Учені давно намагалися розгадати загадку творчості. На сьогодні виявлені такі психологічні складові творчої діяльності: гнучкість розуму, систематичність і послідовність мислення, діалектичність, готовність до ризику і відповідальність за прийняте рішення.
Гнучкість розуму передбачає здатність до виділення істотних ознак із безлічі випадкових і здатність швидко переключатися з однієї ідеї на іншу. Люди з гнучким розумом зазвичай пропонують відразу кілька варіантів рішень, комбінуючи й варіюючи окремі елементи проблемної ситуації.
Систематичність і послідовність мислення дозволяють людям керувати процесом творчості. Без них гнучкість може перетворитися на «скачки ідей», коли рішення до кінця не продумується. У цьому випадку людина, яка має багато ідей, не може вибрати серед них найбільш оптимальну. Вона не рішуча й залежна від оточуючих. Завдяки систематичності всі ідеї зводяться в певну систему й послідовно аналізуються. Дуже часто при такому аналізі ідея, на перший погляд абсурдна, набуває раціонального змісту й відкриває шлях до розв'язання проблеми.
Часто нове народжується при поєднанні, здавалося б, непо-єднуваного. Цю здатність назвали діалектичністю мислення.
Наприклад, довгий час не піддавалися розв'язанню такі явища, як польоти на літальних апаратах, важчих від повітря, запис і збереження звуку та ін. Діалектичне мисляча людина може чітко сформулювати протиріччя і знайти спосіб його вирішення.
Творчо мисляча людина також має потребу в здатності ризикувати і не боятися відповідальності за своє рішення. Часто нові ідеї не приймаються більшістю людей, тому що старі способи мислення більш зрозумілі і звичні.
Перераховані психологічні компоненти творчості є властивостями дорослого мислення. У дітей здатність до творчості формується поступово, проходячи кілька стадій розвитку. Ці стадії протікають послідовно: перш ніж бути готовим до наступної стадії, дитина обов'язково повинна опанувати якості, що формуються на попередніх. Дослідження дитячої творчості дозволяють виділити, як мінімум, три стадії розвитку творчого мислення: наочно-дійове, причинне та евристичне.
Наочно-дійове мислення. Мислення народжується з дії. У немовляти і в ранньому віці воно невіддільне від дії. У процесі маніпулювання з предметами дитина вирішує різні розумові завдання. Приміром, граючися зі збірно-розбірними іграшками типу пірамідок, матрьошок, дитина практично, методом проб і помилок шукає принципи їх розбирання і збирання, вчиться враховувати і співвідносити між собою величину й форму різних деталей.
До 5—6 років діти навчаються виконувати дії подумки. Об'єктами маніпулювання виступають уже не реальні предмети, а їх образи - уявлення. Старші дошкільники вже вміють розчленовувати уявлення на окремі частини, аналізувати контури предметів, зіставляти схожі предмети між собою і знаходити подібність і розбіжності (завдання, що розвивають ці уміння, були подані раніше).
Виділення окремих компонентів образу дозволяє дитині поєднувати деталі різних образів, придумуючи нові, фантастичні об'єкти чи явища. У психології цю здатність називають фантазією. Фантазія дитини на першій стадії розвитку творчого мислення обмежена. Дитина мислить ще занадто реалістично і не може відірватися від звичних образів, способів використання речей, найбільш імовірних ланцюжків подій. Тому в дошкільному віці дуже важливо розвивати фантазію дитини. Для цього гарними стимулами є незакінчені малюнки, невизначені образи, описи незвичайних, нових властивостей предметів. Крім того, корисно вчити дитину виходити за межі звичних розумових
стереотипів. Цю якість творчого мислення називають оригінальністю, і вона залежить від уміння подумки пов'язувати далекі, не пов'язані звичайно в житті, образи предметів (комбінувати і сполучати в одному предметі властивості й ознаки різних предметів, переносити дії, застосовувані до одного предмета, на інший і т.д.).
Причинне мислення.Відомо, що предмети і явища дійсності знаходяться в різних зв'язках і відносинах: причинно-наслідкових, часових, умовних, функціональних, просторових та ін. Наечно-дійове мислення дошкільника дозволяє йому розуміти просторові й часові відносини. Складніше осмислити при-чинно-наслідкові зв'язки, тому що вони часто приховані від безпосереднього сприймання, не достатньо наочні, віднесені на другий план. Щоб їх виявити, потрібно відволіктися від другорядного, випадкового. Тому причинне мислення пов'язане з виходом за межі уявного образу та ситуації і розглядом її в ширшому контексті.
У молодшому шкільному віці діти вже здатні виділяти й усвідомлювати закономірний характер взаємозв'язку окремих явищ і об'єктів. Ці причинно-наслідкові взаємозв'язки є основою передбачення і планування. Передбачення і планування лежить в основі творчості на етапі причинно-наслідкового мислення. Дитина може, свідомо (для себе) змінюючи умови або навіть закони функціонування навколишнього світу, прогнозувати нові, несподівані ефекти й наслідки. Так, приміром, народжуються сюжети фантастичних розповідей і казок. Тому на другій стадії розвитку творчого мислення важливим напрямком є формування й розвиток таких умінь: виділяти з декількох імовірних причин одну головну, передбачати наслідки взаємодії об'єктів і явищ, установлювати логіку і словесне описувати причинно-наслідкові відносини та ін. Крім того, наукові дослідження й досвід педагогів показують, що невміння виразити свою думку, бідний словниковий запас, негнучкість у використанні синонімів і антонімів тощо можуть істотно загальмувати процес творчості школярів. Тому психолог повинен (сам чи за допомогою вчителів-словесників) приділити увагу розвитку мовних умінь дітей.
