Вставте номери правильних відповідей:

Хто є автором вітчизняних концепцій щодо структури особистості?

Концепція персоналізації (…). Теорія інтегральної індивідуальності (…). Диспозиційна структура особистості (…). Системна модель особистості (…). Структура особистості (… ).. Психічний склад особистості (…). Ієрархічна структура особистості (…).

С.Л. Рубіншейн 2. Б.Г. Ананьєв 3. В.С. Мерлін 4. В.О. Ядов 5. В.А. Петровський 6. Н.І. Рейнвальд 7. К.К. Платонов

Хто є автором зарубіжних концепцій щодо структури особистості?

Соціально-психологічна психоаналітична теорія особистості (…). Соціокультурна теорія особистості (…). Індивідуальна теорія особистості (…). Психосоціальна теорія особистості (…). Теорія оперантного научіння (…). Феноменологічна теорія особистості (…). Структурна теорія рис особистості ( …). Теорія типів особистості (…). Психодинамічна теорія особистості (…). Когнітивна теорія особистості (…). Гуманістична теорія особистості (…). Теорія рис (…). Аналітична теорія особистості (…). Теорія соціального научіння (…).

З.Фройд 2. К.Г. Юнг 3. А. Адлер 4. Е. Еріксон 5. Е. Фромм 6. К. Хорні 7. Г.У. Олпорт 8. Р. Кеттел 9. Г.Ю. Айзенк 10. Б.Ф. Скіннер 11. А. Бандура 12. Дж. Келлі 13. А. Маслоу 14. К. Роджерс

Хто є автором поглядів на сутність темпераменту?

Стійкі психічні властивості і поведінка (…). Тип вищої нервової діяльності (…). Змішення гуморальних компонентів (…).Функціональні властивості темпераменту (…). Систематизація характеристики типів темпераменту (…). Будова тіла (…).

Гіппократ 2. І. Кант 3. Е. Кречмер 4. І.П. Павлов 5. Б.М. Теплов 6. В.М. Русалов

Хто є автором поглядів на сутність характеру?

Схильності, ставлення (…). Захисне утворення (…). Незмінна структура основних рис (…). Акцентуація як надмірне вираження рис характеру (…). Екстравертивний, інтровертивний типи характеру (…). Акцентуація як надмірне посилення рис характеру (…). Почуття, воля (…). Диспозиції особистості (…). Основні спонуки (…). Моральний склад (…). «Втеча від свободи» (…).

Теофраст 2. Е. Кречмер 3. К.Г. Юнг 4. Т. Рібо 5. В. Штерн 6. Л. Клагес 7. О.Ф. Лазурський 8. В. Райх 9. Е. Фромм 10. К. Леонгард 11. А.Є. Личко

Теорія пізнання

Теорія пізнання і проблема природи знання

Теорія пізнання. Проблема зв'язку суб'єкта і об'єкту. Позитивізм в структурі наукового знання. Базові позитивістські міфологеми. Наукове знання. Синтетичне наукове знання. Аналітичне наукове знання. Єдність логіки, діалектики і теорії пізнання. Структура об'єктивної реальності. Практика і пізнання. Принцип віддзеркалення.

1. Теорія пізнання– аналізує загальні основи, що є базою пізнавального результату[168] . Проблема природи знання – активність суб'єкта в процесі пізнання; раціоналізм, емпіризм; діалектична природа пізнання.

2. Проблема зв'язку суб'єкта і об'єкту– проблема активності суб'єкта, що пізнає[169]. Співвідношення внутрішнього і зовнішнього досвіду – вираз проблеми логічного обґрунтування системи знання в термінах раціоналізму (природжені ідеї) і емпіризму (відчуття як елементарні одиниці знання)[170].

3. Позитивізм в структурі наукового знання.Позитивізм (О.Конт) – філософський принцип, згідно якому позитивне знання може бути отримане тільки в спеціальних науках і їх об'єднаннях при вирішенні окремих наукових проблем[171] . Окремі наукові проблеми – освоєння нових областей реальності і сторін дійсності, висунення практичних проблем, пов'язаних з вирішенням економічних і соціальних завдань[172] .

4. Базові позитивістські міфологеми (за W.B. Weimer): 1) наукове знання засноване на твердих емпіричних фактах; 2) теорії виводяться з фактів (і, отже, вторинні по відношенню до них); 3) наука розвивається за допомогою поступового накопичення фактів; 4) оскільки факти формують основи нашого знання, вони незалежні від теорій і мають самостійне значення; 4) теорії (або гіпотези) логічно виводяться з фактів за допомогою раціональної індукції; 5) теорії (або гіпотези) приймаються або відкидаються виключно на основі їх здатності витримати перевірку експериментом[173].

5. Наукове знання – системний теоретичний опис об'єктів пізнання. Систематизація об'єктивних відомостей про дійсність – розкриття багатообразних зв'язків складного об'єкту в єдиній теоретичній картині[174].

6. Синтетичне наукове знання.Синтез – процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин[175]. Синтетичне наукове знання – знання, істинність якого обґрунтовується на основі звернення до зовнішньої інформації, не пов'язаної з логічним аналізом[176] . Емпіричні дослідження – включення об'єкту у все нові зв'язки, нові ситуації, в яких створюються відношення причини і наслідку як універсальної основи виявлення стійких, необхідних зв'язків предмету пізнання і, отже, його властивостей[177] .

7. Аналітичне наукове знання– знання, істинність якого обґрунтовується шляхом логічного аналізу[178] . Аналіз – процедура уявного розчленовування предмету, властивості, відношень між предметами на частини (ознаки, властивості, відношення)[179] . Логіка – наука про загальнозначущі форми (поняття, думки, висновки) і засоби думки (визначення, правила утворення понять, думок і висновків, правила міркувань, правила формалізації висновків в системи)[180] . Математика – застосування математичних методів до системи логічних понять, теорії доказів, моделей, алгоритмів[181].

8. Єдність логіки, діалектики і теорії пізнання– єдність загальнозначущих правил мислення, теоретико-методологічних основ та закономірностей пізнавального процесу.Логіка – наука про загальнозначущі форми (поняття, думки, висновки) і засоби думки (визначення, правила утворення понять, думок і висновків, правила міркувань, правила формалізації висновків в системи)[182] . Діалектика – вчення про найбільш загальні закономірні зв'язки буття і пізнання, виконуюче теоретичні, світоглядні і методологічні функції[183] . Теорія пізнання – аналізує загальні основи, що є базою пізнавального результату[184].

9. Структура об'єктивної реальності – стійкі зв'язки феноменів об'єктивної дійсності, що виділяються в процесі діяльності і пізнання. Структура – сукупність стійких зв'язків об'єкту, які забезпечують його цілісність і тотожність самому собі[185]. Структура гностичної реальності – закономірні зв'язки елементів наукового дослідження, що визначають змістовні і процесуальні аспекти пізнавальної діяльності.

10. Практика і пізнання.Практика – цілеспрямована діяльність людини, направлена на освоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів[186]. Пізнання – вища форма віддзеркалення об'єктивної дійсності. Основа достовірного знання – точне урахування реальних умов і конкретної обстановки, в яких знаходиться об'єкт пізнання, а також виділення головних, істотних властивостей, зв'язків, тенденцій його розвитку[187].

11. Принцип віддзеркалення.Віддзеркалення – загальна властивість матерії відтворювати відображуваний об'єкт, яка залежить від рівня її організації і виявляється в чутливості, сприйнятті, свідомості, самосвідомості[188] . Теорія віддзеркалення – розглядає відчуття і сприйняття як результат віддзеркалення реальності в свідомості людини самосвідомості[189]. Пізнання як відображення – соціально-опосередкована єдність віддзеркалення, предметно-практичної діяльності і комунікації, що історично розвивається[190].

Поиск по сайту: