 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Увага. Відчуття. Сприйняття. Пам'ять. Мислення. Уява. Почуття. Емоції. Воля. Темперамент. Характер. Здібності. Задатки
27. Увага = спрямованість свідомості.Процес настроювання на сприйняття значущої інформації, необхідної для виконання певного завдання. Характеризується рівнем інтенсивності і концентрації, тривалості і стійкості, об'єму, розподілу[398]; зосередженість діяльності суб'єкта в даний момент часу на якому-небудь об'єкті[399]; «організація свідомості», завдяки якій досягається виразність віддзеркалення[400] . Спрямованість свідомості – виділення свідомістю об'єкту, на який направлена активність людини в актуальній або уявлюваній ситуації. 28. Відчуття = віддзеркалення окремих властивостей.Психічний процес, що характеризується віддзеркаленням властивостей предметів об'єктивного світу при їх безпосередньому впливі на рецептори[401] . Віддзеркалення окремих властивостей – суб'єктивне відтворення окремої сторони предмету в тій модальності, яка відповідає спеціалізації органів чуття. Віддзеркалення – загальна властивість матерії відтворювати відбиваний об'єкт. Залежить від рівня її організації і виявляється в чутливості, сприйнятті, свідомості, самосвідомості[402] . Властивість – сторона предмету, внутрішньо властива йому. Існує об'єктивно не залежно від свідомості, обумовлює його відмінність або спільність з іншими предметами[403] .
29. Сприйняття = віддзеркалення предметів і явищ. Психічний процес, що характеризується цілісним віддзеркаленням предметів, ситуацій і подій при їх безпосередньому впливі на органи чуття[404]. Віддзеркалення предметів і явищ – суб'єктивне відтворення цілісних об'єктів як феноменів об'єктивної дійсності, що виділяються в процесі діяльності і пізнання. Предмет – деяка цілісність, виділена зі світу об'єктів в процесі діяльності і пізнання[405]. Явище – той або інший зовнішній вираз предмету в його існуванні[406].
30. Пам'ять– психічний процес, що характеризується організацією і збереженням минулого досвіду, використовуваного в діяльності або роботі свідомості[407]. Відображення – фіксація інформації в пам'яті[408]. Збереження – здатність утримувати інформацію[409]. Відтворення – актуалізація інформації[410]. Асоціативна психологія – напрями в психології (Г.Еббінгауз, Г.Мюллер, Ф.Шуман, А.Пільцекер)[411] , які використовують поняття про асоціацію як головний пояснювальний принцип[412]. Асоціація (Дж.Локк) – закономірний зв'язок двох або декількох психічних процесів. Характеризується тим, що поява одного з них викликає появу іншого[413] . Психофізіологічною основою є умовний рефлекс[414] . Гештальтпсихологія– напрям в німецькій психології, який вважає основними елементами психіки гештальти (образи) як прагнення свідомості утворювати «хороші» фігури[415]. Ізоморфізм матеріалу і слідів в пам'яті – гештальти ізоморфні фізичним гештальтам. Утворюються електричними процесами в ділянках мозку, які зазнають відповідних впливів[416] . Біхевіорізм – напрям в американській психології, що вважає психічні явища тотожними поведінковим реакціям організму, одиницею яких є зв'язок стимулу і реакції[417]. Підкріплення – поєднання індиферентного стимулу з безумовним подразником, що викликає біологічно значущу реакцію. Реакція – будь-яка відповідь організму на зміну в зовнішньому або внутрішньому середовищі[418] . Стимул – вплив, що обумовлює динаміку психічних станів індивіда і відноситься до них як причина до наслідку[419] . Фізіологічні теорії механізмів пам'яті– дослідження процесів утворення тимчасових нервових зв'язків, здатних актуалізуватися під впливом різних подразників[420] . Утворення умовних тимчасових зв'язків – реверберація електроактивності в замкнутих ланцюгах нейронних ансамблів (КП), морфологічні трансформації синаптичної провідності (ДП) при багатократному проходженні нервових імпульсів через одні і ті ж синаптичні структури[421]. Фізична теорія пам'яті – електрична природа нервового імпульсу є основою пояснення електричної активності мозку, у тому числі і при запам'ятовуванні[422]. Електричні і механічні зміни синапсів – електричний імпульс від активованого нейрона проходить через аксони і синапси до наступної клітки і так далі по нейронному ланцюгу. Багатократна електрична активність в них викликає хімічні або структурні зміни в самих нейронах (консолідація сліду)[423]. Біохімічні теорії пам'яті – відображення, збереження, відтворення інформації здійснюється на основі біохімічних процесів, зокрема, на основі модифікацій РНК[424]. Перегрупування білкових молекул нейронів – трансформація активності окремих нейронних ансамблів і їх інтеграцій на біолого-хімічному рівні[425].
31. Мислення– психічний процес, що характеризується узагальненим і опосередкованим віддзеркаленням дійсності[426] . Опосередковане віддзеркалення – віддзеркалення за допомогою форм і операцій мислення. Узагальнене віддзеркалення – віддзеркалення за допомогою понять. Мислення – вища форма активного віддзеркалення дійсності, що полягає в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому пізнанні людиною істотних зв'язків і відношень предметів і явищ, створенні нових ідей, в прогнозуванні подій і дій[427] . Соціальна природа мислення– полягає в тому, що мислення – це історичне явище, що передбачає спадкоємність знань, що набувають від покоління до покоління, які закріплені у відповідних наукових категоріях[428] . Спадкоємність знань – здійснюється в процесі навчання. Навчання – цілеспрямована передача суспільно-історичного досвіду в процесі організованого формування знань, умінь, навичок[429] . Знання – соціальний феномен, що фіксований в мові, характеризується осмисленням фактів в системі наукових понять[430] . Мислення як діяльність – згідна особистісну смислу і мотиву цілеспрямована система розумових дій в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому пізнанні людиною істотних зв'язків і відношень предметів і явищ, створенні нових ідей, в прогнозуванні подій і дій[431] . Залучення особистості до розумового процесу – позиція особистості як суб'єкта соціальних відносин і діяльності в соціальній, соціально-психологічній і міжособистісній взаємодії впливає на вибір розумової задачі, особливості і якість її розв'язання.
32. Уява– психічний процес, що характеризується створенням нових образів шляхом переробки матеріалу сприйнять і уявлень, отриманих у попередньому досвіді[432] . Нові образи на основі сприйняття, уявлень – суб'єктивні образи, що відносяться до потребнісно-мотиваційної сфери індивіда і характеризують специфіку його взаємодії з оточенням. Основа уяви – особливості минулого досвіду, центральним моментом якого є переживання своєї буттєвості, що виражається в Я-концепції індивіда, а також його уявлення про належне в практичній, пізнавальній і комунікативній діяльності.
33. Почуття– одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, що характеризується відносною стійкістю[433] ; стійкі емоційні ставлення людини до явищ дійсності, що відображають значення цих явищ у зв'язку з її потребами і мотивами[434] . Віддзеркалення реальних відношень – відтворення специфіки суб'єкт-суб'єктних і суб'єкт-об'єктних відношень індивіда, в яких він виступає як активний діяч, який слідує вимогам конкретних ситуацій і власної системи особистісних смислів. Ставлення– суб'єктивно-оцінне переживання сприйманої дійсності, що впливає на функціональні можливості і поведінку людини [435]. Віддзеркалення реальних зв'язків суб'єкта і об'єкту – переживання суб'єкт-суб'єктних і суб'єкт-об'єктних відношень згідно міри їх відповідності особистісним смислам і еталонам належного. Зв'язок суб'єкта і об'єкту – вплив на об'єкт з метою його перетворення і отримання результату, відповідного актуальній на даний момент потребі. Суб'єкт – носій предметно-практичної діяльності і пізнання, що оволодів до певної міри знаряддями предметно-практичної діяльності, формами мови, логічними категоріями, нормами естетичних і етичних оцінок[436] . Об'єкт – те, що протистоїть суб'єктові в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Виділяється за допомогою відповідних форм практичної і пізнавальної діяльності[437] . Потреби – стани людини, що має потребу в чому-небудь, що утворює основу регуляції поведінки і спрямованості особистості[438] . Стабільні потреби – перманентні переживання потреби в об'єктах, які в своїй сукупності є об'єктною характеристикою умов життєдіяльності суб'єкта і, отже, характеристикою його самого.
34. Емоції = конкретна ситуація. Психічне віддзеркалення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта[439] ; особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами і мотивами, що відображають у формі безпосереднього переживання значущість явищ і ситуацій для життєдіяльності індивіда[440] . Ситуація – система зовнішніх обставин, які спонукають індивіда до прояву відповідних форм активності[441] . Конкретна ситуація – обставини одиничної ситуації в життєдіяльності одиничної людини: 1) просторові характеристики предметного середовища; 2) схеми поведінки учасників; 3) причинно-наслідкові відношення; 4) оцінні характеристики; 5) тема ситуації і думки, пов'язані з нею; 6) вербалізація думок в діалозі; 7) результат, узагальнення, підсумок (див. H.H.Clark, B.Bly, 1995). Функції емоцій – актуальне переживання індивідом значущості подій для його існування. Сигнальна функція – інформація про задоволення потреб, узагальнена оцінка подій, визначення корисності або шкідливості, емоційна оцінка. Регуляторна функція – спонука до дії, підкріплення успішної дії, виділення домінуючої потреби, пристосування до умов існування і комунікації[442] .
35. Воля– свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, що характеризується подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків[443] . Воля – форма психічного віддзеркалення, в якій відбиваються об'єктивна мета, стимули її досягнення, об'єктивні перешкоди у вигляді переживання суб'єктивної мети, боротьби мотивів, вольового зусилля, результатом чого є дії і задоволення досягненням мети[444] . Воля – здатність людини діяти у напрямі свідомо поставленої мети, долаючи при цьому внутрішні перешкоди[445]. Воля – здатність людини, що виявляється в самодетермінації і саморегуляції нею своєї діяльності і різних психічних процесів[446] . Воля – здатність до вибору мети діяльності і внутрішніх зусиль, необхідних для її здійснення[447] . Діяльна сторона свідомості – втілення задуму через вплив на умови його досягнення.
36. Темперамент = динаміка психічної діяльності.Стійке поєднання психодинамічних властивостей, що виявляються в діяльності і поведінці[448] . Динаміка психічної діяльності – динамічні особливості психічних процесів, і, отже, поведінки і діяльності (інтенсивність, швидкість, темп, ритм)[449].
37. Характер = поєднання стійких особливостей:1) сукупність індивідуальних психічних властивостей, що складаються в діяльності і виявляються в типових для даної людини способах діяльності і формах поведінки[450] в певних життєвих умовах і обставинах[451] і спілкуванні[452]; 2) цілісний індивідуальний склад душевного життя людини, що виявляється в окремих актах і станах її психічного життя, а також в її манерах, звичках, складі розуму і властивому людині колі емоційного життя[453] . Поєднання стійких особливостей – ансамбль схем поведінки, діяльності, пізнання і спілкування, в яких відбиті відповідні психологічні якості людини і які вона демонструє в суб'єкт-суб'єктних і суб'єкт-об'єктних відношеннях своєї життєдіяльності.
38. Здібності– індивідуально-психологічні особливості, що є умовами і внутрішніми психічними регуляторами успішного оволодіння способами певної діяльності і її ефективного здійснення[454] . Умова оволодіння знаннями – комплекс суб'єктивних передумов для успішної взаємодії людини з предметно-знаковим середовищем. 39. Задатки– природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, які утворюють природну основу розвитку здібностей[455] . Природжені особливості нервової системи – 1) типологічні властивості нервової системи, пов'язані з роботою різних аналізаторів, різних областей кори великих півкуль, від яких залежить швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків, їх міцність, легкість диференціювань, сила зосередженої уваги, розумова працездатність; 2) співвідношення першої і другої сигнальної систем; 3) індивідуальні особливості будови аналізаторів, окремих областей кори головного мозку[456] .
Тестові завдання для самостійної роботи до теми 7 Наведіть Ваші відповіді: 1. Основні підходи до категорій в сучасній науці: 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) ; 7) .
2. Призначення категорій в психології: 1) ; 2) ; 3) ; 4).
3. Обмеження, які накладає використання в психології категорій: 1); 2) ; 3) . Вставте номери правильних відповідей: 4.Базисні психологічні категорії (….). Протопсихологічні категорії (….). Екстрапсихологічні категорії (….). Метапсихологічні категорії (….) Організм, потреба, реакція, сигнал, розпізнавання,, афективність. 2. Індивід, мотив, дія, образ, ставлення, переживання. 3. Я, цінність, діяльність, свідомість, спілкування, почуття 4. Особистість, ідеал, активність, логос, смисл. Обведіть літеру правильної відповіді: 5. Категорії психології – це: А - універсальні, фундаментальні поняття, що мають апріорне значення; Б - основні поняття, які мають значення для відображення сутності психіки.
6. Психіка – це: А - функція мозку, яка виконує функції відображення об'єктивної реальності; Б - властивість мозку, що виявляється у віддзеркаленні,орієнтації і управлінні життєдіяльністю суб'єкта
7. Віддзеркалення – це: А - загальна властивість матерії відтворювати відбиваний об'єкт; Б - процесс відображення об'єкту.
8. Розвиток психіки - це: А - підвищення адекватності відтворювати відбиваний об'єкт в сукупності його властивостей; Б - процес саморуху від простіших до складніших форм віддзеркалення і активності.
9. Свідомість – це: А – рефлексивне віддзеркалення об'єктивної дійсності; Б - вищий рівень психічної активності людини, яка є основою досвіду, практичної діяльності і поведінки;
10. Самосвідомість – це: А - усвідомлення людиною своїх можливостей як суб'єкта власної життєдіяльності; Б - оцінка себе як суб'єкта, що відчуває, мислить, діє.
11. Діяльність – це: А - відповідна особистісному смислу модель взаємодії з реальністю; Б – предметний зв'язок з навколишньою дійсністю, що здійснюється за допомогою предметних дій.
12. Спілкування – це: А - багатоаспектні процеси встановлення і розвитку контактів; Б – процес формулювання і сприйняття повідомлень.
13. Особистість – це: А - індивідуальна своєрідність людини як суб'єкта соціальних відносин і діяльності Б - сукупність характеристик людини як суб'єкта соціальних відносин і діяльності.
14. Увага – це психічний процес, який характеризується: А -спрямованістю свідомості на сприйняття значущої інформації; Б - інтенсивності і концентрації роботи свідомості при сприйнятті значущої інформації.
15. Відчуття – це психічний процес, який характеризується: А - віддзеркаленням сукупності властивостей при їх опосередкованому впливі на рецептори; Б - віддзеркаленням окремих властивостей їх безпосередньому впливі на рецептори.
16. Сприйняття – це психічний процес, який характеризується: А - віддзеркаленням предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття; Б - віддзеркаленням предметів і явищ при їх опосередкованому впливі на органи чуття.
17. Пам'ять– це психічний процес, який характеризується: А - організацією і збереженням минулого досвіду; Б – здатністю утримувати інформацію.
18. Мислення– це психічний процес, який характеризується: А - створенням нових ідей; Б - узагальненим і опосередкованим віддзеркаленням дійсності.
19. Уява– це психічний процес, який характеризується: А - створенням суб'єктивних образів; Б - створенням нових образів шляхом переробки матеріалу сприйнять і уявлень, отриманих у попередньому досвіді.
20. Почуття– це психічний стан, який характеризується: А - переживанням людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності; Б – ставленням людини до реальних відношень дійсності.
21. Емоції– це психічний стан, який характеризується: А - безпосереднім переживанням життєвого сенсу явищ і ситуацій; Б - переживанням об'єктивних властивостей об'єктів.
22. Воля– це здатність людини, яка характеризується: А - свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності; Б - впливом на умови досягнення поставленої мети.
23. Темперамент– це властивість людини, яка характеризується: А - поєднанням психодинамічних властивостей, що виявляються в діяльності і поведінці; Б – різноманітними проявами психічної діяльності.
24. Характер– це властивість людини, яка характеризується: А - поєднанням стійких особливостей поведінки і діяльності; Б - поєднанням психічних якостей індивіда.
25. Здібності– це властивість людини, яка характеризується: А - ефективністю здійснення певної діяльності; Б - успішністю оволодіння способами певної діяльності.
26. Задатки– це властивість людини, яка характеризується: А – особливостями природжених анатомо-фізіологічних показників нервової системи; Б – особливостями розумової працездатності.
Поиск по сайту: |