Особливості уваги дітей дошкільного і шкільного віку

Однією з умов, що полегшують дитині процес пізнання навко­лишнього світу, є наявність такої якості, як спрямованість пси­хічної діяльності, здатність бути уважним під час виконання того чи іншого завдання. Особливо зростає вимога до уважності дитини у зв'язку з її навчальною діяльністю - при підготовці до школи і безпосередньо в школі. Рівень успішності дитини, про­дуктивність навчальної діяльності багато в чому залежать від ступеня сформованості уваги. Тому психологу надзвичайно ва­жливо проводити спеціальні корекційні заняття, спрямовані на розвиток усіх властивостей уваги.

Основні властивості уваги, що формуються вже в дошкіль­ному віці, - стійкість, обсяг, розподіл і переключення.

Стійкість уваги - це здатність зберігати тривалий час зосе­редженість у діяльності, здатність відключатися від усього сто­роннього.

Про обсяг уваги судять за тим, скільки об'єктів дитина може свідомо утримувати у своїй свідомості короткий промі­жок часу.

Розподіл уваги - це уміння виконувати кілька видів діяль­ності одночасно.

Переключення уваги - це свідомий перехід від одного об'­єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої.

Для пізнавальної діяльності дошкільників характерна ми­мовільна увага, що виникає ніби сама собою, без зусиль волі. Мимовільну увагу викликає новий, привабливий, цікавий у да­ний момент для дитини предмет чи явище.

З віком у процесі гри, навчання, спілкування з дорослими починає формуватися довільна увага. Вона вимагає від людини вольових зусиль для свого виникнення, передбачає уміння зосе­реджуватися на завданні, навіть якщо воно не дуже цікаве, але необхідне.

Психологи вважають, що появі й розвитку довільної уваги передує формування регульованого сприймання та активне во­лодіння мовою. Чим краще розвинена мова в дитини дошкіль­ного віку, чим вищий рівень розвитку сприймання, тим раніше формується довільна увага. Для того щоб дошкільник учився довільно керувати своєю увагою, його треба просити більше мі­ркувати вголос. Якщо дитину 4—5-річного віку просити, щоб вона постійно називала вголос те, що повинна тримати у сфері

своєї уваги, то вона зможе довільно і протягом досить тривало­го часу зосереджувати свою увагу на тих чи інших предметах та їх окремих деталях, властивостях.

У молодшому шкільному віці в процесі навчальної діяль­ності розвивається довільна увага, хоча переважною для цього віку, як і раніше, залишається мимовільна увага.

Обсяг уваги молодшого школяра менший, ніж у дорослої людини, розподіл уваги - слабший. Молодший школяр не може розподілити увагу між різними видами роботи, наприклад, між своїм читанням і слуханням товариша. Що стосується переклю­чення уваги, то вона в цьому віці навіть вища, ніж у середньому в дорослих. Це пов'язано з рухливістю процесів центральної нервової системи дитини. Молодші школярі можуть переходи­ти від одного виду діяльності до іншого без особливих утруд­нень і внутрішніх зусиль. Однак стійкість уваги в них невисо­ка: діти концентрують увагу протягом нетривалого часу й пере­важно на зовнішніх об'єктах, діях, а не на діяльності внутріш­нього плану.

У підлітковому віці активно вдосконалюється самоконтроль діяльності (спочатку це контроль за результатом, а потім - про­цесуальний контроль, тобто контроль будь-якого моменту ді­яльності). Для підлітків характерне прагнення до саморегуляції. Воно, зокрема, виявляється в тому, що на цікавій інтелектуаль­но захопливій діяльності або роботі, що мотивована усвідомлен­ням престижності, підлітки можуть утримувати увагу трива­лий час, переключати чи розподіляти її між декількома діями й підтримувати досить високий темп роботи.

Розвиток довільної уваги - особливе завдання психолога. Довільна увага актуальна й у старшому дошкільному віці (при підготовці дитини до школи), і в молодшому шкільному, і на­віть у підлітковому віці, тому що уміння керувати своєю ува­гою - це основа організації будь-якої пізнавальної діяльності.

Поиск по сайту: