Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стадії розвитку творчого мислення дітей дошкільного і шкільного віку



Учені давно намагалися розгадати загадку творчості. На сьогодні виявлені такі психологічні складові творчої діяльності: гнучкість розуму, систематичність і послідовність мислення, діалектичність, готовність до ризику і відповідальність за прийняте рішення.

Гнучкість розуму передбачає здатність до виділення істот­них ознак із безлічі випадкових і здатність швидко переключа­тися з однієї ідеї на іншу. Люди з гнучким розумом зазвичай пропонують відразу кілька варіантів рішень, комбінуючи й ва­ріюючи окремі елементи проблемної ситуації.

Систематичність і послідовність мислення дозволяють лю­дям керувати процесом творчості. Без них гнучкість може пере­творитися на «скачки ідей», коли рішення до кінця не продуму­ється. У цьому випадку людина, яка має багато ідей, не може вибрати серед них найбільш оптимальну. Вона не рішуча й зале­жна від оточуючих. Завдяки систематичності всі ідеї зводяться в певну систему й послідовно аналізуються. Дуже часто при тако­му аналізі ідея, на перший погляд абсурдна, набуває раціональ­ного змісту й відкриває шлях до розв'язання проблеми.

Часто нове народжується при поєднанні, здавалося б, непо-єднуваного. Цю здатність назвали діалектичністю мислення.

Наприклад, довгий час не піддавалися розв'язанню такі явища, як польоти на літальних апаратах, важчих від повітря, запис і збереження звуку та ін. Діалектичне мисляча людина може чі­тко сформулювати протиріччя і знайти спосіб його вирішення.

Творчо мисляча людина також має потребу в здатності ри­зикувати і не боятися відповідальності за своє рішення. Часто нові ідеї не приймаються більшістю людей, тому що старі спосо­би мислення більш зрозумілі і звичні.

Перераховані психологічні компоненти творчості є власти­востями дорослого мислення. У дітей здатність до творчості формується поступово, проходячи кілька стадій розвитку. Ці стадії протікають послідовно: перш ніж бути готовим до насту­пної стадії, дитина обов'язково повинна опанувати якості, що формуються на попередніх. Дослідження дитячої творчості до­зволяють виділити, як мінімум, три стадії розвитку творчого мислення: наочно-дійове, причинне та евристичне.

Наочно-дійове мислення. Мислення народжується з дії. У немовляти і в ранньому віці воно невіддільне від дії. У процесі маніпулювання з предметами дитина вирішує різні розумові завдання. Приміром, граючися зі збірно-розбірними іграшками типу пірамідок, матрьошок, дитина практично, методом проб і помилок шукає принципи їх розбирання і збирання, вчиться враховувати і співвідносити між собою величину й форму різ­них деталей.

До 5—6 років діти навчаються виконувати дії подумки. Об'­єктами маніпулювання виступають уже не реальні предмети, а їх образи - уявлення. Старші дошкільники вже вміють розчле­новувати уявлення на окремі частини, аналізувати контури пред­метів, зіставляти схожі предмети між собою і знаходити подіб­ність і розбіжності (завдання, що розвивають ці уміння, були подані раніше).

Виділення окремих компонентів образу дозволяє дитині по­єднувати деталі різних образів, придумуючи нові, фантастичні об'єкти чи явища. У психології цю здатність називають фанта­зією. Фантазія дитини на першій стадії розвитку творчого мис­лення обмежена. Дитина мислить ще занадто реалістично і не може відірватися від звичних образів, способів використання речей, найбільш імовірних ланцюжків подій. Тому в дошкіль­ному віці дуже важливо розвивати фантазію дитини. Для цього гарними стимулами є незакінчені малюнки, невизначені обра­зи, описи незвичайних, нових властивостей предметів. Крім того, корисно вчити дитину виходити за межі звичних розумових

стереотипів. Цю якість творчого мислення називають оригіна­льністю, і вона залежить від уміння подумки пов'язувати да­лекі, не пов'язані звичайно в житті, образи предметів (комбіну­вати і сполучати в одному предметі властивості й ознаки різних предметів, переносити дії, застосовувані до одного предмета, на інший і т.д.).

Причинне мислення.Відомо, що предмети і явища дійс­ності знаходяться в різних зв'язках і відносинах: причинно-наслідкових, часових, умовних, функціональних, просторових та ін. Наечно-дійове мислення дошкільника дозволяє йому ро­зуміти просторові й часові відносини. Складніше осмислити при-чинно-наслідкові зв'язки, тому що вони часто приховані від безпосереднього сприймання, не достатньо наочні, віднесені на другий план. Щоб їх виявити, потрібно відволіктися від друго­рядного, випадкового. Тому причинне мислення пов'язане з ви­ходом за межі уявного образу та ситуації і розглядом її в шир­шому контексті.

У молодшому шкільному віці діти вже здатні виділяти й усвідомлювати закономірний характер взаємозв'язку окремих явищ і об'єктів. Ці причинно-наслідкові взаємозв'язки є осно­вою передбачення і планування. Передбачення і планування лежить в основі творчості на етапі причинно-наслідкового мис­лення. Дитина може, свідомо (для себе) змінюючи умови або навіть закони функціонування навколишнього світу, прогнозу­вати нові, несподівані ефекти й наслідки. Так, приміром, наро­джуються сюжети фантастичних розповідей і казок. Тому на другій стадії розвитку творчого мислення важливим напрям­ком є формування й розвиток таких умінь: виділяти з декіль­кох імовірних причин одну головну, передбачати наслідки вза­ємодії об'єктів і явищ, установлювати логіку і словесне опису­вати причинно-наслідкові відносини та ін. Крім того, наукові дослідження й досвід педагогів показують, що невміння вира­зити свою думку, бідний словниковий запас, негнучкість у ви­користанні синонімів і антонімів тощо можуть істотно загаль­мувати процес творчості школярів. Тому психолог повинен (сам чи за допомогою вчителів-словесників) приділити увагу розвит­ку мовних умінь дітей.

Слід відзначити, що дослідницька активність дітей на етапі причинного мислення характеризується двома якостями: рос­том самостійності розумової діяльності й ростом критичності мислення. Завдяки самостійності дитина вчиться керувати сво­їм мисленням: ставити дослідницькі цілі, висувати гіпотези

причинно-наслідкових залежностей, розглядати відомі їй фак­ти з позицій висунутих гіпотез (до 11—12 років практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність за допомогою постановки пошукових питань). Ці здібності є основними пере­думовами творчості на етапі причинного мислення. Критичність мислення виявляється в тому, що діти починають оцінювати свою й чужу діяльність із погляду законів і правил природи й суспільства. З одного боку, завдяки усвідомленою дітьми пра­вил і законів, їх творчість стає більш осмисленою, логічною, правдоподібною. З іншого боку, критичність може перешкоди­ти творчості, тому що на етапі висування гіпотез багато з них можуть видатися безглуздими, нереальними й будуть відкинуті. Подібні самообмеження звужують можливості появи нових, оригінальних ідей.

Щоб стимулювати творчу активність і усунути негативний вплив критичності, використовують різні методи і прийоми. Один із них — метод мозкового штурму.«Мозковий штурм» - це метод колективного розв'язання проблеми. Його автор А.Осборн запропонував розділити процес висування гіпотез і процес їх оцінки, аналізу. Пошук ідей ведеться в обстановці, коли крити­ка заборонена і кожна ідея, навіть жартівлива чи безглузда, заохочується. Завдяки мозковому штурму нерідко виникають нові й оригінальні розв'язання проблемних ситуацій. Працюю­чи з групою підлітків, корисно застосовувати цей метод для роз­витку їхніх творчих здібностей.

Евристичне мислення.У міру дорослішання діти стикаються з великою кількістю ситуацій, коли неможливо виділити одну причину події. Багато соціальних і природних явищ викликані великою кількістю різноманітних факторів. Прогнози розвитку цих явищ мають імовірнісний характер. У цих випадках при­чинне мислення є недостатнім. Виникає необхідність попере­дньої оцінки ситуації й вибору серед безлічі варіантів і факторів таких, що мають істотний вплив на перебіг подій. Вибір при цьому здійснюється з опорою на ряд критеріїв, правил, що до­зволяють звузити «зону пошуку», зробити його більш швидким і вибірковим. Мислення, яке, спираючись на критерії виборчо­го пошуку, дозволяє вирішувати складні, невизначені, проблемні ситуації, називають евристичним.

Евристичне мислення формується орієнтовно до 11-14 ро­ків. Вивчення мислення дітей показує, що порівняно з молод­шими школярами підлітки по-іншому обстежують проблемну ситуацію. У період між 9 і 11 роками дослідницька активність

дітей дуже висока. Діти задають багато різноманітних пошу­кових запитань, на які самі ж намагаються знайти відповідь. Підлітки відразу концентрують свою увагу на одній чи декіль­кох гіпотезах. Це заощаджує час, дозволяє поглиблено вивчи­ти аспекти проблеми, хоча може привести до «застрявання» на неефективній ідеї, яка на періпий погляд здається оптима­льною. Подолати цю загрозу можна, якщо спробувати знайти кілька варіантів розв'язання й порівняти їх з метою вибору найкращого.

Одне з найважливіших умінь, що формується на етапі еври­стичного мислення, - це уміння аналізувати проблемну си­туацію. На цій стадії аналіз ситуації стає систематичним і пла­номірним. Діти до 12 років можуть навчитися, не упускаючи жодного фактора, оцінювати їх роль і значення для здійснення своїх задумів. Найлегше цю здатність формувати шляхом по­становки завдань, де потрібно проранжувати виділені фактори ситуації. Підліток повинен розмістити їх за ступенем важли­вості: на перше місце ставиться найважливіший фактор (об'­єкт), потім менш важливий і т.д. У цих завданнях аналіз ситу­ації полегшується тим, що кількість аналізованих факторів об­межена, а їх перелік допомагає впорядкувати процес їх оцінки.

У роботі над розвитком творчого мислення дуже важлива тактика психолога. Бажано, щоб він заохочував дітей до вису­вання якомога більшої кількості рішень, стимулював нестан­дартні й цікаві рішення, а потім разом із дітьми оцінював їх рівень і якість. Нагадаємо, що основу творчої діяльності скла­дає взаємодія інтересу й радості. Тому так важливо створюва­ти для дитини в ході пізнавальної діяльності позитивне емоцій­не тло.

Пропоновані нижче завдання спрямовані на розвиток уяви, гнучкого, нестандартного мислення, розуміння причинно-нас-лідкових відносин, уміння аналізувати й розв'язувати складні проблемні завдання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.