Основи організації і проведення корекції пізнавальної діяльності дітей дошкільного і шкільного віку
Завдання корекції пізнавальної діяльності дітей дошкільного
І шкільного віку
Основний обсяг роботи з корекції пізнавальної сфери найдоцільніше проводити з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку з метою вдосконалення психічних процесів, які забезпечують успішність навчальної діяльності. Подібні заняття з дітьми раннього віку (2-5 років) мають формуючий, навчальний характер. Для дітей 11-15 років вони можуть служити засобом самовдосконалення.
Корекційні завдання спрямовані на розвиток тих сторін психічної діяльності, які не повністю сформовані в даної дитини. З одними дітьми потрібно більше працювати над розвитком уваги, інших слід учити прийомам запам'ятовування, у третіх — виробляти навички самоконтролю. Комплексне застосування ко-рекційних завдань сприятиме розвитку всіх сторін пізнавальної сфери дитини.
Основними завданнями психолога в його роботі з дітьми старшого дошкільного віку є підготовка дітей до шкільного навчання. Психологічна готовність до шкільного навчання - багатокомпонентне утворення, що потребує комплексного дослідження і формування.
Психологічна готовність до школи - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю. Можна виділити такі компоненти психологічної готовності: особистісний, інтелектуаль-
ний, соціально-психологічний (за даними Л.А.Венгера, О.Л.Вен-гер, В.В.Холмовської, Я.Я.Коломенського, Е.А.Пашко та ін).
1. Особистісна готовність передбачає певний рівень розвитку та якість різних сфер особистості: мотиваційної (ставлення дитини до навчання і школи в цілому), оцінної (ставлення дитини до себе як до людини і як до майбутнього учня), емоційної (психо-емоційна стабільність, урівноваженість, домінуючий емоційний стан, наявність страхів, рівень тривожності та ін.) і вольової сфер (довільна регуляція пізнавальної діяльності та поведінки).
2. Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи включає:
- обізнаність, яка визначається обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
- певний рівень розвитку пізнавальних процесів, а саме: диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), довільна концентрація уваги, сформованість основних операцій логічного мислення (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація), а також уміння виділяти суттєві ознаки і встановлювати зв'язки між явищами, здатність до розуміння та використання символів, смислове (логічне) запам'ятовування;
- певний рівень розвитку тонкої моторики руки й зорово-рухової координації;
- сформованість початкових умінь у галузі навчальної діяльності, а саме: уміння виділити навчальне завдання, перетворити його на самостійну мету діяльності, іншими словами, -вміння розуміти і виконувати інструкцію, орієнтуватися на правило, зразок. У ході психокорекційної роботи в цьому напрямку необхідно навчити дитину формулювати цілі, знаходити засоби їх досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність.
3. Соціально-психологічна готовність передбачає вміння дитини спілкуватися з іншими дітьми та дорослими (формування комунікативних навичок та розв'язання таких особистісних проблем, як, наприклад, сором'язливість, тривожність, самовпевненість тощо, які заважають адекватному спілкуванню).
Психологічна неготовність до шкільного навчання в більшості випадків приводить до різних типів шкільної дезадаптації, яка зовні проявляється в негативному ставленні до навчання і школи взагалі, неуспішності, конфліктах дитини з учителем і однолітками і т.д. Тому психолог має проводити
психологічне обстеження старших дошкільників з метою визначення шкільної зрілості для виявлення дітей, які не готові до навчання в школі й потребують спеціальної розвивальної роботи. Таке обстеження (і складання індивідуальних корек-ційних програм) бажано проводити психологу дитячого садка з дітьми підготовчої групи у вересні-жовтні й повторно в лютому-березні, а шкільному психологу - у квітні-травні під час запису дітей до школи, а також у перші місяці навчального року, коли починають виявлятися параметри готовності-неготовності дитини до навчання. З дітьми, не готовими до шкільного навчання, психолог може працювати безпосередньо сам - індивідуально чи в групах (класах) розвитку або опосередковано - за допомогою батьків, учителів, вихователів, склавши рекомендації щодо активізації підготовки дитини до школи. Така корекцій-но-розвивальна робота дозволить підготувати дошкільника до навчання в школі з урахуванням усіх необхідних вимог, які постають перед учнем першого класу. У цьому випадку різко знижується ймовірність виникнення в нього психологічного дискомфорту під час адаптаційного періоду в школі.
Завдання психологічної корекції пізнавальної діяльності старших дошкільників визначаються критеріями психологічної го товності до шкільного навчання. Назвемо їх:
1. Навчати дітей використовувати різні еталони, міри, за допомогою яких вони могли б виділяти параметри об'єктів і на цій основі порівнювати їх між собою.
2. Формувати диференційоване сприйняття.
3. Формувати й розвивати узагальнені форми мислення й основних логічних операцій (аналіз, синтез, порівняння, класифікація та ін.).
4. Формувати й розвивати логічне запам'ятовування.
5. Формувати інтерес до знань, до процесу їх набуття шляхом додаткових зусиль.
6. Формувати здатність довільно керувати своєю поведінкою та пізнавальною діяльністю.
7. Розвивати мову дітей, здатність зв'язно висловлювати свою думку, розуміти й застосовувати символи.
8. Розвивати тонкі рухи рук і зорово-рухову координацію.
9. Формувати початкові уміння у сфері навчальної діяльності: уміння уважно й точно виконувати послідовні вказівки дорослого, самостійно діяти за його завданням, орієнтуватися на правила (умови, зразок).
Завдання корекції пізнавальної сфери дітей молодшого шкільного віку пов'язані з формуванням основних психологічних новоутворень цього вікового періоду: довільності психічних процесів і поведінки, розвитку внутрішнього плану дій, основ теоретичних форм мислення, самоконтролю.
Названі психологічні новоутворення поступово формуються в процесі навчальної діяльності протягом усього молодшого шкільного віку. Завдання психолога - допомогти розвинути їх, насамперед розробляючи і здійснюючи корекційні програми, які спрямовані на формування різних сторін пізнавальної діяльності дитини. Особливо актуальна корекційна робота з учнями третіх класів (друге півріччя навчання), які відстають від інших дітей за рівнем сформованості новоутворень віку та основних компонентів навчальної діяльності, тому що без цього їх подальше навчання в середній школі матиме значні труднощі.
Виділимо основні напрямки корекційно-розвивальної роботи психолога з дітьми молодшого шкільного віку.
1. Розвиток здатності довільно керувати своєю поведінкою та пізнавальними процесами (сприймання, увага, пам'ять). Важливою стороною корекційних програм з розвитку довільності є формування функції планування й контролю своєї діяльності.
2. Формування цілеспрямованого довільного спостереження за об'єктом, явищем, яке підкоряється певному завданню (наприклад, виділити в об'єкті головне і другорядне, порівняти його з іншими об'єктами тощо).
3. Розвиток абстрактного (оперування поняттями, символами) та логічного мислення (виділення основних ознак і зв'язків між явищами), розумових операцій (аналіз, синтез, міркування, порівняння та ін.).
4. Розвиток смислової, логічної пам'яті, спеціальне навчання прийомів запам'ятовування.
5. Формування елементів навчальної діяльності: вміння сприйняти й утримати навчальне завдання, виділити спосіб виконання завдання й перенести його на інший матеріал, контролювати свою діяльність, аналізувати її виконання. Крім того, важливим напрямком діяльності психолога є формування пізнавальної мотивації навчальної діяльності учнів, оскільки мотив, з яким дитина приходить до школи, і зміст діяльності, яку вона виконує, часто не відповідають один одному. Формування пізнавальної мотивації надзвичайно тісно пов'язане зі змістом і способами навчання. На жаль, у школі
частіше використовують методи зовнішніх спонукань (як зовнішня спонукальна сила виступає оцінка). Пізнавальна ж мотивація матиме місце тоді, коли навчання в школі буде цікавим і змістовним.
Позитивний емоційний стан дитини також має безпосереднє ставлення до її інтелектуальної діяльності. Інтерес спонукає до пошукової діяльності, дослідництва. Радість завжди супроводжується почуттям енергетичного підйому, розкріпачує - знімає напруження, скутість людини, розкриває її потенційні можливості, додає сили. Інтерес і радість - основа творчої діяльності особистості. Тому важливим завданням психолога є створення емоційно сприятливого психологічного клімату процесу навчання.
Для підліткового вікухарактерний досить високий рівень розвитку рефлексії і самоконтролю. Тому в роботі з корекції пізнавальної сфери учнів середніх і старших класів психолог повинен наголошувати на самовдосконаленні підлітками різних сторін своєї пізнавальної діяльності. Основним завданням даного напрямку роботи психолога є ознайомлення підлітків із закономірностями перебігу пізнавальних процесів, навчання їх конкретних прийомів розвитку уваги, пам'яті, розумових процесів та ін. Як і раніше, важливим завданням корекційної діяльності психолога залишається подальший розвиток довільності регуляції пізнавальної діяльності.
Особливості організації і проведення корекції пізнавальної діяльності з дітьми дошкільного і шкільного віку
Розвивально-корекційні заняття можуть проводитися індивідуально з однією дитиною та з групою дітей (її називають «група розвитку»). Група розвитку має бути невеликою (4-6 дітей для дошкільників, 6-8 - для молодших школярів), щоб психолог міг охопити увагою і підтримкою всіх дітей.
Практика проведення корекційних занять показує, що діти краще сприймають розвивальний матеріал, і він має ефективніший вплив, якщо заняття проводяться невимушено й емоційно. Психолог повинен зацікавити, захопити дітей, «заразити» їх своєю емоційністю [129]. І.В.Дубровіною сформульовано основні принципи роботи в групі розвитку:
1. Розвивальна робота будується на основі індивідуального підходу відповідно до «зони найближчого розвитку» дитини.
2. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, викликаючи в дітей жвавий інтерес.
3. У відносинах з дітьми важливо створити атмосферу доброзичливості і дружелюбності.
4. Неприпустиме осудження за неуспіх. Важливо, щоб учень прийшов до школи без страху покарання за помилки, інакше йому буде важко вчитися, тому що надмірна тривожність заважатиме його діяльності. Однак кожну помилку слід з'ясовувати з дитиною, щоб вона зрозуміла, як зробити правильно.
5. Необхідно, щоб успіх переживався дітьми як радість, цьому сприятиме позитивна емоційна оцінка з боку психолога кожного досягнення дитини.
6. Велику увагу на заняттях слід приділяти розвитку в дітей здатності до самостійної адекватної оцінки своєї роботи. Це дозволить їм спокійніше ставитися до результатів своєї діяльності та оцінки дорослого.
Дуже важливо, щоб корекційні заняття викликали позитивне емоційне ставлення до них у дитини.
Відзначимо ще один важливий момент. Психолог повинен завжди пам'ятати, що людина - єдине ціле, і на кінцеві результати її дій впливають усі складові особистості. Розвивати, удосконалювати пізнавальні процеси дуже важливо, але слід враховувати, що якість і інтенсивність пізнавальної діяльності людини, її здатність мислити, запам'ятовувати багато в чому залежать від емоційного стану, мотивації, рівня самоорганізації й самоконтролю. Невпевненість у собі, відчуття психологічного дискомфорту, тривожність, страхи сковують дитину, гальмують її пізнавальну активність, позбавляють можливості творчо мислити, схоплювати «на льоту», добре запам'ятовувати матеріал. Тому перш ніж проводити корекцію пізнавальних процесів, психолог має з'ясувати справжні причини неуважності, не-зібраності дитини, її нездатності розв'язувати логічні завдання або запам'ятовувати матеріал. Тільки розв'язавши психологічні проблеми дитини, поновивши відчуття емоційного благополуччя, гармонізувавши її ставлення до себе й оточуючих, можна створити умови для повноцінного і здорового розвитку особистості. Тому в ході проведення корекційної роботи психологу важливо не тільки вдосконалювати пізнавальні процеси в дитини, але і вселити в неї впевненість у собі, віру у свої сили і здібності.
Під час корекції пізнавальних процесів психолог може також виправляти, формувати окремі риси характеру й поведінки свого підопічного. Для цього потрібно вибрати правильну
тактику взаємодії з дитиною, яка б враховувала її індивідуальні особливості. Якщо вона смілива і впевнена в собі, можна починати вчити її критично оцінювати свої відповіді. Якщо соромлива, нерішуча, краще спочатку підбадьорити її і підтримати будь-яку ініціативу. Якщо дитина прагне швидко змінювати завдання, задовольняючись першою отриманою відповіддю, то добре б зацікавити її завданням, навчити знаходити в ньому нові деталі, наповнюючи знайоме новим змістом. І, навпаки, якщо виконуючи завдання дитина «грузне» в нескінченних деталях, що заважає їй рухатися вперед, краще допомогти їй вибрати один із варіантів, залишивши зайві осторонь, потренуватись в умінні переходити від однієї ідеї до іншої, що особливо важливо при виконанні творчих завдань.
Спілкування психолога з дитиною саме по собі може мати терапевтичне значення. Коли дитина зустрічає щире розуміння і прийняття свого стану, відчуває, що в неї вірять, вона часто сама переборює свої внутрішні конфлікти, невротичні стани і стає здатною до особистісного росту й розвитку. Адже найважливіше правило психологічної корекції - не змінювати і перероблювати особистість, а створювати умови для її зміни.