Задачі

(158) Установимо картину силових ліній індукції магнетного поля пря­мо­го, коло­вого та соленоїдного струмів.

Нехай прямий струм спрямований в пло­щину малюнка (мал. 101). У до­ві­льно вибраній точці будь-який елемент цього струму буде створювати, згідно з зако­ном Біо-Савара-Лап­ласа та пра­ви­лом зна­ход­жен­ня напряму век­торного добутку, маг­нет­не поле , яке буде спрямоване вздовж до­тичної до кола з центром, який лежить на струмі, тому, відповідно до означення си­ло­вої ліній індукціїї, ця дотична і є силовою лінією.

Отже, силові лінії індукції поля прямого струму – це концентричні кола нав­коло струму.

Візьмемо будь-яку точку на осі колового струму (мал. 102). Ко­жен елемент струму створить в цій точ­ці, згідно з законом Біо-Савара-Лапласа, еле­ментарне по­ле . Усі вектори ут­ворять ко­нус, вісь якого збігається з віс­сю коло­во­го стру­му, тому су­марний вектор буде спря­мо­ваний вздовж цієї осі. Отже, одна з си­лових лі­ній індукції колового струму збігається з його віссю. Очевидно, що далі від осі сумарний вектор поля буде від­хи­ле­ний від осі, бо різні еле­менти струму даватимуть різний вклад і силова лінія індукції набуде вигляду зам­к­неної кривої.

Звернемо увагу, що картина силових ліній індукції колового струму така ж, як і картина еквіпотенціяльних поверхонь електричного поля ди­поля. Саме тому коловий струм нази­ва­ють магнет­ним диполем.

Щодо поля соленоїда, то воно, будучи резуль­та­том накладання полів ко­лових струмів, буде подіб­ним до поля колового струму, про­те витягнутим вздовж осі соленоїда.

Картини цих магнетних полів можна зробити видимими за допомогою залізних ошурків, які ви­шиковуються уздовж силових ліній. Подібні експерименти підтверджують з’ясовані нами картини силових ліній.

(159) Установимо вираз для індукції магнетного поля, створеного в до­ві­льній точці простору прямим нескінченно довгим про­відником зі струмом.

Оскільки магнетна індукція – це век­тор, то нам слід установити як модуль цього вектора, так і його напрям.

Очевидно, що для того, щоб знайти магнетну індукцію в заданій точ­ці, створену цілим провідником, слід додати магнетні індукції, ство­рені в цій точці всіма елементами струму, а, оскільки цих елементів струму є безліч, то ця сума – це не що інше, як інтеграл.

Спочатку з’ясуємо напрям цього сумарного вектора індукції. Згідно з правилом знаходження напряму векторного добутку (пра­вилом правого гвинта), вектор ,створений елементом струму ,є спрямованим у площину малюнка (мал. 103).

З малюнка також видно: якщо вибрати будь-який інший елемент струму, то створений ним вектор матиме іншу величину, проте такий самий напрям, тому і су­мар­ний вектор буде спря­мо­ва­ний у площину ма­люнка.

Оскільки всі вектори мають один і той самий напрям, то модуль вектора дорівнює сумі модулів век­торів , тобто

З мал. 103 видно, що тому

.

(160) Встановимо вираз для індукції маг­нет­но­го поля на осі ко­ло­вого струму.

Щоб знайти індукцію у будь-якій точці на осі колового струму, слід додати всі елементарні поля , створені всіма еле­мен­та­ми струму цього кільця. З мал. 104 бачимо, що різні елементи стру­му, згідно з зако­ном Біо-Савара-Лапласа, будуть створювати в зада­ній точці осі магнетні поля, однакові за величиною, але різні за нап­рямом.

Якщо переміщувати елемент струму вздовж кільця, то вектор опише конус нав­ко­ло осі у.

Через те, що вектори мають різний напрям, ми не можемо об­чис­лити модуль су­мар­ного вектора як суму мо­дулів векторів , тобто рів­ність , яку ми засто­сували для прямого струму (задача 159), в цьо­му випадку застосована бути не може і правильною є лише векторна рівність

Розклавши вектор на складові по осях х та у, останню рівність представимо

Перший інтеграл – це сума проекцій век­то­ра на вісь х. З малюнка бачимо, що для кож­ної такої проекції є протилежна до неї, тому цей інтеграл дорівнює нулеві і

що означає, що сумарний вектор спря­мо­ваний вздовж осі у, тобто вздовж осі кільця. Модуль цього вектора

бо модуль вектора дорівнює одиниці. З малюнка бачимо, що тому

Підставивши сюди і і винісши незалежні від змін­ної інтегрування величини за знак інтеграла, дістанемо

(161) Установимо вираз для індукції маг­нетного поля на осі плос­кого соленоїда.

Оскільки відстань від заданої точки осі плоского соленоїда до будь-якого витка (кільця) плоского соле­но­їда є практично од­наковою, то індук­цію поля в цій точці мо­же­мо роз­гля­да­ти як індукцію, створену N кіль­цевими струмами, де N − кількість витків плос­кого соленоїда (мал. 105). Тому

а спрямований вектор , як і у випад­ку кільцевого струму, – вздовж осі. З ос­тан­ньої формули для поля в центрі соленоїда, тобто за умови h=0:

(162) Установимо вираз для індукції магнетного поля на середині осі нор­ма­ль­ного соленоїда.

Для цього в соленоїді виділимо вузьку смужку витків (мал. 106) ви­со­тою dh і введемо поняття густоти витків n як кількості витків на одиницю довжини соленоїда, тобто

Індукцію поля в центрі соленоїда бу­де­мо шукати як суму індукцій, ство­ре­них плос­кими соленоїдами висотою , які ма­ють витків, а позаяк всі векто­ри індукції, створені цими плос­ки­ми со­ле­ноїдами, співнапрямлені, то мо­дуль су­марного вектора дорівнює сумі моду­лів векторів суми, тобто

де – індукція поля, створена еле­мен­тар­ним плоским соленоїдом, яка, згідно з отри­маним раніше результатом (задача 161) є

Застосувавши означення густоти витків, дістанемо

і

де всі незалежні від h величини винесені за знак інтеграла.

Щоб простіше обчислити цей інтеграл, перейдемо від лінійної змінної h до змінної φ.

З мал. 106 бачимо, що де звідки Крім того,

Підставивши дві останні рівності в підінтегральний вираз дістанемо

(163) Установимо вираз для індукції магнетного поля, створеного точ­ко­вим зарядом , який рухається зі швидкістю .

Розглянемо струм, ство­ре­ний N точковими зарядами ве­личиною q. Згідно з за­ко­ном Біо-Савара-Лапласа, він ство­рює поле (мал. 105)

.

Представивши силу стру­му, згідно з її означенням, ді­станемо

де − швидкість за­ря­дів . Заряд представимо як і, по­ді­лив­ши лі­ву й пра­ву частини рівності на , дістанемо

,

де – індукція, створена одним зарядом. Тоді

З малюнка бачимо, що напрями векторів i підкоряються пра­ви­лу векторного добутку, тому

Підставивши сюди радіус-вектор з формули для напруженості елек­тричного поля точкового заряду, а саме

дістанемо

де

(164) Знайдемо спосіб визначення гори­зон­та­ль­ної складової маг­нет­но­го поля Землі за до­помогою тангенс-галь­ва­нометра.

Установимо площину плоского соле­но­їда тан­генс-гальванометра в площині маг­нет­ного меридіана, тобто в площині, яка про­хо­дить через вектор гори­зон­та­ль­ної складової магнетного по­ля Землі і це­нтр Землі. На напрям магнетного ме­ри­ді­ана вкаже маг­нет­на стрілка, яка вста­нов­ле­на в центрі плоского со­леноїда. Якщо включити струм І через со­леноїд, то він створить своє магнетне поле (мал. 106 а) і магнетна стрілка зорієн­ту­ється вздовж вектора . По­мі­ряв­ши кут між напрямом магнетної стрілки і пло­щи­ною соленоїда і застосувавши фор­му­лу для індукції поля в центрі плоского соле­ноїда (задача 161) звекторної діа­гра­ми (мал. 106 (б)) знайдемо гори­зон­та­льну скла­до­ву магнетного поля Землі.

(165) На основі законів Ампера та Біо-Савара-Лапласа доведемо, що два паралельні проводи зі струмами одного напряму при­тя­га­ють­ся, а протилежних – відштовхуються.

Один провід будемо трактувати як джерело магнетного поля, а другий – як такий, що розміщений в цьому полі (мал. 107).

Виберемо на першому проводі еле­мент струму і знайдемо інін.­дукцію поля ,створену ним в од­ній з точок простору, де і є другий провід. Згідно з законом Біо-Са­ва­ра-Лапласа і правилом виз­на­чен­ня нап­ряму векторного добутку (правилом правого гвинта), він спря­мо­ваний у пло­щину ма­люн­ка. Це поле, згідно з законом Ампера, діє на елемент стру­му з силою , яка, згідно з цим же правилом правого гвинта, спрямована в бік першого проводу. Всі інші елементи струму першого проводу в цій точці створюють таке ж поле за напрямом, тому викликають силу Ампера того ж напряму, які, до­да­ю­чись, утворюють сумарний вектор сили притягання до першого проводу. В усіх інших точках другого проводу ситуація така сама.

Якщо проводи поміняти ролями, тобто другий вважати джерелом по­ля, а перший як такий, який розміщений в цьому полі, то, оче­ви­дно, нічого не зміниться: перший провід буде з такою ж силою при­тя­гатися до дру­го­го, тобто між проводами виникне взаємна сила притя­гання.

Аналогічними міркуваннями та побудовами можна показати, що у випадку струмів протилежних напрямів між проводами виникне така ж сила відштовхування.

Поиск по сайту: