Функції та принципи правопорядку

Функції правопорядку — це основні напрямки формування і підтримання стабільного правового стану системи суспільних відносин. Розрізняють:

1) функцію впорядкування зовнішніх зв'язків і відносин з великими системами суспільства — економічною, політичною та іншими, складовим елементом яких є правопорядок;

2) функцію зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині правопорядку на різних структурних рівнях його впорядкування;

3) функцію збереження і вдосконалення правопорядку – виражається в його непохитності і протистоянні зовнішнім впливам руйнівного характеру (правовий нігілізм, волюнтаризм, правопорушення, зловживання правом та ін.), збереженні і розвитку власної якісної визначеності, відкритості впливу зміцнюючого характеру (розвиток демократії, вдосконалення законів, укріплення законності, поліпшення діяльності судової системи, правоохоронних органів та ін.).

Принципи правопорядку — це відправні засади, незаперечні вимоги, що формують правопорядок і є основою його існування та функціонування.

1. Принцип конституційності — підпорядкування нормативним положенням конституції та забезпечення її реалізації.

2. Принцип законності — створення якісних законів та їх суворе додержання. Законність — головна умова встановлення правопорядку.

3. Принцип системно-структурної організації — наявність цілісності і структурності як необхідних властивостей, що дозволяють злагоджено діяти всім елементам громадянського суспільства і правової системи держави.

4. Принцип ієрархічної субординації та підпорядкування — виявляється в точній співпідпорядкованості органів держави, посадових осіб, нормативних актів за юридичною силою, а також актів застосування норм права і т.д., які забезпечують упорядкованість їх зв'язків.

5. Принцип соціальної (в тому числі правової) нормативності — виражається в необхідності діяльності суспільства, яка впорядковує, і особливо суб'єктів правотворчості за допомогою соціальних, головним чином правових, норм. Правова нормативність є основою і засобом упорядкування.

6. Принцип справедливості і гуманізму — базується на високих моральних підвалинах, поважанні прав людини, її гідності і честі;

7. Принцип підконтрольності — наявність повсюдного, загального та універсального контролю, здійснюваного громадянським суспільством, його структурами, державою в особі її різних органів, громадянами.

8. Принцип державного забезпечення, охорони і захисту — виражається в реальних засобах гарантування прав учасників правопорядку, функціонування правової системи, досягнення законними засобами прав, свобод, обов'язків та ін.

Правопорядок, законність і демократія є взаємозалежними.

Правопорядок — це законність у дії, якщо поведінка суб'єктів є правомірною. В ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Законність — засіб встановлення правопорядку.

Результатом зміцнення законності є вищий рівень правопорядку.

Види правопорядку

Правопорядок можна класифікувати за сферами правових відносин. Мається на увазі, що різні види правопорядку знаходять своє вираження в різних сферах регульованих правом відносин.

На мою думку, до найбільш важливих та загальних видів можна віднести:

ü Правопорядок в сфері реалізації законних права. Наприклад – право на землю, працю, життя, здоровя;

ü Правопорядок в сфері викоання законних вимог, обов’язків. Наприклад – сплата податків, охорона і збереження довкілля;

ü Правопорядок в сфері виконаня службових, посадових обов’язків. Наприклад – надання дозволів працівниками дозвільної системи, прийняття рішень органами місцевого самоврядування, оперативно-розшукова діяльність;

ü Правопорядок в сфері здійснення різних видів господарської діяльності. Наприклад – видобування корисних копалин, ігровий бізнес, зовнішньо-економічна діяльність чи перевезення.

Поиск по сайту: