Процес становлення методології психології

Класична методологія та контекст природознавства. Некласична методологія та контекст вибраної методології. Постнекласична методологія та контекст об'єднання науки про природу і науки про дух. Постпозитивістська методологія та контекст психотерапевтичної практики обслуговування індивідуальної людини. Культурна методологія та контекст культурології.

8. Особливості класичної методології = контекст природознавства.Дискусії про предмет, методи дослідження, прагнення до точності, перманентна криза[287].

9. Особливості некласичної методології = контекст вибраної методології:1) вплив теоретичної фізики, об'єктивізм; 2) постулат об'єктивності миру; 3) пошук універсальних законів; 4) оволодіння власною поведінкою; перевірка істинності практикою; подолання постулату безпосередності психічного віддзеркалення і пошук опосередкуючої ланки в роботах З.Фройда (несвідоме), К.Левіна (поле), Л.С.Виготського (знак), А.Р.Лурії (нейропсихологія), М.О.Бернштейна (активність), Д.М.Узнадзе (установка), А.А.Ухтомського (міждисциплінарний підхід), О.М.Леонтьєва (діяльнісний підхід), С.Л.Рубінштейна (суб'єктно-діяльнісний підхід). Контекст вибраної методології – прихильність дослідницьким парадигмам[288].

10. Особливості постнекласичної методології = контекст об'єднання науки про природу і науки про дух:1) ідея соціального конструювання реальності; 2) внутрішня логіка розвитку, 3) феноменологія долі і покликання; 4) культурна аналітика; 5) критичне самоосмислення в змінних дослідницьких контекстах; 6) синхронність ліній розвитку теорії і практики. Об'єднання науки про природу і науки про дух – 1) контекст інформаційного суспільства і постмодерністської культури; 2) вплив культурології; 3) відкритість знання і толерантність; 4) захист людини від експансії влади і ідеології; 5) залежність від завдань і переваг; 6) міждисциплінарність психологічного знання (прагнення до взаємо узгодженості психологічних теорій)[289].

11. Особливості постпозитивістської методології = контекст психотерапевтичної практики обслуговування індивідуальної людини:1) залежність наукової істини від перспективи, яка визначається системою комунікацій і людських стосунків; 2) соціальна обумовленість знання[290].

12. Особливості культурної методології = контекст культурології:1) комунікативність, діалогічність психологічних підходів; 2) подолання ідеологічних установок; 3) посилення інтеграційних тенденцій пізнання. Контекст культурології – 1) постнекласичний синтез досягнень психології і культурології; 2) взаємододатковість практики, культури і психіки; 3) методологічний плюралізм, його реалізація в психологічній антропології; 4) принцип додатковості у цілісній картині знання[291].

Методи психології

Моделювання. Типологізація. Експеримент. Психолого-педагогічний експеримент. Спостереження. Бесіда, інтерв'ю, анкетування. Соціометрія. Біографічний метод, вчування . Генетико-моделювальний метод. Метод вивчення продуктів діяльності. Метод вивчення історичних для літератури джерел. Математичні методи. Лонгітюдний метод. Тест. Обробка емпіричних даних. Побудова наукової теорії, системний опис теоретичної моделі. Загальний напрям дослідження. Евристика.

13. Моделювання– метод теоретичного дослідження психічних явищ за допомогою їх моделей – систем об'єктів або знаків, відтворюючих основні відношення оригіналу[292]. Моделювання – гносеологічна категорія, яка заснована на відповідній теорії або гіпотезі, що вказують на межі допустимих спрощень[293]. Моделювання умов для виникнення психічних явищ: 1) дослідник сам створює умови для виникнення психічного явища; 2) змінює умови експерименту, змінюючи тим самим протікання психічного явища; 3) варіативні маніпуляції умовами експерименту забезпечують можливість виявлення закономірностей; 4) виявлення кількісних показників в явищі, що вивчається[294]. Використання моделей – 1) за аналогією: моделі складних функціональних систем (П.К.Анохін, М.О.Бернштейн), кібернетичні моделі поведінки, математичні моделі навчання, інформаційні моделі пам'яті, сприйняття, уваги; 2) відтворення істотних ознак складних явищ в житті людини; 3) відтворення логіки пізнання: моделювання логіки розвитку предмету дослідження[295].

14. Типологізація – виявлення подібності або відмінності в сукупності явищ за допомогою теоретичної моделі[296]. Типологічний метод – виділення певних типів явищ. Наприклад, типологія індивідуальних відмінностей (Б.М.Теплов), типологія темпераментів (І.П.Павлов)[297] . Модель типізації використовується як засіб аналізу і тлумачення проведеного дослідження[298].

15. Експеримент – метод, орієнтований на розкриття причинно-наслідкових відношень при перевірці гіпотези про психічне явище шляхом традиційної (одна незалежна змінна) або факторної (декілька незалежних змінних) маніпуляції умовами і реєстрації супутніх їй змін[299]. Моделювання умов для виникнення психічних явищ: 1) дослідник сам створює умови для виникнення психічного явища; 2) змінює умови експерименту, змінюючи тим самим протікання психічного явища; 3) варіативні маніпуляції умовами експерименту забезпечують можливість виявлення закономірностей; 4) виявлення кількісних показників в явищі, що вивчається[300].

16. Психолого-педагогічний експеримент– вивчення змін психологічних характеристик дитини в процесі активного впливу дослідника на неї[301] . Констатувальний експеримент – виявлення характеристик і властивостей досліджуваного явища на момент початку і закінчення експерименту із залученням контрольної і експериментальної групи[302]. Формувальний експеримент – метод, що ґрунтується на: а) створенні спеціальних ситуацій для розкриття закономірностей, механізмів, тенденцій психічного розвитку[303]; б) моделі розвивальних і формувальних дій і аналітичної моделі розвивального ефекту експерименту[304].

17. Спостереження– метод психологічного дослідження, що ґрунтується на систематичному цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ, наукових уявленнях, теоретичній інтерпретації[305]. Пояснення психічних явищ через їх зовнішній прояв – неструктуралізоване спостереження – відсутність формалізації процесу; структуралізоване спостереження – фіксація результатів на стандартизованих бланках; включене спостереження – спостереження в процесі безпосередньої взаємодії з учасниками експерименту; польове спостереження – спостереження в природних умовах; лабораторне спостереження – спостереження в процесі лабораторного експерименту; систематичне спостереження – спостереження впродовж певного часу; несистематичне спостереження – спостереження в незапланованих ситуаціях; об'єктивне спостереження – спостереження за зовнішньою стороною психічних процесів; суб'єктивне спостереження – процес споглядальної взаємодії з власним внутрішнім світом[306] .

18. Бесіда, інтерв'ю, анкетування = Відповіді досліджуваного на систему питань.Бесіда – метод, заснований на отриманні психологічної інформації в словесній комунікації шляхом залучення досліджуваного до співпраці, перевірки робочої гіпотези[307] . Інтерв'ю – отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опиту. Анкетування – метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет[308]. Відповіді випробовуваного на систему питань: 1) введення в експеримент – ознайомлення з характером експерименту, інструктаж про специфіку і послідовність дій; експериментальна бесіда – підведення підсумків самостійної частини експерименту; клінічна бесіда – індивідуальне консультування або бесіда в психотерапевтичній ситуації; 2) вільне інтерв'ю – не регламентовано темою і формою бесіди; стандартизоване інтерв'ю – система питань закритого типу; діагностичне інтерв'ю – отримання інформації про особу випробовуваного; клінічне інтерв'ю – метод психотерапевтичної бесіди; 3) анкета – розробляється на основі теоретичного уявлення про предмет дослідження, шкалу оцінок, типу і кількості питань[309].

19. Соціометрія (Дж.Морено) – соціально-психологічний метод для оцінки міжособистісних зв'язків в групі[310] . Виявлення структури взаємин в групі – використання соціометричного критерію (комунікативний – виявлення взаємин в групі, гностичний – виявлення уявлень людини про бачення своєї ролі в групі) для дослідження виборів і взаємних виборів, лежачих в основі структури відносин і організованості групи[311].

20. Біографічний метод, вчування (Н.А.Рибніков, Ш.Бюлер) – система методів вивчення, корекції і проектування життєвого шляху людини. Біографічний метод – аналіз актуальних або потенційних подій життя, кола спілкування, реконструкція життєвих програм і сценаріїв. Вчування – вчування в зміст ситуації і корекція відповідних переживань[312].

21. Генетико-моделювальний метод– метод, направлений на отримання відомостей про різні рівні розвитку психічного явища і динаміку і рушійні сили переходу з одного на іншій рівень[313]. Періодичні виміри (зрізи) – фіксація психологічних характеристик явища, що вивчається, при цілеспрямованій дії на досліджуваного для його переводу на вищий рівень розвитку як складнику онтогенезу особистості[314].

22. Метод вивчення продуктів діяльності– система процедури збору, систематизації, аналізу і тлумачення продуктів діяльності людини[315]. Продукт діяльності – реально-практичні або ідеальні формою прояви активності людини в об'єктивному або суб'єктивному плані: 1) особисті документи – листи, фотографії, щоденники, автобіографії; 2) офіційні матеріали – записи бесід, дискусій, статути, накази, правила, закони; 3) продукти трудової діяльності – змістовні результати творчості, поведінки, роботи над собою, суспільної, професійної діяльності; 4) продукти змодельованої в експерименті діяльності[316] .

23. Метод вивчення історичних для літератури джерел – метод отримання даних про особистісні характеристики автора літературних джерел і психологічної характеристики його епохи[317]. Текст – відображення життєдіяльності автора у змісті проблем, що відображаються ним, в контексті його культурно-історичної епохи[318].

24. Математичні методи– методи формалізації і кількісної обробки емпіричних даних[319]. Математичне моделювання – спосіб організації дослідження за допомогою створення моделей, алгоритмів в різних ситуаціях пізнавальної і трудової діяльності[320]. Статистичні методи – використання методів математичної статистики, заснованих на імовірнісній логіці і імовірнісних моделях, при обробці даних: 1) кореляційний аналіз – визначення статистичної взаємозалежності змінних; 2) регресійний аналіз (Ф.Гальтон) – визначення залежності середнього значення від варіацій іншої величини; 3) факторний аналіз – визначення прихованих чинників шляхом вивчення статистично залежних ознак[321] .

25. Лонгітюдний метод – тривале систематичне вивчення психічного розвитку одних і тих же людей впродовж тривалого періоду часу[322]. Генетичні зв'язки в розвитку – виявлення особливостей психічного розвитку на основі аналізу змістовних моментів життєдіяльності окремої людини або групи людей[323].

26. Тест (А.Біне, А.Симон) – система стандартних завдань, призначених для визначення рівня розвитку відповідної психічної якості[324] . Розрізняють тести інтелекту, спеціальних здібностей, досягнень, професійної підготовки і так далі[325]. Виявлення сформованості психічного явища з допомогою: визначення розумового потенціалу, творчих здібностей, рівня оволодіння знаннями, уміннями, навичками, психологічних характеристик особистості або її окремих сторін, використання механізму проекції внутрішнього світу на слабо структурований стимул (Л.Франк)[326].

27. Обробка емпіричних даних– перетворення кількісних показників в якісні характеристики психічних явищ. Дослідження кількісних відношень пов'язане з процесом абстрагування і направлене на виявлення спільних об'єктивних характеристик в різних за своєю природою речах[327]. Якісні показники вказують на цілісну характеристику функціональної єдності істотних властивостей об'єкту[328].

28. Побудова наукової теорії = системний опис теоретичної моделі. Створення текстів, які дають цілісне уявлення про закономірні і істотні зв'язки певної області дійсності[329].

29. Загальний напрям дослідження– формулювання початкової тези, яка є розгорненим формулюванням основного поняття. Принципи підходу до об'єкту вивчення – конкретизація початкової тези за допомогою думок, заснованих на застосуванні діалектичних категорій і законів.

30. Реальна логіка як віддзеркалення діалектики дійсності. Діалектика – стратегічний принцип сучасної науки, який орієнтує на розкриття і способи вирішення протиріч в пізнанні і дійсності[330].

31. Евристика– метод вирішення завдань, який протиставляється формальним методам, що спираються на точні математичні моделі[331]. Евристичні методи – 1) відносяться до безлічі допустимих рішень; 2) характеризуються не напрямленим і індуктивним перебором можливих альтернатив; 3) засновані на властивих людині механізмах, направлених на вирішення творчих завдань[332] .

Поиск по сайту: