Прийоми розвитку саморегуляції пізнавальної діяльності

У ході підготовки до школи дуже важливо формувати в дошкі­льників передумови навчальної діяльності: уміння уважно слу­хати, розуміти й точно виконувати послідовні вказівки дорос­лого, самостійно діяти за його завданням, орієнтуватися на си­стему правил і умов завдання, переборювати відволікаючий вплив побічних факторів. З цією метою ефективно систематично про­водити вправи типу «Словесний диктант», «Графічний диктант», вправи «Зразок і правило», «Продовж візерунок» і т.д. Ці впра­ви можна проводити з групою та індивідуально. Складність за­вдань варіюється залежно від віку дітей. Дуже важливо, щоб інструкція була максимально лаконічною, чіткою і доступною для дитини. У ній потрібно виділити інтонацією, виразними паузами ціль, способи виконання й не «засмічувати» її відсту­пами й додатковими вказівками.

Завдання 45. «Словесні диктанти» [72]. Ці завдання викону­ються кольоровими олівцями.

Для дітей 4-5 років можна запропонувати такі завдання:

- намалюйте дві сливи і три яблука;

- намалюйте в ряд п'ять вишень, перша й остання мають бути з листочками, а інші - тільки з черешками;

- намалюйте в ряд шість листочків, два зелених, а решта - жовті;

- намалюйте в ряд сім квіточок, друга й четверта жовті, а решта -червоні;

- намалюйте в центрі аркуша чотири жучки-сонечка, щоб один повз угору, інший - униз, третій - уліво, а четвертий - вправо;

- обведіть вісім клітинок і розфарбуйте їх так, щоб були по дві однакові.

Для дітей 5-6 років завдання можуть бути такі:

• намалюйте в ряд шість різних фігур, з яких остання має бути трикутником;

• намалюйте в ряд вісім трикутників різних за розміром, най­менший зафарбуйте в червоний колір;

• намалюйте в ряд дев'ять м'ячиків, чергуючи великі й маленькі;

• намалюйте в ряд вісім ялинкових кульок так, щоб було по дві кульки однакового кольору;

• намалюйте в ряд десять грибків так, щоб ліворуч було чотири грибки з червоними шапочками, два останні з білими, а інші з коричневими;

• намалюйте вісім квіток по кутах аркуша так, щоб їх у кожному куті було порівну.

Завдання 46. «Графічний диктант» [43, 72, 115, 171]. Завдан­ня потребує тривалого слухового зосередження й розподілу уваги (слухати диктування й виконувати малюнок), уміння орієнтуватися на аркуші паперу, тому діти не відразу справляються з наростанням складності. Диктант виконується в зошиті в клітинку. Проводити його можна з дітьми, починаючи з 4-5 років з поступовим усклад­ненням. Для того щоб підтримувати інтерес дитини, малюнок дикта­нту потрібно постійно змінювати, робити його привабливим і різно­манітним. Дуже вдалим у цьому відношенні є диктант, у результаті правильного виконання якого виходить зображення тварини, казко­вого персонажа тощо, (запропоновано Л.Я.Сакун). Це стимулює ді­тей чітко і правильно виконувати малюнок, щоб домогтися кінцево­го результату. Практика показує, що графічні диктанти є прекрас­ним засобом формування довільної ре­гуляції дій дитини, її стійкої уваги.

Підкреслимо, що дуже важливо:

• організувати сприймання дітьми інструкції перед диктантом, зосе­редити їхню увагу;

• правильно провести диктування малюнка;

• темп диктування має відповідати темпу виконання вправи дитиною (не швидше, не повільніше);

• інтонацією голосу слід виділяти зміну інструкції, після кожної нової команди робити паузу;

• не можна двічі повторювати ту саму команду, тому що діти мо­жуть виконати її двічі.

Для досягнення успіху важливо підтримувати тих, у кого відразу не виходить.

На малюнках 4.12 і 4.13 пода­но варіанти завдань «Графічний ди­ктант» зі зростанням рівня склад­ності його виконання.

Завдання 47. «Продовж візеру­нок». У цій вправі [72] необхідно встановити закономірність побудо­ви малюнка й завершити його. Вправа розвиває довільність психі­чних процесів, формує в дитини здатність працювати самостійно, контролювати свої дії, звіряти їх зі зразком. На мал. 4.14 подано варі­анти завдань.

Завдання 48. «Змальовування зразка» [129, 171]. Дитині пропо­ нують картинку, на якій зображен­ня будиночка складене з елементів прописних букв (мал. 4.15). По­трібно точно повторити (скопіювати) його на аркуші паперу. Після закінчення роботи дитині пропонують перевірити, чи правильно вона виконала малюнок і виправити помилки, якщо вони є. Для змальо­вування можна пропонувати будь-які інші малюнки.

Завдання 49. «Зразок і правило» [132]. Завдання спрямоване на формування уміння керуватися системою умов завдання, переборю­ючи відволікаючий вплив сторонніх факторів, а також на розвиток наочно-образного мислення. Для виконання вправи будуть потрібні аркуші з завданнями, які роздають дітям, і зразок. На аркушах-завданнях нанесені кілька точок різної форми: точки - хрестики, точки - трикутники, точки - кола. На зразку подано варіанти різ­них фігур, отриманих шляхом з'єднання цих точок за допомогою ліній. Дітям потрібно з'єднати точки на аркуші-завданні, щоб одер­жати точно такий малюнок, як на зразку. При виконанні завдання потрібно пам'ятати правило: не можна проводити лінію між однако­вими точками - між двома кружками, чи між двома хрестиками, чи між двома трикутниками. Після пояснення психолог пропонує дітям розпочати до виконання завдання. У процесі роботи він стимулює, підбадьорює дітей, у разі потреби повторює інструкцію, але ніяких додаткових пояснень не дає.

Це завдання дозволяє виявити належність дитини до «дошкіль­ного» чи «шкільного» типу. Якщо дитина намагається відтворити форму фігури і значно менше уваги звертає на правило поєднання -це характерно для «дошкільного» типу. Підкреслене старання вико­нати правило з'єднання точок характерне для «шкільного» типу і свідчить про готовність до шкільного навчання. Якщо в дитини «шкі­льного» типу спостерігаються труднощі у сприйманні й зображенні

форми зразка, то це свідчить про недостатню сформованість просто­рової орієнтації, образного мислення й вимагає додаткової корекцій-ної роботи.

Наступні дві вправи, як і попередні, розвивають уміння утриму­вати в пам'яті інструкцію, правила й дотримуватись їх при вико­нанні завдання, їх корисно проводити з дітьми старшого дошкільно­го й молодшого шкільного віку.

Завдання 50. «Мистецтво вигадування історій» [1].

1. Дитині пропонують набір слів, які вона повинна використовува­ти, придумуючи історію, наприклад, слова: бабуся, дівчинка, вовк і потяг.

2. Треба придумати історію, використовуючи якусь одну власти­вість предмета. Наприклад: придумати історію про країну, де всі зі скла або з мила і т.д.

3. Придумайте історію, де все навпаки, порівняно з тим, що дитина бачить насправді. Наприклад: діти вищі зростом, ніж дорослі.

Завдання 51. «„Так" і „ні" не говорити». Дитина повинна відпові­дати на запитання дорослих, але забороняється говорити «так» і «ні», а також називати кольори: блакитний, зелений, жовтий і червоний.

1. Ти любиш літо?

2. Тобі подобається зелень парків і скверів?

3. Якого кольору небо влітку?

4. Які кольори влітку основні?

5. Ти любиш сонце?

6. Якого кольору сонце?

7. Якого кольору пісок біля ріки?

8. Огірки можуть бути тільки зеленого кольору?

9. Якого кольору абрикос? 10. Якого кольору вода в озері?

Можливі інші варіанти запитань.

Якщо дитина уважна, то виконуючи це завдання, вона може на­брати 10 очок. Кожне порушення заборони позбавляє її очка. Відпо­відати на запитання слід швидко.

Пропонуємо кілька психотехнічних ігор, спрямованих на трену­вання стійкості уваги, розвиток самоконтролю й уміння виконувати дії у внутрішньому, розумовому плані. Ці завдання будуть корисні для учнів молодших класів та підлітків.

Завдання 52. «Муха» [132]. Для цієї вправи потрібна дошка з розкресленим на ній дев'ятиклітинним ігровим полем 3 х 3 і невели­ка присоска (чи шматочок пластиліну). Присоска тут виконує роль «дресированої мухи». Дошка ставиться вертикально, і ведучий роз'­яснює учасникам, що переміщення «мухи» з однієї клітинки на іншу відбувається за допомогою подачі команд, які вона слухняно вико­нує. По одній з чотирьох можливих команд («вгору», «униз», «впра­во» чи «вліво») муха переміщається відповідно до команди на сусідню

клітинку. Вихідне положення «мухи» - центральна клітинка ігрово­го поля. Учасники подають команди по черзі. Гравці повинні, невід­ступне стежачи за переміщеннями «мухи», не допустити її виходу за межі ігрового поля.

Після всіх цих роз'яснень починається сама гра. Вона проводиться на уявному полі. Якщо хтось відволікається від ходу гри або «ба­чить», що «муха» залишила поле, він дає команду «Стій» і, поверну­вши «муху» на центральну клітину, починає гру спочатку.

«Муха» вимагає від гравців постійної зосередженості, однак, пі­сля того, як вправа добре засвоєна, її можна ускладнити. Напри­клад, збільшити кількість ігрових клітин (4 х 4) або кількість «мух», в останньому випадку подають команди кожній «мусі» окремо.

Завдання 53. «Акробат» [1]. Учасники розсаджуються в ряд. Ведучий стоїть перед ними і тримає в руках невелику фігурку люди­ни. Він пояснює учасникам, що це - «акробат», який уміє виконува­ти чотири команди. «Праворуч» - по цій команді «акробат» робить поворот на 90° через праве плече; «ліворуч» - він повертається в протилежну сторону; команда «вперед» виконується як обертання вперед на 90° щодо центра ваги; команда «назад» - як обертання в протилежну сторону. Після того, як всі учасники ознайомляться з принципами керування фігуркою, вони розсаджуються в коло й по­чинають уважно стежити за перекидами уявного «акробата», коман­ди якому подаються кожним по черзі. Той, хто не зміг у якийсь момент устежити за грою, виходить із кола, і так доти, поки не виявиться переможець.

Щоб уникнути непотрібних суперечок, ведучий за допомогою своєї фігурки може контролювати весь хід гри й у спірних випадках ви­ступає як арбітр.

Завдання 54. «Античас» [1]. Кожному з учасників пропонуєть­ся тема для невеликої розповіді. Наприклад, «Театр», «Магазин», «Подорож за місто». Той, хто отримав тему, повинен розкрити її, описуючи всі події, пов'язані з нею, «задом наперед» - ніби кінострі­чка прокручується у зворотному напрямку.

Завдання 55. «Чарівний олівець» [132]. Для ознайомлення уча­сників із правилами цієї гри будуть потрібні папір і олівець. Веду­чий пояснює гравцям, що олівцем можна керувати на відстані, пода­ючи йому одну з можливих команд: «вгору», «униз», «вправо» чи «вліво». За командою олівець переміщається в зазначеному напрям­ку, залишаючи на папері риску. Подається інша команда, і олівець, не відриваючись від паперу, переміщається знову. Таким чином, на аркуші вимальовується ламана лінія. Усі ходи олівця повинні бути однакової довжини.

На попередньому етапі гри учасники подають свої команди по черзі, а потім ведучий «допомагає» олівцю виконувати свої обов'язки. Пере­конавшись у тому, що гравці засвоїли правила, ведучий пропонує їм креслити уявні фігури на уявному аркуші. Креслення починається з

найпростішої фігури, зразок якої попередньо демонструється гравцям (наприклад, квадрат). Команди подаються по колу.

Ведучий має пояснити учасникам, що вони не мають права домо­влятися про те, у якому напрямку вести ламану лінію. Кожний по­винен уважно стежити за командами і, коли до нього дійде черга, діяти згідно з обставинами. Якщо в ході малювання учасник не зміг устежити за лінією або йому здалося, що хто-небудь з товаришів допустився помилки, він зупиняє гру командою: «Стій!». Після цієї команди все, що намальовано на уявних аркушах, автоматично сти­рається. Той, хто зупинив гру, починає її спочатку — робить перший хід. Після того як фігура намальована, ведучий пропонує наступну, більш складну.

Завдання 56. «Прямокутники.» [132]. В учасників завдання на аркуші - прямокутник, розділений на 16 рівних частин. Ці частини потрібно подумки пронумерувати зліва направо по рядках. Потім подаються команди з'єднати різні частини прямокутника лініями. На виконання кожної команди відводиться певний час. Через вста­новлений час подається наступна команда. Пропонуються два завдан­ня на одну дію, два завдання на дві дії, два завдання на три дії, два завдання на чотири дії.

Інструкція: «На ваших бланках прямокутник, розділений на 16 частин. Подумки пронумеруйте ці частини зліва направо. По рядках ставити номери на бланку забороняється. Вам будуть подаватися команди з'єднувати центри квадратів або їх сторони прямими лінія­ми. Наприклад: провести лінію з центра 2-го квадрата до середини нижньої сторони 8-го квадрата і потім у центр 13-го квадрата (пока­зати на плакаті). Час на виконання кожного завдання визначається. Робіть те, що запам'ятали і що встигнете. Помилкових ліній не про­водити. Краще пропустити завдання, якщо не встигаєте. Окремі дії виконуйте відразу після моїх команд. Що не зрозуміло? (Відповіді.) У ході виконання завдання питань не задавати».

«Увага!

1. З'єднати центр 2-го квадрата з центром 5-го квадрата. 7 секунд!

2. Провести лінію від лівої сторони 1-го квадрата в правий верхній кут 2-го квадрата. 7 секунд!

3. Розділити квадрат на 9 рівних частин. 10 секунд!

4. З'єднати лівий нижній кут 10-го квадрата з верхнім правим ку­том цього ж квадрата і потім продовжити лінію до середини лівої сторони 6-го квадрата. 10 секунд!

5. З'єднати центр 4-го квадрата з центром 8-го квадрата. Продов­жити лінію до середини лівої сторони цього ж квадрата і потім продовжити її у верхній кут 4-го квадрата. 15 секунд!

6. Проведіть лінію від середини правої сторони 3-го квадрата до центра 7-го квадрата, потім до середини правої сторони 6-го ква­драта і потім у центр 1-го квадрата. 15 секунд!

1. Проведіть лінію від середини лівої сторони 9-го квадрата до центра 14-го квадрата, потім до середини нижньої сторони 1-го квадра­та, потім у центр 13-го квадрата і потім у центр 9-го квадрата. 15 секунд!

8. Провести лінію від середини нижньої сторони 8-го квадрата до середини правої сторони 11-го квадрата, потім до середини верх­ньої сторони 16-го квадрата, потім до середини правої сторони 12-го квадрата, потім у центр 12-го квадрата і потім до правого нижнього кута 7-го квадрата. 15 секунд!

9. Проведіть лінію з нижнього правого кута 14-го квадрата до сере­дини лівої сторони 15-го квадрата, продовжіть її до середини нижньої сторони цього ж (15-го) квадрата, потім до середини правої сторони 12-го квадрата. 15 секунд!

10. Поставте маленькі хрестики в центрах 3-го, 7-го, 10-го квадра­тів, 2 маленькі хрестики в середині 16-го квадрата, маленький кружок у лівому нижньому куті 7-го квадрата й маленький три­кутник у середині 6-го квадрата. 15 секунд! Стій!»

Підраховується сума очок за правильно виконані завдання: 1-2-и завдання по 1 очку; 3-4-те завдання по 2 очки; 5-6-те завдання -по 3 очки; 7-8-ме завдання - по 4 очки; 9-10-те завдання - по 5 очок.

З підлітками й учнями старших класів психологу корисно провести бесіду про можливості самоорганізації уваги. Під час бесіди можна використовувати книгу В.Леві «Мистецтво бути собою» [84]. У ній автор говорить, що будь-який примус уваги, насильницьке зосередження не ефективні в роботі. Зосереджен­ня має бути емоційним, адже «живлення уваги - або те, що будить почуття, тобто щось значить для нас, або те, що може щось значити, тобто новизна. З'їдаючи новизну, увага шукає наступних порцій, нових вражень». А отже, відбувається пере­ключення уваги на більш значуще чи цікаве. Якщо ж переклю­чення не відбувається, то знижується тонус уваги - ми втрача­ємо здатність активно сприймати й запам'ятовувати.

Для ілюстрації деяких властивостей ува­ги психолог може провести зі школярами експеримент [71, с. 148]. У ньому легко про­демонструвати таку особливість уваги, як коливання, й показати, що впливає на стій­кість уваги. Школярам пропонується зосе­редити увагу на зображенні усіченої піра­міди (мал. 4.16).

Якщо якийсь час дивитися на малюнок, то піраміда здається то опуклою, зверненою

вершиною до того, хто дивиться, то заглибленою, із задньою стінкою, що йде вдалину. Психолог просить школярів затрима­ти сприймання піраміди в одному положенні. Якщо засікти час, протягом якого можна затримати, за допомогою вольового зу­силля, сприймання піраміди в одній позиції, ми одержимо по­казник стійкості нашої уваги. Звичайно в підлітків цей показ­ник складає 20—40 секунд і дуже рідко більше хвилини. Стій­кість уваги можна поліпшити за допомогою тренувань. У доро­слого стійкість може досягати 20 хвилин.

Продовжимо наш експеримент. Спробуємо не просто диви­тися на фігуру, а поставимо перед собою нове, творче завдання. Наприклад, уявимо, що перед нами не «заглиблена» піраміда, а зображення порожньої кімнати, її потрібно обставити: право­руч поставимо стіл і стільці, ліворуч - диван, у куті - глибоке крісло і бра, повісимо килим, люстру, книжкові полиці і т.д. Цікаво, що поки ми «обставляємо кімнату», коливань уваги не буде. З цього можна зробити висновок: для збереження стій­кості уваги необхідна зовнішня і внутрішня активність особис­тості, постійна зміна постановки завдання, що збереже інтерес до ситуації.

Наприклад, як змусити себе кілька разів уважно прочитати той самий текст — статті або параграф підручника - для повного його засвоєння? Цього можна домогтися, якщо перед кожним повторним читанням ставити нове завдання. Перший раз - про­бігти текст для загального ознайомлення, другий - простежити логіку доведення, третій - важливо зрозуміти, як цей матеріал пов'язаний з попереднім, і т.д. Цей спосіб зосередження уваги набагато ефективніший, ніж просте вольове зусилля. Він дозво­лить легше й надійніше засвоїти матеріал.

Отже, для того щоб розвити спостережливість, здатність утри­мувати увагу, потрібно вчитися дивитися навіть на знайомі яви­ща, людей, власну поведінку, намагаючись відшукати в них незвичне, нове для себе. «Поки чорнильна пляма - тільки чор­нильна пляма, вона нам не цікава, вона нудна. Якийсь бруд, ляпка— Але щойно починаємо шукати і знаходити в цій ляпці предмети, тварин, людей, себе, вона оживає й оживляє нас. Ви­являється, ляпка-то не проста, ляпка особлива. І всі ляпки осо­бливі...» [84, с. 70].

Творчим способом - створенням внутрішньої новизни - ува­гу можна підтримувати дуже довго. Розвинута увага абсолютно необхідна в будь-якій пізнавальній діяльності, у контактах із людьми, у роботі над собою.

Поиск по сайту: