Проблема суб'єкта в методології психології

Суб'єкт. Суб'єктивність. Погляди Р.Декарта, І.Канта, Г.В.Ф.Гегеля на проблему суб'єкта.

11. Суб'єкт– носій предметно-практичної діяльності і пізнання; джерело активності, направленої на об'єкт[467]. Суб'єктє виразом «цілокупності, що відчуває», «відчуття самого себе», є «усередині себе послідовна свідомість, що упорядковує себе і що зберігає себе, згідно своєму індивідуальному положенню і зв'язку із зовнішнім світом, який точно також усередині себе впорядкований»[468]. Суб'єкт – є вираз самості індивіда, що переживає свою буттєвість, вплив неусвідомлюваних і усвідомлюваних потреб, і прагне до їх задоволення через досягнення відповідних результатів[469].

Суб'єкт може проявити ініціативу і самостійність, прийняти і реалізувати рішення, оцінити наслідки своєї поведінки, самозмінюватися і самоудосконалюватися, визначати перспективу свого багатовимірного життя[470].

Під суб'єктом можна розуміти все, що має властивість суб'єктивності – еволюційно сформований «інструмент» отримання нової інформації про світ шляхом інформаційних операцій з вже фіксованою в мозку інформацією як способом «бачення» світу (біологічний суб'єкт – біологічні завдання; соціальний суб'єкт – завдання в рамках «соціальних текстів»[471].

Сьогодні категорія суб'єкта грає системотвірну роль. У ній втілено всеосяжне розуміння людини, що узагальнено розкриває цілісність всіх її якостей: природних, індивідуальних, соціальних, суспільних. «.» Психологія суб'єкта стала закономірним втіленням і одним з найбільш значущих проявів синтезу психологічних знань «.» Ця галузь психологічної науки сформувалася на основі уявлень про взаємну додатковість психічних закономірностей віддзеркалення дійсності і породження людиною нової реальності «.» Внаслідок цього психологія суб'єкта адекватно описує і закони буття, що описують те, що є, і закони належного, що приписують, як саме повинні відбуватися ті чи інші події і явища в світі людини[472].

12. Суб'єктивність – це та категорія в психології, яка виражає суть внутрішнього світу людини; це відправний початок в людині, те, що лежить в основі його буття; це форма буття людини; загальне позначення внутрішнього світу[473]. За Г.С.Костюком, суб'єктивне визначається дійсними відношеннями до природного та суспільного світу[474].

13. Рене Декарт (1596 – 1650): суб'єкт як активний початок в пізнавальному процесі [7; 661]. Зіставлення суб'єкта і об'єкту – початковий пункт аналізу пізнання і обґрунтування достовірності знання [7; 661].

14. Іммануїл Кант (1724 – 1804): можливість досягнення загального і необхідного знання [7; 661]. Загальне – принцип буття всіх одиничних речей, явищ, процесів, який виражає властивості і відношення, характерні для даного класу речей, явищ, процесів [7; 447]. Необхідність – віддзеркалення внутрішніх, стійких, загальних відношень дійсності, що повторюються [7; 421]. Внутрішня організація суб'єкта – категоріальність мислення; категоріальний синтез; історичність пізнання [7; 661].

15. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770 – 1831): надіндивідуальний характер процесу пізнання на основі тотожності суб'єкта (абсолютного духу) і об'єкту [7; 661]. Соціально-історична природа суб'єкта – «об'єктивний дух» як надіндивідуальна цілісність розвивається в праві, моралі і моральності [7; 104].

16. Соціально-історична природа суб'єкта– об'єктивна діалектика розвитку діяльності суб'єкта по відношенню до того чи іншого фрагменту реальності [див. 7; 661]. Оволодіння знаряддями предметно-практичної діяльності – форми мови, логічні категорії, норми естетичних і етичних оцінок [7; 661].

Проблема суб'єкта в контексті предмету психології

Проблема внутрішнього й зовнішнього. Суперечливість суб'єктивного й об'єктивного. Суб'єкт психіки. Суб'єктивне як предмет психології. Людина як суб'єкт власної психіки. Зближення психологічних теорій. Суб'єктно-діяльнісний підхід. Суб'єктивно-генетичний принцип.

17. Проблема внутрішнього й зовнішнього = суперечливість суб'єктивного й об'єктивного. За С.Л.Рубінштейном, вона полягає у тому, що «зовнішнє діє через внутрішнє». За О.М.Леонтьєвим, «внутрішнє (суб'єкт) діє через зовнішнє і цим самим себе змінює». За О.М.Ткаченком, психіка суб'єкта детермінується продуктами актуальної взаємодії з об'єктом і сама виступає детермінантою поведінки й діяльності людини. За В.А.Роменцем, психічне є активною силою, що формує образ світу. За Д.М.Узнадзе, інтереси, мотиви визначають «інтрогенну» поведінку, а зовнішня необхідність – «екстрагенну» поведінку. За К.О.Абульхановою-Славською, внутрішнє утворюється власною логікою розвитку, а зовнішнє є сукупністю зовнішніх умов, які співвідносяться з внутрішнім[475].

18. Суб'єкт психіки. За Е.Гуссерлем, жити як «Я-суб'єкт» означає проживати багатоманітне психічне, на яке спрямована увага. На його думку, тільки рефлексія вводить у поле зору саме психічне життя[476]. За В.О.Татенком, індивід розрізняє в собі психічне як внутрішній світ і себе як суб'єкт самоспоглядання і самопізнання. Індивіда цікавить не абстрактне знання про психіку, а про сутність його власного психічного життя. Суб'єкт є творцем свого власного психічного світу[477].

19. Суб'єктивне як предмет психології. За К.Хольцкампом (один із засновників критичної психології), предметом психології має бути суб'єктивність – те, що належить суб'єкту, є суб'єктним за своєю сутністю[478].

20. Суб'єктний центр в психіці = людина як суб'єкт власної психіки. За В.В.Зеньківським, суб'єктний центр об'єднує психічне в систему[479].

21. Зближення психологічних теорій = суб'єктно-діяльнісний підхід (С.Л.Рубінштейн).За А.В.Брушлинським, перспективною основою для випрацювання концептуального ядра для зближення психологічних теорій є суб'єктно-діяльнісний підхід. Найважливіше для людини бути суб'єктом (творцем) свого життєвого шляху (практична діяльність, спілкування, пізнання, творча, вільна, моральна активність)[480].

22. Суб'єктивно-генетичний принцип. Загальним пояснювальним принципом психології має бути суб'єктивно-генетичний принцип –породження, становлення і розвиток психіки пояснюються з позицій самопричинності й спонтанностісаморозгортання сущого, суто людського завдяки власній активності людини як суб'єкта – автора, ініціатора й виконавця індивідуалізованої програми творення свого світу психіки й себе в ньому. Біологічне й соціальне не є причини, а як необхідні умови самотворення[481].

Поиск по сайту: