Класифікація методологічного знання

Змістовна методологія. Формальна методологія. Загальнонаукова методологія. Загальна методологія. Методологічні рівні. Методологія окремої теорії. Складові методології. Основні функції сучасної методології.

Змістовне розуміння методології виходить з того, що будь-яка теоретична система знання має сенс лише постільки, поскільки вона не тільки описує і пояснює деяку предметну область, але одночасно є і інструментом пошуку нового знання. Наприклад, К. Франклін визначає психологічні теорії як «правила, які наказують, що і як робити дослідникові»[334].

33. Формальна методологія – формальні аспекти методології пов'язані з аналізом мови науки, формальною структурою наукового пояснення, описом і аналізом формальних і формалізованих методів дослідження, зокрема методів побудови наукових теорій і умов їх логічної істинності, типології систем знання і тому подібне У зв'язку з розробкою цього кола проблем виникло питання про логічну структуру наукового знання і почався розвиток методологічної науки як самостійної галузі знання, яка охоплює все різноманіття методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання.[335]

34. Загальнонаукова методологія – є інструментом пошуку найбільш загальних підходів до вивчення предмету. Прикладом методології загального рівня може бути застосування системного підходу, принципу детермінізму тощо.

35. Загальна методологія формулює деякі загальні принципи, які усвідомлено або не усвідомлено застосовуються в дослідженнях і може бути представлена як основний теоретичний підхід, якого дотримується дослідник (діяльнісний, культурно-історичний, поведінковий, психоаналітичний, гуманістичний тощо).

36. Методологічні рівні (за Л.С.Виготським): 1) загальні методологічні принципи діалектичного матеріалізму як загальної методологічної основи всього природознавства; 2) методологічні принципи конкретної науки — психології («загальної психології»); 3) більш окремі методологічні принципи певної галузі психології (наприклад, нейропсихології, дитячої психології тощо).

37. Методологія окремої теорії – містить особливі методологічні функції, виступаючи як прикладна логіка дослідження конкретної предметної області (теорія фрустрації, теорія атрибуції, теорія когнітивного дисонансу, теорія поетапного формування дій і так далі).

38. Складові методології (за В.А. Мазиловим): І. Пізнавальна:1) проблема предмету психології; 2) співвідношення теорії і методу в психології; 3) структура наукового знання в області психології; 4) структура наукової теорії в психології; 5) особливості породження, функціонування психологічних теорій; 6) особливості понятійного апарату психологічної науки; 7) характер пояснення в психології; 8) структура і операційний склад методів, вживаних в психології; 9) умови і критерії науковості; 10) співвідношення наукового і позанаукового знання тощо. ІІ. Практична:на відміну від традиційної наукової психології вона має "об'єктну", а не "предметну" орієнтацію. ІІІ. Комунікативна: співвідношення теорій різного рівня і різних методологічних орієнтацій і підходів[336].

39. Основні функції методології: 1) визначати сенс наукової діяльності і її взаємозв'язку з іншими видами діяльності, що створює філософську проблематику; 2) орієнтувати, організовувати теоретичну і практичну діяльність, спираючись на принципи підходи, категорії, поняття і методи науки; 3) сприяти проблематизації і критичному осмисленню існуючих ідей і формуванню інноваційної культури вченого; 4) структурує наукове знання як ціле, його інтеграцію, синтез на основі розробки загальнонаукових принципів, підходів, категорій, понять, методів, технологій; 5) сприяє перенесенню принципів, підходів, категорій, понять, методів, технологій з однієї науки в іншу; 6) забезпечує стратегію розвитку науки в цілому і оцінку перспектив наукових напрямів, теорій, шкіл, течій, комплексних досліджень; 7) забезпечує філософську інтерпретацію отриманих даних; 8) визначає об'єкт і предмет наукової діяльності[337].

Поиск по сайту: