Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особливості організації і проведення корекції пізнавальної діяльності з дітьми дошкільного і шкільного віку



Основи організації і проведення корекції пізнавальної діяльності дітей дошкільного і шкільного віку

Завдання корекції пізнавальної діяльності дітей дошкільного

І шкільного віку

Основний обсяг роботи з корекції пізнавальної сфери найдоці­льніше проводити з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку з метою вдосконалення психічних процесів, які забезпечують успішність навчальної діяльності. Подібні занят­тя з дітьми раннього віку (2-5 років) мають формуючий, навча­льний характер. Для дітей 11-15 років вони можуть служити засобом самовдосконалення.

Корекційні завдання спрямовані на розвиток тих сторін пси­хічної діяльності, які не повністю сформовані в даної дитини. З одними дітьми потрібно більше працювати над розвитком ува­ги, інших слід учити прийомам запам'ятовування, у третіх — виробляти навички самоконтролю. Комплексне застосування ко-рекційних завдань сприятиме розвитку всіх сторін пізнавальної сфери дитини.

Основними завданнями психолога в його роботі з дітьми старшого дошкільного віку є підготовка дітей до шкільного навчання. Психологічна готовність до шкільного навчання - ба­гатокомпонентне утворення, що потребує комплексного дослі­дження і формування.

Психологічна готовність до школи - це такий рівень пси­хічного розвитку дитини, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю. Можна виділити такі ком­поненти психологічної готовності: особистісний, інтелектуаль-

ний, соціально-психологічний (за даними Л.А.Венгера, О.Л.Вен-гер, В.В.Холмовської, Я.Я.Коломенського, Е.А.Пашко та ін).

1. Особистісна готовність передбачає певний рівень розви­тку та якість різних сфер особистості: мотиваційної (ставлення дитини до навчання і школи в цілому), оцінної (ставлення ди­тини до себе як до людини і як до майбутнього учня), емоційної (психо-емоційна стабільність, урівноваженість, домінуючий емо­ційний стан, наявність страхів, рівень тривожності та ін.) і во­льової сфер (довільна регуляція пізнавальної діяльності та по­ведінки).

2. Інтелектуальний компонент готовності дитини до шко­ли включає:

- обізнаність, яка визначається обсягом знань про навколиш­ній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

- певний рівень розвитку пізнавальних процесів, а саме: ди­ференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), довільна концентрація уваги, сформованість основних операцій логі­чного мислення (аналіз, синтез, узагальнення, класифіка­ція), а також уміння виділяти суттєві ознаки і встановлюва­ти зв'язки між явищами, здатність до розуміння та викори­стання символів, смислове (логічне) запам'ятовування;

- певний рівень розвитку тонкої моторики руки й зорово-ру­хової координації;

- сформованість початкових умінь у галузі навчальної діяль­ності, а саме: уміння виділити навчальне завдання, перетво­рити його на самостійну мету діяльності, іншими словами, -вміння розуміти і виконувати інструкцію, орієнтуватися на правило, зразок. У ході психокорекційної роботи в цьому напрямку необхідно навчити дитину формулювати цілі, зна­ходити засоби їх досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність.

3. Соціально-психологічна готовність передбачає вміння ди­тини спілкуватися з іншими дітьми та дорослими (формування комунікативних навичок та розв'язання таких особистісних проблем, як, наприклад, сором'язливість, тривожність, само­впевненість тощо, які заважають адекватному спілкуванню).

Психологічна неготовність до шкільного навчання в біль­шості випадків приводить до різних типів шкільної дезадап­тації, яка зовні проявляється в негативному ставленні до на­вчання і школи взагалі, неуспішності, конфліктах дитини з учителем і однолітками і т.д. Тому психолог має проводити

психологічне обстеження старших дошкільників з метою ви­значення шкільної зрілості для виявлення дітей, які не готові до навчання в школі й потребують спеціальної розвивальної роботи. Таке обстеження (і складання індивідуальних корек-ційних програм) бажано проводити психологу дитячого садка з дітьми підготовчої групи у вересні-жовтні й повторно в лютому-березні, а шкільному психологу - у квітні-травні під час запису дітей до школи, а також у перші місяці навчального року, коли починають виявлятися параметри готовності-неготовності ди­тини до навчання. З дітьми, не готовими до шкільного навчан­ня, психолог може працювати безпосередньо сам - індивідуаль­но чи в групах (класах) розвитку або опосередковано - за допо­могою батьків, учителів, вихователів, склавши рекомендації щодо активізації підготовки дитини до школи. Така корекцій-но-розвивальна робота дозволить підготувати дошкільника до навчання в школі з урахуванням усіх необхідних вимог, які постають перед учнем першого класу. У цьому випадку різко знижується ймовірність виникнення в нього психологічного ди­скомфорту під час адаптаційного періоду в школі.

Завдання психологічної корекції пізнавальної діяльності стар­ших дошкільників визначаються критеріями психологічної го товності до шкільного навчання. Назвемо їх:

1. Навчати дітей використовувати різні еталони, міри, за допо­могою яких вони могли б виділяти параметри об'єктів і на цій основі порівнювати їх між собою.

2. Формувати диференційоване сприйняття.

3. Формувати й розвивати узагальнені форми мислення й ос­новних логічних операцій (аналіз, синтез, порівняння, кла­сифікація та ін.).

4. Формувати й розвивати логічне запам'ятовування.

5. Формувати інтерес до знань, до процесу їх набуття шляхом додаткових зусиль.

6. Формувати здатність довільно керувати своєю поведінкою та пізнавальною діяльністю.

7. Розвивати мову дітей, здатність зв'язно висловлювати свою думку, розуміти й застосовувати символи.

8. Розвивати тонкі рухи рук і зорово-рухову координацію.

9. Формувати початкові уміння у сфері навчальної діяльності: уміння уважно й точно виконувати послідовні вказівки до­рослого, самостійно діяти за його завданням, орієнтуватися на правила (умови, зразок).

Завдання корекції пізнавальної сфери дітей молодшого шкі­льного віку пов'язані з формуванням основних психологічних новоутворень цього вікового періоду: довільності психічних про­цесів і поведінки, розвитку внутрішнього плану дій, основ тео­ретичних форм мислення, самоконтролю.

Названі психологічні новоутворення поступово формуються в процесі навчальної діяльності протягом усього молодшого шкільного віку. Завдання психолога - допомогти розвинути їх, насамперед розробляючи і здійснюючи корекційні програми, які спрямовані на формування різних сторін пізнавальної діяльності дитини. Особливо актуальна корекційна робота з учнями третіх класів (друге півріччя навчання), які відстають від інших дітей за рівнем сформованості новоутворень віку та основних компо­нентів навчальної діяльності, тому що без цього їх подальше навчання в середній школі матиме значні труднощі.

Виділимо основні напрямки корекційно-розвивальної робо­ти психолога з дітьми молодшого шкільного віку.

1. Розвиток здатності довільно керувати своєю поведінкою та пізнавальними процесами (сприймання, увага, пам'ять). Ва­жливою стороною корекційних програм з розвитку довіль­ності є формування функції планування й контролю своєї діяльності.

2. Формування цілеспрямованого довільного спостереження за об'єктом, явищем, яке підкоряється певному завданню (на­приклад, виділити в об'єкті головне і другорядне, порівняти його з іншими об'єктами тощо).

3. Розвиток абстрактного (оперування поняттями, символами) та логічного мислення (виділення основних ознак і зв'язків між явищами), розумових операцій (аналіз, синтез, мірку­вання, порівняння та ін.).

4. Розвиток смислової, логічної пам'яті, спеціальне навчання прийомів запам'ятовування.

5. Формування елементів навчальної діяльності: вміння сприй­няти й утримати навчальне завдання, виділити спосіб вико­нання завдання й перенести його на інший матеріал, конт­ролювати свою діяльність, аналізувати її виконання. Крім того, важливим напрямком діяльності психолога є фор­мування пізнавальної мотивації навчальної діяльності учнів, оскільки мотив, з яким дитина приходить до школи, і зміст діяльності, яку вона виконує, часто не відповідають один одно­му. Формування пізнавальної мотивації надзвичайно тісно по­в'язане зі змістом і способами навчання. На жаль, у школі

частіше використовують методи зовнішніх спонукань (як зовні­шня спонукальна сила виступає оцінка). Пізнавальна ж моти­вація матиме місце тоді, коли навчання в школі буде цікавим і змістовним.

Позитивний емоційний стан дитини також має безпосереднє ставлення до її інтелектуальної діяльності. Інтерес спонукає до пошукової діяльності, дослідництва. Радість завжди супроводжу­ється почуттям енергетичного підйому, розкріпачує - знімає на­пруження, скутість людини, розкриває її потенційні можливості, додає сили. Інтерес і радість - основа творчої діяльності особис­тості. Тому важливим завданням психолога є створення емоцій­но сприятливого психологічного клімату процесу навчання.

Для підліткового вікухарактерний досить високий рівень розвитку рефлексії і самоконтролю. Тому в роботі з корекції пізнавальної сфери учнів середніх і старших класів психолог повинен наголошувати на самовдосконаленні підлітками різних сторін своєї пізнавальної діяльності. Основним завданням дано­го напрямку роботи психолога є ознайомлення підлітків із за­кономірностями перебігу пізнавальних процесів, навчання їх конкретних прийомів розвитку уваги, пам'яті, розумових про­цесів та ін. Як і раніше, важливим завданням корекційної дія­льності психолога залишається подальший розвиток довільності регуляції пізнавальної діяльності.

Особливості організації і проведення корекції пізнавальної діяльності з дітьми дошкільного і шкільного віку

Розвивально-корекційні заняття можуть проводитися індивіду­ально з однією дитиною та з групою дітей (її називають «група розвитку»). Група розвитку має бути невеликою (4-6 дітей для дошкільників, 6-8 - для молодших школярів), щоб психолог міг охопити увагою і підтримкою всіх дітей.

Практика проведення корекційних занять показує, що діти краще сприймають розвивальний матеріал, і він має ефективні­ший вплив, якщо заняття проводяться невимушено й емоційно. Психолог повинен зацікавити, захопити дітей, «заразити» їх своєю емоційністю [129]. І.В.Дубровіною сформульовано основні принципи роботи в групі розвитку:

1. Розвивальна робота будується на основі індивідуального під­ходу відповідно до «зони найближчого розвитку» дитини.

2. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, викликаючи в дітей жвавий інтерес.

3. У відносинах з дітьми важливо створити атмосферу добрози­чливості і дружелюбності.

4. Неприпустиме осудження за неуспіх. Важливо, щоб учень прийшов до школи без страху покарання за помилки, інак­ше йому буде важко вчитися, тому що надмірна тривож­ність заважатиме його діяльності. Однак кожну помилку слід з'ясовувати з дитиною, щоб вона зрозуміла, як зробити пра­вильно.

5. Необхідно, щоб успіх переживався дітьми як радість, цьому сприятиме позитивна емоційна оцінка з боку психолога ко­жного досягнення дитини.

6. Велику увагу на заняттях слід приділяти розвитку в дітей здатності до самостійної адекватної оцінки своєї роботи. Це дозволить їм спокійніше ставитися до результатів своєї дія­льності та оцінки дорослого.

Дуже важливо, щоб корекційні заняття викликали позитив­не емоційне ставлення до них у дитини.

Відзначимо ще один важливий момент. Психолог повинен завжди пам'ятати, що людина - єдине ціле, і на кінцеві резуль­тати її дій впливають усі складові особистості. Розвивати, удо­сконалювати пізнавальні процеси дуже важливо, але слід вра­ховувати, що якість і інтенсивність пізнавальної діяльності лю­дини, її здатність мислити, запам'ятовувати багато в чому зале­жать від емоційного стану, мотивації, рівня самоорганізації й самоконтролю. Невпевненість у собі, відчуття психологічного дискомфорту, тривожність, страхи сковують дитину, гальму­ють її пізнавальну активність, позбавляють можливості творчо мислити, схоплювати «на льоту», добре запам'ятовувати мате­ріал. Тому перш ніж проводити корекцію пізнавальних проце­сів, психолог має з'ясувати справжні причини неуважності, не-зібраності дитини, її нездатності розв'язувати логічні завдання або запам'ятовувати матеріал. Тільки розв'язавши психологічні проблеми дитини, поновивши відчуття емоційного благополуч­чя, гармонізувавши її ставлення до себе й оточуючих, можна створити умови для повноцінного і здорового розвитку особис­тості. Тому в ході проведення корекційної роботи психологу важливо не тільки вдосконалювати пізнавальні процеси в дити­ни, але і вселити в неї впевненість у собі, віру у свої сили і здібності.

Під час корекції пізнавальних процесів психолог може та­кож виправляти, формувати окремі риси характеру й поведін­ки свого підопічного. Для цього потрібно вибрати правильну

тактику взаємодії з дитиною, яка б враховувала її індивідуальні особливості. Якщо вона смілива і впевнена в собі, можна почи­нати вчити її критично оцінювати свої відповіді. Якщо сором­лива, нерішуча, краще спочатку підбадьорити її і підтримати будь-яку ініціативу. Якщо дитина прагне швидко змінювати завдання, задовольняючись першою отриманою відповіддю, то добре б зацікавити її завданням, навчити знаходити в ньому нові деталі, наповнюючи знайоме новим змістом. І, навпаки, якщо виконуючи завдання дитина «грузне» в нескінченних де­талях, що заважає їй рухатися вперед, краще допомогти їй ви­брати один із варіантів, залишивши зайві осторонь, потренува­тись в умінні переходити від однієї ідеї до іншої, що особливо важливо при виконанні творчих завдань.

Спілкування психолога з дитиною саме по собі може мати терапевтичне значення. Коли дитина зустрічає щире розуміння і прийняття свого стану, відчуває, що в неї вірять, вона часто сама переборює свої внутрішні конфлікти, невротичні стани і стає здатною до особистісного росту й розвитку. Адже найваж­ливіше правило психологічної корекції - не змінювати і пере­роблювати особистість, а створювати умови для її зміни.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.