Слід відзначити, що дослідницька активність дітей на етапі причинного мислення характеризується двома якостями: ростом самостійності розумової діяльності й ростом критичності мислення. Завдяки самостійності дитина вчиться керувати своїм мисленням: ставити дослідницькі цілі, висувати гіпотези
причинно-наслідкових залежностей, розглядати відомі їй факти з позицій висунутих гіпотез (до 11—12 років практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність за допомогою постановки пошукових питань). Ці здібності є основними передумовами творчості на етапі причинного мислення. Критичність мислення виявляється в тому, що діти починають оцінювати свою й чужу діяльність із погляду законів і правил природи й суспільства. З одного боку, завдяки усвідомленою дітьми правил і законів, їх творчість стає більш осмисленою, логічною, правдоподібною. З іншого боку, критичність може перешкодити творчості, тому що на етапі висування гіпотез багато з них можуть видатися безглуздими, нереальними й будуть відкинуті. Подібні самообмеження звужують можливості появи нових, оригінальних ідей.
Щоб стимулювати творчу активність і усунути негативний вплив критичності, використовують різні методи і прийоми. Один із них — метод мозкового штурму.«Мозковий штурм» - це метод колективного розв'язання проблеми. Його автор А.Осборн запропонував розділити процес висування гіпотез і процес їх оцінки, аналізу. Пошук ідей ведеться в обстановці, коли критика заборонена і кожна ідея, навіть жартівлива чи безглузда, заохочується. Завдяки мозковому штурму нерідко виникають нові й оригінальні розв'язання проблемних ситуацій. Працюючи з групою підлітків, корисно застосовувати цей метод для розвитку їхніх творчих здібностей.
Евристичне мислення.У міру дорослішання діти стикаються з великою кількістю ситуацій, коли неможливо виділити одну причину події. Багато соціальних і природних явищ викликані великою кількістю різноманітних факторів. Прогнози розвитку цих явищ мають імовірнісний характер. У цих випадках причинне мислення є недостатнім. Виникає необхідність попередньої оцінки ситуації й вибору серед безлічі варіантів і факторів таких, що мають істотний вплив на перебіг подій. Вибір при цьому здійснюється з опорою на ряд критеріїв, правил, що дозволяють звузити «зону пошуку», зробити його більш швидким і вибірковим. Мислення, яке, спираючись на критерії виборчого пошуку, дозволяє вирішувати складні, невизначені, проблемні ситуації, називають евристичним.
Евристичне мислення формується орієнтовно до 11-14 років. Вивчення мислення дітей показує, що порівняно з молодшими школярами підлітки по-іншому обстежують проблемну ситуацію. У період між 9 і 11 роками дослідницька активність
дітей дуже висока. Діти задають багато різноманітних пошукових запитань, на які самі ж намагаються знайти відповідь. Підлітки відразу концентрують свою увагу на одній чи декількох гіпотезах. Це заощаджує час, дозволяє поглиблено вивчити аспекти проблеми, хоча може привести до «застрявання» на неефективній ідеї, яка на періпий погляд здається оптимальною. Подолати цю загрозу можна, якщо спробувати знайти кілька варіантів розв'язання й порівняти їх з метою вибору найкращого.
Одне з найважливіших умінь, що формується на етапі евристичного мислення, - це уміння аналізувати проблемну ситуацію. На цій стадії аналіз ситуації стає систематичним і планомірним. Діти до 12 років можуть навчитися, не упускаючи жодного фактора, оцінювати їх роль і значення для здійснення своїх задумів. Найлегше цю здатність формувати шляхом постановки завдань, де потрібно проранжувати виділені фактори ситуації. Підліток повинен розмістити їх за ступенем важливості: на перше місце ставиться найважливіший фактор (об'єкт), потім менш важливий і т.д. У цих завданнях аналіз ситуації полегшується тим, що кількість аналізованих факторів обмежена, а їх перелік допомагає впорядкувати процес їх оцінки.
У роботі над розвитком творчого мислення дуже важлива тактика психолога. Бажано, щоб він заохочував дітей до висування якомога більшої кількості рішень, стимулював нестандартні й цікаві рішення, а потім разом із дітьми оцінював їх рівень і якість. Нагадаємо, що основу творчої діяльності складає взаємодія інтересу й радості. Тому так важливо створювати для дитини в ході пізнавальної діяльності позитивне емоційне тло.
Пропоновані нижче завдання спрямовані на розвиток уяви, гнучкого, нестандартного мислення, розуміння причинно-нас-лідкових відносин, уміння аналізувати й розв'язувати складні проблемні завдання.